Хтось уперто не хоче, щоб мріїї збувались

Related posts:

1. Кацай Олексій – Хтось робить барельєф хтось обеліск Хтось робить барельєф хтось обеліск Я ж гупаючи сонцем по ланах Усе роблю роблю з планети диск Щоб був прямим навколосвітній шлях Щоб в коло не змикалися сліди Коли піт виступає на чолі Щоби прокинулись оті кити Що вічно нас тримають на собі Прокинулись і в небо попливли Розгорнуте до нутрощів зірок А вічність би […]...
2. Юрій Тарнавський – дехто не хоче вмерти Дехто не хоче Вмерти, як хотів Мати іграшку Дитиною, не Може їсти від Бажання, дістає Гарячку серед Ночі, треба для Нього лікаря, щоб Дав йому заспокоєння. Смерть відбувається Спокійно, так, як стіл Стоїть посеред кімнати, життя Це не ріка, зникнення Краплі не залишить сліду в ньому....
3. Олена довганюк – Там мріїї здійснились і десь загубились Там мріїї здійснились і десь загубились Між сотнями слів і думок. І стукали в двері серцям, що закрились На незрозумілий замок. Там болем і кров’ю ключа добивались Якого було не знайти Поразку приносячи, знову вертались Щоб тими ж шляхами піти. І мали надію, що очі сліпила, А серце вела в глухий кут, У пам’яті доля […]...
4. Дядько їсти хоче – Глазовий Павло Просить дядько в ресторані: – Принесіть котлету. – А йому офіціантка Тихо каже: – Нєту. – То давайте хоч салату Або вінегрету. – А йому офіціантка Знову каже: – Нєту. – Дядько дивиться на дівку, Як на поторочу. – Зарядила: “нєту, нєту”… А я їсти хочу. – Дівка стала руки в боки, В’їдливо питає: – […]...
5. Олександр Олесь – “Хто в час пожежі край свій кине… “ Хто в час пожежі край свій кине І, як боюн, в чужий втече, Того весь вік огонь пече І проклін рідної країни. Не знайде той ніде притулку, Не стріне усміху ніде, Не вгледить в друзях порятунку, Коли знесилений впаде. Коли ж, зотлівши у провині, Додому вернеться в свій край, О друже-брате, не питай: Умри, як […]...
6. Микола Руденко – Хтось тисне з хмар на землю Хтось тисне з хмар на землю, тисне Люто, А ми повинні небо підпирать. З чужинських стріл вливається отрута У нашу кров, коли йдемо на рать. І небо падає в холодні трави, Коли нас братство в землю зарива. Лише у зорях відгомоном слави Звучать востаннє мовлені слова. А там, дивись, ідуть сини змужнілі І знов беруть […]...
7. Герасим’юк Василь – Хтось грає за лісом на скрипці Іванові Остафійчуку Хтось грає за лісом на скрипці. Спасіте його. Чи скрипку з-за шраліса чути? Та швидше з могили. То вічний був ліс. В тому лісі потоки шуміли. Вони відійшли в свою землю до роду свого. Ми всі з того лісу. Нас тяжко шукав сатана. Ми вийшли з потоків і впали з потоками В праліс. […]...
8. Ольжич Олег – Хтось метнув неминучу стрілу Хтось метнув неминучу стрілу. Захиталось струнке оперіння, І, негаданий креслячи лук, Під ногами тікає каміння. Заступило веселкою зір. Чисті барви на диво веселі. Замість неба, і міста, і гір Небувалі пливуть акварелі. Ти, що мечеш всі стріли, один, Тільки ласка – стріла твоя злотна: Замість жаху бездонних глибин – Дать уздріти барвисті полотна!...
9. Катерина Кочетова – Хтось подарує ніжності слова Хтось подарує ніжності слова Та лиш чекатиме світання за світанням, І не помітить те, як час сплива, А я не буду вірити зізнанням. Я відбудую мрії до зірок, Але не потону в світі ілюзій. Достатньо інколи зробити крок, Щоб не тримати серце у напрузі. Хтось у обійми схоче захопити, Але думками буду я далеко, І […]...
10. Герасим’юк Василь – Верхи й ліси вже хтось нашепотів Верхи й ліси вже хтось нашепотів Своїми віршами… Не шумом вічним Я сповнений, а спійманий на відчай Незнаним гулом і слідами слів. Його не чую ще, але гілки Уже відхилені – пройшов між ними. Ми ще не вороги й не побратими. Стежок нема ще в нього. Навпрошки Ось повійнуло – по душі якраз! Ще перед […]...
11. Микола Руденко – Хтось жорстокий, невидимий ребра розгорне Хтось жорстокий, невидимий ребра Розгорне І намацає серце, і душу мою Непоквапно штовхає у полум’я чорне, І гойдає чи в пеклі, чи десь у раю. А відпустить – і знов я навчаюсь любити Кожну квітку у полі і кожне стебло. Ніби заново треба творити, ліпити Все в самому собі – Бо мене не було. Ніби […]...
12. Таня-Марія Литвинюк – Хтось тебе по шматочках виймав Хтось тебе по шматочках виймав-не виймав, але вийняв – І більше не любиться. І тепер тобі ночі не пишуться, дні не римуються. І не сила, не слабкість, а втома тобі по хребту. Бо хотілось не тиші, не тилу, не тіла, а захисту. Хтось до тебе мовчав-не мовчав, але змовчав – І більше не мріється. І […]...
13. Сергій Завалко – Все зміниться Все зміниться. Не падай духом, друже, Молися й вір – це дасть свої плоди. Я й сам у собі впевнений не дуже, І без віршів – як риба без води. Все зміниться, надіюся, на краще, Роки підуть, залишаться думки. І от тоді ти зрозумієш нащо Не відпускав коханої руки. Все зміниться, хай років через сорок, […]...
14. Твір на тему: Твір-лист Доброго дня, Василю! Одержала твого цікавого листа й дуже зраділа. Добре, що справи в тебе йдуть гарно. Василю, я нерідко згадую щасливі дні, які ми провели з тобою в таборі відпочинку. Мало не щодня мені уявляються милі знайомі картини: сосновий ліс поблизу табора, дзеркальне плесо ставка серед мальовничого краєвиду, галявини, вкриті пахучими лісовими квітами. Чи […]...
15. Тарас Шевченко – Не додому вночі йдучи Не додому вночі йдучи З куминої хати І не спати лягаючи, Згадай мене, брате. А як прийде нудьга в гості Та й на ніч засяде, Отойді мене, мій друже, Зови на пораду. Отойді згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре. Як він, свої думи тії І серце убоге Заховавши, […]...
16. Тарас Шевченко – Ликері На пам’ять 5 августа 1860 г. Моя ти любо! Мій ти друже! Не ймуть нам віри без хреста, Не ймуть нам віри без попа Раби, невольники недужі! Заснули, мов свиня в калюжі, В святій неволі! Мій ти друже, Моя ти любо! Не хрестись, І не кленись, і не молись Нікому в світі! Збрешуть люде, І […]...
17. Павло Тичина – Хтось гладив ниви, все гладив ниви Хтось гладив ниви, все гладив ниви, Ходив у гніві і сіяв співи: О, дайте грому, о, дайте зливи! – Нехай не сохнуть злотисті гриви. Хтось гладив ниви, так ніжно гладив… Плили хмарини, немов перлини… Їх вид рожевий – уста дитини! Набігли тіні – і… ждуть долини. Пробігли тіні – сумні хвилини: Плили хмарини чужі, далекі… […]...
18. Герасим’юк Василь – Я в тебе запитав Я в тебе запитав Дорогу до зірок. Я не картав себе За цей небесний порух. Бо скоро буде мла, Бо скоро буде змрок. А потім буде ніч, А потім буде морок. Ти надійшла мені. Настала ти мені На весь мій білий світ, На темний мегаполіс, Щоб я промчав цю ніч, Як месник на коні, – […]...
19. Василь Стус – досить крові – досить крові,- продекламував кат, Коли ніж, загнаний мені поміж ребер, Стримів у спині. А я подумав, скулившись весь од болю: Що як він захоче ще й лікувати мене?...
20. Іван Багряний – Перепілка в житі – радість Перепілка в житі – радість. В пшеницях волошки – смуток. Ворон з ріль – печаль. Гей, ти, коню, вибий іскру! Вибий іскру! Кинь утому! На звороті, на крутому, Нам не личить жаль. Погоріла синь – на грози. Посмутніла даль – на сльози. Миготить – на кров. Друже, друже! Геть з журбою! Народились ми для бою. […]...
21. Ізоколон Ізоколон (від грецьк. isos – рівний та kolon – частина речення, складник періоду) – стилістична фігура, кількаразове повторення на невеликому відтинку віршової площі одних і тих самих слів чи словосполучень (колонів) задля витворення синтаксичного паралелізму з анафоричними та епіфоричними компонентами, задля інтонаційної та смислової увиразненості поетичного мовлення: На горі гора, А на тій горі Піч […]...
22. Мій любий друже… (частина 2) Ну що привіт мій любий друже Розказуй як ти там живеш… ? Я тебе прошу, і прошу дуже Скажи… коли мене ти звідси забереш? Мені набридло вже так жити, Мені набрид вже весь цей люд… Мені набридло стільки пити, Але по іншому немош вже тут. Як же хочеться мені туди… Де є кохання і купа […]...
23. Юлія Кириленко – І плаче ніч І плаче ніч, і місяць плаче, І тонуть зорі у вогні, П’янке кохання і незряче В блакитно-ніжній вишині Крилом мене не доторкнеться, І не опустить погляд свій, Розбитого не буде серця, Не місце й долі медовій. Терпких розлук я не спізнаю, Ніколи й болю не відчуть… Це шлях до пекла чи до раю? Куди лиш […]...
24. Серце музики – Вороний Микола Пам’яті М. Лисенка І Серце музики спинилось… Чуєте – серце музики! Серце, що ритмами билось, Вже заніміло навіки. Ох, як те серце любило – До нестерпучого болю! Як воно тяжко боліло За Україну, за волю… Повне святої розпуки, Серце музики стискалось, Далі – не стерпіло муки – І розірвалось!.. II Яка краса! Усе життя В […]...
25. Вікторія Невідомська – друже! Будь солідарним, друже мій, Хай як ламає нас життя, В несправедливості не стій, Стань честі й гідності дитям. Усе мине, так плине час, Та подаруй хвилин добро, Це місто наше і для нас – У бідняків в душі дніпро. Що лине з серця-моря справ, Простих і людяних, простих… Хай кожний, друже, з нас страждав, Та […]...
26. Роман Штігер – Не прощаючись Будь ласка не говори зараз нічого Будемо дихати тишею Будемо пити погляди серпневих світанків Будемо ковтати кулі від болю і пігулки від часу Нажаль у нас закінчився тютюн Скоро світатиме а ти тремтиш як струна Невміло обіймаємось із краплями дощу Розсікаємо очі слізьми І серпень перекриє нам доступ до кисню Я знаю Зачекай ще сьогодні […]...
27. Павло Мовчан – “Реалізується прощання… “ Реалізується прощання, І зосереджується біль До спазматичного мовчання У серцевині, у тобі… Роз’ятрюю, як рану, губи, Добувши звуки з глибини, Мов згустки крові: лю-ба, лю-ба… Вкінці спочатку озирнись… Не озираєшся… Поволі… Тебе… дорога… віддаля… Світло без тіні… Зойк без болю… Тікає… із-під ніг земля…...
28. Микола Вінграновський – Новорічна колискова Сніг приліг на землю, льольо, Притуливсь до тебе я, І гойднулась біля болю Новорічна ніч твоя… Йди додому, старший боле, І малому накажи, Не дивіться нам ніколи По той бік, де ніч лежить. Може бути, що й не буде Того щастячка і нам, Але тепло пахне грудень Молодим своїм снігам… Ти б сказала: не змерзає […]...
29. Заспів – Куліш Пантелеймон Удосвіта встав я… темно ще надворі… Де-не-де по хатах ясне світло сяє, Сяє ясне світло, як на небі зорі… Дивуюсь, радію, у серця питаю: “Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?” “Ой скоро світ буде, Прокинуться люде, У всяке віконце Засіяє сонце… “ Ой ударю ж зразу У струни живії: Прокиньтесь, вставайте, Старії й малії! […]...
30. Тарас Шевченко – Готово! Парус розпустили Готово! Парус розпустили, Посунули по синій хвилі Помеж кугою в Сирдар’ю Байдару та баркас чималий. Прощай, убогий Косарале. Нудьгу заклятую мою Ти розважав-таки два літа. Спасибі, друже; похвались, Що люде і тебе знайшли І знали, що з тебе зробити. Прощай же, друже! Ні хвали, Ані ганьби я не сплітаю Твоїй пустині; в іншім краю, Не […]...
31. Усе погано, все не так Чому сумуєш, любий друже? Насупивсь весь і погляд злий.. Тобі ж весь світ тепер байдужий, Похмурий, сірий і німий… Ти руки вгору простягаєш, Прокльони в небо відсилаєш, І гнівно долю ти виниш, За те, що ти в житті не маєш… Покинула тебе дівчина, Погана в тебе батьківщина, Про тебе друзі забувають, В сім’ї тебе не […]...
32. Леся Українка – до мого фортепіано (Елегія) Мій давній друже! мушу я з тобою Розстатися надовго… Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки веселі і сумні. То ж при тобі, мій друже давній, вірний, Пройшло життя дитячеє моє. Як сяду при тобі я в час вечірній, Багато спогадів тоді встає! Картина повстає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й […]...
33. Павло Мовчан – Пам’яті Василя Шукшина З землі повстале в землю повертає, Та дух кріпить надія вікова: Безсмертні всі, і згину нам немає, Немає, друже, бо живі слова. Нам легко так у будь-яку хвилину Тебе відчуть і небом, і зелом, І кожна нами пережита днина Твоїм значиться молодим крилом. Єдині ми. Землею і водою, Зелиною і яблуком в саду, Єдині ми […]...
34. Василь Стус – Так тонко-тонко сни мене вели Так тонко-тонко сни мене вели Повз кучугури й урвища – додому, Туди, назустріч горю молодому, Де в кілька вод мої жалі текли Устами матері, дружини й сина. Знялась моя жалоба до небес, Бо замість дому був дубовий хрест Так грубо струганий. І в ту хвилину Я був збагнув: ховається життя За смерті паравани ажурові, Що, […]...
35. Тарас Шевченко – Чи не покинуть нам, небого Чи не покинуть нам, небого, Моя сусідонько убога, Вірші нікчемні віршувать Та заходиться риштувать Вози в далекую дорогу, На той світ, друже мій, до бога, Почимчикуєм спочивать. Втомилися, і підтоптались, І розуму таки набрались, То й буде з нас! Ходімо спать, Ходімо в хату спочивать… Весела хата, щоб ти знала!.. Ой не йдімо, не ходімо, […]...
36. Час додому, час (народна пісня) Час додому, час, Час і пора! Буде мене мати бити, Та нікому боронити,- Час додому, час, час, час, час, Час додому, час! Додому іду, Як риба пливу. А за мною, молодою, Сім кіп хлопців чередою, В цимбалоньки тнуть, тнуть, тнуть, тнуть, В цимбалоньки тнуть. Комарі гудуть, Спати не дають. Ой уткну я головоньку У ячмінну […]...
37. Вірш – Звертаюся до тебе друже Мій давній друже – Світ, Вкраїно Віршем не можна передати Той біль, ту жаль за Україну А з спогадів лиш мить забрати, І все зібрати воєдино Та вірш прекрасний написати, Я зараз в спогади полину І буду правдоньку шукати. Коли ж задумаймось про волю? Коли ж щасливії будем? А серце ранене до болю, А серце […]...
38. Василь Стус – Б’ється серце, як пташа німе Б’ється серце, як пташа німе, Буде спогадами надити. Мати сина виглядатиме, А не діжде – буде плакати. Будуть сипати сухі сніги, Будуть ще й дощі періщити, Посмурніють вірні вороги, А зрадливі друзі – тішитись, Що одної голови нема І не буде вже повіки-вік, Лиш затужить по тобі зима, По бідасі чоловікові. Скоро смерть мене в […]...
39. Явтух – Народна драма ЯВТУХ “Да куди їдеш, Явтуше, Да куди їдеш, мій друже?” “Не скажу?” “Да коли ж твоя добрая ласка, То й скажеш!” “На базар!” “Підвези ж мене, Явтуше, Підвези мене, мій друже!” “Не хочу!” “Да коли ж твоя добрая ласка, То й схочеш!” “Сідай, та скраєчку!” “Ой що везеш, Явтуше, Ой що везеш, мій друже?” “Не […]...
40. Наталя Гуркіна – Вірш про бабусю Хоч поважні літа у моєї бабусі, Та і досі вона щохвилини у русі. То пече пиріжки, то кущі підливає, То мені книжечки про казкове читає....