Вірші українських класиків про природу – дивувалась зима (Збірка)
1971 рік, видавництво “Веселка”
Для дошкільного віку
Автори: Українка Леся, Щоголів Яків, Франко Іван, Шевченко Тарас
Леся Українка
СПИТЬ ОЗЕРО…
Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: “Засни, засни… “
І снилися мені все білі сни:
На сріблі сяли ясні самоцвіти,
Стелилися незнані трави, квіти,
Блискучі, білі… Тихі, ніжні зорі
Спадали з неба – білі, непрозорі –
І клалися в намети… Біло, чисто
Попід наметами. Ясне намисто
З кришталю гран і ряхтить усюди…
Я спала.
По білих снах рожевії гадки
Легенькі гаптували мережки,
І мрії ткались золото-блакитні,
Спокійні, тихі, не такі, як літні…
Яків Щоголів
ЗИМНІЙ РАНОК
Я люблю веселий ранок
Холоднючої зими,
Як на двір, на стіни, ганок
І на шлях за ворітьми
Упаде із неба промінь,
Дим пов’ється з димарів,
На току підніме гомін
Зграя галок і граків,
Школярі свої гринджоли
З повіток подостають
І по вулиці, мов бджоли,
До сугорка загудуть.
Сніг ясним кришталем блище
Лютий холод допіка,
Сонце вгору плине вище,
Та не гріє здалека.
Олександр
ЯЛИНКА
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
Як на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати
Я сюди, а він туди.
“Не віддам, – кричить, – нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо.
Не віддам і не проси!
І цяцьками можна гратись.
Порубаєте ліси, –
Ніде буде і сховатись.
А у лісі скрізь вовки,
І ведмеді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці синиці”
Страшно стало… “Ой, пусти,
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости!
Я не буду більш ніколи!”
Низько-низько я зігнувсь
І ще нижче скинув шапку…
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.
Іван Франко
ДИВУВАЛАСЬ ЗИМА
Дивувалась зима,
Чом це тануть сніги,
Чом льоди присли всі
На широкій ріці?
Дивувалась зима,
Як посміли над сніг
Проклюнутись квітки
Запахущі, дрібні?
І найдужче над тим
Дивувалась зима,
Що на цвіт той дрібний
В неї сили нема.
Тарас Шевченко
ВСТАЛА ВЕСНА
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї землю,
Убрану весною,
Вранці зустрічають…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Іван Франко – “дивувалась зима… “ Дивувалась зима Чом се тають сніги, Чом леди присли всі На широкій ріці? Дивувалась зима: Чом так слабне вона, Де той легіт бересь, Що теплом пронима? Дивувалась зима: Як се скріпла земля Наливаєсь теплом, Оживає щодня? Дивувалась зима: Як посміли над сніг Проклюнутись квітки Запахущі, дрібні? І дунула на них Вітром з уст ледяних, І […]...
- Борис Грінченко – Зима Зима навкруг… давно вже час Весні веселій розцвітати, А все мороз ще давить нас І не пуска з сумної хати. Зима навкруг… І де давно Вже пахнути повинні квіти, Там сніг лежить, як полотно, І сонце ще й не дума гріти. Зима навкруг… Якби не знав, Що мусить же весна ще бути, – Давно б […]...
- Двобій добра і зла у творах українських класиків середини ХIХ – початку ХХ століття Двобій добра і зла у творах українських класиків середини ХІХ – початку ХХ століття Кожен з нас рано чи пізно ставить перед собою питання: “Хто я?” Навіщо живу на світі? Що є добро, а що зло?” В усі часи відповіді на ці питання прагнули знайти філософи і вчені, поети і прозаїки. Ці питання вирішує Біблія, […]...
- Двобій добра і зла у творах українських класиків середини XIX – початку XX століття Двобій добра і зла у творах українських класиків середини XIX – початку XX століття Жоден із письменників XIX століття не оминав проблеми добра і зла, розкриваючи її з тільки йому притаманною майстерністю й хистом. Втіленням зла виступають перед нами Кайдашиха й Мотря із “Кайдашевої сім’ї” І. С. Нечуя-Левицького. Жадібність, егоїзм, темнота і бездуховність цих жінок […]...
- Наталя Гуркіна – Зима Стало небо розсипати Сніжно-білий пух, Отже, треба одягати Шапку та кожух. Бігти швидко на подвір’я – Там вже дітвора. Сніг неначе біле пір’я, На дворі зима!...
- Антонич Богдан-Ігор – Зима Кравці лисицям хутра шиють, Вітри на бурю грізно трублять. О боже, стережи в завію І людські, і звірячі кубла. У сто млинах зима пшеницю На сніг сріблясто-синій меле. Назустріч бурі ніч іскриться, Провалюючи небом села. 31 березня 1935...
- Діденко Василь – Берізка (Збірка) 1975 рік, видавництво “Веселка” КОЛИ ТЕПЛО ВЕРТАЄТЬСЯ Тієї, що у березні, Нема на річці криженьки. Кульбабки жовті в березі Росою миють ніженьки. Весна дзвенить, весна гуля, Вкриває листям пагілля. Весна зими не слухає, Погожим вітром дмухає. Метелик – наче квіточка. Він – ранній вісник літечка. Нехай йому літається, Коли тепло вертається. ШКОЛЯРОЧКА Первовесни блакить Співа […]...
- Павло Мовчан – Зима поета Пам’яті П. Тичини Відчиняються двері: білих птиць білий вир; В тебе птиці сидять на руках і на віях; Білопташшя ув очі тобі хтось навіяв, – Як воно розшугалось довкруж голови! Примостився край столу… а птиці із рук, На краєчку зажури… а птиці додолу. Сам стаєш білим птахом, і криляний рух Переходить в круте лопотіння поволі. […]...
- Христина Головко – Навшпиньки підкрадається зима Навшпиньки підкрадається зима І стукає в мої ворота Мої думки а їх – катма Сідають ввічливо – навпроти Ми п’ємо час із ситця тканий І перечитуєм листи – Моя душа порти гаваней Де втоптані твої сліди Нашіптує зима минуле Гортає пам’ять як альбом Вже давно стара й сутула Покрита спогадів рядном Мої слова вітри без […]...
- Таня Гелетюк – Зима Срібний ліс, і замерзла ріка, І сріблинки від інею білі – Це морозна і сніжна зима Принесла у наш край заметілі. Спить берізка, укутавшись міцно У пухнасті зимові сніги. Вона, сонна, легенько стріпнулась, Щоб не втратить своєї краси. Зимнє сонечко світить привітно, Щиро хоче зігріти усіх, А десь там, у саду на горбочку, Чути радісний-радісний […]...
- Кришталевий світ поезії, або які картини я собі уявляю, коли читаю вірші про природу Коли я була зовсім маленькою, то вірші про природу сприймала як чудові мелодійні казки. Особливо “зимові вірші”. Я вчила їх до виступів під новорічною ялинкою і майже не відділяла від казок про Морозка, про дванадцять місяців, віз реального засніженого парку Шевченка із святковою ялинкою на площі… Мороз, зима, лісові дерева були живі, загадково-мовчазні, мов приховували […]...
- Рильський Максим – Санчата діда Максима (Збірка) Віршики “Журавлина пісня”, “Річка”, “Травнева пісня”, “дівчина”, “Ранок”, “Віє вітер з-під воріт”, “Свіжа зелень розгойдалась”, “Після бурі”, “Білі мухи”, “Пісня про ялинку”. ЖУРАВЛИНА ПІСНЯ Ми летимо ключем в блакитному просторі В степи зелені рідні із-за моря, Дзвінкую пісню ми співаємо в блакиті, Промінням сонячним прозорим оповиті. Вже ріднії поля убралися квітками, Весна сама летить у […]...
- Твір на тему: Твір-опис за картиною С І. Свєтославського “Зима” Може, тому, що зима – моя найулюбленіша пора року, я зупинилася на описі цієї картини. … Зимовий день у селі. Сніг на дорозі. Сніг на дахах хаток, сніг і далі – то, мабуть, поле, вкрите білим снігом. Двоє саней, у які запряжені коні: в одні – двоє, в інші – один, стоять біля паркана. І […]...
- Вірші і оповідання – Новий дім (Збірка) Вірші і оповідання: “Новий дім”, “Гойдалка”, “Ланцюжок”, “Помагай”, “Облітав журавель”, “Кухар”, “Літо”, “Річка”, “Виростемо, виростем… “ Автори: Білан Валерій, Цехмейструк Микола, Гудим Павло, Воронько Платон, Познанська Марія, Забіла Наталя, Рильський Максим, Тичина Павло Валерій Білан НОВИЙ дІМ У своєму дворі Лесі подобається. Ось і пісочниця, і лава, і тополя під вікнами. А за парканом – […]...
- Леся Українка – “Мамо, іде вже зима… “ “Мамо, іде вже зима, Снігом травицю вкриває, В гаю пташок вже нема… Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає?” – В неньки спитала дитина. “Ні, не кожна, – одказує мати, – Онде, бачиш, пташина сивенька Скаче швидко отам біля хати, – Ще зосталась пташина маленька”. “Чом же вона не втіка? Нащо морозу чека?” […]...
- Які почуття викликають у мене вірші Тичини про природу, радість життя, любов до України? (1891-1967) Народився в с. Пісках на Чернігівщині у родині сільського дяка. Навчався в бурсі, Чернігівській духовній семінарії, Київському комерційному інституті. Захоплювався малюванням, музикою, співав у церковному хорі. Працював статистиком у Чернігівському земстві, помічником хормейстера в театрі М. Садовського (м. Київ), у харківському журналі “Червоний шлях”, був директором Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, […]...
- Микола Хвильовий – За обрієм зима Посьолок на горі, а там – завод сизий. На серці пелюстки так тепло-тепло: мак. Вже одцвірінькав птах свої жагучі меси – За обрієм зима. За обрієм зима, а лебедині крила… Не видко на шляхах – жевріє листопад, Але і промінь-цвіт не намантачить рала – Захворів у степах. Добраніч! У вирій ми, гуси, простяглися. За вами […]...
- Микола Вінграновський – Лягла зима, і білі солов’ї Лягла зима, і білі солов’ї Затьохкали холодними вустами. В холодні землі взулися гаї. І стали біля неба, як стояли. Скоцюрбивсь хвіст дубового листа, Сорока з глоду водить в небо оком, І вітер пише вітрові листа, Сорочим оком пише білобоке. Що гай з землі дивився і стояв, Що солов’ї маліли, як морельки, А Київ, мов скажений, […]...
- Дмитро Лазуткін – Мов не зима Мов не зима – сніг впав і розтанув, Повітря в обіймах консольних кранів, З радіо – зрада, шторм. За півгодини обідня перерва Тому традиційно напружені нерви Творців примітивних форм. Вони говорять смачно і різко, Ніби життя це м”ясна нарізка. Кожен візьме своє – Хмара похмура, бура примара: Ось вам селера, ось вам соляра, Ось вам […]...
- Ірина Лахоцька – Причаїлась зима у високій гущавині неба Причаїлась зима у високій гущавині неба, Де душа дивовижна пливе в уособленні хмар. Ще от – от й приголубить сніжинками зрізані стебла І прокинеться з сну наш самотній вечірній ліхтар. Ще от-от і почнеться одвічна елегія снігу, Цей зимою задуманий янгольський витвір краси, У якім є всі шанси життя прочитати, мов книгу, І в душі […]...
- Леся Українка – “Літо краснеє минуло… “ Літо краснеє минуло, Сніг лежить на полі; Діти з хати виглядають В вікна… шкода волі! Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: “І нащо зима та люта? – Все вони питають. – Он все поле сніг завіяв, Хоч не йди із хати! У замкнуті дивись вікна, Ніде й погуляти! Сніг з морозом поморозив Всі на полі […]...
- Павло Мовчан – Снігопад Снігу, снігу По саме серце, По самий віддих. Го-го-го-го… Білі гнуздечки – На чорні очі, Тихі копита – По губах. В полотняній сорочці, З полотняним волоссям Пролітають чорти І щезають, як жах. З білих копит – Срібні піідкови. З губ овальних – Лушпиння іскор. Біля лівої скроні Яблукові коні Тупотять, тупотять… Хто це диха Мені […]...
- Моя улюблена пора року (за віршем В. Сосюри “Зима”) Швидко промайнуло тепле літечко, за ним – похмура осінь. Настала моя улюблена пора року – зима. Ще вчора надворі було темно, безрадісно, сіявся дрібний дощик. Здається, дня і не було. Сірий ранок переходив у вечірні сутінки. А сьогодні я прокидаюся від того, що моя кімната залита світлом. Кидаюсь до вікна – і очам своїм не […]...
- Чародейка зима (по стихотворениям А. С. Пушкина “Зимняя дорога” и Ф. И. Тютчева “Чародейкою зимою”) Зима – необыкновенное время года. Белый пушистый снег, заснеженные деревья, морозный воздух. Не зря в народе называют зиму красавицей, волшебницей. Это удивительное время года вдохновило многих поэтов к созданию прекрасных поэтических строк. Сколько замечательных стихотворений посвящено этому времени года. Стихотворения А. С. Пушкина “Зимняя дорога” и Ф. И. Тютчева “Чародейкою зимою… ” тоже о зиме. […]...
- Наталя Гуркіна – Забудькувата зима Розізлилася зима, Й ну усіх лякати! Білосніжним покривалом Землю накривати. У обійми крижані Воду закувала, Чималенькі кучугури Скрізь понамітала. Бо вважала, що дітей Снігом налякає, Та забула, що малеча Радо в сніжки грає!...
- Поетичне зображення пори року у віршах В. Сосюри “Зима”, “Люблю весну” Багато поетів у своїх творах зображували природу, її неповторну велич та красу. Справжнім її співцем вважати В. Сосюру. Коли читаєш його вірш “Зима”, здається, що навіть влітку від кожного рядка віє холодом. Я собі уявляю велетенського білого коня, який “б’є об землю копитами”, та відчуваю завивання вітру. Чеше вітер коси білі, Розплітає їх… У полі […]...
- Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів “Гей, рум’яні мої небокраї”, “Хто в рідному краї… ” (3 варіант) Тільки мистецтву під силу не просто передати чудові картини природи, а й пройняти ними душу кожної людини. Не можна залишатись байдужим, споглядаючи навколишні пейзажі. Так і В. Сосюра – прекрасний лірик першої половини XX ст. – не зміг лишитися байдужим до світу природи. Зображуючи прихід весни у вірші “Гей, рум’яні мої небокраї”, автор бачить її […]...
- Василь Симоненко – “Флегматично зима тротуаром поскрипує… “ Флегматично зима тротуаром поскрипує, Фантастичні плете казки, Позіхає десь під білою липою, На шибки покладе мазки. Вкриє землю габою сріблястою, І є напруженій тиші нічній Світ здається чарівною казкою, Нерозгаданим плетивом мрій....
- Семенко Михайль – Зима Сніг спадає і скрізь так біло Ніби тіло Лебідки білосніжної Прозорий вітер з біловіт На цілий світ Скидає плями дивовижні. Усе іскриться все кружляє І ясно сяє Блакитним вихором в душі І сипле порох з неба зорями Морозами Шумлять крижані комиші. 2. XII. 1913. Київ...
- Василь Стус – Тагіл. Зима. Шістдесят перший рік Тагіл. Зима. Шістдесят перший рік. I я солдат, що після всіх скорочень Попав сюди – докантувати строку, Одержав за зразкове воєнробство (були солдатські жарти – воєнраб) Увільнення. Напевне, цілий рік Проживши між боліт, ялин, казарм, До міста не показуючи носа, Я звикнув пити був (замість горілки – Трійний одеколон). Онучі прати Хоч раз на місяць. […]...
- Пушик Степан – Золотий човник (Збірка) НЕНЬКА Як перша зірка зазирне до хати, Як місяць тулить личко до вікон, Тоді тебе вкладає ненька спати, Сама ж не спить, А твій пильнує сон. Пізніше ненька теж лягає спати, Бо вранці кличе праця у поля. Тоді твій сон пильнує друга мати, Вітчизна рідна – Ось її ім’я. МЕТЕЛИК – Вже травичка стелиться, Сніг […]...
- Веселі віршики для дітей – Горобці про літо мріють (Збірка) Автори: Грайко Григорій, Сорока Петро, Куліш-Зіньків Леонід ГРИГОРІЙ ГРАЙКО ЧИ ВСЕ ЦЕ ЗдАЄТЬСЯ? Корова червона, І кінь голубий, І біла ворона, І кіт золотий. Корова співає, Кінь слуха її. Ворона сідає На руки мої. А кіт, посміхаючись, Лапку дає. Чи все це здається, Чи так воно є? ПЕТРУСЬ І СОНЕЧКО Вже на березі смеркається. В […]...
- Олена Герасименко – Затужила зима за незвичністю рими Затужила зима за незвичністю рими… Я була не сама, лиш прозоро-незрима. Я була межи днів, хоч тебе не пізнала. Ми були не одні – була пісня між нами. Ми жили собі так: в напівсні, напівказці. Серцем стукали в такт невловимій підказці. Скільки нам свічечок запалилося небом!.. Запалали – й мовчок… Лиш для мене і тебе. […]...
- Вінграновський Микола – Мак (Збірка) 1973 рік, видавництво “Веселка” ВЕЛИЧАЛЬНА КОЛИСКОВА Ще імені твого не знають солов’ї, Ще імені твого не чули квіти, І літо, і сніги, і літечка твої Тобі не поспішають прилетіти. В білій льолі люлі, Спатоньки-спатулі,- Тато-мама, тато-мама Колисали… Колисало небо Білу хмару, Колисало море Хвилю кару… Ще ніженька твоя не знає далини, Щасливий мак цвіте біля […]...
- Червона зима – Сосюра Володимир I Лисиче над дінцем… де висне дим заводу, Музика у садку та потяг в сім годин… Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту… Про вас мої пісні під сивий біг хвилин… На щебінь часто ми до Сущенка ходили, За це платили нам щоденно четвертак. Та по ночах дівчат в половниках любили… О свіжий дух […]...
- Іван Андрусяк – істинно кажу тобі – зима Істинно кажу тобі – зима Так і час переступає тричі І нікого вічного нема Нині понад нами чоловіче Все воно з-під немочі росло І кришились хмари на дорогу Мислити – останнє ремесло Ми його прощатимемо богу Скрипти на старий пісенний лад – Мушлю чи пістоля чи трембіту На півсвіту глянути назад І переконатись на півсвіту […]...
- Микола Руденко – Знов насувається зима Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій нетривкий: Все рідшає круг мене парість. За що життя – за гріх який Мене оголює на старість? Відірве друга, відбере – І вже назад не повертає. Я – ніби дерево старе, Яке на вітрі облітає. […]...
- М’ястківський Андрій – Яблука для мами (Збірка) 1969 рік, видавництво “Веселка” У ЗАЙЧИКА ЛАПКИ У зайчика лапки, А у мене ніжки. Зайчик ними – стриб-стриб, А я ними – туп-туп! Зайчик ходить босий, А я в черевичках. Зайчик собі – стриб-стриб, А я собі – туп-туп! Зайчик біг до лісу, Я ішла додому. Зайчик собі – стриб-стриб, А я собі – туп-туп! […]...
- Журлива Олена – У нашої Наталі (Збірка) 1960 рік, видавництво “Веселка” ВЕСНА Біжать, біжать хмариночки По небу в далечінь І кидають від сонечка Свою легеньку тінь. А сонечко всміхаються Цілує гай і сад, І в листя одягається Зелений виноград. Цвітуть грушки, і вишеньки, І яблунька рясна, – Прийшла з теплом і сонечком Сподівана весна. НЕ дІВЧИНКА, А КВІТКА У нашої Наталі Мальовані […]...
- Іван Андрусяк – за оводом терпне самотній сумний рамадан За оводом терпне самотній сумний рамадан Уже осипається мерва з чернечої брами Віддам тобі перстень і палець а сніг не віддам Нехай він тяжіє між нами тяжіє між нами На дамбу не вийду там губи злюбованих слив Погруддя лілей герметична плутонна судома Яри за ярами там замшевий дощ настелив Та неба немає і я залишаюся […]...
Щастя людини у новелі момент.