Володимир Сосюра – Бабине літо

Літо бабине, бабине літо…
Серце чує осінні путі…
Хтось заплутав зажурені віти
В павутиння нитки золоті.

Листя слухає вітру зітхання
І згортає свої прапори.
На покірну красу умирання
Сонце дивиться сумно згори…

В’януть, в’януть вуста пурпурові…
Але радість і в осені є!
В золоте павутиння любові
Ти заплутала серце моє.

1956


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему шевченко художник.
Ви зараз читаєте: Володимир Сосюра – Бабине літо
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.