Єлизавета Замана – думки вже пахнуть весною
Думки вже пахнуть весною,
Хоч тільки-но явилась осінь в місто.
А подушки пахнуть тобою,
Хоч їх змінили вже разів зі сто.
Чогось у мені тобі бракувало,
Щоб стати ближче за вітер,
Що так свище зухвало
Між нас, навіть тепер…
Я проїдаю поглядом твою спину
З вікна своєї двокімнатної,
Ти йшов, як завжди – без зупину
Не змінював ходи не рівної.
Цей вересень – ну просто листопад.
Дерева уже стани оголили,
А наші пальці знову невпопад
І ми змінити цьОго не могли,
Бо тобі не вистачало мужності,
Як мені розуму від тебе піти.
Лиш хапав мої руки крихкі
І поглядом молив не летіти.
Та я збирала речі і тікала,
Хоч знала, що спіймаєш мене знову…
Така вже гра, до речі, не цікава
Спіймай мене – придумаємо нОву.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Єлизавета Замана – я не хочу писати рідною мовою Я не хочу писати рідною мовою Бо кажуть, що то не мій стиль. А я продовжую, по-іншому не вмію Кожен про своє, на рани сіль І ти знову вмикаєш порно Мимоволі заходиш на сайт Це звичка. так дивно, Та я і ти знову оффсайд… До біса підбори й шикарні сукні, Троянди, парфуми й червоні гУби […]...
- Єлизавета Замана – літні вечори до біса холодні Літні вечори до біса холодні, Коли ти дихаєш в шию морозом Комусь на плечі теплі долоні, Комусь навіки бути разом Мені ж перекрито сьогодні кисень, Мені не можна робити вибір Коли не правильне жодне з рішень З’являється час сказати спасибі За вічно зелене вимкнене світло За правду, що відкривала лиш темінь, Що не важливо хто […]...
- Єлизавета Замана – два роки очі в очі вдивляються пильно Два роки очі в очі вдивляються пильно, Хоч між нами десятки українських міст. У мене тут по-колу машини і пильно, А у нього там дощ і через ріку міст. Мені його десна, знаєш, сниться… Я в ній тону. місцями, моторошно Мені б летіти у височінь, як синиця, У нього на руках збирати пшоно… Мені б […]...
- Єлизавета Замана – ти казав, між нами щось неписане Ти казав, між нами щось неписане, А я писала сонями рядків Виводячи усе, що нами сховане, Між ребер, від злих язиків. Думки несповнені любові, Ніяких теплих почуттів, Ніяких “закіпання крові” Все так було, як ти хотів. Мені не залишалось вибору, Як місця у твоєму серці… І я приходила до тебе знову, Щоб прокидатись в тебе […]...
- Єлизавета Замана – були поряд не один день Були поряд не один день І не рахували часу Тепер кожен шукає дзень Тепер кожен у чашу сум Заллємо додавши цукру Ти маскуєш його молоком Цукор тане від швидкого руху Надто солодко стало обом Ми ніколи не мали правил Та тепер все ж існує одне Хоч крапку на три сам поправив Та серце навіки холодне […]...
- Єлизавета Замана – знаєте, а мені зовсім не холодно Знаєте, а мені зовсім не холодно, Коли вітер продуває до кісток. Це мабуть так зараз модно – У людях шукати прихисток Гріти долоні чиїмись плечима, Пекучі вуста холодити вином, І проганяти думки “ну чужі ми” Вкотре говорячи “нам добре разом”… Натхнення шукати в піснях і мовчанні – Різнить словниковий запас, Безглуздо кричати в обридлій вітальні […]...
- Єлизавета Замана – У мене до тебе, щось не писане раніше У мене до тебе, щось не писане раніше Й не читане тобою досі. Це не якийсь там відомий Ніцше – Це я, така ж чужа тепер, як осінь… І ТИ не збагнеш, що все це тобі Написано, прочитано, проплакано… Ми разом були лиш на небі, А на землі ми навіки нарізно… Неба мало, хоч і […]...
- Єлизавета Замана – А ти продовжуєш. Цілуєш Так солодко, що навіть гидко А ти продовжуєш. Цілуєш. Екстаз минає дуже швидко, – Я хочу ще! Ти, мене чуєш? Ти мовчки окинеш оком Моє напівголе тіло, Повернеш до себе боком І зробиш ЦЕ звнову, вміло. А ранком завариш кави І справді, такі дешеві Тії нічні забави Грішні. Ти дивишся на янголятко, А бачиш нічну […]...
- Єлизавета Замана – ця осінь зустріла нас холодом Ця осінь зустріла нас холодом, А ми так мріємо про бабине літо… Зігрівай мене своїм подихом І нам разом буде на диво тепло. Я хочу цю осінь у твоїх обіймах І щоб ти читав мої вірші у кожну ніч тиху Давай, як у наших улюблених Фільмах – ловити зорі на моєму даху Така холодна осінь […]...
- Єлизавета Замана – стільки спогадів Стільки спогадів, коли бродиш рідним містом… Підбори важко цокають вузькими провулками Чіпляючи каміння кричиш (матом) І далі прямуєш рішучими кроками. Чудове місто, з якого мрієш поїхати! До столиці пробитися, щоби всі побачили, Як ти гниєш без батьківської хати… Повернувшись просити, щоб тебе пробачили Ці вулиці, будинки і старі батьки, Від яких ти так хочеш втекти, […]...
- Єлизавета Замана – Нас надихають почуття прості Нас надихають почуття Прості, відомі кожному Для когось нові відчуття Що когось повертають додому Одні нагадають про спільну весну Про матчі МЮ Й біло-синю десну А інші пробудять пам’ять мою Присмаком терпкого чаю І, як ти шумом дощу На вікнах писав “пробачаю” Вони так вміло Керують людьми Пишуть серіальне мило Й слова, що роблять нас […]...
- Єлизавета Замана – обіймав плечі… цілував груди Обіймав плечі Цілував груди Цієї ночі Для нього була всюди. Вдоволений Гарячий ще, та опісля Нею зневолений Із вуст мов пісня Линуло одне: МОЯ… Та, як від вовка оте зайченя Вислизала від нього Кожного дня. Кожного ранку нестримного. Коли поверталась вночі Замріяно дивився В її зелені очі Вона тепер для нього вся. А ранком сніданок […]...
- Єлизавета Замана – давай востаннє відкриємо дУші Давай востаннє відкриємо дУші: – мушу зізнатись, тобою марила Марно тільки, бо спогади душУ Закриваю надійно тебе-примару… А ти як? бачу ж щасливий, ніби? Мовчиш? – ну, як завжди. Вона, кажуть, з німбом? Вже йдеш? – не тримаю. Хоча востаннє відкрив би серце… Наостанок скажи кілька слів! Моє ж он, чуєш, до тебе не б’ється […]...
- Леся Українка – “Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами… “ Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій […]...
- Елизавета Замана – а я згадую з дня на день А я згадую з дня на день, Як ТИ палив поцілунками. Плечі оппікав серпень… На краю світу ми Бавились мов діти ті У своєму двокімнатному Всесвіті… ТИ псував усе докорами Нищив те, що берегли Гучними криками Ми без сварок не могли. І хвала моєму терпінню Бо зібравши речі Швидко пішла б Поїхала б, до речі… […]...
- Елизавета Замана – Ти далеко не Едвард, що має мільйони Ти далеко не Едвард, що має мільйони Слава Богу – застарий він і зовсім не мрія. За вікном не 90-ті роки, Я, на щастя, не Вів’єн – повія. Ти не кинеш мені до ніг квіти, А я не куплю тобі дивну краватку… На шиї моїй не блистять діаманти І я не вмію водити автівку. Тебе […]...
- Тіна Карабанович – І більше не пахнуть підсніжники “І більше не пахнуть підсніжники… Весна… І більше не тепло від чаю… Весна… І більше не чути кохаю… Брехня… І ще один вірш Молитвою рядків Про світло, Відбите на вістрі ножа, Іскрою впалене в лихо… Так тихо… Померла зима, А з нею і ще одна я… Зітхання і втома І вічне чекання… Чи всім дано […]...
- Елизавета Замана – Ти пішов від мене до іншої Ти пішов від мене до іншої Обіймати її коліна, Цілувати вуста німі, З нею грітися біля каміна. У тебе постійно нові коханки Та ця б’є усі відомі рекорди. Тобі подобаються її холодні ранки І монотонні сумні акорди… Тепер твоя нова королева Радіє поливаючи нас дощем, Що не день, то мелодійна злива, Мов пісня “океану” чи […]...
- Юлія Кириленко – Обійми ранків досі пахнуть кавою Обійми ранків досі пахнуть кавою, Коли шепоче вечір “Вже пора”, Коли хвилини бавляться октавою Солодких струн душі… Майстерна гра! Фрезове небо напуває посмерки, А зорі мружаться, стривожені від сну… Я не люблю, коли у серце лізуть поспіхом, Люблю, коли збирають по зерну, Коли єдина мить – єдиний дотик, Наступна – то найбажаніший скарб, Коли чуття […]...
- Елизавета Замана – пів року ми з тобою розміняли Пів року ми з тобою розміняли За вікнами різні міста Ми говорили ночами і днями Днями й ночами без перестану Ми завжди були дуже різні І це не змінилося з часом Я не переношу у фільмах різнІ Ти ніколи не ставиш ком Ставиш крапки Між нас не одну, а три І разом ми допоки У […]...
- Зустріч з весною (за поезіями Богдана-Ігоря Антонича) Весна, виявляється, кожного року різна: то вона довго спить, а потім враз пробудиться. А то, буває, уже й сніги зійдуть, уже й зелень готова вибухнути живим цвітом, а вона все ще чомусь зволікає. Та неодмінно відбувається одне: весна завжди настає. Про це дуже образно написав у вірші “Весна” поет Богдан-Ігор Антонич: “росте Антонич, і трава […]...
- Думки Неформальний сон дарує неформальний спокій – тимчасова радість та випадкове свято… Картина з байдужим поглядом, заплямована сонячними променями, спаплюжена дивом. думки розбивають спокій, відгонять сон. Під зоряним водоспадом, я причащаюся спокоєм, я прагну досконалості… Багато буденних сірих тижнів, не дочитаний до кінця свідомості Ніцше, та непрожите молоде життя, дивують розумних, лякають та смішать дурнів. В […]...
- Дмитро Павличко – “Пахне хлібом трава… “ Пахне хлібом трава, Що купала мене з дитяти, Пахнуть хлібом слова, Що мене їх навчила мати. Пахне хлібом терпка Пісня батькової стодоли, Пахне хлібом рука, Що водила мене до школи. Пахнуть хлібом гаї, Де кохалися ми до згуби, Пахнуть хлібом твої Груди, очі, долоні, губи. Пахне хлібом маля, Що любов його народила. Пахне хлібом земля, […]...
- Дмитро Загул – “Ти чудова, як вечір весною… “ Ти чудова, як вечір весною, Ти чарівна, як нічка в маю, – О, з якою гіркою журбою Я дивлюся на вроду твою! Як вечірня зоря над горою, Так твій погляд веселий горить, – Я багато хотів би з тобою Про любов, про печаль говорить. Наче сонечка захід рум’яний, Твої щічки принадні горять… Я тобою, красо […]...
- Юра Матвійчук – десь між весною і літом – тиша Десь між весною і літом – тиша, Сплять музи на крилах вітрів… Про кохання давно не пишеться, Надто багато випало злив… Про кохання мовчать світанки, Мовчать ріки, озера, моря… Наповнюються жалем склянки І щоразу я п’ю їх до дна… Десь затаїлись слова і фрази, Сховалася ніжність і щирість… Я не забував тебе ні разу, Та […]...
- Елизавета Замана – Знаєш, іноді мене Знаєш, іноді мене Злість брала Бо я тебе Ніколи не мала. Я була мала І зовсім, здавалося, Сама. А потім миналося… Мама брала за руку, Навчала життя. Я освоювала науку, Вчила правила буття. І непомітно Він з’явився, та став Поряд незамінно Наче знав, Що вчасно. Розмовлє красивою Ворожою мені Російською, Не говорячи імені Називає – […]...
- Дмитро Загул – “Розвійтеся з вітром, думки невеселі… “ Розвійтеся з вітром, думки невеселі! До мене назад не вертайте! Повійтеся в гори між бори та скелі І там, кілько воля, гуляйте! В душі молодій розвиваються квіти, Весело співають пташата, Я хочу співати, гуляти, радіти… Душа моя щастям багата. А горе задавлю словами шумними, Піснями веселими вкрию, А плач заглушу я грудьми голосними. Росою всі […]...
- Олена довганюк – Чому мені знову так боляче? Чому мені знову так боляче? Чом я знову лишилась одна? І цей біль ріжучий й колючий Всю мене випаває до дна. Чаша сліз вже давно переповнилась, Вже нема чим топити печаль. Знову я почуттями наповнилась, Їх звільнити не можу, на жаль. Я від серця стискання тремчу, І від болю я зуби стискаю. Цього разу я […]...
- Микола Вінграновський – Ранковий сонет Ти – вся любов. Ти – чистота, Довірливість благословенна. Твоя краса мені свята, Твоя любов мені священна. Трояндо неба і землі, В тобі всі їхні барви грають… У мене сльози розцвітають, Цвітуть думками на чолі. В будинок твій я входжу, наче в сад, І для тривог моїх, турбот моїх. досад Мені дарує він красу землі […]...
- Елизавета Замана – наркотична залежність Наркотична залежність Твій погляд Я, ти – протилежність Та поряд. Я лише на мить Доросла Рука твоя мчить До тіла. Я хочу Горіти з тобою Щоночі. Кохаю Зажмурені від сонця Очі. З моїх котиться Злива – Байдуже з тобою Щаслива. Залізничні шляхи Між нами Власноруч ми Спалимо почуттями. Для тебе єдина… Ми п’ємо За нас […]...
- Безсмертні думки поета (за поезією Т. Шевченка) Серед великого за обсягом творчого спадку Т. Шевченка дрібні ліричні поезії є безумовно перлинами поетичної творчості У них він висловив усі свої страждання, поневіряння, найпотаємніші думки. Чимало коротких поезій мають назву “думка” або “думи мої”. Цим автор підкреслює своє особисте в поезії, своє наболіле, що так і проситься на папір нехай і “сумними рядами”. Цілий […]...
- Леся Українка – “Ось уночі пробудились думки… “ Ось уночі пробудились думки: “Спиш?” – мені крикнули і залюбки Кров мою пить почали, як вампіри… П’ють без ваги, без жалю і без міри… Ось налетіла одна промениста, Як метеор, безпричальна, ветвиста І пролетіла… її не спинить… Чую, що погляд мій гостро зорить, Пильно пронизує темряву чорну, – Не подолати її необорну! Думка пролинула, зсунулась […]...
- Твір на тему: Зустріч із кобзарем (сумні думки) Зустріч із кобзарем (сумні думки) Із чим асоціюється у вас слово “кобзар”? Я не погрішу, коли спробую відгадати. Це щось таке з давнини, коли ще жив Шевченко, або коли ще козацька вольниця гуляла Запоріжжям. Чи зображення на картині сліпого дідуся з кобзою в руках, а поруч з ним – хлопчик-поводир? Про кобзарське мистецтво чули у […]...
- Одягни мене в ніч… – драч Іван Одягни мене в ніч, Одягни мене в хмари сині І дихни наді мною Легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць Тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві В пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу Між лататтям та Оріонами Ти лебідкою плинеш у безкресі мої моря. […]...
- Образ матері у творчості Шевченка (думки після знайомства з газетною публікацією) Якось мені довелося прочитати одну статтю в газеті, у якій ішлося про те, що упродовж кількох століть (особливо після ліквідації козаччини) образ, чи вірніше культ матері, був піднесений на таку висоту і став таким всеосяжним, що жіноче виховання взяло гору в сім’ї (стало фемінізованим) до такої міри, що це позначилося й на вихованні хлопчиків. Вони, […]...
- “Я питаю у вас… ” (Думки після прочитаного) Одного разу по радіо я почув пісню на слова Віктора Баранова. Вона вразила мене до глибини душі, і це спонукало мене до пошуків тексту. Слова тексту вразили мене, мабуть, тому, що торкалися якихось струн моєї душі і були співзвучними моїм думкам. Так хотілось, аби ця пісня звучала частіше, щоб до кожного дійшов її зміст, щоб […]...
- Іван драч – Лебединий етюд Ты белых лебедей кормила, Откинув тяжесть черных кос… В. Брюсов Одягни мене в ніч, одягни мене в хмари сині І дихни наді мною легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві в пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу між […]...
- Не рубай ялину… бо виросте байдужість (думки вголос після знайомства з віршем “Новорічна притча”) Дивний світ навколо нас. Таке враження, що всі дорослі дуже добрі, тільки ми, діти, “якісь не такі”, що нас треба виховувати, наставляти, скеровувати. Начебто правильно все, але залишається враження нещирості дорослого світу стосовно нас, дітей. Дуже влучно помітила це Ірина Мироненко та вилила цю гірку правду в поетичні рядки, зміст яких дуже простий: тато вирішив […]...
- Тільки в снах буває стільки мрій І знову ти пройшла не замітивши що стояв я поряд Знову ті ще самі відчуття Знову як сніг лились мелодії маленькогого поета Знову ми забули що між нами були почуття Нявряд чи ці слова ще здатні щось змінити Вони лиш так, як смуток що залишився в мені І мабудь це останній вірш, який колись ти […]...
- Думки в голос Знов чую дзвінок телефону І думаю, може так треба Зайти в заборонену зону Безкрайнього, чистого неба. Сміливо іду крок за кроком Листаю сторінки із життя Що були хорошим уроком Уроком людського буття. Я зараз стою біля прірви Позаду проблеми й жалі Залишились крапельки віри Що я ще потрібна землі. Це межа і цей крок вирішальний […]...
Твір роздум за твором камінний хрест.