Влад Лукащук – Настане світлий день
Настане світлий день, і ми разом
Придбаємо на касі два квитки і
Поїдемо до моря в несезон
Без думки повертатися у Київ.
Ми вийдемо з автобуса на пляж
Під час атак ранкового припливу
І будемо вростати у пейзаж,
Розбавивши собою перспективу.
Ми станемо частиною води,
Змішавшись із молекулами бризу,
А хвилі змиють будь-які сліди
Присутності минулого поблизу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Влад Лукащук – Перша ознака Перша ознака – губи тоненькі – рідкісне стерво. Май на увазі – бреше цинічно, клеїть майстерно! Хочеш відверто? дана персона – тільки між нами – Ні, не шалава, гірше шалави, просто “динамо”. “Ніжне створіння”. “Наче з картинки”. “Миле дівчисько”. Чесно сказати, зразу помітив – щось тут не чисто… Думала клюнув? Не сподівалась? Опаньки… промах?… Іноді […]...
- Влад Лукащук – дорожня замітка Третя ночі. Вагон-купе. За кормою – окремі вогники, Як сузір’я родимих плям (чи, точніше, архіпелаг) На одній із чужих ночей – і для мене вона incognita, На одній із чужих земель, що лежить у чужих полях Ідеально пласка, як штиль, як на кухні моїй лінолеум. Сонний погляд шукає жертв – і знаходить у них межу. […]...
- Влад Лукащук – Покидаю столичний вокзал Покидаю столичний вокзал, На дорогу – коньяк під лимончик. Все, що можна було, я сказав, Там, де треба було, я промовчав. Я ніколи не був пілігримом І, тим більше, не був втікачем, Але все ж таки гримну дверима, Або винесу двері плечем. Переповнені парки і площі, Тут не буде моєї ноги. Я на пам’ять лишу […]...
- Влад Лукащук – Попри те, що між вами все ж таки відбулося Попри те, що між вами все ж таки відбулося, Попри пам’ять, де запах її волосся Наповнює вулиці, вагони метро, кімнати, Попри минуле, яке намагалися оминати, Аби не спіткнутися, попри різні плани, Попри прірву чорну і нездоланну, Котра, всупепеч логіці, вас єднала Як єднає два береги темна вода каналу. Несказане кісткою стає поперек гортані, Коли ти […]...
- Влад Лукащук – І тепер він стояв біля добре знайомих дверей I. І тепер він стояв біля добре знайомих дверей – Повернувся назад, так, по суті, ніким і не ставши. Перманентні борги; незаслужена кличка “Єврей”… Час, прожитий далеко від дому, зробив його старшим На одну невзаємну любов, на десятки проблем І на дві непоправні, проте передбачені втрати. В океані життя – як і кожен – він […]...
- Петро Радейко – Коли настане тиха ніч Коли настане тиха ніч, Торкнеться спогад твоїх віч І ти забудеш про життя, Ввійдеш у човен каяття, І попливеш у синь очей, У нескінченну даль ночей, На хвилі гребені зійдеш, Руками зорі обіймеш І поцілуєш небеса, – Поглянь же днесь! Яка краса! Я там бував, і там я зріс… Де схил – сто сил, де […]...
- Павло Мовчан – “Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє… “ Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє, Судомлячи гілки, розчахнута верба, І срібний літачок у небі ледве мріє, І ковза синя тінь по сонячних горбах. По сонячній струні, по променю тонкому Зісковзує униз не пташка, а сльоза. Мов хтось сплакнув було на радість в світі тому, І покотилась вниз запалена сльоза. На шибці товща скло від краплі. […]...
- Павло Мовчан – “Настане хвиля переселень… “ Настане хвиля переселень, Коли вживусь в стебло трави, Коли цвіркун зведе оселю В дуплі пустої голови. А може, в горлі ластів’ячім Розпорошусь, як круглий звук; В житті миттєвому – неначе Проміння, що торкнулось рук. Волосся всякне, мов коріння, В жагучий, всеприймучий грунт І прокільчиться в небо рівно Шаблюк зеленолезих жмут. Злетить метелик замість слова У […]...
- Олек Ніколассон – Коли настане мій час Коли настане мій час, хай буде, скажімо, листопад, Аби на чорних полях уже не лишалося збіжжя, Хай небо сталлю меча розбудить дощі і потопить Кордони сухих плям, знищуючи розбіжності Між сушею і морями. Хай звірі і неперелітні Птахи зберуться до мене, очікуючи поживи. Душа летітиме прямо угору, дорогою літа, До самого краю сцени, що за […]...
- Люблю травневий світлий час – де Борн Бертран Люблю травневий світлий час І ніжні квіти весняні, Люблю, коли чарують нас Пташині радісні пісні, І тішусь я красою Рясних наметів і шатрів, Розкиданих серед лугів, Де гасла ждуть до бою Ряди уславлених полків, І вершників, і скакунів. Люблю я бачить, як погнав Юрбу озброєний загін, Як мчать отари серед трав, А військо лине навздогін. […]...
- Світлий сонет – Костенко Ліна Як пощастило дівчині в сімнадцять, В сімнадцять гарних, неповторних літ! Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Вона ридає, але все як слід. Вона росте ще, завтра буде вищенька. Але печаль приходить завчасу. Це ще не сльози – це квітуча вишенька, Що на світанку струшує росу. Вона в житті зіткнулась з неприємістю: Хлопчина їй не […]...
- Герасим’юк Василь – Посипав з хвої світлий пил Посипав з хвої світлий пил. А зір – замало. І ріща із останніх сил Мені палало. Я миттю переплив ріку І пісню млосну. А ти сто літ, як в сардаку Пішла на Босну. З тобою мати і брати, Й вуйки з вуйнами. А світлий пил із темноти Завис над нами. Під сардаками – киптарі І […]...
- Олена Теліга – Пломінний день День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню. Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово – Україна. І тому росте, росте прокляття! Всі пориви запального квітня Неможливо в дійсність […]...
- Влад Сівак – Про що ти думаєш торкаючися моїх губ? Про що ти думаєш торкаючися моїх губ? Нехай до мене на дуель вийдуть сотні тисяч мук, Нехай могутня Троя встане з поміж сна, Ти варта значно більшого ніж це людське життя. В твою ідеологію не входить ні демократія, ні комунізм, Ти пішла проти світу і запатентувала свій альтруїзм, Всі витвори мистецтва від Відродження до Модернізму, […]...
- Влад Сівак – Важко сфокусуватись на чомусь одному Важко сфокусуватись на чомусь одному, Коли бачиш кожну рису її обличчя, Важко підібрати слова, аби описати ту вроду, Бо вона, як галюциноген, Що ломає твою свідомість й кидає нею з правого на ліве узбіччя. Важко дихати не відчуваючи запаху того волосся. Чому пам’ять не може всього записати? Чому цей судомний аромат не можна взяти в […]...
- Микола Луків – Весняний день Весняний день. Вологий вітер. Хмари. Гримлять струмки. Ламаються льоди. Граки в садах влаштовують базари. В полях – озера талої води. То дощ. То сніг. То пролісків іскринки. То перший грім. То пломінка блакить… Усе мінливе, наче настрій жінки: Не добереш, чого чекать за мить....
- Світлий трагізм фіналу трагедії В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта” Світлий трагізм фіналу трагедії В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта” Відомо, що перший період творчості Шекспіра сповнений життєрадісних надій. Отже в трагедії “Ромео і Джульєтта” образи головних героїв оповиті красою, це – саме життя. Головні герої виборюють право на особисте щастя. Але вже тут бачимо, що особисте й суспільне надто вже тісно пов’язані у людському житті. […]...
- Ірина Саковець – день де-не-де День де-не-де, а деінде примарами Тіні на сіні й траві, Грається хмарами ранніми, рваними З рову рвучкий вітровій. Тісно тополі в німій напівтемряві, Скинути б темну кору… Сонцегоріх із небесного дерева Падає прямо до рук. Сни кольорові розійдуться колами Від світлопаду й роси. Літо, не мали з тобою ніколи ми Стільки барвистих лісів, Заспаних стежок […]...
- Короткий життєпис Марії Влад ВЛАД (Ганцяк) Марія Миколаївна народивлася 25 серпня 1940 р. в с. Розтоки Івано-Франківської обл. Вірші почала складачти в ранньому дитинстві. Друкувалася з 1950 р. Має вищу журналістську освіту. Член НСПУ з 1972 р. Поезїі та статті друкувалися в багатьох країнах світу. 1980-1988 рр. – працювала в газеті “Літературна Україна”. Працювала в РУСі, була софундатором створення […]...
- Ліна Костенко – Осінній день, осінній день, осінній! Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! – та сама. Останні айстри горілиць зайшлися болем. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій. І плаче коник серед трав – нема мелодій…...
- Ліля Колісник – Із крайності в крайність кидатися Із крайності в крайність кидатися – Така є жіноча натура. То плакати, то сміятися, Справжнісінька авантюра. Легкою ходою… розкішна Під зливою і у спеку Крокує вона потішно, Не для інших, а просто для себе. Зацікавлені погляди ловить: Витончена, манірна Із подихом бризу говорить, Вона власній моді вірна. А жоден і не дізнається, Що коїть в […]...
- Мусадас Мусадас (араб., букв.: шестірний) – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – вірш філософського змісту, строфічна форма якого складається із шести рядків за схемою римування: аааааа бббббба. Кількість строф буває від чотирьох до десяти. Приклад М. – вірш азербайджанського поета XVIII ст. Відаді Молла, перекладений Б. Мельничуком: Не думай про […]...
- Микола Вінграновський – Півпуда бринзи і корзина перцю Півпуда бринзи і корзина перцю, І сірий дощик скаче в казані… Як доведеться, то вже й доведеться З тобою й. помирати тут мені. Напечемо солодкої цибулі, Із підчеревини нашкваримо шкварок… Під тихий крок зорі, під води призаснулі На цей пісок і ми вкладем свій крок. Ми станемо тут жити та любити, Під темним летом темних […]...
- Минає день Минає день, минає тиждень, Минають місяці, роки, А ми живем. Ами живем! Живем понад усі гріхи, Гріхи минулі і майбутні І забуваєм, що було… Яке то жастя! могло б бути, аби тебе і незабути І незабути кожен час Коли любов була у нас. А може й горе!? Ти уяви лиш на хвилину, що Кожен день […]...
- Ще один день Сива ніч опустила повіки, Сьогоднішній день – минуле навіки, Ще один, немов папірець до архіву, Звичайний, без шкіряного покриву, Без фарб, веселкових картинок, Квітів, сонця, казкових тваринок. Звичайний папір з сухими словами, До архіву життя занесли канцлерами. Ще один день боротьби, безнадії, В перемогах відсутній смак ейфорії. Світ – театр, безжалісні драми Режисер обирає для […]...
- Почався новий день Почався новий день, прокинулися сотні нових людей В кожного купа ідей і тисяча амбіцій І всі хочуть бути вільним як в небі птиці, як риба у морі, Бути з близькими поряд, і ніколи не знати горя, Звідусіль лунають крики “доля мене не підкорить!” Проте на рану солі, із усіх сторін, Не признаємось ніколи, не скажемо […]...
- Іван Андрусяк – Мій день Зранку біжу до суду Найперше пропоную свої послуги Череваням та їхнім коштовним самицям Обсмикую піджачок і підлещуюся Лжесвідка не потребуєте Потім власники нерухомості Вироджена фауна класу середняків Легенько неначе кельнер Торкаю їх за плече І шепчу на вухо Лжесвідка не потребуєте Гримають на мене з відразою Осляче єство з них так і пре Нарешті мужики […]...
- Дмитро Загул – Наш день Наш день – як маків цвіт, Що сок його – отрута… Кувались наші пута Не дні, а тисячу літ. Наш день – як маків цвіт: Отрута в ньому й сім’я… Вбивали нам у тім’я Ті цвяшки вже з давніх літ. Наш день – як маків цвіт, Того-то ми мов сонні, Мов сонні-непритомні, Мов п’яні тисячу […]...
- Тарас Шевченко – І день іде, і ніч іде І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?...
- Василь Стус – день величався і пишався День величався і пишався. Ми ж, двоє піших пішаниць, Упали в небо горілиць, А світ, немов горіх, розпався. I вже ні неба, ні землі – Лиш ти одна, моя надіє, І та не жевріє – чорніє В опротипівнічній імлі. Та дякувати богу – вдвох. Наш день попереду – мов зараз. Ще й солов’їв любовна пара […]...
- Микола Хвильовий – В дощовитий день Дощовитий день пітьмою накривався І плазував туди-туди, в кубло, І в спину встромлено нахабному ворязі Раптове сонячне жало. Сорочка зараз не співає, І лише згадую, як міх Поліз в горно, куди – не знаю. А відтіля – тріскучий сміх… Нічого! Наче й не примітив. І дощ, і день – як не було… А проте з […]...
- Твір на тему: Хата в літній день (твір-опис за картиною) Картина В. Д. Орловського “Хата в літній день” – сільський пейзаж, що має деякі риси жанрового твору. На полотні зображено невелике огороджене тином селянське подвір’я з хаткою. Перше враження від картини – літо. Сонце заливає двір, яскраво біліють в сонячному промінні стіни хати. Це типове українське житло, побілене, під солом’яною стріхою, з невеличкими віконцями. Сонце, […]...
- Павло Мовчан – день дощовий Тлумом тиснеться дощ у ворота, І від тиску паркан аж гуде, Облітає, сплива позолота, Іржавіє облуплений день… Обплітаючи раму руками, Відлітаєш на повен свій зріст: Тягне сутінь удаль, наче камінь, В прямолеті – незвіданий зміст. І летить упритул за тобою Об’єм житла – повітряний куб, Він розчавить тебе пустотою І спустошить, припавши до губ. Та […]...
- Павло Мовчан – З ночі в день і навпаки (З циклу “Музейні експонати”. Вдивляючись в малюнки Гойї) З’ява свавільна, нічна, самородна, Нащо щоночі приходиш у сон, Ще полишаєш у грудях холодних Крицю чи танучу кригу на схрон? І, закувавши мене у кольчугу, Голову втисла в іржавий шолом – Знати червоні кільця та смуги, І поясок перекреслив чоло… Інше життя проживаю щоночі: Сон стає дійсністю, […]...
- Олена Теліга – Сонний день Безтурботність і світлий спокій… Сонний день всі думки придушив, Не шумлять дерева високі, Теплий мох підбирає кроки, І крім нас – ні душі. Мрії, спогади – все згоріло… Легко жить без великих хотінь! Ніжно ранять промінні стріли І зривають весняні крила – У мережану тінь. Але там, де берізка-пані Шаль прозорий нам кинула в дар, […]...
- Павло Мовчан – Криничний день Криничний день як для почину Відкрив джерела ворухливі, І вісник сонячної зливи Квапливо крила золотив. Поклавши відтінь самоти На тихе лоно полонини, Світ прокинувсь: Без дударів і без трембіт, Лиш тихошепітний політ Вірла, змалілого в краплину, І світло, світло без упину, І сонцеявлена людина, Що творить собі інший світ. Біжать від неї у недеї, В […]...
- Олександр Олесь – “З серцем, повним смутку-горя… “ З серцем, повним смутку-горя, Утомився я ходить І прийшов на берег моря, Щоб журбу свою втопить. “Хвилі, хвилі! Люту муку Ви з грудей моїх візміть… Утопіть її, гадюку, На край світу занесіть… “ Стали хвилі і зітхнули… І крізь сльози бачив я, Як в журбі моїй тонули Море, небо і земля. 1908...
- Марта Тарнавська – “Сонцерадістю день налито… “ Сонцерадістю день налито: Світ воскрес з кам’яного сну. Наче книга, душа розкрита: Зустрічаю нову весну. Знаю: дощ іде смертоносний, Що залишить на серці знак; Знаю: вся ця краса – відносна, Суб’єктивних повна признак. Знаю: все це – оманна зрада: Моя радість і ця весна, – але я навіть мрії рада, Що на мить повернулась, ясна. […]...
- Леонід Кисельов – Відлине день без’язикий Відлине день без’язикий І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: “Не бий!”. Затулити вуха. Заплющити очі. А втім не варто, бо я вже звик. Щогодини, щодня, щоночі, Немов білокрів’я, ковтати крик. 1968...
- Павло Мовчан – Вже день затулений березою Вже день затулений березою. Яка навстіжність! Ніч близька, І рогозою жовтолезою Узброїлась моя рука. Не підпущу, хай крик відкотиться! Поставлю свічку на поріг… Та в’яже ніч-невідворотиця Повісмо скрадливих доріг. Не промине, як чуже свято, Надійде, стане – лий вогонь Тонкою цівкою вкруг хати, Навколо імені свого. І чуєш, як в твоїх засіках У ланці в’яжеться […]...
Час ночі вірш.