Влад Сівак – Важко сфокусуватись на чомусь одному
Важко сфокусуватись на чомусь одному,
Коли бачиш кожну рису її обличчя,
Важко підібрати слова, аби описати ту вроду,
Бо вона, як галюциноген,
Що ломає твою свідомість й кидає нею з правого на ліве узбіччя.
Важко дихати не відчуваючи запаху того волосся.
Чому пам’ять не може всього записати?
Чому цей судомний аромат не можна взяти в руку?
Або ж просто на згадку сфотографувати?
Без нього на груди давить небо,
І давить не легко, а важко,
Немов всі гріхи цього дикого світу,
Спокушають святого,
Що народжується, й не відкривачи очі, вмирає.
Знаєш? довго йти не проблема, лиш би мав до кого,
І тобі неважлива спека, дощ і вся погода в цілому.
Значення мають дії, ті, що ти робиш для неї,
Нехай емоції відбиваються в дзеркалі,
Нехай від емоцій падають стелі,
Коли Жан-Батист подзвонить й прийде до тебе,
Не відкривай мені, не відкривай йому свої двері.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Влад Сівак – Про що ти думаєш торкаючися моїх губ? Про що ти думаєш торкаючися моїх губ? Нехай до мене на дуель вийдуть сотні тисяч мук, Нехай могутня Троя встане з поміж сна, Ти варта значно більшого ніж це людське життя. В твою ідеологію не входить ні демократія, ні комунізм, Ти пішла проти світу і запатентувала свій альтруїзм, Всі витвори мистецтва від Відродження до Модернізму, […]...
- Наталія Пиж – Коли на душі мені важко Коли на душі мені важко, На серце лягає печаль, З’являєшся ти. Ненадовго. Секунду, хвилину… А жаль! Приходиш до мене як мрія, Як марево в тихому сні, І я, наче квіточка млію, А ти щось говориш мені. Обійми твої, твої руки, Твої ніжні й чуттєві вуста… Ніколи я їх не забуду. А зараз чекаю листа. Чекатиму […]...
- Невже так важко Невже так важко жити без всіляких масок?.. Подобається грати чужі ролі, чи може бути собою важко? Всі хочуть здаватися не тими, ким є насправді. Отак-от просто. Сьогодні ти одягаєш маску супергламурної стерви, а завтра ванільної дівчинки. Навіщо ці ролі, маски?? Зіграй свою роль, дану Богом.. Та ні, ти здрейфиш.....
- Інна Стократна – Важко чинити опір смерті Важко чинити опір смерті коли вона приходить вночі Гублячи шляхом – щоб повернутися опісля – фальшиві монети та чужі ключі Зітхаючи мов натруджений коваль із чорною позолотою рук Ковтаючи кожен натяк на порухи та звук – кожен приторний звук Важко пити зі смертю коли у неї лише вино Червоне мов сонце яке сідає повз її […]...
- Ірина Лахоцька – Так важко іноді даються вірші Так важко іноді даються вірші… Буває криза в творчості така, Що за щодень тобі стає все гірше, Як не напишеш жодного рядка. Сумні слова… І втішити нікому… Муза, втомившись, з болем голови, Склала валізи й подалася з дому, Здається, на безлюдні острови. Натхнення також проситься в відпустку… Нема йому ніякого жалю. Йдіть всі. Я знаю […]...
- Герасим’юк Василь – Важко прокинутись і піти Важко прокинутись і піти В ранок похмурий. “де мій коханий?” – питала ти Сторожа мурів. Вічна сторожа, звісно, не спить. Погляд відводить. Мовчки відводить погляд століть. Гордо відходить. Важко далі в чорному йти Тілі і віці. “де мій коханий?” – питала ти Слуг кам’яниці. Слуги не знають, та не мовчать, Древні й затяті. “Ми б […]...
- Олена довганюк – Ти знаєш, іноді важко буває Ти знаєш, іноді важко буває Сидіти самій у морозній пітьмі, Думками ділитись щовечора з чаєм, На аркуші викласти рими сумні. Як бачити важко життя епізоди Твої і мої. Благаю, пробач! Я згадую іноді свої “пригоди”, Я згадую днів своїх жалісний плач. Як важко було з самотою заснути. Ми в ліжку удвох: я і вона. Вона […]...
- Наталія Пиж – Як важко усвідомлювати світ Як важко усвідомлювати світ, Як важко жити в цю важку годину, Пройшло багато тих великих літ, Як Господь Бог створив людину. І живе людина на землі, Творить все, що можна сотворити. Діла добрі і звичайно злі, Хіба можна нам без цього жити. Знаєм, що не можна бути злим, Знаєм, що не можна всім брехати, Знаєм, […]...
- Іван Франко – “Тяжко-важко вік свій коротати… “ Тяжко-важко вік свій коротати У незнання сумерці німім, І хилитись, і в ярмі стогнати, До могили простогнати в нім. Тяжко-важко вік цілий боліти, А не знати навіть, де болить; Мучитись у горі, а не вміти Того горя й крихточку вменшить. А ще тяжче бачити всю муку, Знати добре джерело її, Але не могти подати руку […]...
- Віталій Іващенко – Чомусь так мало виражені в слові Чомусь так мало виражені в слові Миттєвості, в яких життєва суть: Коли душа співає гімн любові, І пристрастей завершується путь. Одні нарешті. Тиша. Мовчки стежу За кожним рухом, бо німі вуста. Спадає з тебе марево одежі, І світиться жіноча красота. О, скільки я чекав на мить такую! Передчуваю пристрастей обвал, Затамувавши подих, я цілую Грудей […]...
- Влад Лукащук – дорожня замітка Третя ночі. Вагон-купе. За кормою – окремі вогники, Як сузір’я родимих плям (чи, точніше, архіпелаг) На одній із чужих ночей – і для мене вона incognita, На одній із чужих земель, що лежить у чужих полях Ідеально пласка, як штиль, як на кухні моїй лінолеум. Сонний погляд шукає жертв – і знаходить у них межу. […]...
- Микола Руденко – Я важко жив Я важко жив. Мені було Не до розваг у світі цьому, Де так сплелось добро і зло, Як світло й тьма в відлунні грому. Та не лишилося мені Образ на тебе, земле мила, За спалені в окопах дні, За тупістю підтяті крила. Не жовч по світі розіллю – Твої вітри вдихну з любов’ю І кину […]...
- Влад Лукащук – І тепер він стояв біля добре знайомих дверей I. І тепер він стояв біля добре знайомих дверей – Повернувся назад, так, по суті, ніким і не ставши. Перманентні борги; незаслужена кличка “Єврей”… Час, прожитий далеко від дому, зробив його старшим На одну невзаємну любов, на десятки проблем І на дві непоправні, проте передбачені втрати. В океані життя – як і кожен – він […]...
- Ліна Костенко – Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич. Було в ній каміння – як сто бегемотячих спин. А той цибатий, на клуні, звався лелечич. А те запахуще – любидра, канупер і кмин. Чомусь пам’ятаю – вночі ревли бегемоти. Виходили з річки і дуже чомусь ревли. І падали груші, і звались вони бергамоти. Воли ремигали, і звались вони […]...
- Тарас Марищук – Вони жили в одному будинку Вони жили в одному будинку. Вона з дитинства. Він винаймав квартиру. В ній він бачив маленьку дівчинку. Вона в ньому – дорослого чоловіка, Якого кохала, і він відповідав щось схоже. Вона зустріла його – Як все до банальності просто. Вона зустріла його зовсім хворого, Чи то п’яного, У той час коли всі думки про нього […]...
- Крістік Хрустік – Ти – муза, та я чомусь тебе втрачаю Ти – муза, та я чомусь тебе втрачаю. Ти десь блукаєш між моїм і не моїм… І що робити я давним-давно не знаю, В зимовім серці – літні грози й грім. Мені б хотілося тебе кохати, але ти Вже не один у серденьку та горі свому І вже не боляче, а хочеться втікти, Та я […]...
- Семенко Михайль – Асфальт Спека не можна дихать Давить горло асфальт Все те ж стареньке лихо Охрим мій альт І я загубив упевненість Я загубив грунт Омагазинив свою зверненість І попрохав фініків фунт. 19. III. 1914. Київ...
- Олена довганюк – Ти знаєш, як важко без тебе? Ти знаєш, як важко без тебе? Наскільки потрібен мені? В присутності твоїй потреба, Тобою наповнені дні. Як погано без тебе буває Як серце без тебе болить… І сум як мене покидає, Як голос твій чую умить. Авжеж, ти, напевно все знаєш, Про що я, буває, мовчу, Та уваги, на те, не звертаєш Про що я […]...
- Дмитро Павличко – “Чому так важко бути нам собою… “ Ми ще ніколи не були собою. Максим Рильський I Чому так важко бути нам собою, Коли нема для духу заборон, Коли його не стиснуто скабою, Коли він сам собі суддя й закон, Коли душа, котра була рабою, Зійшла неждано на сяйливий трон, І їй дозволено, немов цариці, Діла шляхетні і злочинства ниці? Дозволено, та вибирай […]...
- Влад Лукащук – Попри те, що між вами все ж таки відбулося Попри те, що між вами все ж таки відбулося, Попри пам’ять, де запах її волосся Наповнює вулиці, вагони метро, кімнати, Попри минуле, яке намагалися оминати, Аби не спіткнутися, попри різні плани, Попри прірву чорну і нездоланну, Котра, всупепеч логіці, вас єднала Як єднає два береги темна вода каналу. Несказане кісткою стає поперек гортані, Коли ти […]...
- Герасим’юк Василь – Переписую знову чомусь Переписую знову чомусь Куці ролі забутої драми, І повірить, як завше, боюсь В те, чого і не буде між нами, В те, чого на землі не бува… Та на землю до мене зійдеш ти, Щоб забув я жорстокі слова, Їх нічні, поголовні арешти. Так виносить вода дзвонкова З-під каміння пелюстку черешні....
- Влад Лукащук – Перша ознака Перша ознака – губи тоненькі – рідкісне стерво. Май на увазі – бреше цинічно, клеїть майстерно! Хочеш відверто? дана персона – тільки між нами – Ні, не шалава, гірше шалави, просто “динамо”. “Ніжне створіння”. “Наче з картинки”. “Миле дівчисько”. Чесно сказати, зразу помітив – щось тут не чисто… Думала клюнув? Не сподівалась? Опаньки… промах?… Іноді […]...
- Влад Лукащук – Настане світлий день Настане світлий день, і ми разом Придбаємо на касі два квитки і Поїдемо до моря в несезон Без думки повертатися у Київ. Ми вийдемо з автобуса на пляж Під час атак ранкового припливу І будемо вростати у пейзаж, Розбавивши собою перспективу. Ми станемо частиною води, Змішавшись із молекулами бризу, А хвилі змиють будь-які сліди Присутності […]...
- Влад Лукащук – Покидаю столичний вокзал Покидаю столичний вокзал, На дорогу – коньяк під лимончик. Все, що можна було, я сказав, Там, де треба було, я промовчав. Я ніколи не був пілігримом І, тим більше, не був втікачем, Але все ж таки гримну дверима, Або винесу двері плечем. Переповнені парки і площі, Тут не буде моєї ноги. Я на пам’ять лишу […]...
- Микола Руденко – Чомусь життя здається грою Чомусь життя здається грою, Що має підсумок і звіт. Мій фініш десь не за горою – А там… Прощай, недобрий світ!.. Та я впаду не так, як з гілки Спадає яблуко гниле; Не від жратви, не від горілки – Як дехто із моїх колег. Помру від ран, що виніс з бою, Та від биття – […]...
- Максим Рильський – Троє в одному човні Джером К. джером Прив’язано човен до темного коріння. Замокли сухарі, і цукор одмокрів. І згорбились тіла завзятих мандрівців: Од бурі гнеться так смутна лоза осіння. То, друзі, не біда! Розважність і терпіння, Та віскі шкляночка, та кілька гострих слів, – І хай Монморансі від холоду завив. Ми ж – вищим розумом озброєні створіння. У човен […]...
- Микола Руденко – Знов чомусь прийшла хвилина смутку Знов чомусь прийшла хвилина смутку. Попрямую у вечірній ліс. Запалю солдатську самокрутку Над окопом, що давно заріс. Ні, життя легкого обіцяти, Сонце не могло своїм синам. Де ти, рік народження двадцятий?.. Перші кулі діставались нам. Я не знаю, втрата чи здобуток Те, що надбано в юнацькі дні – Це боління, цей окопний смуток, Що живуть […]...
- Олена довганюк – Чомусь мені все менше хочеться ходити по клубах Чомусь мені все менше хочеться ходити по клубах, грати в комп’ютерні ігри, зависати годинами в чатах, мати сотні віртуальних, навіть незнайомих мені “друзів”… А все більше хочеться проводити часу з коханою людиною, із СПРАВЖНІМИ друзями. Як же набридли ці галасливі гулянки нинішньої молоді… Те, що раніше вважалося аморальним, зараз цілком нормально. Вільне життя, сексуальна революція […]...
- В одному серці два кохання не вмістяться Життя, навіть коли воно перенасичене труднощами, завжди вабить своїми таємницями. Чи не найбільшою з них є таємниця кохання. В усякому разі, для мене та моїх ровесників. Яке воно, справжнє почуття? Як його розпізнати й зберегти? А чи можна кохати двох? Ці питання не дають спокою ні мені, ні моїм друзям. Прислів’я, що стверджує, нібито по-справжньому […]...
- Як добре коли ти любиш Як добре коли ти любиш… Як добре коли люблять тебе… Та часто цього ти не цінуєш, Мучиш його і себе… Як важко любити й страждати Коли не люблять тебе… Так важко некоханого цілувати, Обманювати всіх, і його, і себе… Як важко зі сльозами жити І тримати все у собі… Як важко розуміти, Що лиш він […]...
- Е. И. Замятин. Роман “Мы”. (По одному из произведений русской литературы) “Без действия нет жизни… ” В. Г. Белинский Е. И Замятин не предполагал сочинять пародию на коммунизм, он изобразил финальное завершение развития любого государственного строя, в основе которого находится идея насилия над человеком. Следовательно, ключевым в романе “Мы” считается вопрос независимости личности. Вскрывается этот вопрос при помощи пародийного переосмысления идеи “всеобщего равенства”. Замятин являлся противником […]...
- Нравственная проблематика современной прозы (по одному из произведений по выбору учащегося) Проблема нравственного выбора характерна для всего творчества В. Быкова. Скорее всего, что как фронтовик, он мог наблюдать подобные ситуации, именно поэтому так тонко передает он мысли и действия человека, оказавшегося “на распутье”. Поэтому людей, не поддавшихся обстоятельствам, имеющих нравственный стержень, он ставит на пьедестал. Например, в повести “Сотников”. Отряд окружен немцами. Партизаны голодают и мерзнут […]...
- Злодій – Симоненко Василь Дядька затримали чи впіймали – Дядька в сільраду ескортували. Дядька повчали і докоряли: “Як вам, дядьку, не ай-ай-ай Красти на полі свій урожай! У кого ви крали? Ви крали в себе. Це ж просто сором красти свій труд”. Дядько понуро тім’я теребив І смакував махру. Дядько кліпав товстими віями, Важко дивитись в очі ганьби, Важко […]...
- Повість Стругацьких “Важко бути богом” як антиутопія Повість Стругацьких “Важко бути богом” як антиутопія Творчість російських фантастів Аркадія і Бориса Стругацьких не належить до розважальної літератури і “легкого” чтива. Стругацькі продовжують і розвивають ту лінію наукової фантастики, котру визначають як фантастику соціальну, що була започаткована Гербертом Уеллсом (“Війна світів”, “Звільнений світ”, “Самодержавство містера Паргема” та інші). Одним з великих завоювань реалістичної літератури […]...
- Красота человеческого поступка (по одному из романов Ф. М. Достоевского: “Преступление и наказание” или “Идиот”) Ф. М. Достоевский был настоящим писателем гуманистом. Боль за человека и человечество, сострадание к попранному человеческому достоинству, желание помочь людям постоянно присутствуют на страницах его романа. Герои романов Достоевского – это люди, желающие найти выход из жизненного тупика, в котором оказались по разным причинам. Они вынуждены жить в жестоком мире, который порабощает их умы и […]...
- Твір на тему: Чи важко бути гарним другом? (твір-роздум) Дотепер мені здавалося: що ж отут важкого? Якщо друг тобі – друг, то це прекрасно, є з ким поділитися, а це так полегшує життя! І радості, і турботи – навпіл. Але одного разу стався випадок, який змусив мене задуматися: чи так вже легко бути гарним другом? Одного разу мій друг Вітька сказав мені, що поділиться […]...
- Короткий життєпис Марії Влад ВЛАД (Ганцяк) Марія Миколаївна народивлася 25 серпня 1940 р. в с. Розтоки Івано-Франківської обл. Вірші почала складачти в ранньому дитинстві. Друкувалася з 1950 р. Має вищу журналістську освіту. Член НСПУ з 1972 р. Поезїі та статті друкувалися в багатьох країнах світу. 1980-1988 рр. – працювала в газеті “Літературна Україна”. Працювала в РУСі, була софундатором створення […]...
- Анна Лужанська – Подаруй мені крила, мамо! Подаруй мені крила, мамо! – Обірвали їх… та й, навІки. Мені важко… тобі так само… У волоссі зів’яли квіти. Це від того, що камінь в грудях, Що про мене не пам’ятає… Це про того, кого не буде, Хто давно вже не зігріває. Це єдиний, кого не хочу, Кого просто я не бажаю, Бо згадавши безсонні […]...
- Томаш деяк – колискова Кусто Спи дитино, за скойками вікон зимно Сині кити пропливають у склопакеті Складним візерунком інею… слово вимов І їх громади покинуть очей тенета… … а ти відчуєш румбу на пучках пальців Вязкий пост-рок у пульсуючій жилці скроні Вологість плавців, резонанси усіх вібрацій Хребти Атлантиди, занедбані і солоні Щемку причетність до нерву всього океану Що зріс у […]...
- Гуде вітер вельми в полі!.. – Забіла Віктор Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Плаче козак молоденький, Долю проклинає. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Козак нудить, сердешний, Що робить, не знає. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Козак стогне, бідолаха, Сам собі гадає: “Ревеш, вітре, да не плачеш, Бо тобі не тяжко; Ти не знаєш в […]...
Кавказ шевченко аналіз.