Єлизавета Замана – думки вже пахнуть весною

Думки вже пахнуть весною,
Хоч тільки-но явилась осінь в місто.
А подушки пахнуть тобою,
Хоч їх змінили вже разів зі сто.
Чогось у мені тобі бракувало,
Щоб стати ближче за вітер,
Що так свище зухвало
Між нас, навіть тепер…
Я проїдаю поглядом твою спину
З вікна своєї двокімнатної,
Ти йшов, як завжди – без зупину
Не змінював ходи не рівної.
Цей вересень – ну просто листопад.
Дерева уже стани оголили,
А наші пальці знову невпопад
І ми змінити цьОго не могли,
Бо тобі не вистачало мужності,
Як мені розуму від тебе піти.
Лиш хапав мої руки крихкі
І поглядом молив не летіти.
Та я збирала речі і тікала,
Хоч знала, що спіймаєш мене знову…
Така вже гра, до речі, не цікава
Спіймай мене – придумаємо нОву.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір роздум за твором камінний хрест.
Ви зараз читаєте: Єлизавета Замана – думки вже пахнуть весною
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.