Втрачена любов

Ширмою холодного мовчання
Я завісив душу. Щось не так…
Офіційне, крижане прощання.
Після цього виживають? Як?
Дощ осінній, сірий, безпросвітний
Топить душу. Втрачена любов.
Серце, ще зігріте сонцем літнім,
По інерції качає кров.
Небо у калюжах брудно-сірих,
Сірий ранок, сірий і туман.
Сірий парк. Апатія. Зневіра.
Мною рухає самообман.
Розум слухає, та серце не обдуриш,
Ніби все нормально, але ж ні:
По степах душі гуляє буря,
Нищить почуття в своїм огні.
А її заграву дощ погасить
І розмочить попіл з почуттів.
Хоч і зрячі всі, а не побачать
Мрій моїх розтоптаних слідів…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір опис процесу праці у художньому стилі.
Ви зараз читаєте: Втрачена любов
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.