Ходить вітер по траві… – Малишко Андрій
Ходить вітер по траві,
По зеленій мураві.
Проведу тебе до поля,
Гляну в очі, на уста,
А чи воля, чи неволя –
Напиши мені листа!
Чи на скелі б’є прибій
В тиші моря голубій?
Чи на мене дуже схожий
Твій хороший, милий твій…
Шепче вітер комишу.
Посміхнулась: напишу,
Повертайся, чую птицю,
На громи, на дощовицю…
Де ж дощу спадати, мила?
Сяє хмара білокрила,
Квітне неба бірюза.
То в душі моїй гроза…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ходить вечір по траві… – Малишко Андрій Ходить вечір по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
- Леонід Кисельов – На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, як химернії квіти, На терасах дерев, На терезах дерев. На терезах дерев всі чесноти космічного віку, Всі принади невгавного руху вперед, А поети – як вихор, поети – як вітер, як вітер На терасах дерев, […]...
- Микола Вінграновський – Ходить ніч твоя, ходить ніч моя Ходить ніч твоя, ходить ніч моя, Їм не велено ночувать. Коло кола ти, коло кола я – Велим-велено начувать, Що то ніч твоя, що то ніч моя, Що то ти є ти, а то я. Де рука твоя, де рука моя – Не живе там ніч золота. Коло кола ти, коло кола я, Заліта душа […]...
- В теплім місяці у травні… – Малишко Андрій В теплім місяці у травні Шепче явір думи давні, В синім місяці у квітні Думи явора столітні. За водою за бистрою, Над землею, як сестрою, Дужа хвиля набігає, Корінь явору ламає. Але він на те байдужий, Не схитнеться навіть, дужий… Бо закоханий на волі У лани широкополі, В канівські веселі кручі, В хвилі горді та […]...
- Балада про комвзводу – Малишко Андрій Невідомий поранений комвзводу стукав Нам у броню, показував цілі. Вечір. Небо – бірюза. Білий жар вогню. Куль розпечена сльоза Опіка броню. Танки лізуть по прямій По передовій, Зачиняє башти люк Молодий водій. І на тому ж полі бою, за рікою голубою, Двічі ранений комвзводу на холодному піску Піднімає камінь в руки, до танкіста грима в […]...
- Андрій Малишко – Балада про комвзводу АНДРІЙ МАЛИШКО БАЛАДА ПРО КОМВЗВОДУ Невідомий поранений комвзводу стукав нам у броню, показував цілі. Вечір. Небо – бірюза. Білий жар вогню. Куль розпечена сльоза Опіка броню. Танки лізуть по прямій По передовій, Зачиняє башти люк Молодий водій. І на тому ж полі бою, за рікою голубою, Двічі ранений комвзводу на холодному піску Піднімає камінь в […]...
- Андрій Малишко – Вогник ВОГНИК Вечірню годину, де в зорях долина, Де вогником світиться дім, Шумить під вікном молода тополина, Неначе у серці моїм. Там юність ходила у росах до хати І жевріла цвітом вона, Там батько не спить і задумалась мати, Ота, що у світі одна. Синів виростали, не зводили з ока, Любили в житті над усе, Шумить […]...
- Балада про танкіста – Малишко Андрій Пил на машинах, пил на чоботях, пил на рудій траві. Бій не втихає, не затихає,- чуєте, хто живі? Теплі мотори з вітром колючим свищуть, немов рідня, Пахне автолом над сірим полем, тіло людське й Броня. На обстановку, радисте, зваж ти, газу надай, водій. Сам командир повертає башту, п’ятий почавши бій. Пробива мотор снарядом, Смерть шукає […]...
- Марта Тарнавська – Вітер Вітер, солоний вітер, Що хмарить обрій, Вітер, що пахне літом, П’янкий і добрий, Вітер, що бризки піни Несе в обличчя, Вітер, що з далечіні До моря кличе, Вітер, що пестить тіло – Гарячу бронзу, Вітер – рибалка смілий, Надморський бонза, Вітер, чайок квиління І шуму повен, Вітер, немов весіння Бурхлива повінь, Вітер, що ніжно пестить […]...
- Семенко Михайль – Вітер Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. Вітер станув навшпиньки І нас забив. Вітре, замкнув мені дух ти! Обкрижанив ограду. Розсипав між нами зраду… Вітер окайданив бухту… 20. XII. 1916. Владивосток...
- Андрій Малишко – Україно моя 1 Запалали огні за долиною синього неба, Самольоти гудуть, бо на захід фронти і фронти. Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти. Як росли ми ізмалку? Скрипіла у хаті колиска, Загасав каганець чи горіла воскова свіча. Ти нам шлях показала, який під зірницями блиска, І […]...
- Малишко Андрій – Птиці-зірниці (Збірка) Вірші “Перепілка”, “Підкови”, “Заєць-побігаєць”, “Птиці-зірниці”, “дощ”, “Бабуня-трава”, “Кізка”, “Кіт-воркіт”, “Журавель”, “Соловейку-солов’ю”. ПЕРЕПІЛКА Ой летіла птиця – Пе-ре-пе-ли-ця. Не під небесами – Житами, вівсами, Гречками медвистими, Пшеницями чистими. Хвалилася птиця – Пе-ре-пе-ли-ця: – Здрастуй, спілий колосе, Ясна зірко, Діточок я вивела Аж семірко! – Не хвалися, птице, Пе-ре-пе-ли-це! Під моїми ж вусами, Світлими та русими, Зерна […]...
- Вогник (скорочено) – Малишко Андрій В вечірню годину, де в зорях долина. Де вогником світиться дім, Шумить під вікном молода тополина. Неначе у серці моїм. Там юність ходила у росах до хати І жевріла цвітом вона, Там батько не спить і задумалась мати, Ота, що у світі одна. Синів виростали, не зводили з ока. Любили в житті над усе, Шумить […]...
- Антонич Богдан-Ігор – На вітер Кинь пісню на вітер, На вітер слова! Десь шепотом віти, Десь шумом трава. Не в воду глибоку, А в сонце пливеш. Подумай, нівроку: Ех, світ цей без меж! Дме вітер у руна Життя молоде, На яблуні струнах Долоні кладе. Немає ще яблук… Хтось кличе з яруг. Послухай: це зяблик, Це сірий твій друг. Ти сонно […]...
- Малишко Андрій – Перепілка (Збірка) 1982 рік, видавництво “Веселка” Дощик Вихопивсь дощик поміж заграв: Чоботи сині, синя сорочка, Сині мелодії понапинав З неба широкого аж до листочка; Синіми стрілами закресав, Сині листочки дрібно писав – Людям, озерам, лукам за обрій, Ох і смішний же! І добрий-добрий! І запроторились водні гущі, І посміхнулися темні пущі, Навіть дуби із важкої породи Чухали […]...
- Андрій Малишко – Балада про танкіста АНДРІЙ МАЛИШКО БАЛАДА ПРО ТАНКІСТА Пил на машинах, пил на чоботях, пил на рудій траві. Бій не втихає, не затихає,- чуєте, хто живі? Теплі мотори з вітром колючим свищуть, немов рідня, Пахне автолом над сірим полем, тіло людське й броня. На обстановку, радисте, зваж ти, газу надай, водій. Сам командир повертає башту, п’ятий почавши бій. […]...
- Малишко Андрій – Журавель-журавлик (Збірка) 1976 рік, видавництво “Веселка” БАБУНЯ-ТРАВА Бабуня-трава, жовтокоса й тиха, Глянула з-під снігу, а в небі сонце. Глянула вдруге – жайворон в’ється. Молоточками дзвонить в синю тарілку. – Еге ж, виходьте, мої травенята, Березень! І висипали малі травенята Рястом, проліском, білим роменом, В луг, на подвір’я, попід ворота. А чотири травки в глиняний горщик Вскочили на […]...
- Прометей – Малишко Андрій Як зараз бачу: з-за ріки – Дві кручі, наче маяки; Одна зелена, чорна друга. Чи літнє сонце, чи зав’юга, – Вони стоять собі віки. На чорній кручі чорний дуб, Як добрий воїн-вітролюб, Весь посмаглілий, обгорілий, Стоїть на кручі потемнілий. Кому б сказати все? Кому б? А тиха пристань ожива: В артілях виспіли жнива, Вантажать динь […]...
- Полонянка – Малишко Андрій То не лебеді – в тучі діброва; Може танком, як туча, пройти? Ти стоїш, молода, тонкоброва, Комсомолка – з десятого – ти. І немає для смутку причини: Ліс та поле – із золота мур, І тополі, неначе в Тичини, В рокотанні-риданні бандур. Не суворо на серці, не гнівно, А за тебе тривожуся я. Катерино моя, […]...
- Андрій Малишко – Моєму батькові Усе пам’ятаю, ніщо не забуто, Дитинство моє вітряною порою, Німецькі снаряди вигукують люто, Зима завива за крутою горою. Обтесаний півник на новій ворітні, В дворі, на постої, солдатські двоколки. І, зорями шиті у синьому квітні, Верба опускає зелені подолки. А ти, посивілий, в низенькій хатині Рівняєш підошву, постукуєш тихо, Щоб хлопців, не дай бог,- синів […]...
- Це було на світанку – Малишко Андрій І Сім десятків років увірвалися в спокій, Але дихає тишею хата щаслива, Прожила це життя, як на ниві широкій, Наробилась, набачилась горя і дива. Літні ночі озорені, зими колючі, Березневих світанків сувора меріжка, Сім десятків років, як бажання жагучі, Стали колом тісним, гомонять біля ліжка. Кожен рік – як живий непідкуплений свідок, Кожен день хоче […]...
- Павло Тичина – Вітер з України Нікого так я не люблю, Як вітра вітровіння. Чортів вітер! Проклятий вітер! Він замахнеться раз – Рев! свист! кружіння! І вже в гаю торішній лист – Як чортове насіння… Або упнеться в грузлую ріллю, Піддасть вагонам волі – Ух, як стремлять вони по рельсах, . Аж нагинаються тополі!.. Чортів вітер! Проклятий вітер! Сидить в Бенгалії […]...
- Кармалюк – Малишко Андрій I Уляна вчора правду говорила: – Ходить не час, оберігайся ти. – А як її назвати: люба? мила? Чи ще б слова таємніші знайти? Хіба тим косам відшукаєш слово? Ясним очам, цілованим колись? Шуми, любові молода діброво, Уляно, чуєш? де ти? Озовись! Він варить кашу сам усій артілі, Всипає солі, пробує на смак. Турбота зайва? […]...
- Жива легенда – Малишко Андрій ПІСНЯ ПЕРША Ходили ми світами немалими, Гвинтівки ремінь терся на плечі, В твоєму серці лінами ясними Доріг і вод дзвенять важкі ключі. За бронзовим гарячим небокраєм Нові світанки руки підвели, В них досить є і слави, і хвали, А сліз і крові їм не треба, знаєм, – Лиш неба цвіт і посміх немовляти, І хліб, […]...
- Андрій Малишко – Скарга ромашки СКАРГА РОМАШКИ Всі бурчать наді мною, глузуючи тяжко, Від критичних басів до газетного альту: – Знову в пісні ромашка? Куди ти, ромашко? Ну-бо стань в стороні і не лізь до асфальту! Тут без тебе мороки стача до півночі, І в поемах, і в прозі б не трапилось маху, А воно ще цвіте і розплющує очі, […]...
- Дощ – Малишко Андрій Дощик, дощик голубий, Колосків не оббий Зливами-приливами, Хмарами огнивими, Птицями-зірницями – В небі блискавицями! Ти спадай на межу, Я тобі таке скажу: – Понад ріки та ліси Хмари-вдари понеси, Крапельками росяними Над ланами вівсяними, Цебром, цебром, цебрицею Над нашою пшеницею. Лийся тихо вдалині На гречки та ячмені, На гречки та ячмені,- Буде весело мені!...
- Дівча – Малишко Андрій Дівча стояло і співало, Сріблясту ниточку вело Про те, що радості замало І зло людині – всюди зло; Без батька й нені, в самотині, Убогий вичахне обід, Що тяжко жити сиротині, І шлях – не шлях, І брід – не брід. А від Петрівців, з Синьодолу, Із трав, із неба – звідусіль Нам осінь винесла […]...
- Поезія – Малишко Андрій Її не купиш цвітом провесен, Ані горлянкою, ні чином. Поезія – це діло совісне, Не грайся нею безпричинно. Така собі, не знає старості І на чолі не ставить дати, Із чорним попелом і паростю Стоїть одвічно біля хати. І не легкими переливами – Важкою кров’ю серце крушить, Сяйне крилом своїм малиновим, А чи обніме, чи […]...
- Андрій Малишко – Стежина Чому живе, і сам не знаю, В моєму серці стільки літ Ота стежина в нашім краї Одним одна коло воріт. Де ти, моя стежино, Де ти, моя єдина? Ота стежина в ріднім краї – Одним одна коло воріт? Дощами мита-перемита, Снігами вметена у даль. Між круглих соняхів у літі Мій ревний біль, мій ревний жаль. […]...
- В ліфті – Малишко Андрій Ліфт піднімає нас догори В ранки, і в півдні, і в вечори. В ліфті не світло, але й не тьмянко, Йдеш у гостиницю – в ліфт потрап. Стріне привітно стара негритянка. В неї робота все давн і ап *. Має старенька це мало діла З ранку до ночі і знов до зорі, Вже й на […]...
- Каменотес – Малишко Андрій Чи юга, чи день в проміннях косих, Чи зоря пливе вечірнім плесом, Сорок літ робив на хмарочосах, Сорок літ – усе каменотесом. У Чікаго шліфував граніти, У Нью-Йорку – “білдінга” підводив, Мертвий камінь був як самоцвіти 3 рук його, Америці на подив. А збери снагу його і змогу, Що лягла у камінь понадміру, Тим камінням […]...
- Роздум – Малишко Андрій Чи встигну я цей камінь обтесати У дві руки, із молотом одним? Бо поїзд мій вечірній у долині Не може довго ждати, в нього свій Маршрут і обрій. Лінія й робота. Уже на камені засяли очі І налились блакиттю, вже на нім Уста людські жагою затремтіли І ожили, як небо ожива, Повинуте грозою. А з […]...
- Теслярі – Малишко Андрій Теслярі робили мости На дніпрі, і дінці, і на тихому Збручі, І могли б мости бурю пронести, Кленові, соснові, дубові негнучі. Танки повзли і підвід ключі, Артилеристи везли “катюшу”, І гули мости вдень і вночі, Як би сказати, за милу душу. Тесля сидить на бережку, Курить махорку, думу гадає: Як він звалить дубину важку Десь […]...
- Правда – Малишко Андрій Мене навчала мати ще колись; Як виростеш, моя мала дитино, То мудрим будь і мужнім будь в житті. Скупі два слова. Нелегкі два слова. У мудрості свої закони є: І цвіт, і злет, і несходимі пущі. Пізнай краплину і точіння зір, Зерно, і камінь, і могутній всесвіт, А правда лиш одна – вона колюча, Гірка […]...
- Лист до гречки – Малишко Андрій Часто сняться твої килими, Білосніжні і медвянисті, Де тоненькі шершаві бджоли Колихаються на вітрах І, покриті у бронзу літа, Тчуть на лапках весняну, легеньку пряжу, В мареві теплім гудуть, гудуть. Ти була мені затишком снів, Коли пахла в материнській долоні, І моє волосся на голові Брало твої кольори в сизі ранки, Голосок мій бринів, як […]...
- Вчителька (пісня) – Малишко Андрій Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають квіти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в колосистім полі, А у […]...
- Андрій Малишко – Пісня про рушник Рідна мати моя, ти ночей не доспала, Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, […]...
- Данило однорукий – Малишко Андрій Хата стоїть у селі при долині, Сонце біжить за веселу доріжку, Бачу ті очі синії-сині, Рідну, далеку, привітну усмішку. Знав ти і доброго, і ворожого, Все за людей турбувався, нівроку, Батьківська хата – від літа божого, Так би сказать, з дев’яностого року, Може посвідчить за ночі осінні, І за мотори у доброму ділі, І за […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ранній вітер Крилатий вітер, дужий вітер, Що зорі, листя й ластівки несе, Сп’яняє серце. Ех, летіти В зелений квітень, в синь пісень! Піднявся день, мов олень з кручі, Ніч відплила, мов корабель. Крилатий вітер і пахучий, Мов дзенькіт сріблених шабель....
- Андрій Малишко – Червоно-вишневі зорі Червоно-вишневі зорі віщують погожий схід, Ти, може, мене й забула: не бачила стільки літ. Немало ми воювали, стоптали чобіт рудих, І якщо згадати мертвих, то я зажурюсь по них. І якщо живих згадати,- нехай заніміє плач, Бо друзі ідуть полками, і я серед них – сурмач! Сурмлю, що зелену землю закриєм грудьми від бід. Що […]...
Твир про софию киивську.