Володимир Підпалий – Тиха елегія

ТИХА ЕЛЕГІЯ
Коли мене питають: “Любиш ріки,
річки, і річечки, і потічки?” –
відмовчуюсь: вони в мені навіки,
а для мого народу на віки…
Коли мене запитують: “Народу
чи зможеш прислужитись, як і де?” –
мовчу: на ясні зорі, на тихі води
хай випадкове слово не впаде…
Коли мене питають: “Любиш землю,
степи, озера, яблуні в саду?” –
я знов мовчу: від них не відокремлю
себе й тоді, як в землю перейду…
Коли мене питають: “Рідну мову
чи зміг би поміняти на чужу?” –
моя дружина

сину колискову
співає тихо… Краще не скажу…
Коли мене питають: “Україну
чи зможеш ти забуть на чужині?”
кричу: “Кладіть отут у домовину
живим!.. Однаковісінько мені… “
Коментар
Елегія – це жанр у ліриці, означає – сумна, журлива пісня. У В. Підпалого це ще й “тиха елегія”. Тому що про любов до батьківщини не треба кричати, багато говорити, краще це доводити ділом. Ліричний герой поезії “Тиха елегія” саме так і чинить: не відокремлює себе від своєї землі, не може проміняти її на привабливу чужину, а дружина співає його синові колискову рідною мовою…
Вірш побудований у формі питань і відповідей. І якщо спочатку ліричний герой “відмовчується”, “мовчить”, то на питання, чи зможе забути Україну на чужині, “кричить” та відповідає словами Т. Шевченка: “Однаковісінько мені… ” Тобто йому байдужа власна доля, тільки була б його Україна.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Твір роздум мій обов'язок перед природою.
Ви зараз читаєте: Володимир Підпалий – Тиха елегія
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.