Влад Лукащук – Попри те, що між вами все ж таки відбулося

Related posts:

1. Влад Лукащук – Перша ознака Перша ознака – губи тоненькі – рідкісне стерво. Май на увазі – бреше цинічно, клеїть майстерно! Хочеш відверто? дана персона – тільки між нами – Ні, не шалава, гірше шалави, просто “динамо”. “Ніжне створіння”. “Наче з картинки”. “Миле дівчисько”. Чесно сказати, зразу помітив – щось тут не чисто… Думала клюнув? Не сподівалась? Опаньки… промах?… Іноді […]...
2. Влад Лукащук – дорожня замітка Третя ночі. Вагон-купе. За кормою – окремі вогники, Як сузір’я родимих плям (чи, точніше, архіпелаг) На одній із чужих ночей – і для мене вона incognita, На одній із чужих земель, що лежить у чужих полях Ідеально пласка, як штиль, як на кухні моїй лінолеум. Сонний погляд шукає жертв – і знаходить у них межу. […]...
3. Влад Лукащук – Покидаю столичний вокзал Покидаю столичний вокзал, На дорогу – коньяк під лимончик. Все, що можна було, я сказав, Там, де треба було, я промовчав. Я ніколи не був пілігримом І, тим більше, не був втікачем, Але все ж таки гримну дверима, Або винесу двері плечем. Переповнені парки і площі, Тут не буде моєї ноги. Я на пам’ять лишу […]...
4. Влад Лукащук – Настане світлий день Настане світлий день, і ми разом Придбаємо на касі два квитки і Поїдемо до моря в несезон Без думки повертатися у Київ. Ми вийдемо з автобуса на пляж Під час атак ранкового припливу І будемо вростати у пейзаж, Розбавивши собою перспективу. Ми станемо частиною води, Змішавшись із молекулами бризу, А хвилі змиють будь-які сліди Присутності […]...
5. Влад Лукащук – І тепер він стояв біля добре знайомих дверей I. І тепер він стояв біля добре знайомих дверей – Повернувся назад, так, по суті, ніким і не ставши. Перманентні борги; незаслужена кличка “Єврей”… Час, прожитий далеко від дому, зробив його старшим На одну невзаємну любов, на десятки проблем І на дві непоправні, проте передбачені втрати. В океані життя – як і кожен – він […]...
6. Чому попри поразки страйку трудовий Борислав все-таки сміється? (за повістю Івана Франка “Борислав сміється”) Чому попри поразки страйку трудовий Борислав все-таки сміється? (за повістю Івана Франка “Борислав сміється”) Повість І. Франка “Борислав сміється” увійшла в історію української літератури як перший твір про організовану боротьбу робітників проти експлуатації й визиску. Її темою є зображення життя робітничого класу кінця XІX століття, наростання боротьби між працею і капіталом, організація першого робітничого страйку, […]...
7. Ліна Костенко – Очима ти сказав мені: люблю Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, Несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. Гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним....
8. Герасим’юк Василь – Все відбулося Все відбулося. Вже пора й додому. Знов, правдолюбці, бачив, слухав вас. Ви нагадали: “Бавитись не час. Все по живому, хлопче, по живому”. О, ви зуміли правду воскресити, Допоки молоді “ні се, ні те”, Й тепер з безсмертним співом летите До гнізд, в недавні роки міцно звитих....
9. Христина Головко – Я і ви, і вас, і вами Я і ви, і вас, і вами Хтось із вами наугад Я ж саджаю молитвами Щастя сонячного сад Я і ви, і нас із вами Хтось із нами навпаки Я чекаю між містами Затаївшись-пошепки Я ви, і вас, і вами Хтось зі вами вже на ТИ? Ми жанглюємо словами Ми збираємось іти Я і ви, […]...
10. Людмила Васильєва – О як же дійти мені згоди між вами? О як же дійти мені згоди між вами? Російська – то мова і тата, і мами, Але українська – то мова бабусі, Відлуння пісень, що забути боюсь я, То рідна земля, що мене колисала, І сон мій ранковий, в якім я літала! І як же мені дійти згоди між вами: Дві мови? Але ж не […]...
11. Микола Вінграновський – Сміятись вам, мовчати вами Сміятись вам, мовчати вами, Вашим ім’ям сповнять гортань І тихотихими губами Проміння пальчиків гортать… На лист, на сніг, на квіт, на тіні, У шелест і нешелестінь, Стелить в душевному тремтінні Солодку, юну вашу тінь, І в світанковім сумовинні Прощально пестить шию, ніс І сонні соняшники сині В солонім сонці сонних кіс, І знать одне: любити […]...
12. Влад Сівак – Важко сфокусуватись на чомусь одному Важко сфокусуватись на чомусь одному, Коли бачиш кожну рису її обличчя, Важко підібрати слова, аби описати ту вроду, Бо вона, як галюциноген, Що ломає твою свідомість й кидає нею з правого на ліве узбіччя. Важко дихати не відчуваючи запаху того волосся. Чому пам’ять не може всього записати? Чому цей судомний аромат не можна взяти в […]...
13. Ірина Галинич – Ти ж таки поет Не сковуй риму! Ти ж таки поет. Скасуй для неї всі кордони! Нехай вона й – невільний силует, Але ж в тобі вона бездонна. Не дай украсти цензору красу Твоєї рими – матері твоєї! Ти подаруй словам загострену косу Нехай та стне із цензора ідеї! Або ковтни ти критику їдку. Нехай і критик трохи погордує. […]...
14. Влад Сівак – Про що ти думаєш торкаючися моїх губ? Про що ти думаєш торкаючися моїх губ? Нехай до мене на дуель вийдуть сотні тисяч мук, Нехай могутня Троя встане з поміж сна, Ти варта значно більшого ніж це людське життя. В твою ідеологію не входить ні демократія, ні комунізм, Ти пішла проти світу і запатентувала свій альтруїзм, Всі витвори мистецтва від Відродження до Модернізму, […]...
15. Тарас Шевченко – Ми восени таки похожі Ми восени таки похожі Хоч капельку на образ божий, Звичайне, що не всі, а так, Хоч деякі. Крутий байрак, Неначе циган чорний, голий, В діброві вбитий або спить. А по долині, по роздоллі Із степу перекотиполе Рудим ягняточком біжить До річечки собі напитись. А річечка його взяла Та в дніпр широкий понесла, А дніпр у […]...
16. Молюсь і вірю… – Максим Рильський Молюсь і вірю. Вітер грає І п’яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Черкають неба береги. І ти смієшся, й даль ясніє, І серце б’ється, як в огні, І вид пречистої надії Стоїть у синій глибині. Клянусь тобі, веселий світе, Клянусь тобі, моє дитя, Що буду жити, поки жити Мені дозволить дух життя! Ходім! Шумлять […]...
17. Леся Українка – “І все-таки до тебе думка лине… “ І все-таки до тебе думка лине, Мій занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з жалю гине. Сі очі бачили скрізь лихо і насилля, А тяжкого від твого не видали, Вони б над ним ридали, Та сором сліз, що ллються від безсилля. О, сліз таких вже вилито чимало, – Країна […]...
18. “Я воскрес, щоб із вами жити… ” (В. Симоненко) У шістдесяті роки XX століття в українську літературу ввійшов молодий, талановитий, із великим творчим потенціалом поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Ім’я цього поета – Василь Симоненко. Так уже склалося для України, що найкращим її дітям судилося несправедливо коротке життя: 47 років – Т. Шевченку, Б. Грінченку, В. […]...
19. “І все-таки до тебе думка лине” Леся Українка Кажуть: ти не вмирала ніколи, Кажуть: ти, наче, пісня живеш. Ніби юність ясна, смаглочола, По країні в майбутнє ідеш. Я. Шпорта Лесю Українку називають у народі дочкою Прометея, бо саме вона перейняла від Тараса Шевченка і понесла далі естафету правди, добра і людяності. Її лірика сповнена глибокої пристрасності, ніжної задушевності, щирої любові до рідної землі, […]...
20. Леся Українка – Нічка тиха і темна була Нічка тиха і темна була. Я стояла, мій друже, з тобою; Я дивилась на тебе з журбою, Нічка тиха і темна була. Вітер сумно зітхав у саду. Ти співав, я мовчазна сиділа, Пісня в серці у мене бриніла; Вітер сумно зітхав у саду… Спалахнула далека зірниця, Ох, яка мене туга взяла! Серце гострим ножем пройняла… […]...
21. “Що сльози там, де навіть крові мало!” ідейно-художній аналіз поезії Лесі Українки “І все-таки до тебе думка лине” Перша поетична книжка Лесі Українки “На крилах пісень” вийшла у Львові на початку 1893 року. Вона складалася із шести поетичних циклів. Найхарактернішим і найпотужнішим був цикл політичної лірики “Невольничі пісні” – Один з найвищих злетів революційного слова поетеси. Цикл об’єднує наскрізна думка: “Що сльози там, де навіть крові мало”, а також загальний героїчний пафос, вміщений […]...
22. Короткий життєпис Марії Влад ВЛАД (Ганцяк) Марія Миколаївна народивлася 25 серпня 1940 р. в с. Розтоки Івано-Франківської обл. Вірші почала складачти в ранньому дитинстві. Друкувалася з 1950 р. Має вищу журналістську освіту. Член НСПУ з 1972 р. Поезїі та статті друкувалися в багатьох країнах світу. 1980-1988 рр. – працювала в газеті “Літературна Україна”. Працювала в РУСі, була софундатором створення […]...
23. Сергій Жадан – Якось-таки ти виріс в цій шпарці поміж держав * * * Якось-таки ти виріс в цій шпарці поміж держав, притулків, монархів, анархів, жидівських громад, республік, стримуючи зубами язик, щоби не так дрижав, ти завжди сприймав спілкування передумовою куплі – продажу свого ближнього, тож за першої нагоди наважився позбутися пут, котрими тебе в’язали, тобто змінити провалля Сходу, серед якого вижити був не годен, на […]...
24. Надія Ковалюк – Ти пам’ятаєш той далекий час Ти пам’ятаєш той далекий час, Коли цвіли ромашки білі-білі? Така любов буває тільки раз. І ми були-замріяно-щасливі. Від ніжності-всміхались береги… А дотики-мурашками по шкірі… І губи твої-рідними були. І рідна-кожна цяточка на тілі. А очі-волошково-голубі. Їх синяві позаздрить навіть небо… Я танула снігами навесні, Мрійливо пригортаючись до тебе. Ласкаво-ніжний вітер лоскотав Щоку твою-невибрито-колючу… Та вже […]...
25. Семенко Михайль – Проміння гаснуть Струїть вода і плещесь весело По камінцях Сріблиться плесками кришталить весла Блідий Сучан. Проміння гаснуть в воді зливаються Мов без снаги У стрій опітьмений вже зодягаються Береги. 29. IX. Сучан...
26. Марта Тарнавська – Вітер Вітер, солоний вітер, Що хмарить обрій, Вітер, що пахне літом, П’янкий і добрий, Вітер, що бризки піни Несе в обличчя, Вітер, що з далечіні До моря кличе, Вітер, що пестить тіло – Гарячу бронзу, Вітер – рибалка смілий, Надморський бонза, Вітер, чайок квиління І шуму повен, Вітер, немов весіння Бурхлива повінь, Вітер, що ніжно пестить […]...
27. Семенко Михайль – Вітер Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. Вітер станув навшпиньки І нас забив. Вітре, замкнув мені дух ти! Обкрижанив ограду. Розсипав між нами зраду… Вітер окайданив бухту… 20. XII. 1916. Владивосток...
28. Павло Мовчан – Серпневе В пониззі, ген, вогні жаріють, Аж золотіють береги, Легкі підпалини чорніють На хмарах ніжно-голубих. Легкавий дух переймом з яру Іде поволеньки на схід, Де засвітився місяць каро Відкритим поглядом на світ. Початим вечором на чати Стає вода біля джерел, Аби мовчати, колихати Дрібненький, холодненький перл. Своє затаєне шептання По лузі вистелила – ген… За кошеницю, […]...
29. Твір на тему: А добрих людей все ж таки більше (твірна морально-етичну тему в публіцистичному стилі) Щоразу, йдучи на прогулянку до лісопарку, ми з друзями беремо із собою горішки та насіння. Горішки – це гостинець для білок, а насіння – ласощі синицям. Цього разу жовтнева неділя була сонячна, затишна, безвітряна. Ще зеленіла трава, а ось покрив модрин набув уже жовтогарячого кольору. Земля навколо була засипана хвоїнками модрини, наче піском. Цей покрив […]...
30. Антонич Богдан-Ігор – Amen Амінь Закінчений концерт, Лиш відгомін – омана. Кінець усього – смерть, Таємна і незнана. І радісне й сумне Минає, мов примара. Вже Бог кладе мене, Мов скрипку, до футляра. Закінчений вже спів, Уже струна не грає. Несказане цих слів Хай серце доспіває. Щоб серце доспівало, Його ти перемінь. До щастя треба мало: Гармонії. Амінь. 24 […]...
31. Аліна Міщук – Пиши мені А ти пиши мені листи, вони так пахнуть зорепадом, Ці нескінченні поїзди, кричать мов хором, невпопадом, А ти пиши, коли чекання сховалося за барви днів, Коли бездумне сподівання чекає голос рідний твій. А ти пиши, коли на небі остання зірка вже зника, Коли кричить в вікно безтямно, останні пісня солов’я, Коли ти вранці досхід сонця, […]...
32. Ірина Саковець – Я знову до світу вернуся такого ж дня Я знову до світу вернуся такого ж дня, Коли видихається вільно, і прощені всі борги, І тінь врівноважує світло – як інь і ян, А море виконує волю старих і нових богів – Із туги несе береги островам до ніг І мітку гнідої печалі, а біль забирає бриз; Де вечір вмикає зірок рятівні вогні, А […]...
33. Роман Штігер – Зраджена вірність Грався вітер із твоїм волоссям, І шуміла вода у річках. Ти стояла самотня і боса, Свіжі квіти тримала в руках. І шукала, можливо, кохання, Цю краплину – солодкий нектар. Але знала, що прийде востаннє І загасне палкий серця жар. Теплі руки твої, мов чарівність, Що вкривали довкола усе. Ти була моя зраджена вірність, Яку вітер […]...
34. Катя Гуйван – В душі пахне м’ятою В душі пахне м’ятою. В думках все обірвано… Ми були невільними… Ми стали невірними… Тепер все за гратами… В душі пахне м’ятою… Нам більше не байдуже На сказані видумки… Думки – то є вигуки… А ми – швидше, вибрики… Все сказане – вигідно… Несказане – байдуже… В очах синя плутанка… В руках – тільки дотики… […]...
35. Павло Мовчан – Єднає нас вода Повні змісту джерельного вкляклі дерева і сизі сніги Ніздрюваті, Від яснющої чіткості мружусь – зіниці болять. Як же витримать світ? (Бо для мене його забагато, Для дзеркальних дерев рук не стане, аби обійнять). Як же бути мені, якщо в світлі прозори Входить промінь, а я в промінь входжу стеблом? Певна річ, розчиняємось ми для майбутніх […]...
36. Павло Тичина – Вітер з України Нікого так я не люблю, Як вітра вітровіння. Чортів вітер! Проклятий вітер! Він замахнеться раз – Рев! свист! кружіння! І вже в гаю торішній лист – Як чортове насіння… Або упнеться в грузлую ріллю, Піддасть вагонам волі – Ух, як стремлять вони по рельсах, . Аж нагинаються тополі!.. Чортів вітер! Проклятий вітер! Сидить в Бенгалії […]...
37. Андрій Любка – джазмен Я джазмен і мені погано Коли згущене молоко неба Росою спадає на стебла задуми Тоді пальцями хрусткими до болю Вистукую такт серця Тоді саксофон жаб Народжує вітер Тоді старий дідо з вудкою Сидить над погаслим озером І раптом світло ночі Поглинає тінь що женеться За власним хазяїном А місяць засмоктує Оголене тіло жінки Яка мітлу […]...
38. Антонич Богдан-Ігор – Людина 1 Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна, Лиш вітер обертає хмар важенні жорна. Лиш срібна смерть іде в садиби на жнива, Й кугикає кугач, лулукає сова. Мов кінь, в розгоні вихор перед прямом брами Стає, й скрегочуть ланцюги й дубові трами. Та рвучий подув торсає похмуру тінь, Що сволоком втекти не хоче в далечінь. Як […]...
39. Критика “Молюсь і вірю” Рильський Тема сповіді розгортається в поезії ” Молюсь і вірю “. Це твір інтимно-філософського спрямування, за жанром – вірш-рефлексія, у якому майстерно відтворено красу почуттів ліричного героя. Ліричний герой зізнається в любові до всього світу, усього, що його оточує. Твір має виразний життєствердний мотив: Молюсь і вірю. Вітер грає І п’яно віє навкруги, І голубів тремтячі […]...
40. Леонід Кисельов – На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, як химернії квіти, На терасах дерев, На терезах дерев. На терезах дерев всі чесноти космічного віку, Всі принади невгавного руху вперед, А поети – як вихор, поети – як вітер, як вітер На терасах дерев, […]...