Воскрекасенко Сергій – Веселинки (Збірка)
1972 рік, видавництво “Веселка”
КАПРИЗУЛЯ
Є в маленької Катрусі
Татко, мама, дві бабусі.
Та ні брата, ні сестри.
Ну, а тьоть –
Аж цілих три!..
Всі Катрусю дуже люблять,
Виціловують, голублять…
Що захочеться Катрусі,
Зроблять тьоті та бабусі.
А Катруся губки дує
Та все більше вередує:
– Чом це лялька, любі тьоті,
Язика не має в роті?
Бабо перша, бабо друга,
Де мій слоник?
Де папуга?
Тупа ніжками та злиться:
– де мій бантик?
Де лисиця?..
Всі під ліжками зникають
Та цяцьки
Втихомириться на мить,
Потім знов як закричить:
– Зашнуруйте черевички!
Пошукайте рукавички!
Надягніть мені калоші!
Ох, які ви не хороші!
Так Катрусенька оця
Вередує без кінця.
На бабусь, на тьоть кричить,
Замовка ж тоді, як спить.
А бабусі, тьоті, мати
Вже не можуть навіть спати.
Так ухоркує щодня
Їх оце Катрусеня.
Мудрі люди приповідку
Склали, мабуть, недарма:
“Котика чим довше гладиш,
Вище хвіст він підійма”.
ДЯТЕЛ дРУКУЄ НА МАШИНЦІ…
Довелося вперше Прісі
Дятла вгледіти у лісі
– Що воно таке за штука?
Нащо
Потім Пріся засміялась:
– догадалась, догадалась!
Він вмостився на ялинці
І друкує на машинці!..
ПРОГОВОРИВСЯ
Ванько робив у класі “рибку”,
Стрибнув невдало й вибив шибку.
Довгенько винного шукали.
(дружки Ванька не видавали).
Директор довго не гадав,
На збори тих дружків зібрав.
– Чи всі,- питає він,- прийшли?
– Усі-і-і! – вони відповіли.
– І той прийшов, що вікна б’є? –
Ванько гукнув:
– І той тут є!
СИНКОВІ ЗАХОТІЛОСЬ БАРАБАНА
– Татусю, хочу барабана мати!
– Та ти ж і так мені заснути не даєш.
– А я тоді на ньому буду грати,
Як ти заснеш.
“ЧЕТВІРКА”
Сергійко здоганя сестричку Ірку
І хвалиться:
– Одержав я таки четвірку!..
– От молодець! А з предмета ж якого?
– Одразу з чотирьох, а не з одного.
– І з кожного четвірка? –
Радість у сестриці.
– Та ні,- Сергійко каже,
– З кожного по одиниці.
ТАТКІВ ПОМІЧНИК
Мишко данькові каже:
– Слухай-но,
Давай сьогодні підемо в кіно!
– Не клич мене сьогодні ти,
Я мушу таткові допомогти.
– А що йому ти будеш помагати?
– Мої уроки готувати.
ЩО Ж РОБИТЬ?
На вулиці стоїть і плаче.
– Чого ти рюмсаєш, козаче?
Та не тікай же, постривай!..-
До хлопчика привітно тьотя говорила.
– Матуся вулицю перебігать заборонила,
Веліла спершу пропустить трамвай,
А тут нема ніякого трамваю,
І що робить мені тепер, не знаю…
ВЕРЕдУН
Мишко жбурля портфель додолу:
– Не буду більш ходити в школу!..-
Йому погрожують, благають, умовляють,
А він ще дужче почина капризувати:
– Бо в школі розмовлять не дозволяють,
А я не вмію ні читати, ні писати…
ДИВИНА
Прибіг, задихавшись, Андрійко з школи:
– А наша вчителька не бачила коня ніколи!
– Ти звідки взяв це? –
Озвалася сестричка Алла.
– Я змалював коня,-
Сміється хлопчик у рукав,
А вчителька у мене запитала:
“І що ж це ти намалював?”
ФУТБОЛІСТ
Прибіг Іванко з школи й миє руці,
І шапка в нього теж уся в грязюці.
Матуся свариться:
– Чия робота це, чия?
– То хлопці, мамо, слово честі, то не я…
– Що – хлопці, що? – у нього мати запитала.
– Вони моєю шапкою в футбола грали…
– А ти ж де був? – тут батько закричав.
– А я… а я… ворота захищав.
БАБУСЯ І ВНУЧКА
Бабуся внучці каже:
– Любцю мила,
Хоч перед їжею ти б ручки мила.
– Не буду мити,- гнівається внучка,-
І так про мене кажуть – білоручка.
РОЗУМНА дИТИНА
– Чого ти плачеш, любий синку?
– Забив об лавку вчора спинку…
– Чому ж не виплакався вчора?
Синок, насупивши чоло,
Говорить матері:
– Бо вчора
Нікого вдома не було…
УЧИТЕЛЬКА СКАЗАЛА…
Дивується татусь:
– Чого це наш Павлусь
До школи не збирається іти?
З-під ковдри теплої синок
Подав тоненький голосок:
– Учителька сказала,
Щоб прийшов сьогодні ти…
А МІЖ ВАС ТАКИХ НЕМА?
Апетит такий у Олі
Просто диво-дивина…
Дома їсть,
У сквері,
В школі,
В ліжку й там щось умина.
Шоколадки як захоче,
На уроці пальця смокче,
Одвернувшись від усіх.
Слово честі, сміх і гріх…
Вся на тумбу круглу схожа
І підбігти вже не може.
Скоро буде Олі мати
Ніженьки переставляти,
Бо не може йти сама…
А між вас таких нема?
ДОРИН АКВАРІУМ
Питає мама донечки своєї:
– Ти рибкам долила водички, дора?
– Але ж вони не випили іще й тієї,
Що я їм налила учора.
Що є розв'язкою твору маруся квітко.