Єлизавета Замана – знаєте, а мені зовсім не холодно
Знаєте, а мені зовсім не холодно,
Коли вітер продуває до кісток.
Це мабуть так зараз модно –
У людях шукати прихисток
Гріти долоні чиїмись плечима,
Пекучі вуста холодити вином,
І проганяти думки “ну чужі ми”
Вкотре говорячи “нам добре разом”…
Натхнення шукати в піснях і мовчанні –
Різнить словниковий запас,
Безглуздо кричати в обридлій вітальні
Хто перший до кого згас.
У серці лишатись лоскотом вій
Нагадувати непомітно
Скільки було (несправжніх) мрій
І плакати – відповідно.
А потім тонути у інших очах,
Палити руки пустими тілами,
Жахливих снів проганяти страх
І знову по-моді лишатись чужими.
Людей не дивує ця гра чудернацька,
Вдягатись звикли у бренди –
Zara чи Караванська,
Однаково – ви, секонд хенди!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Єлизавета Замана – Нас надихають почуття прості Нас надихають почуття Прості, відомі кожному Для когось нові відчуття Що когось повертають додому Одні нагадають про спільну весну Про матчі МЮ Й біло-синю десну А інші пробудять пам’ять мою Присмаком терпкого чаю І, як ти шумом дощу На вікнах писав “пробачаю” Вони так вміло Керують людьми Пишуть серіальне мило Й слова, що роблять нас […]...
- Єлизавета Замана – стільки спогадів Стільки спогадів, коли бродиш рідним містом… Підбори важко цокають вузькими провулками Чіпляючи каміння кричиш (матом) І далі прямуєш рішучими кроками. Чудове місто, з якого мрієш поїхати! До столиці пробитися, щоби всі побачили, Як ти гниєш без батьківської хати… Повернувшись просити, щоб тебе пробачили Ці вулиці, будинки і старі батьки, Від яких ти так хочеш втекти, […]...
- Єлизавета Замана – думки вже пахнуть весною Думки вже пахнуть весною, Хоч тільки-но явилась осінь в місто. А подушки пахнуть тобою, Хоч їх змінили вже разів зі сто. Чогось у мені тобі бракувало, Щоб стати ближче за вітер, Що так свище зухвало Між нас, навіть тепер… Я проїдаю поглядом твою спину З вікна своєї двокімнатної, Ти йшов, як завжди – без зупину […]...
- Єлизавета Замана – два роки очі в очі вдивляються пильно Два роки очі в очі вдивляються пильно, Хоч між нами десятки українських міст. У мене тут по-колу машини і пильно, А у нього там дощ і через ріку міст. Мені його десна, знаєш, сниться… Я в ній тону. місцями, моторошно Мені б летіти у височінь, як синиця, У нього на руках збирати пшоно… Мені б […]...
- Єлизавета Замана – ти казав, між нами щось неписане Ти казав, між нами щось неписане, А я писала сонями рядків Виводячи усе, що нами сховане, Між ребер, від злих язиків. Думки несповнені любові, Ніяких теплих почуттів, Ніяких “закіпання крові” Все так було, як ти хотів. Мені не залишалось вибору, Як місця у твоєму серці… І я приходила до тебе знову, Щоб прокидатись в тебе […]...
- Єлизавета Замана – я не хочу писати рідною мовою Я не хочу писати рідною мовою Бо кажуть, що то не мій стиль. А я продовжую, по-іншому не вмію Кожен про своє, на рани сіль І ти знову вмикаєш порно Мимоволі заходиш на сайт Це звичка. так дивно, Та я і ти знову оффсайд… До біса підбори й шикарні сукні, Троянди, парфуми й червоні гУби […]...
- Єлизавета Замана – А ти продовжуєш. Цілуєш Так солодко, що навіть гидко А ти продовжуєш. Цілуєш. Екстаз минає дуже швидко, – Я хочу ще! Ти, мене чуєш? Ти мовчки окинеш оком Моє напівголе тіло, Повернеш до себе боком І зробиш ЦЕ звнову, вміло. А ранком завариш кави І справді, такі дешеві Тії нічні забави Грішні. Ти дивишся на янголятко, А бачиш нічну […]...
- Єлизавета Замана – ця осінь зустріла нас холодом Ця осінь зустріла нас холодом, А ми так мріємо про бабине літо… Зігрівай мене своїм подихом І нам разом буде на диво тепло. Я хочу цю осінь у твоїх обіймах І щоб ти читав мої вірші у кожну ніч тиху Давай, як у наших улюблених Фільмах – ловити зорі на моєму даху Така холодна осінь […]...
- Єлизавета Замана – обіймав плечі… цілував груди Обіймав плечі Цілував груди Цієї ночі Для нього була всюди. Вдоволений Гарячий ще, та опісля Нею зневолений Із вуст мов пісня Линуло одне: МОЯ… Та, як від вовка оте зайченя Вислизала від нього Кожного дня. Кожного ранку нестримного. Коли поверталась вночі Замріяно дивився В її зелені очі Вона тепер для нього вся. А ранком сніданок […]...
- Єлизавета Замана – літні вечори до біса холодні Літні вечори до біса холодні, Коли ти дихаєш в шию морозом Комусь на плечі теплі долоні, Комусь навіки бути разом Мені ж перекрито сьогодні кисень, Мені не можна робити вибір Коли не правильне жодне з рішень З’являється час сказати спасибі За вічно зелене вимкнене світло За правду, що відкривала лиш темінь, Що не важливо хто […]...
- Єлизавета Замана – давай востаннє відкриємо дУші Давай востаннє відкриємо дУші: – мушу зізнатись, тобою марила Марно тільки, бо спогади душУ Закриваю надійно тебе-примару… А ти як? бачу ж щасливий, ніби? Мовчиш? – ну, як завжди. Вона, кажуть, з німбом? Вже йдеш? – не тримаю. Хоча востаннє відкрив би серце… Наостанок скажи кілька слів! Моє ж он, чуєш, до тебе не б’ється […]...
- Єлизавета Замана – були поряд не один день Були поряд не один день І не рахували часу Тепер кожен шукає дзень Тепер кожен у чашу сум Заллємо додавши цукру Ти маскуєш його молоком Цукор тане від швидкого руху Надто солодко стало обом Ми ніколи не мали правил Та тепер все ж існує одне Хоч крапку на три сам поправив Та серце навіки холодне […]...
- Єлизавета Замана – У мене до тебе, щось не писане раніше У мене до тебе, щось не писане раніше Й не читане тобою досі. Це не якийсь там відомий Ніцше – Це я, така ж чужа тепер, як осінь… І ТИ не збагнеш, що все це тобі Написано, прочитано, проплакано… Ми разом були лиш на небі, А на землі ми навіки нарізно… Неба мало, хоч і […]...
- Юра Матвійчук – Знаєте Знаєте, Навіть якби на вулиці, Було все одного кольору, наприклад білого, Як чистий листок паперу, Чи помаранчевого, як сонце, Або жовтого як лимон, Я б все одно відчув, що за вікном осінь… Це специфічне відчуття її в крові, У голові, в усьому, Навіть у поведінці своїй і оточуючих… , Я знаю, що це осінь… Вона […]...
- Іра Семеренко – Чи знаєте ви, як це: мати друга? Чи знаєте ви, як це: мати друга? Коли є хтось такий же, як і ти. І разом забувається вся туга. І по життя стежині легше йти. Чи знаєте ви, як це, коли поруч Є той, хто любить просто так. Хто йде без сумнівів на поміч, Взамін не вимагаючи подяк. А знаєте, життя шляхи – широкі. […]...
- Мілена Вітровська – Я земля, я земля, мені холодно й зимно Я земля, я земля, мені холодно й зимно, В мені плач матерів, що ховають дітей. В мені стільки гробів, що у їх половині Я не знаю імен, я не маю вістей Про наступну дитину. Я земля, я земля, дайте воду і хліб, Я приймаю листки, недоплавлені квіти. Ще сьогодні важливий і впевнений слід – Завтра […]...
- Павло Тичина – Ви знаєте, як липа шелестить Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі. Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить. Ви знаєте, як сплять старі гаї? Вони все бачать крізь тумани. Ось місяць, зорі, солов’ї… “Я твій” – десь чують дідугани. А солов’ї!… Та ви вже знаєте, як […]...
- Олександра Ватащук – Мій хлопчик, ще зовсім хлопчик Мій хлопчик, ще зовсім хлопчик Зітканий з впертості, мужності й ніжності Небо листопада, поселилось в його очах Маленькі бісенята, виглядають з під вій, коли він посміхається Дороги Сходу сивиною пройшлись його скронями Намертво врізались в лінії долі долонь Мій хлопчик, вчиться наново жити. Засинати без кулемета Не здригатися від вибухів феєрверків. Вчиться посміхатися, без болю […]...
- Юля Миргородська – Просто, знаєте Просто, знаєте, Якось у них все просто. Є ніжності й поцілунки, А деколи битий посуд. Все кажеться Без красномовних звуків. Просто її шкірі Потрібні його руки. Просто так про неї Крім нього Не напише ніхто і ніколи. Просто спасибі богу, Що їх таких буде двоє. А завтра знову вокзали. І просто дощі за ними Литимуть […]...
- Павло Тичина – Ви знаєте, як липа шелестить… (Аналіз твору) Жанр поезії – пейзажна. Це своєрідна форма художнього пізнання людської душі. Вірш “Ви знаєте, як липа шелестить..?” – пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні зразки, де картини природи пов’язуються душевними настроями, а події людського життя часто замальовуються як певна паралель до явищ природи. Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної […]...
- Елизавета Замана – Знаєш, іноді мене Знаєш, іноді мене Злість брала Бо я тебе Ніколи не мала. Я була мала І зовсім, здавалося, Сама. А потім миналося… Мама брала за руку, Навчала життя. Я освоювала науку, Вчила правила буття. І непомітно Він з’явився, та став Поряд незамінно Наче знав, Що вчасно. Розмовлє красивою Ворожою мені Російською, Не говорячи імені Називає – […]...
- Детальний Аналіз “Ви знаєте, як липа шелестить… ” Тичина ” Ви знаєте, як липа шелестить… ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури: інтимно-пейзажна лірика, Жанр: ліричний вірш. Мотиви: вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя від почуття першого кохання; гімн коханню, радості буття, що невіддільне від природи. Віршовий розмір: […]...
- Критика “Ви знаєте, як липа шелестить… ” Тичина Вірш ” Ви знаєте, як липа шелестить… ” написаний 1911 року. Це період становлення майбутнього поета як особистості: минув рік навчання в Чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Ця поезія засвідчила неабиякий талант майбутнього символіста. Вірш спочатку не належав до жодної збірки, згодом входить до “Сонячних кларнетів”. Це шедевр інтимно-пейзажної лірики. Темою вірша є […]...
- Семенко Михайль – Запрошення (“Ви знаєте?..”) Ви знаєте? Прекрасний краєвид з гори Батиєвої. Ви, певне, не були там ніколи? Не гуляли по сніго-білому полю? Ми вас запрошуємо – Наберіться бажання сміливого І приходьте до нас. У нас тут доволі Весело. Звичайно, до нас не заходять автомобілі – Але почуваємо ми себе зовсім добре, справді. Ах, як тут гарно! Як тут симпатично […]...
- Олеся Крисько – Мені знов губитись між довгими Мені знов губитись між довгими, заплутаними провулками, Вдягатись тепліше, бо все ж таки на дворі осінь, Пити каву і палити цигарки ментолові десь за лаштунками, Вірити в щастя, шукати його і вплітати у коси. Гріючись, тримати руки замерзлі в старої куртки кишенях, Ховати очі від усіх байдужих навколо у сутінки. І вічно за щось у […]...
- Олександр Олесь – “Ти зовсім мене не кохала… “ Ти зовсім мене не кохала, А я був повинен забуть… Чого ж ти так тяжко зітхала В той час, як збирався я в путь?.. Чого твої руки тремтіли, Чого ти тремтіла уся?! І роки уже пролетіли, А й досі не знаю ще я. 1905...
- Дід Михалич – Чорт забирай, тут холодно Чорт забирай, тут холодно, тут – осінь… Така ж холодна часом, як і ти… Кохання бачив лиш у фільмах, досить! Але тебе вдалось мені знайти… Ти не така, як всі! І в цьому щастя! Ти не така, як всі – і в цьому мука… Я думав підкорити тебе вдасться, Та ти далеко, знову час, розлука… […]...
- “Ви знаєте, як липа шелестить… ” аналіз вірша Літературний рід : епос Жанр : ліричний вірш або елегія Вид лірики : інтимна та пейзажна Провідний мотив : світле й радісне почуття кохання весняної ночі. Тема : Показ кохання через призму кольорів природи; вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя, перших і тендітних почуттів кохання. Ідея : Возвеличення найкращіх людських почуттів Художні […]...
- Михайло Качанський – Вона каже мені Вона каже мені, Знаєш, скільки віршів і кому б не було написано, Скільки поетів не впізнавали б тебе серед люду, Все одно лише я вмію так загадково і стишено Переконувати що ти будеш, знаючи наперед, що тебе не буде. Все одно тільки мені знати після чого у тебе з’являються свіжі рими, Скільки людей тебе зрадило […]...
- Михайль Семенко – Запрошення (Ви знаєте?) Михайль СЕМЕНКО ЗАПРОШЕННЯ Ви знаєте? Прекрасний краєвид з гори Батиєвої. Ви, певне, не були там ніколи? Не гуляли по сніго-білому полю? Ми вас запрошуємо – наберіться бажання сміливого і приходьте до нас. У нас тут доволі весело. Звичайно, до нас не заходять автомобілі – Але почуваємо ми себе зовсім добре, справді. Ах, як тут гарно! […]...
- Павло Тичина – Ви знаєте, як липа шелестить… (АНАЛІЗ) Аналіз твору Павла Тичини “Ви знаєте, як липа шелестить… ” 1911 р. Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: інтимна. Провідний мотив: світле й радісне почуття кохання весняної ночі. Віршовий розмір: ямб. Літературознавці про твір. Неабияку майстерність виявляє поет, щоб передати в кількох граціозних строфах настрій молодої людини, її замріяність, глибоке почуття (П. Хропко). […]...
- Олена довганюк – Нічого зовсім я не розумію Нічого зовсім я не розумію. Що відбувається, будь ласка, поясніть? Чи відчувати я не вмію, Чи забула вже як жить? Чомусь нічого я не відчуваю Що радістю було – буденним стало Обличчя рідні забуваю Й не розумію, чого мені замало. Стало все дозволено тепер. Так мало стати й цікавіше жити Хтось із нашого життя все […]...
- Тарас Марищук – Зовсім скоро вона вийде із бару Зовсім скоро вона вийде із бару Та йтиме освітленими вулицями нічного Нью-Йорка, Ламаною англійською Пояснюватиме поліцейському, що вона не проститутка А українська журналістка, яка приїхала, Щоб написати репортаж про культурне життя Штатів Для одного із українських журналів. Це буде потім. Наразі вона допиває пляшку найдешевшого коньяку Із поетом-американцем, який розказує їй що все “вері гуд” […]...
- Аня Тет – Коли тобі холодно Коли тобі холодно – Розклади вогонь: Спали в ньому спогади, Не бійся обпекти долонь.. Коли тобі сумно – Не треба чужих слів: Чини розумно, Навчися слухати сміх Коли тобі важко – Відпусти тягар: Відчуй себе пташкою Розправ крила..і злітай Коли тобі боляче – Не згинай коліна: Терпи молячись, У муках народжується Людина Коли ж ти […]...
- Микола Вінграновський – У хаті холодно У хаті холодно. Твоїх духів лиш запах. Серед подвір’я на сухій акації Одружується шпак. 1975...
- Юлія Алейнікова – Холодно? Я вже пишу листи Холодно? Я вже пишу листи. Зігрієшся, читай їх чи пали. Бо я тобі не в силах довести, Якими б ми щасливими були. Холодно? Я поруч, я жива. Зігрієшся, тікай чи пригорни. Я буду джерелом твого тепла, Хай навіть ти і я не станем “ми”....
- Семенко Михайль – Зовсім охорений Я незадоволений і розчарований. Скажу простіш – цілком нудний я. Життям беззмістовним доконче зморений, Цілком зануджений, зовсім охорений, – Хочу додому я, хочу в Київ… 30. VI. 1916. Владивосток...
- Леся Українка – “Не співайте мені сеї пісні… “ Не співайте мені сеї пісні, Не вражайте серденька мого! Легким сном спить мій жаль у серденьку, Нащо співом будити його? Ви не знаєте, що я гадаю, Як сиджу я мовчазна, бліда. То ж тоді в мене в серці глибоко Сяя пісня сумная рида!...
- Таня-Марія Литвинюк – Так стається Так стається, що їй випадає палити мости. Бог у неї спеку і сталь помістив, І коли бракне кисню, Вона згадує мамине: “донечко, перерости” – Повертатися пізно. Їй здається, що тісно і нікуди далі рости, Що життя – божевільня або монастир, Що немає ні віри, ні сенсу, ні сил, Тільки тризна. Вона звикла ділитися на голоси: […]...
- Юлія Мохнач – Літо якесь безсоромне і зовсім холодне Літо якесь безсоромне і зовсім холодне, Тільки й тепла, коли ступнями по вуглях. Птахи розучились літати й падають долі, А люди навчились ходити, але не той шлях. Літо це хмуре збирає криваві врожаї, Всі труни і клуні вже повні, набиті сповна, Та знов опускаються стяги в тихій печалі, І ходять по колу усі, наче зняті […]...
Твір за складним планом.