Вогонь Шевченкового слова (“Чигрине, Чигрине… “, “Стоїть в селі Суботові… “)
Вогонь Шевченкового слова
(“Чигрине, Чигрине… “, “Стоїть в селі Суботові… “)
Восени 1843 р. Шевченко побував у Суботові, колишній резиденції Богдана Хмельницького, змалював козацькі хрести на полях, збудовану гетьманом церкву і розриті підземелля – рештки колишніх гетьманських палат. Спокушені переказами про те, що перед смертю гетьман заховав там великі скарби, можновладці спорядили до Суботова експедицію, яка перерила все село, поруйнувала гетьманські льохи, потривожила козацькі кістки, але ніякого золота так і
На руїнах Суботова й Чигирина Тарас усім єством відчув рабське становище українців, сором повної національної неволі, ганьбу національної зради цілих поколінь. Та найбільше допікає поета стан духовної апатії народу, його безпам’ятство, мовчання, покора, занепад вільнолюбних настроїв, поступова загибель славних традицій:
Чигрине, Чигрине,
Все на світі гине,
І святая твоя слава,
Як пилина, лине
За вітрами холодними,
В хмарі пропадає.
Над землею летять літа,
Дніпро висихає,
Розсипаються могили,
Високі могили –
Твоя слава…
Кобзар нагадує землякам
Уродила рута… рута…
Волі нашої отрута.
На цій обікраденій, покритій бур’яном, цвіллю ниві, де панує безнадія, страх, сплять загратовані серця, конає в неволі приспана правда, поетові-пророку не залишається, здається, більш нічого, як знову зодягти маску юродивого, лити марні сльози й співати колискову колишній славі й зневаженим чеснотам гетьманської столиці, тихо й покірно молитися за майбутню долю. Та це лише на мить! Бо могутнім, нестримним потоком напливають думи, рвуться в душу, калатають у дзвони полум’яного Серця. І тихе слово, сльози, щира молитва перетворюються на чисту, святу козацьку відвагу:
Я посію мої сльози,
Мої щирі сльози,
Може, зійдуть і виростуть
Ножі обоюдні,
Розпанахають погане,
Гниле серце, трудне,
І вицідять сукровату,
І наллють живої
Козацької тії крові,
Чистої, святої!!!
Такі вражаючі за своєю силою образи надзвичайно яскраво ілюструють силу приспаного на деякий час визвольного духу народу. Проте справжня, глибинна мрія поета – не сльози, не ножі, не поранене серце і не кров свята. Його сподівання, його істинне життя – це рай, де в’ється, мов барвінок, тихе, сумне, богобоязливе слово, мовлене від чистого серця до любої дівчини, слово правди, звернене до пробудженої свідомості народу:
Слово моє, сльозі мої, .
Раю ти мій, раю!
Яскравим художнім підтвердженням сентенції Григорія Сковороди про те, що всякий сон – пробудний, є розвінчання у вірші “Стоїть в селі Суботові… ” постаті Богдана Хмельницького, гостро критичний погляд на неправомірні дії гетьмана, ганебні поступки ласим сусідам. Перетворення церкви надій, сподівань і віри народу на домовину – це образ застерігає майбутні покоління від втрати національної честі, гідності, зневаги до славних і величних подвигів предків, це художнє втілення полум’яної надії на відродження, оновлення, життя за законами правди:
Церков-домовина
Розвалиться… і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!
Україна стогнала в кріпацькому рабстві, її діти були безправними, темними й неграмотними, вони вже почали забувати, що недавно були вільною, культурною нацією, яка відзначалася серед країн Європи своєю освіченістю й демократичністю.” Козацькі сини й онуки занепали духом, не вірили в майбутнє. Своїм вогненним словом Шевченко розбудив їх, розкрив їм очі, показав шляхи національного відродження, навчив шанувати самих себе.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тарас Шевченко – Стоїть в селі Суботові Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України, Широка, глибока. Ото церков Богданова. Там-то він молився, Щоб москаль добром і лихом З козаком ділився. Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало; Москалики, що заздріли, То все очухрали. Могили вже розривають Та грошей шукають, Льохи твої розкопують Та тебе ж і лають, Що й […]...
- Стоїть в селі Суботові (скорочено) – Шевченко Тарас На горі високій Домовина України, Широка, глибока. Ото церков Богданова. Там-то він молився. Щоб москаль добром і лихом З козаком ділився. Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало; Москалики, що заздріли, То все очухрали. Могили вже розривають Та грошей шукають, Льохи твої розкопують Та тебе ж і лають, Що й за труди не находять! […]...
- Чигрине, Чигрине скорочено – Шевченко Тарас Чигрине, Чигрине, Все на світі гине, І святая твоя слава. Як пилина, лине За вітрами холодними, В хмарі пропадає. Над землею летять літа, Дніпро висихає. Розсипаються могили. Високі могили Твоя слава… і про тебе, Старче малосилий, Ніхто й слова не промовить, Ніхто й не покаже, Де ти стояв? чого стояв? І на сміх не скаже!! […]...
- Павло Мовчан – Вогонь (“дивлюся на вогонь, як полум’я струмує… “) Дивлюся на вогонь, як полум’я струмує, На вигинах своїх він настрій мій формує: Сюди-туди хить-хить, Назад – вперед, угору, Горить душа, горить, І полум’я – прозоре… Хвилястий, як вода, Приплив – відплив у тілі, І лущиться слюда У горлі обвуглілім: – О люба, лебедій Хвилястим плином ліній, Випалюється лій З долоней – білих лілій… Оплавлюється […]...
- Нетлінний вогонь Прометея (за поемоюю Т. Шевченка “Кавказ”) Осінь 1845 року називають найпліднішою у творчості Т. Шевченка. Того пам’ятного року він закінчив Петербурзьку Академію мистецтв і повернувся в Україну. Поселився поет у Києві, працював в археографічній комісії і, головне, – багато творив. Тієї щасливої для України осені побачили світ “Єретик”, “Великий льох”, “Стоїть в селі Суботові… “, “І мертвим, і живим… “, “Псалми […]...
- Любов до рідного слова в поезії М. Рильського О рідне слово, що без тебе я? Дмитро Павличко “Ну що б, здавалося, слова”, – розмірковував Тарас Шевченко більше ніж півтора століття тому і приходив до висновку про надзвичайну силу рідної мови: почуєш, і “серце б’ється – ожива”. Адже це духовна схованка народу, в яку віками він складав біль пережитого і досвід свій, і миті […]...
- Герасим’юк Василь – На березі він вогонь розклав На березі він вогонь розклав. Петро в човні не знаходив місця І кинувся в море, добрався вплав Апостол, що тричі його зрікся. На землю ступив, хитку від сльози. Стрічає, цілує Син Чоловічий. І мовить: “Ягнята мої паси”. Говорить тричі. Та перша Воскреслого бачила ти. Не зразу впізнала, від сліз незряча. Встав з гробу І з […]...
- Щоб снився мир вдовиці-тополиці, Щоб зорі повертались до життя, Іван стоїть на площі у Берліні, До сонця підіймаючи дитя. (Микола Сингаївський) Щоб снився мир вдовиці-тополиці, Щоб зорі повертались до життя, Іван стоїть на площі у Берліні, До сонця підіймаючи дитя. (Микола Сингаївський) Ще чорний вал війни котився на схід, ще доводилося зазнавати гіркоти поразок і відступу, а вже тоді рядовий солдат, колгоспник з Наддніпрянщини Іван Орлюк жив мрією про повернення до мирної праці. Навіть у страшну […]...
- Павло Мовчан – “Скільки вод стоїть між нами… “ Скільки вод стоїть між нами, Поміж нами стільки днів… І танцює чорний камінь, Наче гайвір, в борозні. Вже опахчені хлібами Поцвяховані степи. Борозна така між нами, Що її не заступить. Серп уп’явся у повітря, Розпанахавши блакить, Із розрізу гостре світло Бузиново цебенить. Світло б’є і крізь долоні, І крізь шрами тут і там. Образ твій, […]...
- Вогонь Розгорнута книга буття Лежить на моєму столі. Ідеш від життя до життя, Як свічка в холодній пітьмі. На серці терновий вінець замкнувся, І кров’ю спливло, Та мусиш іти навпростець, Шукати десь інше тепло. Пройти крізь туман забуття, Віддати частинку себе. Минути сліпе каяття, Спочить на окрайці небес. Холодний осінній поріг Зміняє одвічна зима, І вічність […]...
- Краса і велич рідного слова у поетичній творчості Максима Рильського Краса і велич рідного слова у поетичній творчості Максима Рильського. М. Рильський надавав проблемам мови великого значення впродовж усієї творчості. Він був надзвичайно вимогливий до мови власних творів, невтомно працював над збагаченням свого поетичного словника. Поет закликав своїх сучасників боротися за чистоту і збагачення україн-ської мови. Прикладом такого звернення є вірш “Мова”, в якому поет […]...
- Дмитро Загул – На селі І Лежать покошені, порожні Поля безлюдні вдалині, – Ховаю погляди тривожні, Бо тут невесело мені. Бо думку давить і стискає Вороже небо в вишині, А в грудях тане щось і тає, Мов грудка воску на вогні. ІІ Такі ж убогі ви і прості, Сумні, покошені поля! Чого ж до вас прибула в гості Душа зажурена […]...
- Іван Франко – майстер художнього слова Іван Франко – майстер художнього слова У літературному русі другої половини XIX століття Іван Франко – найвидатніший діяч. Його “поетична творчість вражає глибиною і багатством ідей, Широким колом тем і сюжетів, великою різноманітністю форм”. Своє палке слово Каменяр спрямовував на захист трудящих, проти несправедливого ладу, проти експлуататорів. Найвидатнішим внеском у скарбницю української поезії стала збірка […]...
- Наша честь – вона найголовніша у селі! (духовні орієнтири в повісті Ольги Кобилянської “Земля”) “… Наша честь – вона найголовніша у селі!” (духовні орієнтири в повісті Ольги Кобилянської “Земля”) 1901 року Ольга Кобилянська завершує роботу над повістю, яку назвала влучно – “Земля”, що стала вершиною творчості письменниці. У ній гармонійно переплелося суспільне й особисте, вічні проблеми любові й страждання, добра і зла. Відчуваєш, з якою емоційністю і теплотою О. […]...
- “Люблю слова, їх музика іскриста… “ Перше знайомство з Ліною Костенко зворушило мене до глибини душі. Яка душевна чистота й глибина думки, яка досконалість у володінні словом! Яка спорідненість душі й думок з таким уже знайомим словом Лесі Українки! Слово нашої сучасниці, обрамоване в яскраву художньо-естетичну форму, виступає потужним носієм духовної енергії народу, змушує задуматися над багатьма проблемами життя, по-філософськи підійти […]...
- Шукаю Дикого Ангела у своєму селі, на своїй вулиці (за однойменною п’єсою О. Коломійця) Із чого починається будь-який організм? З маленької клітинки. А з чого починається велика держава? З міцної сім’ї, в якій дотримуються простих, але мудрих законів, добробут якої здобуто сумлінною працею, любов і щастя в якій є обов’язковими. Саме таку модель ідеальної сім’ї створив у драматичній п’єсі “Дикий Ангел” О. Коломієць. У центрі драми постать робітника-пенсіонера Платона […]...
- Яскравий світ художнього слова Л. Костенко (3 варіант) Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа. Я вважаю, що саме ці слова можна сказати і про велику поетесу України Ліну Костенко. Так, вона наша і пісня, і душа, і щирість, і суддя, і захисник. Вона – поетеса, яка живе і думає, радіє і сумує разом […]...
- Яскравий світ художнього слова Л. Костенко (1 варіант) Духовність людини зумовлюється “диханням” серця. Вона йде з самих його глибин, живе в ньому і, на жаль, інколи вмирає. Але якщо в людини гаряче серце, якщо вона вміє піклуватися не тільки про себе, а і про інших, якщо з ЇЇ кохання можна скласти пісню, то така людина має багатий духовний світ. Такою є наша поетеса […]...
- Історична тематика у творчості Т. Шевченка Історична тематика у творчості Т. Шевченка Тараса Григоровича Шевченка завжди цікавила історія. Поет пишався славним минулим свого народу, вірив, що його волелюбний і незалежний характер не зломлений кріпосницькою системою. Важлива частина спадщини Кобзаря – це твори на історичну тематику: “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”, “Гамалія”, “Гайдамаки”, “Чигрине, Чигрине” та інші. У поемі “Іван Підкова” поет відтворив […]...
- Павло Мовчан – Вогонь 1. Вогонь лизав солодкі корінці І важко дихав на телячу шкіру. І золотив розпечені кінці, В дим обертав єгипетський папірус. Волав, обпікши груди, Гільгамеш, І лопалися глиняні таблиці. -Енкіду, не лякайся цих пожеж, Це під склепінням лопотять жар-птиці. Вогонь безвічний, крадений в богів… Його загнали в капсули та кулі… Він рветься, і виходить з берегів, […]...
- Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії “Вічно жива” (2 варіант) Коли я читаю вірш Д. Білоуса “Вічно жива”, разом з автором відчуваю обурення за рідну мову. Її забороняли, над нею насміхалися, називали “мужицькою” за епохи царизму. Але мова “не корилася”, вона несла “мужицьку правду”, була “колюча”, “сміялася з ненависних панів”. Чому намагалися знищити нашу мову? Бо мова є “душею народу, його культурою,… в мові здійснюється […]...
- Володимир Малик: добрий чарівник слова з Лубенщини З давніх-давен люди вірили в добрих і злих чарівників. Лихі чарівники знали всі таємниці природи. Вони висушували ріки й озера, нищили посіви, насилали всілякі нещастя на людей. Їм протистояли добрі чарівники, які жили поряд із оселями людей, допомагали їм у щоденних турботах, захищали їх від зла. Спливали віки, і людська вигадка про чарівників не вмирала, […]...
- Богдан Согор – Не гаси вогонь Я дякую святому Богу повсякчас, Що він тебе мені велів зустріти, Кохання він створив лише для нас, І у серцях обох велів йому горіти. Тебе благаю:”не гаси вогонь..”, Бо він блаженний, даний нам із неба, Життя черпаю я з твоїх долонь, І знаю більш нічого вже мені не треба.. До віршів Богдана...
- Ой на горі вогонь горить… – Українська народна балада Ой на горі вогонь горить, А в долині козак лежить, Порубаний, постріляний. Китайкою покриваний. Накрив очі осокою, А ніженьки китайкою. А ніженьки китайкою, А рученьки нагайкою. Що в головах ворон кряче, А в ніженьках коник плаче. “Ой коню мій вороненький. Товаришу мій вірненький! Не плач, коню, надо мною. Не бий землі під собою. Біжи, коню, […]...
- Леонід Кисельов – Як у нашому селі Як у нашому селі Кращі в світі ковалі. Що майстри вже, то майстри: Ремонтують трактори, Лагодять поїльні, А ще на дозвіллі Івану Безрукому Викували залізну руку. Івану безногому Викували залізну ногу. Івану Безсмертному Викували залізну смерть. Як у нашому селі Кращі в світі ковалі. Із заліза голові Викували хату. А на вікна ще нові Візерунки-грати. […]...
- Стоїть явор над водою – Народні пісні СТОЇТЬ ЯВОР НАД ВОДОЮ Стоїть явор над водою, В воду похилився, На козака пригодонька: Козак зажурився. Не хилися, явороньку, Ще ж ти зелененький. Не журися, козаченьку, Ще ж ти молоденький! Не рад явір не хилитися – Вода корінь миє! Не рад козак журитися, Та серденько ниє. Ой поїхав з України Козак молоденький – Оріхове сіделечко, […]...
- Ой на горі вогонь горить – Історичні пісні ОЙ НА ГОРІ ВОГОНЬ ГОРИТЬ Ой на горі вогонь горить, Під горою козак лежить, Порубаний, постріляний, Китайкою покриваний; Накрив очі осокою, А ніженьки китайкою; А в головах ворон кряче, А в ніженьках коник плаче: “Ой коню мій вороненький, Товаришу мій вірненький! Не плач, коню, надо мною, Не бий землі під собою. Біжи, коню, дорогою Степовою, […]...
- Яскравий світ художнього слова Л. Костенко (2 варіант) “Подивись уважніше навкруги! Чи бачиш ти райдугу серед затягнутого хмарами неба, чи відчуваєш пахощі квітів на галявинах, чи розумієш мову мурах та тварин? Чи пам’ятаєш ти нашу історію, Чи любиш Батьківщину? Ні? Тоді тобі не варто читати мої вірші”,- саме так, на мою думку, мала б звертатися Ліна Костенко до нас, сучасників. Адже її творчість […]...
- Сочинение на тему: Слова-путешественники Слова-путешественники Слова-путешественники – это заимствованные слова. К нам пришли из итальянского “макароны”, из французского “пальто”, из английского “митинг”. И здесь они уже начинают жить по законам русской грамматики. Некоторые слова приходят к нам не прямо из языка-первоисточника, а через другие языки. Например’, слово “диван” в русском языке имеет два значения: одно заимствовано непосредственно из тюркского […]...
- “Щастя дай, Боже, народу… ” (За піснею на слова О. Кониського “Молитва за Україну”) Серед урочистих патріотичних пісень провідне місце належить пісні на слова О. Кониського “Молитва за Україну”. Створена у період підйому патріотичних настроїв українського народу, пісня вела у бій січових стрільців, закликала український народ до боротьби за волю і незалежність: Боже великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світла промінням Ти її осіни. О. Кониський, обравши форму […]...
- Леся Українка – Записи в селі Колодяжне Веснянки Весняні танці Жнива Колядки Родинно-побутові пісні Бородарі Танцювальні пісні Жниварські та родинні пісні...
- Герасим’юк Василь – У захристії трійця стоїть У захристії трійця стоїть. Біля неї стану, Доки ти принесеш три свічі, Три свічі для Йордану. Запалю три свічі на Йордан, Ти обів’єш зіллям, І запахнуть черленим уста Під хрестом білим. Золотіють в ріці на Йордан Від свічок лиця. Розійдуться в ріці уста, Бо в руці – трійця....
- Герасим’юк Василь – Літавиця стоїть на воді Літавиця стоїть на воді. Там, де стала, там – плесо, Щоби кола пішли золоті, Де лице її щезло. Йдуть на берег з води – По лісах І по хмарах – верхами. Вже загтрали у зір на губах Згубних духів перстами. Діво, кола ідуть золоті – Не знайду собі місця. Знаєш тільки ти на воді Місце […]...
- Богдана Лапченко – Он бачиш – стоїть за спиною Он бачиш – стоїть за спиною. Чекає. Примушує здатись. Я різала вени рукою: Вона ж не любить так гратись. Сьогодні був день такий світлий, Хороший, неначе останній, Неначе художник палітру Для мене розлив на дивані. Та що говорити? Не варто. Прощай, мій жорстокий учитель. А я вже готуюсь до старту. Із гостею маю летіти…...
- Твір на тему: На канікулах у селі (розповідь на основі побаченого) На літніх канікулах я обов’язково їжджу в село до бабусі і дідуся. Я там проводжу приблизно місяць. Бабуся і дідусь живуть у невеликому одноповерховому будинку. Навколо будинку подвір’я з літньою кухнею, садком, городом. У садку ростуть яблуні, груші, черешні і чудові вишні, які, коли вже спілі, майже чорні і дуже солодкі й соковиті. Ростуть в […]...
- Аня Тет – Не говори, не воруши слова Не говори, не воруши слова, Які лиш полем вітер рознесе Не розгуби.. бо не суха трава Той зміст, що слово у собі несе Подумай про зерно, яке посієш – Як ти за ним доглянеш, як зростиш? І як збереш врожай, то чи зумієш Зерно і в чиєсь поле донести?! Не говори, не шепочи у тишу […]...
- Альона Парневич – вони кидають моє серце у вогонь Вони кидають моє серце у вогонь Вони цькують мою кохану Україну І хоч би кров текла з моїх долонь Розп’яли б знову тіло моє тліне Вони сліпі: “брати” – кричу, – “брати” Вони кивають, разом ніж у спину Люби країну все, що в ній – л ю б и Борись за неї і ніхто тебе […]...
- Поклик до волі в пісні-гімні “Ще не вмерла Україна” на слова Павла Чубинського і музику Михайла Вербицького Скільки поневірянь, суперечок, арештів пережив наш Державний Гімн “Ще не вмерла Україна”. Один рядок цієї пісні, слова, що дали назву віршеві українського поста Павла Чубинського майже 150 років викликали страх у кількох режимів: царського, польсько-шляхетського,, румунсько-боярського… У недалекому минулому за виконання цієї пісні та поширення її тексту можна було тяжко поплатитися ув’язненням і в Україні, […]...
- Іван Франко – великий майстер художнього слова В історії української літератури є багато по-справжньому великих імен. Хтось із письменників прославився чудовими віршами, у когось була незвичайна біографія, комусь випало стати засновником або жанру, або цілого напрямку… Про Івана Франка можна говорити і в першому, і в другому, і в третьому випадках, але й цього буде мало. Адже він належить до геніїв: якими […]...
- Стоїть явір над водою скорочено – Соціально-побутові пісні Стоїть явір над водою, В воду похилився; На козака незгодонька. Козак зажурився. Не хилися, явороньку. Ще ти зелененький! Не журися, козаченьку. Ще ти молоденький! Не рад явір хилитися Вода корінь миє; Не рад козак журитися Так серденько ниє! Ой поїхав в Московщину Козак молоденький Оріхове сіделечко І кінь вороненький. Ой поїхав в Московщину Та там […]...
Вірш задивляюсь у твої зіниці.