Я ничего о нем не знаю

Related posts:

1. “Кто ничего не делает, с тем ничего не станется” (Тема жизнетворчества в прозе М. Горького) Здравствуйте, Алексей Максимович! Вы, конечно, удивитесь, получив письмо из 2003 года: ведь прошло уже более шестидесяти пяти лет со дня Вашей смерти. За эти годы было написано множество статей и монографий, защищено огромное количество диссертаций, посвященных Вашему творчеству. Вас называли великим писателем, продолжателем традиций Л. Толстого и основоположником метода социалистического реализма. Но в конце XX […]...
2. Дмитро Загул – “Я лиха не знаю, не знаю недолі… “ Я лиха не знаю, не знаю недолі! Утіха у мене сестрою! Гуляю, співаю, як пташка на волі, А смуток – далеко за мною… Най плачуть каліки, сліпці слабосилі! Най плачуть п’яниці при чарці! Най плачуть тоті, кому цвіти не милі! Най плачуть похилені старці! Не нам, молодим, по кутках сумувати! Нам доля всміхається з раю! […]...
3. Сочинение на тему: Не ошибается тот, кто ничего не делает (2 вариант) Я считаю, что человек рождается для того, чтобы совершить много хорошего и нужного, чтобы оставить свой, пусть даже небольшой, след в истории. Чтобы сделать это, нужно много знать. Маленькие дети очень часто ошибаются, потому что они еще многого не знают. Они учатся: пробуют, ошибаются, потом делают выводы и в итоге поступают правильно. Но это непростой […]...
4. Сочинение на тему: Не ошибается тот, кто ничего не делает (1 вариант) В сокровищнице народной мудрости хранится множество пословиц, поговорок, афоризмов, истинность которых проверена жизненным опытом многих поколений. Всю свою жизнь мы ставим перед собой определенные цели (овладеть профессией, приобрести квартиру, автомобиль, достигнуть карьерных высот, создать крепкую и счастливую семью и т. д.). Мы пытаемся добиться желаемых целей, хотя зачастую при этом допускаем ошибки, промахи. Все эти […]...
5. Краткое содержание Много шума из ничего – Шекспир Уильям Много шума из ничего Краткое содержание комедии Действие происходит в городе Мессина на Сицилии. Гонец сообщает губернатору Леонато о прибытии в город после победоносного завершения войны дона Педро, принца Арагонского, со свитой. Рассказывая о сражении, посланец упоминает отличившегося на поле боя молодого знатного флорентийца Клавдио. Принц приблизил его к себе, сделал своим доверенным лицом. Племянница […]...
6. Я не знаю які в тебе очі Я не знаю, які в тебе очі, Ти мені не снився ні ночі. Згибу губ твоїх я не знаю – Чи солодкі, та чи ласкаві?.. А ти також мене не знаєш. Та колись ми зустрінемось в квітні, Розійдуться над нами хмари І цвістимуть для нас квіти. Віриш, віриш?! Колись так буде, Поцілунком палатимуть губи, Диким […]...
7. Я знаю в праосені пору… – Тютчев Федір “Есть в осени первоначальной… “ Есть в осени первоначальной Короткая, по дивная пора – Весь день стоит как бы хрустальный, И лучезарны вечера… Где бодрый серп гулял и падал колос, Теперь уж пусто все – Простор везде, – Лишь паутины тонкий волос Блестит на праздной борозде. Пустеет воздух, птиц не слышно боле, Но далеко еще […]...
8. Оксана Лятуринська – Не знаю, як це почалось Не знаю, як це почалось. Прийшов, намовив мені хтось? Чи серце схаменулось: – “Мало!”? Чи щастя весен заблукало? Навкруг долини зацвіли, Джерела срібло розлили, І палац став зі знаком лева, На пальці – перстень королеви. Упав самоцвіт на чоло – Життя стобарвність і тепло. – Все, що корону прикрашало, Обрана, посідай настало! – Невже? Невже? […]...
9. Євген Маланюк – Знаю – медом сонця Знаю – медом сонця, ой Ладо, В твоїм древнім тілі – весна. О моя степова Елладо, Ти й тепер антично ясна. А між нами простір – гураганом. Хоч вдихнуть, хоч узріть тебе де б… Половецьким хижацьким ханом Полонив тебе синій степ. Десь там квітнеш вишневим цвітом, Десь зітхаєш в веснянім часу, А мені ти – […]...
10. Леся Українка – “О, знаю я, багато ще промчить… “ О, знаю я, багато ще промчить Злих хуртовин над головою в мене, Багато ще надій із серця облетить, Немов од вихру листячко зелене. Не раз мене обгорне, мов туман, Страшного розпачу отрутнеє дихання, Тяжке безвір’я в себе, в свій талан І в те, що у людей на світі є призвання. Не раз в душі наступить […]...
11. Богдана Лапченко – Мій тату, я тебе не знаю Мій тату, я тебе не знаю, А як же хочеться мені Забрать тебе із того Раю І оселити на землі! До тебе сісти на коліна І говорити про усе: Яка любов бува незмінна, Коли у грудях не пече, Як сонце сходить на світанку І як роса в траві блищить. А ти подуй на мою ранку. […]...
12. Тарас Шевченко – Мені здається, я не знаю Мені здається, я не знаю, А люде справді не вмирають, А перелізе ще живе В свиню абощо та й живе, Купається собі в калюжі, Мов перш купалося в гріхах. І справді так. Мені байдуже За простих сірих сіромах,- Вони і господом забуті! Так що ж мені тут гріти-дути! А де оті?.. Невже в сажах Годує […]...
13. Герасим’юк Василь – Я не знаю того, хто привів На ворізках колиска під Самою стелею – так дід Ладнав, сам прив’язав на сволок. За шнур колиску колисав Вояк, поранений лежав На лаві, ще не легінь – отрок. На Петра з лісу принесли, Криваві зняли постоли У пісні: Най жию – най гину. Він вижив, більше не співав, Стогнав, дитину колисав, Бо добрі газди роблять […]...
14. Леся Українка – “Я знаю, так, се хворії примари… “ Я знаю, так, се хворії примари, – Не час мені вмирати, не пора. Та налягли на серце чорні хмари Лихого пречуття, душа моя вмира! Вдяглися мрії у смуткові шати І понесли мене в дивний, мовчазний край, І там прийняв мене в зеленії палати Плакучих верб і кипарисів гай. Серпанком чорним жалібниці-мрії Мені покрили, очі, змеркнув […]...
15. Володимир Сосюра – Я знаю силу слова Я знаю силу слова – Воно гостріш штика І швидше навіть кулі, Не тільки літака. Воно проміння швидше, В нім – думка й почуття. Воно іде в народи Для вічного життя. Коли це слово – зброя, Як день, що не схолов, Коли живуть у ньому Ненависть і любов. Воно влуча як куля, Ця зброя золота, […]...
16. Чому, сказати, й сам не знаю… – Малишко Андрій Чому, сказати, й сам не знаю, Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт. На вечоровім виднокрузі, Де обрій землю обніма, Нема кінця їй в темнім лузі, Та й повороту теж нема. Кудись пішла, не повертає, Хоч біля серця стеле цвіт, Ота стежина в нашім краю Одним одна біля […]...
17. Дарина Брильова – Не знаю тебе Не знаю тебе. І чути про тебе не хочу! Не думай, що залишив мені безліч ран. Нестерпно бувало дивитись в нахабні очі, Й ще гірше щовечора гратись в самообман. Ти навіть і згадки, не те що віршів не вартий! Всередині в тебе нічого святого нема. Ніяких сцен. Ні скандалів, ні просто сварки.. Я тільки скажу […]...
18. Герасим’юк Василь – Я знаю, від чого я гину Я знаю, від чого я гину. В годину крикливу й глуху Я крові чужої краплину Не злижу, як звір, на снігу. Коли я прощаюся з вами, Сухі облизавши уста, Сповитими матір’ю снами Душа моя зла зароста....
19. Дмитро Павличко – “Я добре знаю, ти пішла б… “ Я добре знаю, ти пішла б На поклик мій, Та я мовчу, бо я – твій раб, Слуга німий. Поклич мене сама, поклич, Поклич сама, Тоді візьму я в руки бич Теж мовчкома! Зроблюсь господарем твоїм, Мовчать навчу, Збудую осяйнистий дім З твого плачу. Та ні, не клич мене, але ж І не жалій, І […]...
20. Павло Тичина – Не знаю і сам я, за що так люблю Не знаю і сам я, за що так люблю Безщасную тую Вкраїну мою? За що так кохаю? І що у їй є? – Нещасний народ, його гірке життє: Темнота та голод… Ох, ліпше мовчать! За що ж так любити, за що так кохать? Не знаю, не знаю! – але я люблю, І сили свої всі […]...
21. Максим Рильський – Любов чи ні – не знаю Любов чи ні – не знаю… Тінь, смуток, тишина, Ніде життя немає, На світі ти – одна. Колись було – чи снилось… Забулось – чи пройшло… В душі давно згубились Людське добро і зло. У тьмі сіріють віти. Ні руху, ні людей… Одно лиш є на світі: Огонь твоїх очей....
22. Дмитро Павличко – “Були ми в натовні. Не знаю, як це сталось… “ Були ми в натовпі. Не знаю, як це сталось, Що люди роз’єднали нас. Тебе за руку Тримав я міцно, та лиця твого не бачив. Почувши раптом крик, я випустив долоню; Можливо, ти від болю скрикнула? даремно Я намагавсь тебе знайти в тісняві. Люди На мене почали недобре поглядати, Бо я хапав за руки їх. А […]...
23. Олександр Олесь – “Коли я вмер – забув, не знаю… “ Коли я вмер – забув, не знаю… Я в чорній прірві забуття… О краю мій, коханий краю, Коли ж це стратив я життя?! І скільки вже минуло років, Як мертвий я лежу в труні, Лежу, не чуючи пророків І не палаючи в огні?.. І сниться сон мені: неначе Десь на холодній чужині Якийсь вигнанець гірко […]...
24. Іван Франко – Не знаю, що мене до тебе тягне Не знаю, що мене до тебе тягне, Чим вчарувала ти мене, що все, Коли погляну на твоє лице, Чогось мов щастя й волі серце прагне І в груді щось метушиться, немов Давно забута згадка піль зелених, Весни і квітів, – молода любов З обійм виходить гробових, студених. Себе я чую сильним і свобідним, Мов той, […]...
25. Ірина Мажорських – Я знаю, що більше тебе не побачу Я знаю, що більше тебе не побачу. Життям переведені колії. Не бійся, сьогодні уже не заплачу, Забуті усі меланхолії. Тремтить неминучість у стінах вокзалу, І сонцем перон закривавлений. Пробач, що колись я про все це змовчала, А зараз час шансів позбавлений. Я знаю! Я більше тебе не побачу. Цей погляд такий обрікаючий. За все несказанне […]...
26. Дмитро Павличко – “Не знаю, хто мене зробив орлом… “ Не знаю, хто мене зробив орлом, Хто кігті дав і дзьоб тяжкий, мов лом, Хто наказав летіти в темну хлань, В безодню, повну стогону й волань… Як Прометей, прикута до скали, Біліла жінка в кублищах імли. І загуділо в дебрі кам’яній: “Лети до неї й вирви серце їй!” Я зрозумів, що обрано мене На діло […]...
27. Аня Тет – А без меня тебе не дышать А без меня тебе не дышать И не глотать свежо-чистого воздуха Рукой до звезд без меня не достать Не умиляться бескрайности космоса А без меня тебе не летать И не парить словно птица над бездною Не верить чуду и не мечтать И не открыть, как же мир наш чудесен! А без меня тебе не смеяться […]...
28. Павло Мовчан – Братові дмитрові, якого я знаю з розповідей Брате, холодом бузковим змальовано шибки, І щебечуть загадково красномовні ластівки. Нині пустка спить у хаті, розметавшись на всю шир, Засвітивши блямкуватий під бантиною “пухир”. І рука не пам’ятає ані клямок, ні дверей – Тільки попіл відгоряє, розгорта з-перед очей. А було ж – долоні в гривах, у долонях – вухналі, Лемеші блакитноокі, смушок сизої ріллі, […]...
29. Павло Мовчан – “Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились… “ Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились, Аби до зникання поволі усе призвичаїть: Стоїть серед снігу будяк почорнілий, На ньому вітри вже давно відзвучали. Зимовий малюнок, золочений ніжно, Хотів оживити веселий снігур І легко проходив крізь погляд навстіжний, Лишаючи присмак солодких зажур. І пам’ять гукаєш, аби відновити В словах чи у барвах весняний пейзаж, Та […]...
30. Аня Тет – Я хочу быть сегодня беспечною Я хочу быть сегодня беспечною Все печали по ветру развеять Улыбаться прохожим на встречу И в себе их улыбки лелеять Я до жути хочу танцевать Под дождем, и чтоб прям..без зонта Босиком, на мокром асфальте, В грязных лужах выплясывать “па” А еще я смеяться хочу – Безудержно, заливисто, звонко, Чтоб с плеча все заботы спугнуть, […]...
31. Твір на тему: Що я знаю про іконопис? Що я знаю про іконопис? Ікони часто називали “книгами для тих, хто грамоти не розуміє”. У наш час суцільної грамотності це визначення може здатися дещо недоречним, але б я замінила тільки одне слово, і тоді стане зрозумілим моє власне ставлення до ікони. Вона – книга для тих, хто слова не розуміє, бо “слухати” її треба […]...
32. Твір на тему: Що я знаю про наш сімейний бюджет? Що я знаю про наш сімейний бюджет? Наш сімейний бюджет складається із заробітної плати мого батька, матері та пенсії бабусі. Мій тато працює лікарем-стоматологом у міській поліклініці. Його заробітна платня невелика, але з дитинства він мріяв лікувати хворих людей. Пацієнти мого батька дуже вдячні йому за високий професіоналізм у роботі, повагу до кожної людини та […]...
33. Твір на тему: Що я знаю про свій родовід Що я знаю про свій родовід Роде мій красний, роде мій прекрасний! Ось уже майже, двісті років ти пишеш свій мудрий літопис життя. І я вдячна вам, отим першим невідомим поселенцям, які дали життя моєму родоводу. Що вас привело у цей чудовий степовий край, я не знаю. Можливо, ви мандрували до Азовського моря по харчі, […]...
34. “Я знаю все, та тільки не себе… ” (“Балада прикмет”) Творчість Франсуа Війона належить до періоду французького Відродження, коли актуальними стали питання не лише пізнання Довколишнього світу, але, насамперед, пізнання людини, її сутності в мінливому суспільному житті. Війона вважають неперевершеним майстром балад. До цього жанру зверталися багато письменників багатьох літератур світу, проте саме Війон залишив у своїй творчій спадщині по-новаторському повнозвучні зразки балад. У французькій […]...
35. Твір на тему: Що й знаю про професії моїх батьків Що я знаю про професії моїх батьків Я ще навчаюсь у школі, але вже не раз і не два запитував себе: ким бути? І я вирішив у майбутньому стати провідником пасажирських вагонів, як і мій тато. Від нього я дізнався, що це одна з найбільш масових професій на залізничному транспорті. Перед відправкою в рейс провідник […]...
36. Твір на тему: Що я знаю про професії моїх батьків Що я знаю про професії моїх батьків Кожна людина, якщо вона не хвора, повинна працювати – це знають навіть малята. Працювати ми вчимося десь років з двох, якщо не раніше – спочатку це самообслуговування, щоб полегшити роботу мамі або виховательці в дитячому садку. Потім, в школі, ми вчимося грамоти, основам наук – це дуже нелегка […]...
37. Твір на тему: Що я знаю про походження назви рідного міста Що я знаю про походження назви рідного міста У ветхій фресці в храмі на стіні, В прадавній вірі у Отця і Сина, В суворій молитовній тишині Горить свічею слово “Харківщина”. О. Денисенко Харків! Тут кожний камінець пахне річкою, тут кожна будівля – це жива історія, тут стільки фресок і картин, скульптур та мозаїки, що здається, […]...
38. Сергей Есенин – “Письмо матери” (аудіо варіант) Ты жива еще, моя старушка? Жив и я. Привет тебе, привет! Пусть струится над твоей избушкой Тот вечерний несказанный свет. Пишут мне, что ты, тая тревогу, Загрустила шибко обо мне, Что ты часто ходишь на дорогу В старомодном ветхом шушуне. И тебе в вечернем синем мраке Часто видится одно и то ж: Будто кто-то мне […]...
39. “За тортури й погибель – я знаю – все приймаю!.. І знову! І знов!..” Ідея “любові-ворожнечі” до життя в поезії О. Блока “Весно, весно, без меж і без краю… “ Олександр Блок ніколи на сприймав життя як даність. Він розумів його як боротьбу реального темного начала і світлого, духовного світу, який відкривається тільки обраним. Ліричні образи його нечіткі, розмиті, грані між окремими відчуттями в поезії здаються стертими. Його поезія діє, як повний місяць на сновиду. Непевність, музичність, алогізм образів дивним чином співвідносяться з емоційністю, яскравістю, […]...
40. Аня Тет – В медленном вальсе кружится В медленном вальсе кружится Ложась на землю снег.. Где? По каким улицам? Бродишь родной человек?.. Хлопьями белыми, влажными С неба поро? шит зима.. Тело свое от глаз моих Прячешь в какие дома?.. Лихо, морозными пальцами Ветер все треплет ворот.. Где? На какой станции? Твой меня ждет город?.. Плавно снуя по обочинам Этой зимой.. или летом […]...