Христина Сможаник – Без думки, як без життя



Я не хочу сміятись наївно-
Краще плакати щиро у снах.
І не хочу кохати брехливо-
Краще відчути ненависті страх.
Я не хочу, повірте не хочу
Притворятися в своїх думках,
Моя думка – це мій вільний подих
Без думок залишається – страх,
Як легенький в секундочку помах
Ви моє життя заберете
Лишень запах парфумів у стінах
І його ви не повернете.
Не залишиться більше нічого
І не скаже ніхто, я ще тут.
Ви казали живете для того,
Щоби чути мого серця стук?
Мого дотику ніжно – міцного
Та ще сміху дитячо – дзвінкого
І рум*янцю на круглих щоках.
Не заплету більш вербам я коси
І промовить собі хтось під носом – ах
Ах не струсить ранкові вже роси,
У своїх, біля ставу, садах
Не збере вже букет із трави,
Не співатиме по-біля хати,
Не спитає щось дивне в пташви
І нікому буде природу кохати.
Щоб була, завжди, з вами я поряд
І вквітчала кожен ваш день.
Заховайте ви злий свій погляд
І ненависті слів, щоб й не дзень.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Олесь чари ночі вірш.
Ви зараз читаєте: Христина Сможаник – Без думки, як без життя