Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Володимир Бровченко – Першоздоровкання
Володимир Бровченко – Першоздоровкання
ПЕРШОЗДОРОВКАННЯ
Жив у нас на селі коло яру
Незвичайний Роман – чарівник.
Хоч насправді, які вже там чари.
Гречкосійний собі чоловік
Мав якусь таємничу планиду –
Хто б про нього і що не казав,-
Завжди першим промовить “добридень”
Ще й рукою торкне картуза.
Щось він знав, той химерний кутчанин.
Загадаєш: от першим скажу.
Та не вийде. Романові чари
Вміють думку читати чужу.
Говорили дорослі і діти,
Так здавалось, малому, й мені,
Що кутком він ходив нарочито,
Чи вело його діло, чи ні.
Хай
Хай мале дріботить в шпориші,
Поздоровкався дядько Романко –
І світлішає в них на душі.
В школі прикрість яка чи омана,
Чи домашні тобі допечуть,
Я виходив назустріч Роману,
Щоб “добридень” від нього почуть.
Вже немовби й печалі немає,
І міняється світ на очах…
В півстоліття мені пролягає
Той Романів здоровкання шлях.
… Возвелися хороми-котеджі,
А не сліпавки із саману,
Що розпались самі чи пожежі
їх стлумили в минулу війну.
В шумовинні доби і прогресу,
Там, де знав кожен двір і сім’ю,
Я тепер призабуті адреси
По криницях старих пізнаю.
Молоде покоління – на подив.
Щось Романа не бачив… Нема.
Я по вулиці нашій проходив
Та й здоровкався з усіма.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Володимир Бровченко – Бесіди з внучкою про хліб БЕСІДИ З ВНУЧКОЮ ПРО ХЛІБ І. НЕДОЖАТА НИВА В серпні не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо наші достиглі пшеничні степи Були тоді полем бою. Нива – по колосу ходять зайці! Місяць над степом стоїть в караулі. З боку одного – наші бійці, З другого ворог – на відстані кулі. Нібито […]...
- Два хлопчики – Бровченко Володимир Два хлопчики в зелену пору року До лісу вийшли,- вікових дібров. Один із них прискалив миттю око Й прикинув діловито: “Скільки дров?” А навкруги і щебетало, й квітло, Як сто віків тому, так і тепер… Не стримавсь другий хлопчик: “Скільки світла!” Промовив і, схвильований, завмер. Два хлопчики… І ліс так пильно в вічі Дививсь сусідам […]...
- Володимир Бровченко – Відболілий цвіт ВІДБОЛІЛИЙ ЦВІТ То завжди так було в Україні, Яку, на диво, завойовники не добили: На руїні Вискакували, як у Кіо із скрині, Або ліліпутики, або дебіли. Правда, траплялися і герої, Але то… ще до зруйнування Трої. Ах ви ж мої дебіляточка! На голівці шапочка, на спині латочка… Цинічно, публічно, Денно і нічно Хваляться, хто з […]...
- Бесіди з внучкою про хліб – Бровченко Володимир І. НЕдОЖАТА НИВА В серпні не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо наші достиглі пшеничні степи Були тоді полем бою. Нива – по колосу ходять зайці! Місяць над степом стоїть в караулі. З боку одного – наші бійці, З другого ворог – на відстані кулі. Нібито тихо. Тривожний ландшафт1 , Білі […]...
- Володимир Бровченко – Біографія Володимир Якович Бровченко (1 червня 1931, Мала Виска – 20 серпня 2013) – український поет та громадський діяч. Бровченко Володимир Якович народився 1 червня 1931 р. в м. Мала Виска на Кіровоградщині. Першого вірша опублікував в районній газеті в 1951 р. Закінчив Одеський технологічний інститут. Був засновником і першим редактором херсонської обласної молодіжної газети (тепер […]...
- Володимир Бровченко – Віршинки дивні – добрі й противні ВІРШИНКИ ДИВНІ – ДОБРІ Й ПРОТИВНІ *** Якось зустрілись Біл з дебілом, Щоб визначить, де чорне, а де біле, Та поділити все навпіл. Поговорили любо-мило… Звідтоді став дебіл – Дебілло, Хоч морда видає – дебіл. *** Просвистіли… То й я свищу, Сам пан над собою. Не боїться мокрий дощу, А голий розбою, Великий мистецький “вибух” […]...
- Володимир Бровченко – В зеніт криваво плив двадцятий вік В ЗЕНІТ КРИВАВО ПЛИВ ДВАДЦЯТИЙ ВІК В зеніт криваво плив двадцятий вік. Мене згубила на базарі мати. Тоді когось ловили. Хтось утік. Ловці доконче мали упіймати. Заходила облава від ріки, Стріляли й не по-нашому кричали Нещадні іноземні вояки І найманці – домашні яничари. Тоді я ще допетрати не вмів, Що серед нас, забитих і сумирних, […]...
- Володимир Бровченко – Чарівник ЧАРІВНИК В рожево-білії папахи Вбира весна розлогий сад: Здаля, немов незнані птахи, На білих ніжках стали вряд Пармен, антонівки, ранети… Природо мила, чарівна! Зберись отут усі поети – Не оспівать їм сад сповна. Тут головний один хазяїн – Степан Петрович, садівник, Спитай дітей, і кожен знає, Що садівник той – чарівник. Він розмовляє з деревами […]...
- Бровченко Володимир – Біографія Народився 1 червня 1931 р. в с. Мала Виска, тепер місто Кіровоградської області. По початку війни брав участь у бойових дій, за що отримав статус учасника війни та нагороджений орденами та медалями. Після закінчення середньої школи вступив 1955 р. до Одеського технологічного інституту харчової та холодильної промисловості. Саме в студентські часи, 1951 року, у маловисківській […]...
- Олександр Підсуха – Запахло квітнем ЗАПАХЛО КВІТНЕМ Запахло квітнем. Чорногузи Летять до рідного Дніпра. Добридень, німці і французи! Я щиро зичу вам добра. Позаду все: прокльони, шанці, Розтерзаний боями світ… Добридень вам, американці! Я шлю вам з Києва привіт. Уже з моєї Батьківщини До зір торуються путі… Добридень вам, японці, фінни! Нехай щастить вам у житті. До всіх вас простягаю […]...
- Володимир Самійленко – Дещо про свободу ДЕЩО ПРО СВОБОДУ “Самовизначення для всіх Народів світу – наше гасло”,- Антанта каже, і мені Та мова, як по серцю масло. І ще б пак: бо чи ж я не син Свободолюбного народу? Спасибі ж тіточці, вона Готує, певно, й нам свободу. Ми всіх,- так тьотя прорекла,- Озброїм проти большовизму, Щоб од народів одвести Страшну […]...
- Запахло квітнем – Підсуха Олександр Запахло квітнем. Чорногузи Летять до рідного дніпра. Добридень, німці і французи! Я щиро зичу вам добра. Позаду все: прокльони, шанці, Розтерзаний боями світ… Добридень вам, американці! Я шлю вам з Києва привіт. Уже з моєї Батьківщини До зір торуються путі… Добридень вам, японці, фінни! Нехай щастить вам у житті. До всіх вас простягаю руку Через […]...
- Володимир Сосюра – Знов село ЗНОВ СЕЛО Знов село. По блакитному трапу сходить сонце над маревом нив. Я в пальті і у фетровій шляпі, де колись у свитині ходив. Де колись неповторного літа одягнув я, смуглявий юнак, коли став на заводі робити, не свитину, а теплий піджак. Роки йшли силуетами станцій, що минали на фоні заграв, коли я гострооким повстанцем […]...
- Володимир Самійленко – Над руїнами НАД РУЇНАМИ I О, плачте, ви, хто сльози ма в очах, О, плачте над руїнами святині! Нехай побачу я ще в тих сльозах, Що в вас душа ще досі не в руїні. Але ні краплі сліз в очах ясних! І погляд мов чужий усім стражданням… І чую я один веселий сміх В краю, де треба […]...
- Володимир Кучерявий – Ти там, де сонце сходить уночі Ти там, де сонце сходить уночі, Я тут – де ніч вкладає всіх у ліжко. Пишу Тобі, що зараз на душі І як до щастя залишилось трішки. Ти там, де всі забули про любов, А я у потойбіччі, де кохання… Якби ж я знав до безлічі багато мов, То мова слів була б, повір, остання. […]...
- Володимир Самійленко – Патріота Іван ПАТРІОТА ІВАН Що за славний патріота Наш Іван, якби хто знав! Тільки що роззявить рота, Про народ уже й почав; А казать промову стане, То й не жди, щоб був кінець. Патріоте наш Іване! Ти, їй-богу, молодець! В його дух зовсім народний: Не пізніш як за сім рік Стане він (хоч благородний) Говорити, як мужик; […]...
- Володимир Сосюра – І все, куди не йду, холодні трави сняться І все, куди не йду, холодні трави сняться, де дерева шумлять і плачуть за Дінцем, де вулиці п’янить солодкий дух акацій, востаннє за вікном заплакане лице… І сняться все мені далекі темні очі, що в’януть і мовчать в осінній далині… А щоки, як колись, вітри мені лоскочуть, і запах чебрецю несуть вони мені… Ну, як […]...
- Володимир Самійленко – Сміливий чоловік СМІЛИВИЙ ЧОЛОВІК Я дуже сміливий: я не боюсь нікого Слабого; За правду битися готов я до загину З-за тину. Недавно я почав писать у всі газети Памфлети. Я лаю сміло в них, не жалуючи шкури, Турнюри. Я сміло всім кажу, що нам пора усім старатись Навчатись, Що навіть темному народу просвітиться Годиться. Оце я помістив […]...
- Володимир Самійленко – Українська мова УКРАЇНСЬКА МОВА Пам’яті Т. Г. Шевченка Діамант дорогий на дорозі лежав,- Тим великим шляхом люд усякий минав, І ніхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей і топтали його. Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, І в пилу на шляху діамант він найшов. Камінець дорогий він одразу пізнав, І додому приніс, і гарненько, як […]...
- “Блакить мою душу обвіяла” скорочено – Тичина Павло Блакить мою душу обвіяла. Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротості трав – Добридень я світу сказав! Струмок серед гаю як стрічечка. На квітці метелик мов свічечка. Хвилюють, маюють, квітують поля Добридень тобі, Україно моя! Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Скажи вранці світові “Добридень!” – і будуть добрими твій день, твоє життя. Поглянь навкруги, […]...
- Володимир Підпалий – Тиха елегія ТИХА ЕЛЕГІЯ Коли мене питають: “Любиш ріки, річки, і річечки, і потічки?” – відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу на віки… Коли мене запитують: “Народу чи зможеш прислужитись, як і де?” – мовчу: на ясні зорі, на тихі води хай випадкове слово не впаде… Коли мене питають: “Любиш землю, степи, озера, яблуні […]...
- Володимир Скиба – Він знову зімітував економічну кризу Він знову зімітував економічну кризу Просто, щоб вчасно звільнитись від неї, Забив її улюбленими книжками валізу, І, як дон Некіхот, поїхав від дульсінеї. Коли вона була ладна його на хресті розп’ясти, Він повторював цей алгоритм майже щоразу, Просто забирав її книжки і вмикав “Відпусти”, І знав, що їхня історія уже претендує на прозу. Вона мала […]...
- Володимир Лучук – дикий мак Джміль ромашці Щось на вухо Пошептав І – полетів… Дикий мак Хотів послухать, Не розчув – Почервонів....
- Володимир Винниченко – Студент Тільки саможертовність може зняти полуду з очей обурених, затурканих селян, котрі своїх захисників вважають ворогами, – така ідея оповідання “Студент. Щоб довести свою непричетність до пожежі, яка спалила село; щоб зняти підозру, поширювану стражниками, котрі в біді звинувачують студентів, молодий революціонер прилюдно стріляється. І тоді старий дід, який погрожував “вимотати з студентів жили, стрибає на […]...
- Володимир Самійленко – Патріоти ПАТРІОТИ Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі, Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури,- Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив, […]...
- Володимир Винниченко – Раб краси В творі “Раб краси” аналізуються такі модерністські особливості як конфлікт індивида і середовища, роздвоєння особистості. Дядько Софрон і Василь лежали вже другий тиждень на сьому невеличкому подвір’ї за станцією, день і ніч сплячи під кучерявими берестками. Іноді тут з’являлись наймачі, прикажчики з економій або мужики. Тоді дядько Софрон і Василь разом з іншими, такими ж, […]...
- Володимир Винниченко – Суд Сваволю й беззаконня, які процвітали в імперії, переконливо показано в оповіданні “Суд”. Головний персонаж Михайло Денисович Самоцвіт, “хохол, малорос, живе “як у раю. Бо “тепер по тридцять копійок удень роблять мені – такої дешевої робочої сили немає ніде. Покірності він добивасться “перевіреною методою: “Тепер не той час, тепер, брат, мужик не той. В морду! от […]...
- Володимир Винниченко – Момент Володимир Винниченко Момент (Із оповідань тюремної Шехерезади) І раз Шехерезада так почав своє оповідання: – Слухайте. Було це навесні. Ви ще пам’ятаєте, що то таке весна? Пам’ятаєте небо, синє, глибоке, далеке! Пам’ятаєте, як ляжеш в траву десь, закинеш руки за голову і глянеш у це небо, небо весни? Е!. Ну, словом, було це навесні. Круг […]...
- Володимир Винниченко – Федько-Халамидник (СКОРОЧЕНО) Володимир Винниченко Федько-Халамидник (СКОРОЧЕНО) Федько був справжній розбишака-халамидник. З ним весь час траплялись якісь історії. То шибку розіб’є, то око товаришеві підіб’є. Діти граються, ліплять хатки з піску, Федько раптом візьме та й поваляє – і своє, і чуже. А як хто заплаче, то звалить на землю й питає, чи наживсь на світі. Як той […]...
- Володимир Винниченко – Федько-Халамидник Оповідання “Федько-халамидник” В. Винниченко написав десь у 30-літньому віці. Але назавжди залишив у своїх спогадах ті чарівні роки. Мав добру пам’ять, рано навчився читати, – сталося це непомітно для його рідних. Можливо, що першим “букварем” для цього були принесені братом Андрієм (робітником друкарні) афіші, з яких він, гравсь, вирізав літери, клеїв їх на стінку, питаючи […]...
- Федько-халамидник (дуже стисло) – Винниченко Володимир Федько був справжній розбишака-халамидник. З ним весь час траплялись якісь історії. То шибку розіб’є, то око товаришеві підіб’є. діти граються, ліплять хатки з піску, Федько раптом візьме та й поваляє – і своє, і чуже. А як хто заплаче, то звалить на землю й питає, чи наживсь на світі. Як той згоджується – відпускає, як […]...
- Володимир Самійленко – Україні Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. Як мрію чистую з найкращих мрій, Я заховаю в серці Україну, І мрія та, як світище ясне, Шляхом правдивим поведе мене. Нехай той шлях важкий, нехай тернистий! Але хіба тоді […]...
- Володимир Сосюра – Нальотчиця ВОЛОДИМИР СОСЮРА НАЛЬОТЧИЦЯ ПОЕМА І Біля конторки хлопці п’яні, вгорі вагончики біжать; і труби в синім океані… Туди летить моя душа. Колись на станції з огнями шумів залюднений перон, і чорним привидом між нами ходив в медалях “фараон”… А ніччю плакали шахтьори, лилась горілка і пісні… Мовчала тьма, мовчали гори, і – в небі золоті […]...
- Володимир Дрозд – Злодій Володимир Дрозд “ЗЛОДІЙ” Так і не зміг Григорій пригадати сну. Пам’ятався лише страх, що розбудив його. Кліпнув запаленими очима по золотих п’ятірках вікон – на погоді стояло, рання весна. Намацав на черені папушу самосаду. Вогкуватий ще, але курити хочеться, аж під грудьми смокче. Опустив ноги з лежанки на лаву. Внизу калабанями халяв темніли чоботи. Дні […]...
- Володимир Дрозд – Білий кінь Шептало Володимир Дрозд БІЛИЙ КІНЬ ШЕПТАЛО “… сутеніє; раптом на галявині – кінь – самотній”. Р. М. Рільке Босий підпасок тягнув через бригадне дворище батіг – зимно блискало дротяне охвістя. Шепталові зсудомило спину: якось повесні він задрімав у приводі, підпасок дошкульно хльоснув, дротинки порвали шкіру, ранка, вподобана гедзями, досі не гоїлася. Хлопчак наблизився до загорожі і […]...
- Федько-халамидник (дуже стисло) скорочено – Винниченко Володимир Федько був справжній розбишака-халамидник. З ним весь час траплялись якісь історії. То шибку розіб’є, то око товаришеві підіб’є. Діти граються, ліплять хатки з піску, Федько раптом візьме та й поваляє – і своє, і чуже. А як хто заплаче, то звалить на землю й питає, чи наживсь на світі. Як той згоджується – відпускає, як […]...
- Володимир Дрозд – Вовняний білий светр Володимир Дрозд ВОВНЯНИЙ БІЛИЙ СВЕТР Страшна це річ – любов. Коли вже находить на тебе – забувай про закони логіки. Любов – це ніби море, а ти – човник у тому морі, коли буря. З хвилі на хвилю, з хвилі на хвилю. А може, це тільки у мене така особливість душі й тіла, що я […]...
- Володимир Винниченко – Чорна Пантера і Білий Ведмідь Чи не найбільший успіх випав на долю п’єси “Чорна Пантера і Білий Ведмідь”. Вона вперше була опублікована у “Літературно-науковому віснику” (1911, кн. VI). Ознайомившись з п’єсою, театральний критик львівського тижневика “Неділя” М. Данько пророкує їй щасливу сценічну долю: “П’єса на українській сцені мусить мати цілком заслужений успіх”. На жаль, перша світова війна ускладнила її шлях […]...
- Суд (дуже стисло/скорочено) – Винниченко Володимир До земського начальника Михайла денисовича Самоцвіта приїжджає сусідський панок дуринда. Щоправда, він називає себе дуриндою та розмовляє російською. Але Самоцвіт підкреслює, що він прибічник старих звичаїв, хохол, та що дуринда – звичайне українське прізвище. Панок ніяковіє від таких слів. Дуринда приїхав до сусіда попросити жатку. Самоцвіт нею не користується, бо його робітники справно жнуть та […]...
- Червона зима – Сосюра Володимир I Лисиче над дінцем… де висне дим заводу, Музика у садку та потяг в сім годин… Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту… Про вас мої пісні під сивий біг хвилин… На щебінь часто ми до Сущенка ходили, За це платили нам щоденно четвертак. Та по ночах дівчат в половниках любили… О свіжий дух […]...
Творчість олеся гончара у світовому контексті.