Вона моє власне диво
Вона моє власне диво і я рятуюся нею щоразу
Вічно заклопотана і вічно стурбована
Чимось більшим аніж горошина під сьомим матрацом
Вона моє власне диво
Я блукаю нетрями сумнівів… щодо себе…
Як(!) ця зараза, ходить поруч із нею?
І не тліє, не горить і не піниться біля неї…
Моє сонце, мій вогонь, моя ти пательня.
Вона моє власне диво..
Щоразу, несе прощення
Щоночі чекає до третього півня
Поки тричі він відречеться і прийде назад додому…
… заклопотана і вічно стурбована
Вона моє власне диво
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Руденко – На білому снігу дуби на диво чорні На білому снігу дуби на диво чорні. Поміж дубів стоїть давно забутий дот. Бійниці розвелись, мов щелепи потворні, Мов пащі викопних, погорблених істот. Давно уже сюди ніхто не возить міни, Не чути вибухів та пересвисту куль – Натоптує лісник у амбразури сіно, Щоб годувати ним довірливих козуль. Ледь чутно скрипнули його широкі сани- І непоквапний […]...
- Щира розповідь про власне дитинство (за повістю “Блакитна дитина”) Коли я побачив назву повісті Анатолія Дімарова “Блакитна дитина”, то трохи здивувався. Дійсно, хіба може дитина бути блакитного кольору? “Мабуть, фантастика”, – подумалося мені. Але насправді виявилося, що цей твір – чесна, відверта, щира, весела розповідь дорослої людини про своє дитинство. Коли син письменника приходить додому із двійкою чи зауваженнями вчителя в щоденнику, то бабуся […]...
- Власне драма – визначення Власне драма – драматичний твір, в основу якого покладено гострий життєвий конфлікт, але напружена боротьба та складні переживання персонажів не ведуть до трагічної розв’язки. У драмі можливі елементи трагічного й комічного, проте вони не домінують. “Серйозна й зворушлива драма посідає середину між героїчною трагедією та веселою комедією”. Трагедія і комедія показують життя дещо однобічно, бо […]...
- Вона молилася Вона молилася, щоночі снились їй кошмари, Не маму кликала до себе, його ім’я лунало. Він завжди поруч був і пригортав до себе, Усі страхи проходили й думки всі невеселі. Вона молилася, щоб він не зник назавжди, Щоб залишився з нею до кінця віків і правди. З ним засинала ввечері і прокидалась вранці, Він на роботу […]...
- Борис Грінченко – Вона! Вона! Вона! Вона! Я бачу – між кущами Рукав уже з сорочки забілів; Ще мить одна – тремтячими руками Я стан її дівочий обхопив. Ще мить одна – злилися ми устами… Вона прийшла, прийшла уже вона, Найкращий квіт між пишними квітками. Що нам дає багатая весна. Гей, нахили свої ти, вишне, віти! Нехай тепер ніхто, ніхто […]...
- Леона Вишневська – Вона перед сном завжди складає долоні Вона перед сном завжди складає долоні І декілька хвилин поспіль в них ледь помітно шепоче: – Обіцяю тримати слово так само як на рингу тримають удар, Не звинувачувати, а розуміти, не кривдити, а піти. У неї все життя як чернетка, стільки помилок і завжди Бентежний почерк. доля залишає по тілу синцями шрифти. – Обіцяю не […]...
- Леся Українка – “То, може, станеться і друге диво… “ To, може, станеться і друге диво Євангельське? Прийду, як Магдалина, Тобі віддать остатнюю послугу, І саме в ту хвилину, як у тузі Я буду гірко плакать, що навіки Тебе втеряла, – раптом я побачу, Що ти воскрес і просіяв від слави Життя нового і нових надій. І я впаду в нестямі на коліна, І руки […]...
- Інна Стократна – вона завше знала котра зараз година Вона завше знала котра зараз година – сонце припадало до її п`ят рівно о другій Бавилося щомить інакше – дико дитинно а ввечері заповзало за її спину й казало – слухай Усе тепло цього світу проростає мов камені проростають поміж асфальту чи стін будинків Й усі невикористані розділові знаки дихають правдою подібно до литок босої […]...
- Сергій Жадан – Вона любить ходити босоніж Вона любить ходити босоніж і спати на животі, Щоби краще чути, як нафта рухається під землею, Як народжуються дерева в темряві й пустоті І вода, підіймаючись, перетікає просто під нею. Вона знає в цьому місті адреси всіх прохідних дворів І маршрутки квартирних злодіїв між підвалами та дахами, Вона вміє ловити повітряних зміїв і дирижаблі без […]...
- Ідейний зміст образу Софії Київської у творі “Диво” У своєму славнозвісному творі автор робить перегуки минулого, сьогоднішнього й майбутнього. У найцікавішому ” Диві ” подано широку картину життя наших предків за часів Київської Русі, діяльність Ярослава Мудрого, а особливістю твору є справжнє диво – будівництво споруди – Софії Київської. “Цей собор вже з першого дня його існування, певно, мало хто вважав за житло […]...
- Софія Київська – символ духовного надбання українського народу (за романом Павла Загребельного “Диво”) Де шукати витоки духовності? В історії свого роду, в його прадавніх коренях. Десять століть тому було збудовано Софіївський собор у Києві, а його куполи ще й досі радо вітають сонце. Софія Київська – велич українського народу, втілення його мудрості й сили, таланту й слави, символ духовного єднання нації. Величний образ собору, цього незвичайного дива, “що […]...
- Герасим’юк Василь – Вона несе мені малиннику Вона несе мені малиннику І гасить ватри – Хто наврочив, мамо? Лише її одну, Лише таку Я кличу обгорілими губами, І руки простягаю на краю, Й шепочу: “довга, мамо, ця морока”. Та ватру, Нею згашену, Доп’ю До дна. Це п’ють здавен від злого ока. Це п’ють із темним трунком заклинань, Та згубний трунок слова Доки […]...
- Сергій Жадан – Коли вона повернулась, ближче вже до зими Коли вона повернулась, ближче вже до зими, Всі свої літні речі вимінявши на квиток, В теплих її кишенях ховались портові дими, А кров мала колір висушених Трояндових пелюсток. І я гортав її книги в перці, кориці й вині, І слухав собі неуважно, як вона залива, І як виростають у темряві, зріючи на глибині, Чорний камінь […]...
- Яскрава особистість митця Сивоока, будівничого Софії Київської (за романом П. Загребельного “Диво”) Яскрава особистість митця Сивоока, будівничого Софії Київської (за романом П. Загребельного “Диво”) Понад тридцять років ішов Сивоок гірким шляхом до пізнання майстерності. Він відкрив для себе найголовніше: “Що є мистецтво?” Це могутній голос народу, що лунає з уст умільців. “Я – сопілка в устах мого народу”, – говорить Сивоок. Довгі поневіряння у візантійському полоні завершилися […]...
- Роман “Диво” Павла Загребельного: історична правда й художній вимисел Романи Павла Загребельного на історичні теми відтворюють нам те тло епохи, в якій відбуваються події. Читаючи “Диво”, ми ніби переносимося у часи тисячолітньої давності – Київську Русь. Отже, твір – про далеку історію, коли на зміну язичництву приходить інша віра – християнство. Ми стаємо свідками цього конфлікту. Автор подав ідею, яка була колись, яка віками […]...
- Диво перемоги надії та справжнього кохання в повісті-казці “Пурпурові вітрила” Диво перемоги надії та справжнього кохання в повісті-казці “Пурпурові вітрила” Казкар Егль, можливо, знав свою справу, та не знав людей – і дітей, і дорослих. Через його базікання на березі лісового струмка мала вирости нещасна людина. Сталося дійсно чудо, що чекання На пурпурові вітрила не було марним. А диво – це явище протиприродне. Насправді у […]...
- Характеристика твору “Диво” Композиція ” Дива ” нагадує архітектуру собору, образно відтворену в романі: незвичайність планів, переходів, добудов, але у свавільній асиметричності криється доцільність і гармонія. Усе – наче пісня рідної землі. Заспів до ” Дива ” та епіграфи до кожної з його частин глибоко занурені в зміст, вони “промовляють” щось важливе, кидаючи додаткове світло на задум і […]...
- Микола Вінграновський – Вона була задумлива, як сад Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і мов не сад. Вона була урочиста, як ніч. Вона була одненька, ніби ніч. Вона була в червоному, мов ніч. Вона була, мов ніч і мов не ніч. Вона була, що наче й не була. Але […]...
- Таня Гелетюк – Вона відчувє Біла постать над чорною прірвою… Темні хвилі морської води Виринають і знову зникають Ледь торкнувшись блідої ноги. А вона непорушна стоїть, Прорізаючи простір очима… Зачекалась вона тих вітрил Як свободи якась одержима. Вона знає, вона відчуває… В середині все просто горить, Ще хвилина, ще долі секунда Як же серце її стукотить. Бриз солоний поплутав думки, […]...
- Юля Алейнікова – Вона палила. Їй було все рівно Вона палила. Їй було все рівно Скільки вона ще так проживе. Він бігав вранці. І було так дивно, Як вона чіпляє за живе. Вона не спала. Забувала про сніданки. І непристойно оголяла ноги. Він мав в житті лише одну коханку, Він не терпів інтиму без любові. Вона все цитувала Муракамі. (Ти знав як Муракамі любить […]...
- Аналіз твору “Диво” ” Диво ” П. Загребельного видане в 1968 р. Цей роман є першою частиною епічного триптиху про Київську Русь, до якого входять “Первоміст” (1969) і “Смерть у Києві” (1972). Ці твори не є трилогією в традиційному розумінні слова, бо немає тут спільних героїв і фабула аж ніяк не поєднана в часі, у місці дії, у […]...
- Ти наше диво калинове Ти наше диво калинове Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, як їх почує… Так говорив Т. Г. Шевченко. А для мене чим є мова мого народу? Без перебільшення можна сказати, що це одна із найбільших цінностей у житті. Це те найперше, що оточує недавно народжену дитину. […]...
- Калинець Ігор – Коли вона спала Коли вона спала Я вибудував для неї терем Приносив їй страви Коли вона спала Звикла до несподіванок Як до сходу сонця Вірила в чари крила Вже на другий день Грала вона так солодко Що тремтіла моя душа Як дека скрипки...
- Вона сидить тихо і мовчить Вона сидить. А у неї очі, як у побитого собаки. Винні і нерозуміючі, За що її побили? Її побило життя!!! Хто вона тепер – собака? Чи людина? Кирзовим чоботом Прямо в морду! А потім чи ще погладять? Чи ще їсти дадуть? Вона сидить тихо і мовчить. Вона жила, працювала, Любила людей. А її кирзовим чоботом […]...
- Зв’язок релігії та естетики в романі П. Загребельного “Диво” ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ ПАЛО (народився 1924 року) Народився в с. Солошине на Полтавщині, Навчався у військовому училищі. У17 років добровільно пішов на фронт, був тяжко поранений, майже три роки перебував у фашистських концтаборах. Працював у радянській військовій місії в Західній Німеччині. 3 1946 р.- у колгоспі рідного села. Після закінчення філологічного факультету Дніпропетровського університету був кореспондентом обласної […]...
- Надбання українського народу (за романом П. Загребельного “Диво”) Народу геній, що не вмер, Не вмре… М. Рильський. Київ… Читаємо рядки роману П. Загребельного “Диво”? “Є міста, у яких минуле – більше, значиміше, ніж нинішність”. Йдеш вулицями столиці, – і відчуваєш, що поряд з тобою крокує історія. Виходиш на майдан Богдана Хмельницького – і народ зачаровує білокам’яне диво Софії Київської. Може, в ту мить, […]...
- Семенко Михайль – Вона Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце моє розореолила! Ах, невже, невже тут мені кінець і загин! 21. X. 1916. Владивосток __________________________________ Маються на увазі елегійні, ліричні мотиви українського поета О. Олеся (1878-1944) і російського поета С. Надсона (1862-1887)...
- Тарас Марищук – Вона безлімітна у своїй ніжності Вона безлімітна у своїй ніжності, Коли робить мені каву напівоголена, Це особлива нота інтимності, Коли вона красива, навіть втомлена. Вона прекрасна у своїй оголеності – Бо, оголене не тільки тіло, а й душа. Вона прекрасна коли робить мені каву, А я розповідаю їй про те, як люблю – у віршах, А вона додає у каву […]...
- Леонід Кисельов – Вона приходила щоранку Вона приходила щоранку, І нам спочатку говорили, Що то звичайна баба-бранка І поспіша до породіллі. Вона приходила щоранку, І ми спочатку уявляли, Що то була стара циганка, Кричали: гей, циганко Галю! Вона приходила щоранку, Коли ж утретє чи вчетверте, Ми всі чекали вже на ганку, Чия сьогодні буде черга. 1968...
- Василь Симоненко – Вона прийшла Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і мила, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й манила, Такою ніжною і доброю була. І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з […]...
- Юлія Алейнікова – Вона була для нього заскладною Вона була для нього заскладною, Відьмою з диких земель. Він був наляканий тою любов’ю, Але не в силах боротись з нею. Вона була для нього непрактичною, В тумані губилось їх спільне майбутнє. Але він кохав її категорично. І визнав для себе: вона незабутня. Вона була для нього диким звіром, Хоч іноді горнулась по-домашньому. Але в […]...
- Вона не твоя Ти тільки уяви.. Вона не твоя.. вранці з нею Прокидаєшся не ти.. її сонні очі цілують не твої губи.. а вона ж така гарна вранці.. вона готує сніданок не тобі.. і не до тебе поспішає на зустріч.. не тобі розповідає, як прожила день.. не з тобою ділить Проблеми та радості.. не тобі пише зворушливі смс.. […]...
- Борис Грінченко – Вона співа Вона співа – і серця поривання У згуки ті вона перелива, Горять огнем безмірного кохання Її пісень пекучії слова. Вона співа – і очі молодії Ясніш од зор засяли із-під вій… О, скільки в їх незломної надії, О, скільки в їх на щастя любих мрій! Нехай співа, нехай ті співи ллються, Хай очі ті і […]...
- Avm Cheburec – Вона чужа Вона чужа… чужа наскільки це можливо. В пороках днів, замислена про завтра. Для неї кожен день пригоди злива, Для мене кожне слово втрата. Хай кажуть – першим обіймати легше. Та лиш англійською читає вірші. Вивчаю quatro сірих стін не вперше, Вона чужа… настільки, що заміжня....
- Ідея невмирущості творчого начала в людині (за романом П. Загребельного “Диво”) Народу геній, що не вмер, не вмре… М Рильський Київ… Читаємо рядки роману П. Загребельного “Диво”: “Є міста, у яких минуле – більше, значиміше, ніж нинішність”. Йдеш вулицями столиці і відчуваєш, що поряд з тобою крокує історія. Виходиш на майдан Богдана Хмельницького – і нараз зачаровує білокам’яне диво Софії Київської. Може, в ту мить, коли […]...
- Борис Грінченко – Та де вона? Та де вона? Невже її й не мати? А вітер знов неначе повійнув: “Гей-гей, воли, не гайтеся орати!” – Далекий згук за вітром долинув. Це там орач оре велику ниву Серед твердих незайманих степів І заклика на працю неліниву – Я в тих словах одмову зрозумів. Так, се вона, відмова на питання! Зникають геть зневіра […]...
- Дмитро Загул – Сонце і серце Високе сонце! Золотий вогонь Ти вічно сієш у світи холодні. Вони беруть тепло з твоїх долонь, Як жебраки, обдерті та голодні. Як жебраки, обдерті та голодні, Беруть вони життя з твоїх долонь, Хоча й нічим оддячитись не годні Тобі за твій дармований вогонь. Але в тобі, бездонне джерело, Того тепла незгиблені безодні. І скільки ти […]...
- Тарас Марищук – Вона співала мені про вулицю Вона співала мені про вулицю, Про якісь божевільні ідеї, пусті бібліотеки, Освітлені проспекти, Про день, який скоро настане, Та вулицю, яка зранку забуде про нас. – Поспішай, до ранку так мало часу. Шепотом говорила мені на вухо та бігла. Співала так, що я вірив їй більше ніж Вакарчуку, Коли той казав, що “Все буде добре”. […]...
- Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу (за романом Павла Загребельного “Диво”) Обpаз Софії Київської-символ духовного надбання укpаїнського наpоду (за pоманом Павла Загpебельного “Диво”) Духовність… Ми знаємо, що починається вона з пpадавніх коpенів нашого pоду, нашого наpоду, пpо який весь світ дізнався, слухаючи чаpівний голос Укpаїни в дзвонах куполів величного Софіївського собоpу, збудованого десять століть тому. Стоїть він і досі під небом істоpії як велич укpаїнського наpоду, […]...
- Маша Карамнова – І що залишиться в тебе, коли вона піде? І що залишиться в тебе, коли вона піде? Залишиться сніг, залишаться ранки й ночі, Залишаться дірки в кишенях й усі твої злидні, Усі твої справи, проблеми і сновидіння пророчі. Коли вона піде, ти навіть і не заплачеш – Ти готувався до цього, знав, що так буде. Вона завжди кидає тих, хто для неї багато значить, […]...
Волелюбний дух українського народу.
« Оронім