Високий ранок. Камінь ненагрітий… – Маланюк Євген

Високий ранок. Камінь ненагрітий,
Сочистий кущ і поруч – синя тінь.
Вузьке від спеки річкове корито.
Уламки скель. Акварелева рінь.

Прокинься лиш. Хіба ж це не знайоме?
Не Сугоклей? Не висохлий Інгул?
Ці майже зовсім гранітові зломи
І здовж долини вітру рівний гул…

Перечекай. Це ще не чорна осінь:
Це – золота, як згадка про весну,
Це здогад той, що не доснився й досі,
Що все трива в анабіозі сну.

1962


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Читати леонід глібов 1827- 1893 щука.
Ви зараз читаєте: Високий ранок. Камінь ненагрітий… – Маланюк Євген
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.