Я зламана

Related posts:

1. Василь Стус – Гойдається вечора зламана віть Гойдається вечора зламана віть, Мов костур сліпого, що тичеться в простір останньої невіді. Жалощів брості коцюбляться в стінні. А дерево спить. Гойдається вечора зламана віть, туга ніби слива, рудою налита. О ти всепрощильна, о несамовита! Осмутами вмита твою неясить. Поорана чорна дорога кипить – Нема ні знаку од прадавнього шляху! Тугий небокрай, погорбатілий з люті […]...
2. Драгоманівка драгоманівка Драгоманівка – правопис, що поширювався в Україні в кінці XIX століття. Одним з головних авторів драгоманівки в кінці 70-х років того ж століття був Михайло драгоманов. Через це правопис і отримав таку назву. Драгоманівка грунтується на фонемічному принципі і кожна літера позначає лише одинзвук. драгоманівка проста у використанні та легко й швидко запам’ятовується. Головні […]...
3. Замість крові в жилах весна Замість крові в жилах весна, Замість серця всередині квітка, Замість тіні лиш пляма пуста. Замість розуму в голові нитка. З цього висновок маю один: Моє серце цвіте раз на рік Раз на рік я буваю тупим І весна я, на жаль, не на вік. Що за диво з країни чудес, Чи з палати міської лікарні? […]...
4. Катя Гуйван – Сиджу й напиваюся правдою тиші Сиджу й напиваюся правдою тиші. Ці ночі дешеві без сну інадії. Та дівчинка Надя – Вмирає остання. Незаймана Віра – давно не незаймана. А Люба? З когорти, що зникли без імені. Всі вікна вже вимиті І навстіж відчинені. Ти чуєш?! Прости мені Що я не та… перша… Що я не остання. Я – безпосередня… . […]...
5. Леся Українка – Перемога Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...
6. Леона Вишневська – Порожній дім Ми так і не навчились Казати тобі просте банальне “спасибі”. Сором зводить судомами обриси вилиць, Перша літера тремтить на язиці, але. “Але” ставить крапку у спробі, не залишаючи права на вибір. Ми так і не змогли переступити гордість, Це ж насправді так непосильно легко. Тиша впала на совість прощальним акордом, Якщо доля дає тобі натяк […]...
7. Рубрика Рубрика (лат. rubrica, від ruber – червоний) – спосіб позначення окремих частин тексту літературного твору; первісно – назва закону, написана червоною фарбою. В книзі Р. може бути тематичною, формально-графічною (буквиця, цифра, літера з крапкою або дужкою, зірочки, лінійки тощо), “німою” (пробіл у суцільному тексті)....
8. Катерина Калитко – За кавою йшлось про буденне За кавою йшлось про буденне Візьми мене Люба зараз не час Ні я саме зараз хотіла про це сказати Візьми мене із собою Ну що тобі варто Моя мила подумай сама Тепер це неможливо Така величезна відповідальність Нізащо не вміститься У моїй компактній валізці Нехай все залишиться на своїх місцях Наплювати сказала вона І обійняла […]...
9. Антонич Богдан-Ігор – Назавжди Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка, І тінь замазує панни, мов образи затерті. У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись Об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод, Дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком Прощається з сестрою, що у зореколі їй Не сяяти Вже більш. Так ніч Блакитним снігом миє в […]...
10. Аліна Міщук – Осіннє Осінній настрій, осінній плач Чи будем разом, чи вже не час? Осінній дощик, останній вальс, Тепер не разом, все зникло враз. Осінній день, кудись іду, Остання зустріч, не поверну. Осіннє небо, там я і ти, Останнє слово, чи так іти? Осінній бал, і серця стук, Втекла голубка прямо з рук. Остання крапка, мене немає, Голубка […]...
11. Антонич Богдан-Ігор – Шлюб За тло – блакить. В ній щиглі і кларнети. Схилився явір над водою. Коні І кругле сонце золотим браслетом Заплетене у кучері левконій. І мох вогню, і вітру ясний галас, І буря світла на води дзеркалах, Мов зламана веселка, що упала На камінь і удвоє розламалась. Левконій теплий шепіт. дальній бубон Червоного майдану, де стрічаєм […]...
12. Наталія Пиж – Чекання В вечірньому небі заходило сонце, Всі квіти голівки ховали свої, Вона ж виглядала його крізь віконце, Хотіла зустріти вечірні вогні. А він не приходив, не линув до неї Вона ж все чекала кохання своє. Хотіла провести цю нічку із милим, Хотіла дивитись як сонце встає. Та ось на ромашках роса виступає, В гаю десь далеко […]...
13. Я б хотіла писати вірші Я б хотіла писати вірші, Щоб сказати тобі у сні, Як я сильно тебе кохаю І як сумно без тебе мені. Я не вірю, що ти чекаєш Вісточку з неба в вікні, Але все ж я тебе кохаю, Я б хотіла вернутись в ті дні. Тут немає високого пафосу І майстерної гри у словах, Тут-надія […]...
14. Олек Ніколассон – Битва при дар-даеллі І зібрались війська попід мурами, Попід мурами дар даеллі, І, здавалось, солдати – зажурені, Хоч вони ще із ночі в хмелі… Кожен знав: битва буде останньою. Кожен знав, та сміливо ішов, І не вірив, що ранок застане їх І що вітер овіє їх знов. Вранці ріг заспівав, табір будячи, Закликаючи в битву іти. “Аби виспатись, […]...
15. Роман Купчинський – Заквітчали дівчатоньки Заквітчали дівчатоньки стрільцеві могилу, Замість мали заквітчати стрілецькую милу. Невисокий хрест берези заплели віночком, Замість мали заплітати косу барвіночком. Ще й пісочком висипали стежечку довкола, Замість мали простелити рушник до престолу. Похилились дві тополі наліво й направо, А у вітах шумить вітер про стрілецьку славу....
16. Надя Ковалюк – Читай вірші, переглядай альбоми Читай вірші, переглядай альбоми. Заглянь у душу до самого дна. Але не повертайся вже ніколи. Між нами – стіни, довгі, як життя. До мене замуровано всі двері, А ти спали залишені мости І той вогонь, що не горів, а жеврів Останньою сльозою загаси. Це прощавання стане порятунком Для наших душ, для наших двох сердець. Повернення […]...
17. Антиутопія, або Негативна утопія Антиутопія, або Негативна утопія – зображення у художній літературі небезпечних наслідків, пов’язаних з експериментуванням над людством задля його “поліпшення”, певних, часто принадних соціальних ідеалів. А. може трактуватись і як заперечення утопічних прожектів, якими захоплювалися Т. Мор, Ф. Бекон, Т. Кампанелла, К. Маркс, В. Ленін таін. Першим таким твором вважається “Левіафан” Т. Гоббса (1651) -* – […]...
18. Інтерв’ю Інтерв’ю (англ. interview – зустріч, бесіда) – жанр публіцистики, який передбачає оприлюднення в пресі, на радіо чи телебаченні розмови з конкретною особою. І. концентрується навколо однієї чи кількох тем. Написані І. часто є безцінними літературними документами. І. з письменником допомагає осягнути специфіку його творчості, мотиви написання та авторське бачення художнього твору, реалії сучасного літера-турного процесу. […]...
19. Головні риси української літератури XX століття Головні риси української літератури XX століття На зламі віків відбулися певні зміни особистості й її внутрішнього світу. За Юрієм Липою, дух XIX століття передає літера “П”: позитивізм (самовпевненість, раціоналізм, пізнаванність світу), посада, прагматизм (вага людських зусиль). На думку Миколи Хвильового, символ XX століття – літера “М”: мисль, м’ятеж, Марія. Для цього часу характерне торжество інтуїції, […]...
20. Дмитро Загул – “Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання… “ Тихше, серце моє! Хай остання хвилинка кохання Пролетить, прошумить непомітно! Хай останняя пісня-зітхання Згомонить і пропаде безслідно!.. Тихше, серце моє! Тихше, серце моє! То не смерть, то не смерть наблизилась, Лиш розбились мої сподівання. Казка-щастя так гарно скінчилась, І проспівана пісня остання… Тихше, серце моє! Тихше, серце моє! То розбилась найкраща надія, І розсіялось світло […]...
21. Андрій Любка – Шансон Сідаючи в це таксі, Яке довезе тебе прямо додому Разом з пачкою цигарок та авторучкою В кишені, разом з бажанням якнайшвидше лягти У холодне ліжко, разом з чомусь недопитою пляшкою, Разом з твоєю галімою депресією, ти подумки Прощаєшся із життям, Бо яке ж може бути життя в цьому Випадковому Всесвіті, в цій геліоцентричній Галактиці, в […]...
22. Я б хотіла написати тебе всіма мовами світу Я б хотіла написати тебе всіма мовами світу – Навіть мертвими мовами й мовами тиші. Щоби кожна людина могла зрозуміти, Чому саме тебе я пишу. Я б хотіла написати тебе всіма буквами алфавіту, Щоб ти був у кожній паузі й звуці. Я б писала про те, як ти вмієш курити, Як виношуєш свої прагнення – […]...
23. Твір на тему: Бережи природу (твір-мініатюра) У лісі птахи та звірі у себе вдома. А ти гість. У гостинах потрібно вміти себе поводити. Усе живе пов’язане між собою. А раз так, то все живе потрібно берегти, починаючи з маленького кущика або тендітної, дрібненької квіточки. Зламана гілка плаче нечутними гіркими сльозами. Мальовничі береги річок перетворюються на яри й урвища. У ставках зникла […]...
24. Бджола та Шершень (більш стисло) скорочено – Сковорода Григорій Шершень звертається до Бджоли й говорить, що вона дурна, працює-працює, а плодами її праці користуються інші, замість вдячності ще й інколи шкоду заподіюють їй. Бджола відповіла, що мед люблять усі, й вона 6 могла добувати його злодійським способом. Але для неї радість більше збирати мед, аніж його споживати, – вона живе для цього; а безділля […]...
25. Юлія Алейнікова – Я іноді хочу синє волосся Я іноді хочу синє волосся І тату по усьому тілу. Занадто нормальна. Тому й не збулося. А може не дуже й хотіла? В думках моїх часом коїться Дещо не зовсім пристойне… Іноді дуже хочеться Просто не бути собою. Березень, 2013...
26. Наталія Пиж – Як важко усвідомлювати світ Як важко усвідомлювати світ, Як важко жити в цю важку годину, Пройшло багато тих великих літ, Як Господь Бог створив людину. І живе людина на землі, Творить все, що можна сотворити. Діла добрі і звичайно злі, Хіба можна нам без цього жити. Знаєм, що не можна бути злим, Знаєм, що не можна всім брехати, Знаєм, […]...
27. Микола Руденко – Хуторець Я знову тут… Який же грець Через кущі й соснові пні Приводить знов у хуторець, Що змалку марився мені? Оті побілені хатки Народ гостинний заселя. Козуля тут прийма з руки Людські дарунки, мов теля. Тут навіть хуторська Яга, Що зранку сварку почала, Для мене мила й дорога – В якім добрі немає зла?.. Студент Федько-мотоцикліст […]...
28. Томаш деяк – коли всі стрілки проймає раптовий спазм Коли всі стрілки проймає раптовий спазм Недопалок місяця тліє натужно. світило Кидає солоні припливи на дельту Нілу Альфа Центаври зникає, омега Киля Тікає в афелій, лишаючи землю й нас Січень посічений снігом зітхає приречено За всіма рахунками сплачено або забито Голий король одягає у сіті свиту Всім зимно, недопалок сонця сердито Усе поливає сталевим світлом. […]...
29. Вірш – Ангел Я знаю – ти ангел, що дивиться в небо. Сумуєш, мабуть, за минулим, еге ж? Навіщо це ти без причин і потреби Спустився в провалля з високих небес? Тепер ти гуляєш твердим і бездушним асфальтом Замість м’якої, з Едемського саду, трави. І зимно у руки, у тіло, у пальці – В яснім піднебессі немає такої […]...
30. Народ, що єдності не має Народ, що єдності не має, Живе своїм життям, Традиції ламає, Історію вкриває страшним гниттям. Славу давню топить у ворожнечі, Що гризе корінь славний кожну мить, Топить у своїй поту й крові течі, Що давно ворог тягне як нескінченну нить. Майбуття, що колись іще настане, Яке воно буде ніхто не знає, Та й чи сили в […]...
31. Ковальчук Людмила – В твоїм житті я перша і остання В твоїм житті я – перша і остання, В твоїм житті я – та, що не в роках. Я – присмак від шаленого кохання, Сплетіння радості і невимовний страх. В твоїм житті я – трунок насолоди, Бажане щастя у чужих руках. Мене не зрадиш без моєї згоди – Я бачу біль в замріяних очах. В […]...
32. Павло Мовчан – “Мов на наріжнику святині… “ Мов на наріжнику святині, Стояв нетямкуватий сніг На камені – чекав хвилини, Щоб впасти сатані до ніг. Його ніхто вже не підтрима, Крил не підставить, не зведе – Бо падають фортечні зими, А мої судини незримо Всотали відвологий день… І, перехнябившись, над шляхом, Хилюсь… ще хвиля – упаду, Літає замість птахи бляха І розтинає плоть […]...
33. Келя Лікеренко – В чоловіків є вада однозначно В чоловіків є вада однозначно, Розвинена в умовах легкодівства. Той, кому я від Господа призначена, Боїться взяти меч й розвинуть дійства: Відбити, бити, стукать, добивати, Мечем вражати кожен клаптик тіла, Дзвонити в дзвони, вкрасти, цілувати, Переконать, що лиш тебе й хотіла! Фантазувати, додавати перцю – І вигравати кожен бій з трофеєм! Бо ж не Шмаркач […]...
34. Схема римування Схема римування – схема розташування рим у віршовій структурі, позначувана літерами української (або латинської) абетки. Поширені в силабо-тонічній системі такі різновиди С р.: суміжне, або парне (аа бб… ), перехресне (абаб), кільцеве, або оповите (абба), тернарне (аабввб), кватернарне (ааабвввб). Трапляються й інші С. р. залежно від строфічної будови (терцет, сонет, секстина, нона, децима, онегінська строфа […]...
35. Абетковий вірш Абетковий вірш – своєрідна поетична форма, сконструйована за послідовністю літер в абетці. Найпоширеніший у літературі для дітей, виконує пізнавальну та виховну функції, наприклад, “Алфавіт віршами, написаний для сина” Олександра Олеся із щорядковою (парною) вживаністю літер абетки: Айстра квітне у саду, Аєр в лузі я знайду, Бізон у двір забрався, Баран його злякався. Абетковий вірш, до […]...
36. Голосівки (скорочено) – Рембо Артюр А чорне, біле Є, червоне І, зелене У, синє О,- про вас я нині б розповів: А – чорний мух корсет, довкола смітників Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене; Є – шатра в білій млі, списи льодовиків, Ранкових випарів тремтіння незбагненне; І – пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене, Сп’яніле каяття або нестримний гнів; У – […]...
37. Павло Мовчан – Очима до неба Ластівка – молодик На синьому небі, Скіфський лук У відчаї в небо закинутий, З перерваною тятивою. Ні! Літера “Р” у слові “стррруна” Або занурений на глибину очей Сталевий якір, Що оброста тривожними думками. Волів би я дістать його руками. І вітер підставля мені плече – Дістану!.. Мене заякорило небо, А може, небо я заякорив? Цікаво! […]...
38. Павло Мовчан – Колесо На тлі зеленого малинові колеса Мелькочуть, наче відблиски млинка, Повільна хмара прогинає плесо, Зникальна хмара біла і важка. Люби цю мить вповільненого часу, Від колеса стрімкого відречись, Що було луком зігнуте у страсі, В безглуздість власну замкнуте колись. Воно безмежність прагне подолати, А ти відтинок знаєш, знаєш свій: Короткий шлях до цвинтаря від хати, Аби […]...
39. Надя Ковалюк – То був не сон, клянусь тобі, не сон То був не сон, клянусь тобі, не сон – Я бачила душею, не очима, Як поспіхом щури ішли на трон І по-новому жити всіх учили. Мій берег Мрій став берегом Золи́. Там схожі на уламки Атлантиди, Безкрилі чорні лебеді пливли Й прощались, замість того, щоб любити. І замість снігу – тінню з висоти Дивився ворон […]...
40. Ольжич Олег – Хтось метнув неминучу стрілу Хтось метнув неминучу стрілу. Захиталось струнке оперіння, І, негаданий креслячи лук, Під ногами тікає каміння. Заступило веселкою зір. Чисті барви на диво веселі. Замість неба, і міста, і гір Небувалі пливуть акварелі. Ти, що мечеш всі стріли, один, Тільки ласка – стріла твоя злотна: Замість жаху бездонних глибин – Дать уздріти барвисті полотна!...