Володимир Самійленко – “Як ми ждали її, віковічні раби… “
Як ми ждали її, віковічні раби,
Як бажали, знесилені в час боротьби,
Щоб хоч промінь один серед темної ночі
Засвітив нам у змучені очі.
О прийди, – ми казали, – богине ясна!
І нехай уже край наш недолі не зна;
Хай заквітне життя на замерлому полі, –
Поведи нас до кращої долі.
О прийди ж, і тебе ми посадим на трон;
Твоя воля нам буде найвищий закон;
Ми тебе приберем у препишні шати
Й будем гімни подячні співати.
І прийшла ти… А як ми тебе прийняли?
Замість трону, на смітник тебе зволікли,
Замість шат дорогих, оплюванням покрили
І твій дух у крові потопили.
О свободо! в ім’я найсвятіше твоє
В серці вбили ми все, що найкращого є,
І в нестямі звертаєм до тебе, богине,
Тільки дике рикання звірине.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Володимир Самійленко – думка (На смерть Трохима Зіньківського) О, бідний, бідний краю мій! Як мало маєш ти надій; Але й вони одна по одній – все зникають. Твої найкращії сини Або живуть для чужини, Або як вірні, то не живши помирають. Нема добра з дітей твоїх: Дарма благі заміри їх, Бо наче фатум злий нависнув над тобою. І тих, […]...
- Володимир Самійленко – Україні Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. Як мрію чистую з найкращих мрій, Я заховаю в серці Україну, І мрія та, як світище ясне, Шляхом правдивим поведе мене. Нехай той шлях важкий, нехай тернистий! Але хіба тоді […]...
- На печі – Самійленко Володимир Хоч пролежав я цілий свій вік на печі, Але завше я був патріотом, – За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі, Моє серце сповнялось клопотом. Бо та піч – не чужа, українська то піч, І думки надиха мені рідні; То мій Луг дорогий. Запорозька то Січ, Тільки в форми прибрались вигідні. Наші предки колись […]...
- Володимир Самійленко – Посвята (Зінаїді Р-ській) Дівчино! дізнатись була ти цікава, Чи дуже люблю я природу. Дівчино! природа – то тільки оправа На образ, ясну твою вроду. Байдуже, якії в картині обводи, Аби малювання майстерне. Край тебе вся інша пишнота природи Уваги моєї не зверне. 1894...
- Володимир Самійленко – Над руїнами НАД РУЇНАМИ I О, плачте, ви, хто сльози ма в очах, О, плачте над руїнами святині! Нехай побачу я ще в тих сльозах, Що в вас душа ще досі не в руїні. Але ні краплі сліз в очах ясних! І погляд мов чужий усім стражданням… І чую я один веселий сміх В краю, де треба […]...
- Володимир Самійленко – дві планети Округ сонця шлях широкий В неоміряних краях, – Там планета лічить роки, Оббігаючи той шлях. Споконвіку і довіку Ходить колом без кінця, Шлях без міри, вік без ліку Їй надано від Творця. Скрізь на ній дива природи, Скрізь усе життям кипить; Звір тут всякої породи, А людей і не злічить. Той бажає світ зажерти Задля […]...
- Діяч – Самійленко Володимир Я працюю ввесь вік для народу (Якщо маю вигоду). Полягти я для його готовий (На перині пуховій). Я – підпора громадського ладу (Поки маю я владу). Людям силу даю тільки певним (Небожатам і кревним). Всіх караю лихих і нечистих (Ворогів особистих). Я митець на закони державні (Переписую давні). Для проектів меткі в мене руки (Без […]...
- Володимир Самійленко – Ельдорадо Десь далеко єсть країна Пишна, вільна, щастям горда, Кожний там живе щасливо – Держиморда, держиморда. В тій країні люблять волю, Всяк її шука по змозі І про неї розмовляє – У острозі, у острозі. Там усяк говорить правду Непідкупними устами, Там за правду щира дяка – Батогами, батогами. Там неправді та злочинству Не вважають і […]...
- Володимир Самійленко – Непевність Якби знати, що треба жить, І сподіватись, і бажати, То жив би так, щоб кожну мить Для цілі одної віддати, Щоб і хвилини не згубить, – Якби знаття, що треба жить! Якби знаття, що все дарма, Що в руху вічному створіння Мети ніякої нема, – Навіщо радощі й боління, Навіщо нам і жизнь сама, – […]...
- Патріоти – Самійленко Володимир Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі, Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури,- Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив, Як […]...
- Володимир Самійленко – Катам Катуйте, бийте нас, кати, Печіть огнем, ножами тніть, – Ачей поможете знайти Таке в нас місце, що болить. Ще нам не досить боляче Від наших мук, від наших ран; Ще в шкурі ми, то нам іще Здається, що на нас жупан. Кінчай же, кате, і сміливіш Дери вже й шкуру на паси, То, може, плакать […]...
- Українська мова – Самійленко Володимир Діамант дорогий на дорозі лежав,- Тим великим шляхом люд усякий минав, І ніхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей і топтали його. Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, І в пилу на шляху діамант він найшов. Камінець дорогий він одразу пізнав, І додому приніс, і гарненько, як знав, Обробив, обточив дивний той камінець, […]...
- Слова і думки – Самійленко Володимир Ми бажаєм волю дати Всім народам і народцям. (Краще б дулю, а не волю Дати нашим інородцям). Отже, в нас усі народи Будуть рівними братами. (Можна легко їх і швидко Порівняти нагаями). Ми на лихо дуже добрі; Всіх ми любим на дурницю. (Українці, віддавайте ж За любов свою пшеницю). Інородці, ви нам любі, Наші вірні, […]...
- Патріота Іван – Самійленко Володимир Що за славний патріота Наш Іван, якби хто знав! Тільки що роззявить рота, Про народ уже й почав; А казать промову стане, То й не жди, щоб був кінець. Патріоте наш Іване! Ти, їй-богу, молодець! В його дух зовсім народний: Не пізніш як за сім рік Стане він (хоч благородний) Говорити, як мужик; Ще й […]...
- Мрія бюрократа – Самійленко Володимир Як гляну на місяць і зорі червоні, Хотів би я вгору летіти в балоні, Покинув би службу і землю прокляту, Де так небезпечно тепер бюрократу, Де вільності всякі заводять прем’єри, Де людям поважним грозяться есери, Де легко маєтку позбутись дощенту, Де цінять так низько державную ренту. Ой, дайте ж балона! Я землю покину; Самі вже […]...
- Володимир Самійленко – Патріоти ПАТРІОТИ Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі, Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури,- Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив, […]...
- Самійленко Володимир – Біографія Самійленко Володимир Іванович ( 22 січня (3 лютого) 1864, с. Великі Сорочинці Миргородського повіту на Полтавщині – 12 серпня 1925,Боярка) – український поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач. Його батьком був поміщик Іван Лисевич, а мати – колишня кріпачка Олександра Самійленко. Початкову освіту майбутній письменник здобув у дяка, згодом у Миргородській початковій школі. В 1875 році […]...
- Володимир Самійленко – Біографія Самі́йленко Володимир Іванович (22 січня (3 лютого) 1864, с. Великі Сорочинці Миргородського повіту на Полтавщині – 12 серпня 1925, Боярка) – український поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач. Поет-лірик, сатирик, драматург, перекладач – В. Самійленко в усіх жанрах творчості виявив себе як митець з тонким відчуттям слова, своїми темами, своєю неповторною манерою письма, зі своїм оригінальним […]...
- Володимир Самійленко – Слова і думки СЛОВА І ДУМКИ Ми бажаєм волю дати Всім народам і народцям. (Краще б дулю, а не волю Дати нашим інородцям). Отже, в нас усі народи Будуть рівними братами. (Можна легко їх і швидко Порівняти нагаями). Ми на лихо дуже добрі; Всіх ми любим на дурницю. (Українці, віддавайте ж За любов свою пшеницю). Інородці, ви нам […]...
- Володимир Самійленко – Дещо про свободу ДЕЩО ПРО СВОБОДУ “Самовизначення для всіх Народів світу – наше гасло”,- Антанта каже, і мені Та мова, як по серцю масло. І ще б пак: бо чи ж я не син Свободолюбного народу? Спасибі ж тіточці, вона Готує, певно, й нам свободу. Ми всіх,- так тьотя прорекла,- Озброїм проти большовизму, Щоб од народів одвести Страшну […]...
- Володимир Самійленко – Українська мова УКРАЇНСЬКА МОВА Пам’яті Т. Г. Шевченка Діамант дорогий на дорозі лежав,- Тим великим шляхом люд усякий минав, І ніхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей і топтали його. Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, І в пилу на шляху діамант він найшов. Камінець дорогий він одразу пізнав, І додому приніс, і гарненько, як […]...
- Володимир Самійленко – Патріота Іван ПАТРІОТА ІВАН Що за славний патріота Наш Іван, якби хто знав! Тільки що роззявить рота, Про народ уже й почав; А казать промову стане, То й не жди, щоб був кінець. Патріоте наш Іване! Ти, їй-богу, молодець! В його дух зовсім народний: Не пізніш як за сім рік Стане він (хоч благородний) Говорити, як мужик; […]...
- Володимир Самійленко – Сміливий чоловік СМІЛИВИЙ ЧОЛОВІК Я дуже сміливий: я не боюсь нікого Слабого; За правду битися готов я до загину З-за тину. Недавно я почав писать у всі газети Памфлети. Я лаю сміло в них, не жалуючи шкури, Турнюри. Я сміло всім кажу, що нам пора усім старатись Навчатись, Що навіть темному народу просвітиться Годиться. Оце я помістив […]...
- Ельдорадо (скорочено) – Самійленко Володимир Десь далеко єсть країна Пишна, вільна, щастям горда. Кожний там живе щасливо – Держиморда, держиморда. В тій країні люблять волю. Всяк її шука по змозі І про неї розмовляє – У острозі, у острозі. Там усяк говорить правду Непідкупними устами. Там за правду щира дяка – Батогами, батогами. Там неправді та злочинству Не вважають і […]...
- Патріоти (скорочено) – Самійленко Володимир Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі. Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури, – Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив. […]...
- Іван Франко – “Сонети – се раби… “ Сонети – се раби. У форми пута Свобідна думка в них тремтить закута, Примірена, як міряють рекрута, І в уніформ так, як рекрут, упхнута. Сонети – се пани. В них мисль від роду Приглушено для форм; вони вигоду, Пожиток кинуть, щоб ловити моду: Се гарний цвіт, що не приносить плоду Раби й пани! Екстреми ся […]...
- Білі акації будуть цвісти – Сосюра Володимир Білі акації будуть цвісти В місячні ночі жагучі, Промінь морями заллє золотий Річку, і верби, і кручі… Будем іти ми з тобою тоді В ніжному вітрі до рання, Вип’ю я очі твої молоді, Повні туману кохання… Солодко плачуть в садах солов’ї, Так, як і завжди, незмінно… В тебе і губи, і брови твої, Як у […]...
- Володимир Сосюра – Люблю України коханої небо Люблю України коханої небо, Що буде, люблю, й що було. Живи, моє серце, живи не для себе, Для себе ж бо ти й не жило. Щасливії люди, щасливих багато. Живуть для живого живі. Тому я й повинен про щастя співати, Коли навіть серце в крові!.. 1950...
- Я пам’ятаю: у забої… – Сосюра Володимир Я пам’ятаю: у забої Рубали вугіль шахтарі, Де каганець боровся з тьмою, Як промінь ранньої зорі. Там, над землею, неба шати, Весняних сповнені окрас. Як важко лежачи рубати Блискучий вугіль раз у раз! Але повіяв на дороги Свободи вітер весняний, І шахтарям на допомогу Прийшли машини у забій. Вони помножили нам сили За щастя в […]...
- Ілля Манченко – Так було! Тебе пригортаю до своїх грудей І ніжно цілую в лобик і щічки, Загорілось у небі багато свічей, Нам посміхнулись привітно смерічки. Ти дивилася ніжно в очі мої, В них я бачив спокій, кохання і мрії, Міцно стискав тендітні долоні твої, Билися в серці розбурхані хвилі. Цілунки гарячі, солодкі, п’янкі, Не звертаєм уваги на перехожих І […]...
- Чом, чом не прийшов (народна пісня) Чом, чом не прийшов, Як ще місяць не зійшов,- Тоді тебе принесло, Як сонечко ізійшло. Прийди, милий, прехороший, Скинь чоботи, прийди босий, Щоб підківки не бряжчали, Щоб собаки не гарчали. Чом, чом не прийшов, Як я говорила,- А у мене цілу нічку Свічечка горіла! Примітки: Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі....
- Олена довганюк – Прийди знов до мене, благаю! Прийди знов до мене, благаю! Дарунок останній зроби. Як серце моє завмирає, Щоб знову почути прийди! І руку я іншу стискати Не можу, бо знаю, є ти. Прийди, щоб мені розказати, Що мусиш ти знову піти… Що мусиш залишити знову Мене наодинці із ним, З печалем завести розмову, Чи з сумом побути одним. Я хочу […]...
- Хто в рідному краї тепло здобуває… – Сосюра Володимир Хто в рідному краї тепло здобуває З пластів у підземнім бою, Хто в полі ростить все нові урожаї, Той любить Вітчизну свою. Хто молодість нашу і світ ясновидий Леліє у ріднім краю, Хто ворога серцем усім ненавидить, Той любить Вітчизну свою. Тому вона рідна, тому вона мила Й миліша за інші краї. Як мати, вона […]...
- Володимир Лучук – Як лелека зимував В теплий вирій Путь далека Пролягла У сизій млі… А поранений лелека Залишився на землі. Повертала з поля мати, Принесла його до хати. Кожен вечір Ми сиділи З ним обидва за столом. Разом спали, Разом їли, Разом гралися з котом. Та прийшла весна здалека, І крильми змахнув лелека… – Линь у небо! В добрий час! […]...
- Олександр Олесь – Ти не прийшла Ти не прийшла в вечірній час… Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в безодні… Ти не прийшла в вечірній час. Тебе, здавалось, ждало море, І все не гасли скелі гір, І все дивилися в простори… І довго їх останній зір Шукав тебе і гас на морі. Ти не […]...
- Іван Андрусяк – за краплею крапля сповзає під лід За краплею крапля сповзає під лід Обвиті губами цибаті штативи Ми гордо вивчаєм цей жадібний світ Як випите з ночі розморене чтиво Нам пити повільно ми випари п`єм Сльоза упиря перестрибне колону Поет не прощає прострації трону Його пантеону не шкодить об`єм Йому вистачає чужої біди Заломлені вежі як промені сірі Йому залишають півтрупа на […]...
- Володимир Сосюра – Марія Задуманий вітер над городом віє, Ідуть перехожі невпинним прибоєм, І я поміж ними йду, повний тобою, Горять ліхтарі, мов шепочуть: “Маріє!..” І солодко серце стискає і мліє, Мов сон мені дивний, невиданий сниться… І хочеться в небо злетіти, мов птиця, Де блимають зорі далекі: “Маріє!..” І пісня в душі наростає і спіє, Мов вирватись хоче […]...
- Сонце низенько скорочено – Родинно-побутові пісні Сонце низенько, Вечір близенько, Спішу до тебе, Моє серденько. Ти ж обіцяла Мене любити. Ні з ким не знатись, Для мене жити. Серденько моє. Як ми обоє Кохались вірно. Чесно, примірно; Ой як я прийду. Тебе не застану, Зломлю рученьки Жить перестану. “Ой прийди, прийди. Не вчиню кривди. Як буде кривда, Я буду винна. Ой […]...
- Володимир Сосюра – Третя рота (Павлу Безпощадному) Павлу Безпощадному Я до тебе прийшов, моя мати, Третя Рота, кохана моя, Щоб ще краще про тебе співати, Як співав у минулому я. Про Дінець і заквітчане поле В голубому розгоні доріг, Про завод і про шахти навколо, Про людей героїчних твоїх. Не забуть нам про молодість хмуру, Дзвін кайданів і кров поміж трав… І […]...
- Володимир Сосюра – Вступ до поеми “Мазепа” Навколо радощів так мало… Який у чорта “днів бадьор”, Коли ми крила поламали У леті марному до зорь. І гнів, і муку неозору Співаю я в ці дні журби, Коли лакеї йдуть угору Й мовчать раби… Німій, одуреній, забитій, Невже не встать тобі від ран? Москві та Жечі Посполитій Колись жбурнув тебе Богдан. А потім […]...
Володимр сосюра вырш так ныхто не кохав.