Химерний світ Гофмана (за казкою-новелою Гофмана “Крихітна Цахес на прізвисько Ціннобер”
Яскравим представником доби Романтизму є Е. Т. А. Гофман – німецький письменник, композитор і художник. У його фантастичних оповіданнях і романах втілився дух німецького романтизму. Одним із таких творів письменника є романтична казка-новела “Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер”. Це розповідь про те, як фея Розабельверде перетворила маленького потворного карлика на юнака, в якому люди раптом побачили нормальну, розумну і навіть симпатичну людину. В усьому винні були три волосини і золотий гребінець, які вводили в оману всіх, хто
У казці Гофмана багато іронії. Згадаймо про запровадження освіти у князівстві, яке супроводжувалося свавіллям поліції. Стражі порядку вдиралися до палаців фей, конфісковували їхнє майно і брали їх під арешт. Іронізує Гофман і щодо вищої освіти. Хіба вона чогось варта, якщо провідні професори такі, як Мош Терпін? Він був професором природничих наук і “зажив великої слави тоді, коли йому після багатьох фізичних дослідів
Взагалі твір Гофмана побудовано на антитезі – контрасті високого, прекрасного і приземлено-буденного, потворного: недосяжного романтичного ідеалу і вищої буденної реальності. Ось що відбувалося, коли образ Крихітки Цахеса втратив магічну силу і з очей присутніх спала полуда. Усі враз побачили карлика таким, яким він був насправді. Намагаючись сховатися від натовпу, що реготав з “причепуреного павіана”, Цахес побіг до свого палацу, де й утопився у срібному горщику.
Крім іронії, Гофман у своїй казці застосовує прийом гротеску. Це, як відомо, принцип художньої типізації, для якого характерне поєднання несумісних речей: фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, високого і ницого. .
Романтична іронія митця – це спосіб піднесення над недосконалим суспільством, засобом вираження авторської позиції, авторського самоусвідомлення, романтичного протистояння дійсності.
Світ Гофмана виглядає химерно, адже тут аномально сприймаються достоїнства людини (тупа потвора Цахес перетворюється на талановитого симпатичного юнака). Це “світ навиворіт”. За допомогою гротеску автор виявляє істинні процеси: “хворе” суспільство втратило мораль і духовні орієнтири, а члени суспільства, засліплені облудними словами й ідеями, через своє невігластво самі породжують кумирів-цахесів, від тиранії яких і страждають.
Останні слова феї Розибельверде біля померлого Цахеса пояснюють наміри чарівниці перетворити жалюгідну подобу людини на особистість, що прагнула б осягнути неосяжне: “Бідний Цахесе! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу і збудить внутрішній голос, що скаже тобі: “Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!” Але ніякий внутрішній голос у тобі не прокинувся. Твій зашкарублий, мертвий дух не зміг піднестися, ти не позбувся своєї дурості, брутальності, невихованості. Ах, якби ти залишився тільки маленьким нікчемою, невеличким, неотесаним невігласом, ти уникнув би ганебної смерті!” (Переклад Є. Поповича)
Як романтик, Гофман бачить причини суспільних негараздів у занепаді освіти, культури, духовності.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Олійник микола якович.