“Я кару приймаю, бо завинив… ” (за новелою В. Стефаника “Новина”)
Коли читаєш новели В. Стефаника, важко уявити, що йому належать ось такі слова: “Я оптиміст… коли я найшов у ваших душах такі слова, що можуть гриміти, як грім, і світити, як зорі – то це оптимізм “. Його твори здебільшого невеликі за обсягом, але вони справляють враження надзвичайне. За обсягом ці новели не більше, ніж сучасні сторінки кримінальної хроніки. Сам факт злочину, злочину проти себе, проти рідних, проти рідної землі завжди примушує замислитися, але Стефаник примушує не тільки замислитися, не тільки плакати над гіркою долею
Як згадував М. Рудницький, В. Стефаник дуже прискіпливо ставився до своєї творчої діяльності. Для того, щоб заповнити одну сторінку рукопису, він потребував не раз десяток і більше білих листів, які падали на підлогу з кількома чорнильними плямами. Літературно обробленою сторінкою він уважав таку, на якій не було жодних чорних плям. Коли новела народжувалася, вона спочивала, мов у колисці, на столі, між книжками досить довго.
Автор приглядався до неї згодом, наче до новонародженої дитини, перевіряючи,
Одна з найтрагічніших новел – новела “Новина”. Ми звикли, що новина може бути або доброю, або поганою. Але та новина, яка відразу ж облетіла село, не вміщується у ці рамки. Власне новина звучала так: “… Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася”. Жахливо! Батько убив власну малесеньку дочку.
По-перше, життя кожної людини – це неоціненний скарб, по-друге, здоров’я, щастя власної дитини – ще коштовні ший скарб для батьків. Яка блискавка пробиває мозок людини, що вона вирішує позбавити життя малесеньку незахищену істоту?
Здається, що далі письменник робить спробу виправдати батька. Він повідомляє основні відомості про Грицька Летючого, скоріше за все, у тому вигляді, в якому вони побутували у селі. У цих словах так і чується голос сусідок, що плетуть у вільний час мереживо пліток. Умерла у Грицька жінка, а без жінки він не міг дати ради ані собі, ані дітям. Ніхто не хотів іти за нього заміж, причина – діти і злидні. Майже два роки мучився Гриць із дрібними дітьми. Оповідали, що Гриць цілу зиму майже не палив у хаті, а зимував разом із дівчатами на печі.
Наступне речення, на мою думку, є ключовим до розуміння трагедії: “Ніхто за нього не знав як він живе, що діє, хіба що найближчі сусіди”. Іншими словам живе людина не у лісі, не на безлюдному острові – у суспільстві. Поруч знаходяться люди: погані й добрі, багаті й бідні, щасливі й нещасні. Сьогодні, коли Гриць став злочинцем, “усе село про нього заговорило”, але коли він сидів без світла, без тепла, без їжі, ніхто навіть не наважувався дізнатися про його життя-буття. Звісно, Гриць – доросла людина, яка сама собі може дати ради. Чому у нього не було грошей? Не працював не хотів чи не було роботи? Зламався, не міг дати собі ради. Але чому поза увагою суспільства залишилися маленькі дівчатка?
Бездушні, байдужі до горя ближнього свого сусіди із насолодою смакували слова страшної новини, “що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку”. Сталася подія, яка на мить вирвала іх з повсякденного кола турбот. Усі прокинулися від сну – нарешті, нарешті щось сталося. Яка нагода звинуватити когось!
Подальший опис подій у родині Грицька Летючого посилює трагедійний ефект. Письменник переносить на нас, читачів, відповідальність за злочин – злочин бездуховності й байдужості. Ми опиняємося у темній холодній хаті. Дві маленькі дівчинки просять у тата хліба, бо їм дуже хочеться їсти. Побачивши шматок хліба, вони накидаються на нього, ніби щенятка на голу кістку. Батько лається, лається від безсилля, безпорадності. Маленькі, життя ваше нещасне, бо ви втратили матір. Вам кидають шматок хліба і обсипають прокльонами: “Начинила вас та й лишила на мою голову, бодай її земля вікінула! А чума десь ходить – бодай голову зломила, а до вас не поверне. Цеї хати і чума збояла би си!”
Дівчатка не чули, вони звикли, збайдужілі. Це життя видавалося їм нормою. Тіла їх давно вже перетворилися на купу кісток, живими залишилися лише очі: “Здавалося, що ті очі важили би так, як олово, а решта тіла, якби не очі, то полетіла би з вітром, як пір’я”. Гриць все це бачив, все розумів. Він припадав до землі і молився, але постійно звертав увагу на дівчаток. Одне слово, одна думка заполонила його нещасну голову: “Мерці!” Чому він називав мерцями ще живих дівчинок? Він сам вже помер, помер духовно: “Почорнів і очі запали всередину так, що майже не дивилися на світ, лиш на той камінь, що давив груди”.
Письменник не вдається до докладних описів, не подає портретної характеристики. Проте і маленькі дівчата, і їхній збожевілий батько постають в уяві ніби живі. Злочин описується буденно; так буденно, насправді, відбуваються найстрашніші трагедії у житті. Ми навіть не встигаємо усвідомити, що сталося: “Над самою рікою не міг поволі йти, але побіг і лишив Гандзуню. Вона бігла за ним. Гриць борзенько взяв Доцьку і з усієї сили кинув у воду”. Та й сам Гриць не усвідомив, що зробив. Десь у підсвідомості у нього жила думка про те, що зробив він злочин, який потягне за собою обов’язкове покарання: “Скажу панам, що не було ніякої ради: ані їсти що, ані в хаті затопити, ані віпрати, ані голову змити, ані ніц! Я си кари приймаю, бо-м завинив, та й на шибеницю!”
Вбивство дитини було для Гриця кроком відчаю. Він знаходився у тому психологічному стані, коли людина вже не спроможна відповідати за свої дії. Він розумів, що вбивство дитини – це злочин. Він розумів, що убивцю обов’язково покарають. Але до цього всього він ставився відсторонено, ніби був не головним виконавцем, а випадковим очевидцем злочину. Слова старшої доньки повертають його у реальність. Гандзуня просить не топити її, і Гриць погоджується, хоча й зауважує, що Доці стало вже ліпше. Про що свідчить цей діалог між батьком і донькою?
На мій погляд, він остаточно доводить думку, висловлену вище. Якщо б у цю мить, людина звернулася до Гриця, можливо, і не з пропозицією допомоги, а тільки з добрим словом, трагедії не сталося. Чи винен Гриць у злочині? Безперечно, винен. Він не є найнещаснішою жертвою. Але ще більша відповідальність за смерть маленької дівчинки лежить на суспільстві. Якщо б ті, хто тепер картали батька, своєчасно надали допомогу маленьким сиротам, трагедії б не сталося. Кожен звик жити за принципом: “моя хата скраю… “, і це душевне окаменіння, зубожіння – найжахливіший злочин.
Новела В. Стефаника “Новина” примушує кожного з нас прислухатися до голосу серця. Пробуджує в ньому почуття милосердя, уваги і поваги до ближніх. Хто знає, можливо, саме в цю мить десь поруч хтось потребує твоєї допомоги. Не залишайся байдужим до чужої біди, і тоді, можливо, у скрутних обставинах тобі допоможуть теж.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Дітовбивство – найтяжчий злочин. Огляд новели В. Стефаника “Новина” Доля дарувала В. Стефанику можливість жити серед прекрасної природи Карпат – це просто рай. Тут би жити людині й радіти, але поряд з цією чудовою казкою співіснують нестерпні умови життя, злидні, розчарування галицького селянства. Кожна його новела – це окрема трагедія! З великою ніжністю змальовує Стефаник маленьких людей, яких у майбутньому чекають тільки тяжка праця […]...
- Життєва основа новели “Новина” Василя Стефаника (Роль художньої деталі) Життєва основа новели “Новина” Василя Стефаника (Роль художньої деталі) В основу сюжету новели “Новина” В. Стефаника покладена реальна подія, що трапилася в селі Трійці 1898 року. Коли Максим Горький прочитав цю новелу, він сказав: “як коротко, сильно і страшно пише ця людина”. Батько дружини В. Стефаника – Кирило Гаморак, – прочитавши “Новину” та інші новели, […]...
- Проблематика психологічної новели Василя Стефаника “Новина” Проблематика психологічної новели Василя Стефаника “Новина” Оригінальність новел Стефаника полягає ще, як відзначив Іван Франко, у новому способі “бачення світу крізь призму чуття і серця не власного, авторського, а мальованих автором героїв”. Стефаник живе інтересами своїх героїв, глибоко співчуває їм. “Всі нариси Стефаника, – підкреслювала Леся Українка, – пройняті тим животворним духом співчуття автора до […]...
- Василь Стефаник – Новина (Стислий переказ, дуже скорочено) Василь Стефаник Новина (Стислий переказ, дуже скорочено) У селі сталася новина: Гриць Летючий втопив меншу дочку, а старша випросилася. Тепер про нього заговорили всі, хоча раніше мало й знали, як він жив. Вже два роки по смерті дружини тяжко бідував чоловік, взимку не топили навіть хати, жили на печі. Одного разу Гриць приходить додому. Діти […]...
- Чому головний герой новели Василя Стефаника “Новина” викликає суперечливе ставлення до себе? Чому головний герой новели Василя Стефаника “Новина” викликає суперечливе ставлення до себе? Новела Василя Стефаника “Новина” має невеликий обсяг, лише дві з половиною сторінки, прочитав її я дуже швидко. Та вже тривалий час не можу заспокоїтись, серцем відійти від неї, бо вона глибоко стривожила мою душу, викликавши суперечливі почуття. Саме, мабуть, через неоднозначність цих почуттів […]...
- Новина (дуже стисло/скорочено) – Стефаник Василь У селі сталася новина: Гриць Летючий втопив меншу дочку, а старша випросилася. Тепер про нього заговорили всі, хоча раніше мало й знали, як він жив. Вже два роки по смерті дружини тяжко бідував чоловік, взимку не топили навіть хати, жили на печі. Одного разу Гриць приходить додому. діти просять їсти, чим дратують пригніченого тата. Він […]...
- Трагедія переселення галицьких селян до Канади (за новелою В. Стефаника “Камінний хрест”) Пояснюючи постійну тематичну зацікавленість своєї творчості, В. Стефаник одного разу сказав: “… Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки”. Саме тому картини соціальної дійсності у новелах письменника настільки виразні. Трагізм і правдивість ситуації постає у новелі “Камінний хрест”, яка зображує від’їзд до Канади сім’ї Івана Дідуха. Чому він змушений […]...
- Василь Стефаник – Новина (СКОРОЧЕНО) Василь Стефаник Новина (СКОРОЧЕНО) “У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і […]...
- Мій улюблений твір В. Стефаника Василь Стефаник – неперевершений майстер новели. До одного із кращих його творів належить “Новина”. У цій новелі автор змалював нестерпні умови життя галицького селянства, трагедію батька, якого злидні та душевні муки штовхнули на скоєння злочину. “Новина” – невеликий за обсягом твір, та автор зумів передати трагедію галицького села, показати, як селяни пропадають без землі. Письменник […]...
- Василь Стефаник – Новина Василь Стефаник НОВИНА У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. […]...
- Новина (скорочено) – Стефаник Василь 1871-1936 “У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць […]...
- “Він трудився завзято, як віл… ” Образ Івана Дідуха за новелою В. Стефаника “камінний хрест” Людська душа завжди цікавила будь-яку літературу з її муками і стражданнями, благородними поривами і сподіваннями на краще. Не обійшла ця тема і творчість В. Стефаника – великого новатора, творця і неперевершеного майстра новели про сільське життя. Василь Стефаник, сам хлібороб, вболівав за українських трударів, злиденне життя яких гнало їх у масову еміграцію до Канади. Проводи […]...
- Камінний хрест – символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В. Стефаника) (3 варіант) Твори Василя Стефаника особливі. Кожен вражає своїм трагізмом, у кожному чиясь важка доля, частіше – чиясь загибель.. Письменник з Галичини правдиво змальовував життя своїх земляків, пригнічених і знедолених, страждав разом із своїми героями, мріяв про їхнє краще майбутнє. Хоча в багатьох із них цього майбутнього вже не буде. Так, наприклад, як у Івана Дідуха з […]...
- Новина – Стефаник Василь У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі […]...
- Взаємозв’язок усього сущого на землі (за новелою В. Стефаника “Камінний хрест”) На межі ХІХ-ХХ століть у літературі та мистецтві в цілому утверджується новий стиль – експресіонізм (фр. expression – вираження). В українській літературі його започаткував В. Стефаник, традиції якого підтримали Тодось Осьмачка, М. Куліш, О. Довженко, у сценічному мистецтві – Лесь Курбас. Представники експресіонізму прагнули знайти спільну основу в людині, тварині та рослині, тобто в тому, […]...
- Показ зростання національної свідомості (за новелою В. Стефаника “Марія”) У 1916 році Василь Стефаник написав новелу “Марія”, яка була присвячена світлій пам’яті Івана Франка. В ній знайшли художнє втілення роздуми письменника про долю народу, про його складні шляхи до визволення з-під колоніального гніту. Під враженням подій Першої світової війни, яка впродовж кількох років несла смерть і мирному населенню Галичини, слово Стефаника знову ожило (після […]...
- Камінний хрест – символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В. Стефаника) (1 варіант) Сьогодні часто можна почути від молоді про потребу негайного переїзду до країн “кращих” і “багатших”. Легко відступитися від рідного сьогодні, важко щось змінити на краще своєю працею. Та невже там, за кордоном, хтось чекає на нероб і любителів красивого життя? По-іншому складалася доля українців на зламі XIX-XX століть, які змушені були емігрувати не тому, що […]...
- “… Україні потрібні її діти… ” (за новелою В. Стефаника “Марія”) Свої життя і творчість В. Стефаник присвятив Україні. На власні очі він бачив, як найкращі сини рідної землі поклали голови за незалежність і державність своєї Батьківщини. Та чому ж молоді галичани з піднесенням і заповзяттям вступали добровільно до лав УСС? Василь Стефаник описує це в новелі “Марія”: “В місті зійшлося сила їх – паничі і […]...
- Захист рідної землі – найвище призначення людини (за новелою В. Стефаника “Сини”) Захист рідної землі – найвище призначення людини (за новелою В. Стефаника “Сини”) Дослідники творчості В. Стефаника стверджують, що у письменника було два чітко розмежовані періоди: перший припадав на 1897-1901, а другий на 1916-1933 рр. Чому ж він так довго не писав? Чому мовчав аж п’ятнадцять років? Мабуть тому, що людська психіка не може бути у […]...
- Камінний хрест – символ втраченої батьківщини (за однойменною новелою В. Стефаника) (2 варіант) Важким було життя селян Галичини наприкінці XIX століття, безрезультатні пошуки того, як прогодувати родину, поступове розорення, перспектива голодної смерті – все це примушувало селян зриватися з місць, де протягом багатьох років жили їхні батьки, і, спродавши все, мандрувати в пошуках кращої долі. Масова еміграція до Америки стала звичним явищем. Але й на далекому континенті не […]...
- Життєвий подвиг матері (за новелою Василя Стефаника “Марія”) Життєвий подвиг матері (за новелою Василя Стефаника “Марія”) Новела “Марія”, написана В. Стефаником у 1916 році – один з найкращих творів не лише з-поміж новелістики письменника, а й з усієї малої прози вітчизняної літератури початку ХХ століття. Вона присвячена пам’яті Івана Франка і являє собою художню історію пізнання головною героїнею людей, світу і себе в […]...
- Трагічна доля галицького селянина у новелах В. Стефаника (3 варіант) Василя Стефаника вважають майстром соціально-психологічної новели, ставлять поряд з майстрами світової літератури. Він був новатором у літературі – його твори короткі, стислі, проте надзвичайно драматичні й напружені. Стиль письменника експресіоністичний, тобто такий, що впливає на емоції читача, створює в його уяві яскраві вражаючі образи. Майже всі твори Стефаника присвячені темі важкого життя галицького селянства, що […]...
- У кожного свій хрест і своя доля (за новелою Василя Стефаника “Камінний хрест”) “Я свою душу пустив у душу народу, І там я почорнів з розпуки”. В. Стефаник Василь Стефаник писав коротко, влучно і страшно. Кожна його новела – це окрема картина трагедії селянського життя. Доля подарувала йому можливість жити серед прекрасної природи Карпат – він народився у селі Русові неподалік старовинного Снятина, що на Станіславщині (нині Івано-Франківська […]...
- Камінний хрест як художній символ українського селянина-бідняка (за новелою В. Стефаника “Камінний хрест”) Розпочати свій твір я хочу спогадами про зустріч Василя Стефаника і Гната Хоткевича. Якось письменник-новеліст запитав письменника-романіста: Як ви можете так багато і легко писати? Хоткевич відповів: “Бачите, така несправедливість на цьому світі. Вам досить написати кілька сторінок, щоб сказати, що ви маєте талант, а мені треба – цілу книжку”. В цих словах – висока […]...
- Твір-роздум. У нас у кожного свій хрест і своя доля (за новелою Василя Стефаника “Камінний хрест”) Твір-роздум. У нас у кожного свій хрест і своя доля (за новелою Василя Стефаника “Камінний хрест”) “Я свою душу пустив у душу Народу, і там я почорнів з розпуки”. / В. Стефаник / Василь Стефаник писав коротко, влучно і страшно. Кожна його новела – це окрема картина трагедії селянського життя. Доля подарувала йому можливість жити […]...
- Камінний хрест – символ трагічної долі українського селянина-бідняка (за новелою В. Стефаника “Камінний хрест”) Кінець XIX століття… Західна Україна. Журавлями розлітаються по світу українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах? Селяни західних українських районів залишають батьківську землю, зводячи як пам’ятники по собі камінні хрести, їдуть до далекої Канади в пошуках землі обітованої. А що ж чекає їх там, далеко за океаном?.. Багатостраждальна історія […]...
- Твори Василя Стефаника – шедеври світової новелістики Твори Василя Стефаника – шедеври світової новелістики. Василь Стефаник увійшов в українську літературу як неперевершений майстер новели. Стефаникові шедеври стали яскравим свідченням засвоєння нашим письменством найновіших досягнень європейських літератур. За спостереженням І. Франка, нове покоління, яке з гідністю представляв В. Стефа-ник, намагалося “модерним європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу”. Новелістика Стефаника дала змогу Франкові […]...
- Трагічна доля галицького селянина у новелах В. Стефаника (2 варіант) Багате талантами чарівне Прикарпаття. Не випадково одне з кращих його міст носить ім’я Івана Франка. Сюди він приїжджав. Тут жили й працювали його однодумці, друзі. Серед них – Василь Стефаник, письменник, визнаний одним із кращих майстрів психологічної новели в світовій літературі. Не знаю, чи знайдеться хоч одна людина, яка могла б без сліз читати “Новину”, […]...
- Трагічна доля галицького селянина у новелах В. Стефаника (4 варіант) У художній літературі є багато творів, які не залишають читачів байдужими, які не просто хвилюють, а вражають і навіть приголомшують. На мою думку, це можна віднести до творів Василя Стефаника про долю галицьких селян. Справді, важко знайти інше слово, щоб передати враження від них. Бо ці твори саме приголомшують! Хіба можна залишитися спокійною, прочитавши перше […]...
- Селянська доля найважча (за новелами В. Стефаника) Земля… Неосяжні, безмежні простори… Якою дивною і прекрасною стає вона навесні, убрана оксамитом зелених трав, різноцвіттям, цвітінням усієї природи. Людина зробила землю матінкою-годувальницею, докладаючи зусиль, поливаючи її трудовим потом. Але не завжди людина мала змогу вільно працювати на землі, обробляти її, бо не було того заповітного шматочка. Так жили на українських землях знедолені селяни, працюючи […]...
- Трагізм селянської долі у творах В. Стефаника Якщо повірити, що лаконічність – це сестра таланту, то на його терезах має бути зважене кожне слово із творів Стефаника, бо писав він переважно в жанрі новели. Кожен його шедевр містить людський біль, вилитий на декількох сторінках. Досягає цього письменник вибором потрібного слова, тими вражаючими деталями і штрихами, дібраними з абсолютним художнім чуттям. Те, що […]...
- Герої новел Василя Стефаника Творчість Василя Стефаника – оригінальне явище світового рівня. За словами Франка, Стефаник – “може, найбільший артист, який появився у нас від часів Шевченка”. Друг і земляк Василя Стефаника Марко Черемшина, називаючи його “поетом мужицької розпуки”, точно визначив основне тематичне зацікавлення В. Стефаника – українське, а точніше, галицьке селянство. Глибинний реалізм і психологічна заглибленість, виняткова чесність […]...
- Особливість самобутньої манери Стефаника-новеліста I. Основний об’єкт художнього осмислення В. Стефаника. (Протягом свого творчого шляху новеліст бачив і розкривав галицьке село з його горем, бідою і наругою над хліборобським родом. Усвідомлюючи потребу у найчеснішому письменницькому слові, В. Стефаник “цілком входив у чуже життя”. Те, про що писав, переживав новеліст, нагадувало процес самоспалення, від чого “цілими жменями паде… волосся”, а […]...
- Трагізм селянської долі в новелах Василя Стефаника (1 варіант) Той, хто хоче відпочити за книжкою, нехай не бере в руки твори Василя Стефаника. Там не буде казок, не буде великої історії, там не співають пісень гарні селянські дівчата у вінках та стрічках. Біда й недоля, злидні і смерть постають на сторінках його новел. Уже пішло у глибоку давнину те українське село, де громада правила […]...
- Трагічна доля галицького селянина у новелах В. Стефаника (1 варіант) Багато сказано й написано про нелюдські страждання українського селянства. Цій темі присвятили свої твори Марко Вовчок і Юрій Федькович, Леся Українка й Іван Франко, Ольга Кобилянська й Михайло Коцюбинський та багато інших письменників. Але найвагоміші, мабуть, твори Василя Семеновича Стефаника. Написав він мало: приблизно сімдесят новел, але написав багато, бо сказане ним – велике й […]...
- Трагедія українського селянства (за новелами В. Стефаника) Творчість Василя Стефаника, визначного українського письменника-демократа, назавжди ввійшла в овну скарбницю нашого народу, у золотий фонд таїнської класики. Неповторний майстер соціально-психологічної новели Стефаник з великою художню силою відобразив життя трудящих Галичини за страшних умов буржуазно-поміщицького ладу цісарської Австрії та шляхетської Польщі. Його новели – це своєрідний літопис народного життя, велика книга правди, написана кров’ю серця […]...
- Трагізм селянської долі в новелах Василя Стефаника Творчість Василя Стефаника, визначного українського письменника-демократа, назавжди ввійшла в духовну скарбницю нашого народу, у золотий фонд української класики. Неповторний майстер соціально-психологічної новели Стефаник з великою художньою силою відобразив життя трудящих Галичини за страшних умов буржуазно-поміщицького ладу цісарської Австрії та шляхетської Польщі. Його новели – це своєрідний літопис народного життя, велика книга правди, написана кров’ю серця […]...
- “За тортури й погибель – я знаю – все приймаю!.. І знову! І знов!..” Ідея “любові-ворожнечі” до життя в поезії О. Блока “Весно, весно, без меж і без краю… “ Олександр Блок ніколи на сприймав життя як даність. Він розумів його як боротьбу реального темного начала і світлого, духовного світу, який відкривається тільки обраним. Ліричні образи його нечіткі, розмиті, грані між окремими відчуттями в поезії здаються стертими. Його поезія діє, як повний місяць на сновиду. Непевність, музичність, алогізм образів дивним чином співвідносяться з емоційністю, яскравістю, […]...
- Тема патріотизму в новелі В. Стефаника “Сини” Минуло багато десятиліть, відтоді як писав свої новели Василь Семенович Стефаник. Уже й часи ніби інші, і життя інше, але його твори досі хвилюють читача. Та що там хвилюють! Кожна новела проймає голову пекучою, як вогонь, думкою, і нема жодної такої, яка б не краяла серце. Примарами минулого встають герої Стефаника, але ніколи не стане […]...
- Гуманізм новел В. Стефаника Про що б не писав Василь Семенович Стефаник, у центрі розповіді. завжди виступає людина з її проблемами, думами, переживаннями і прагненнями. Усі герої Стефаника, як говорив Марко Черемшина, або безнадійно хворі, або безнадійно вбогі, або безнадійно старі, або безнадійно спрацьовані, або безнадійно нещасливі. Справді, багато безнадій у житті його героїв. Але багато й такого, про […]...
Своєрідність японської поезії.