Як я розумію образ білого коня Шептала? (за оповіданням В. Дрозда “Білий кінь Шептало”)
Ти знаєш, що ти людина?
Ти знаєш про це чи ні?
В. Симоненко
Індивід… Особистість… Індивідуальність…
Колись російський письменник М. Горький писав: “Людина – це звучить гордо”. Так, якщо людина – принципова, має свої цінності, розуміється в чеснотах, обраною стежкою по безмежних просторах землі. Тому-то земля й 4юме-режена стежками людських доль, що тягнуться до обрію й зливаються з небом. Згадаймо народу мудрість: Людина – коваль свого щастя. Звідси – зміст життя й обрані шляхи – це результат вибору?! Вольова,
Чи кожен із нас здатен так будувати життя, щоб залишити певний слід на землі? Чи завжди особистість, індивідуальність діє так, як підказує їй душа, серце? Чим пояснити той феномен, коли здавалось би сильна натура, але збочує, зраджує своїм ідеалам, утрачає своє особисте “я”?
Ці та інші питання бунтували мою дитячу голівку після прочитання оповідання В. Дрозда “Білий кінь Шептало”.
Головні герої оповідання – білий кінь (алегоричний образ), Степан, “маленький
Є в оповіданні вражаючі епізоди. Ось один із них. Босоногий хлопчисько своїми чіпкими руками пригнув голову білого коня й владно потягнув на себе. Шептало спершу ступнув кілька кроків і раптом болісно відчув неволю. Хлопчаче “но-но”, поблажливий зверхній дотик роздратували Шептала – його пересмикнуло, з нечуваною силою “він шарпонувся, вирвав кінець повода, диво звівся на задні ноги”, його очі стріляли в цю мить страшними кривавими іскрами. Кінь – уособлення відважної, відчайдушної людини, яка не хоче миритися з приниженням людської гідності, її душа протестує, вона вимагає поваги до себе. “Шептало легко опустився і помчав через гусячу царину в лугову синь”. На мій погляд, “лугова синь” – це символ простору, безмежжя… й волі”.
В. Дрозд надає образові ще й символічного звучання. Ось він (кінь) на лугу, круг нього – соковита трава як символ волі. Та воля пахла “живою вільгістю”, “міцним настоєм лугових трав і молодого сіна”. Не було насильства. Кінь відбивав чіткий ритм, він біг так, ніби наздоганяв самого себе, “розсипаючи по крутій шиї густу білу гриву”. Некошена трава стелилася під його ногами, мокрі мітлиці лоскотали груди, а темно-зеленим хвилям, дається, не було кінця. Радість п’янила: він був сам-самісінький, а навкруги – мовчазна трава. Ось кінь заржав, бо не мав сил стримати свої буйні емоції.
У ці хвилі Шептало “відчував себе так близько й повно із стихією, течією”.
Значну роль в оповіданні відіграють пейзажі. Описи мають різні функції, однак більшість з них відповідає настроям героїв.
Скупавшись у затоці, Шептало відчув себе таки сильним, як ніколи. Він знову заіржав, але тепер уже грізно, і пішов напитися… А в душі читача зріло якесь передчуття: починав розуміти, що має щось трапитися. Описи природи підсилюють емоційність і динаміку дії: небо напнулося, тріснуло навпіл. Шептало побачив себе у водянім дзеркалі Він був такий білий, що аж очі щеміло від тієї білизни… Пішов дощ. Кінь від тягарем спогадів уже не йшов, він брів. Щось каменем лягало на груди. Так, він білий кінь, нащадок циркових арен… Але ж Степан хльоскає його батогом, тому що він уже давно не білий. І знову пейзаж, підсилений дієслівними формами: білий кінь сахнувся, у заростях стало темно, мокро й сиротливо… Йому захотілося почути Степанів голос… Він дорікав себе за те, що втратив гордість, але його вабило села і… владна Степанова рука. А ще він ке хотів білим з’являтися перед інших коней… То тільки гірше зробиш собі. Шептало доходить висновку, що в цьому житті, у середовищі, до якого він уже звик, краще залишатися “сіреньким і покірним”. Кінь знав свою білизну, “а про чуже око краще лишитися колишнім”, він хлюпнувся в калюжу й покотився по доріжці”. Ось тепер став таким, як усі!
Оповідання “Білий кінь Шептало” має глибокий філософський підтекст: навіть сильна особистість під впливом оточуючих обставин часто втрачає свою індивідуальність, знеособлюється і починає діяти, як усі. Сьогодні, коли на полицях книгарень лежать книги з неприхованим осудом системи оповідання В. Дрозда набуває актуальності. Сильна людина сьогодення (маємо на увазі українську інтелігенцію, яка бунтує проти сучасного хаосу, їй видиться смак волі (наприклад, свобода слова!), але вона й страхається її, бо не знає, як діяти. Символічно звучать останні рядки твору: “Під ранок кінь повертається до кошари, просуває голову між жердин загорожі та дрімає, стомлений нерозумною балаканиною”.





Related posts:
- Алегоричний образ коня Шептала (за оповіданням Володимира Дрозда “Білий кінь Шептало”) В короткому оповіданні “Білий кінь Шептало” Володимир Дрозд зумів порушити глибокі соціальні проблеми, які хвилюють кожну особистість, схильну до самоусвідомлення і самовираження. Алегоричний образ білого коня стає символом індивідуума, що...
- Ян білий кінь побував на волі (за оповіданням В. Дрозда “Білий кінь Шептало”) I. Оповідання В. Дрозда “Білий кінь Шептало” як зразок химерної прози. (У 70-х роках минулого століття широкої популярності у літературі набув міфологізму. Мав місце і український варіант химерної прози. Твори...
- “Супроти вітру довго не пробіжиш… “: загибель яскравої особистості у суспільній неволі (за оповіданням В. Дрозда “Білий кінь Шептало”) Відмовитися від волі – це означає відмовитися Від людської гідності, від прав людини, Навіть від її обов’язків. Ж.-Ж. Руссо У творчому доробку В. Дрозда чимало яскравих прозових творів: повість “Ирій”,...
- Алегоричні образи в оповіданні В. Дрозда “Білий кінь Шептало” Я навчився слухати, бачити – В моїх писаннях з’явилося предметне життя. В. Дрозд У начерку до літературного автопортрету В. Дрозд згадує рідне село, босоноге дитинство, в якому були і болі,...
- Ким бути: яскравою особистістю чи частиною сірого натовпу? (за оповіданням В. Дрозда “Білий кінь Шептало”) Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг...
- Володимир Дрозд – Білий кінь Шептало (СКОРОЧЕНО) Володимир Дрозд Білий кінь Шептало (СКОРОЧЕНО) Ішов підпасок і тягнув позад себе батіг, потім хвацько стрельнув ним, сказавши дядькові Степану, що йому потрібен кінь для приводу. Шептало зіщулився від звуку...
- Білий кінь Шептало (скорочено) – дрозд Володимир Ішов підпасок і тягнув позад себе батіг, потім хвацько стрельнув ним, сказавши дядькові Степану, що йому потрібен кінь для приводу. Шептало зіщулився від звуку батога, шарпнувся разом з іншими кіньми...
- Алегоричність образу коня Шептала в однойменному оповіданні Володимира Дрозда (народився 1939 року) Народився в с. Петрушині на Чернігівщині в родині селян. Заочно закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Працював редактором у видавництвах, був головним редактором журналу “Київ”....
- Володимир Дрозд – Білий кінь Шептало Володимир Дрозд БІЛИЙ КІНЬ ШЕПТАЛО “… сутеніє; раптом на галявині – кінь – самотній”. Р. М. Рільке Босий підпасок тягнув через бригадне дворище батіг – зимно блискало дротяне охвістя. Шепталові...
- Герасим’юк Василь – І кінь тебе поніс через потік І кінь тебе поніс через потік. Для тебе ліжник на коня накинув Панашко. Він коня твого зарік На воду й камінь, блискавки і глину. І кінь пішов на воду, І...
- Дмитро Загул – ІІ. “Вороногривий кінь… “ Вороногривий кінь Махнув розхристаним хвостом. На землю впала чорна тінь, Лежить земля хрестом. Хрестом – З опльованим Христом. Зареготався день, Заграв громами судних сурм – Вороногривий день у день Біжить...
- Образ Орисі за оповіданням “Орися” (4 варіант) Пантелеймон Куліш, прагнучи показати ідеал української дівчини, створив романтичне оповідання “Орися”. Головна героїня оповідання – дочка сотника Орися. Письменник не вдається до детального опису її зовнішності, але зрозуміло, що Орися...
- Образ Орисі за оповіданням “Орися” (5 варіант) Пантелеймон Куліш був полум’яним патріотом України, борцем за збереження її національної самобутності, прадідівських звичаїв та традицій. Прикладом втілення авторської позиції є оповідання “Орися”. Це маленький шедевр – романтичне оповідання-ідилія. У...
- Леся Степовичка – Балада про чорного і білого янгола Липневої нічки зустрілась я з янголом близько Торкнувся легенько крилом, мовив голосом тихим: Побудь, мов, зі мною, приємне твоє товариство, У плавнях орільських ми знайдемо радість і втіху! Рука льодяна...
- Образ Орисі за оповіданням “Орися” (ІІ варіант) П. Куліш написав дуже гарне оповідання “Орися”, що трохи схоже на легенду. Орися – головна героїня твору, українська дівчина. На початку твору “… вона краща і над ясную зорю в...
- Образ Орисі за оповіданням “Орися” (3 варіант) Головною героїнею твору П. Куліша є дівчина Орися. Вже з самого початку твору автор розповідає про неї як про найкращу та найвродливішу дівчину всієї України: “… вона краща і над...
- Руданський Степан – Циганський кінь Вивів циган на ярмарок Коня продавати… Посходились ярмаркові, Стали оглядати… Оглядають – кінь, як сокіл, І ганчі не має! А сам циган кругом ходить Та все примовляє: “Що конина, то...
- Образ Івана Котигорошка (за оповіданням М. Коцюбинського “Дорогою ціною”) Образ Івана Котигорошка (за оповіданням М. Коцюбинського “Дорогою ціною”) М. Коцюбинський розповідає в оповіданні “Дорогою ціною” про події, які відбувалися у 1834-1836 роках. Після ліквідації Задунайської Січі посилилось переслідування втікачів...
- Романтичний образ Максима Тримача (за однойменним оповіданням Марка Вовчка) (1833- 1907) Справжнє ім’я – Марія Олександрівна Вілінська. Народилася в с. Єкатерининське Орловської губернії в родині російського поміщика, я минулому офіцера царської армії. Виховувалася у своєї тітки в родині Писаревих...
- Павло Тичина – Як упав же він з коня Як упав же він з коня Та й на білий сніг. – Слава! Слава! – докотилось І лягло до ніг. Ще як руку притулив К серцю ік свому. Рад би...
Легендарний морозенко.