Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Євген Гребінка – Соловей
Євген Гребінка – Соловей
– Хто не вгадає? Я?
Оце городять небилицю!
Щоб не пізнав я Солов’я,
Щоб не пізнав цю гарну птицю;
Як тільки оком наведу,
То і вгадаю, де співака! –
Так дядькові казав небіж, Грицько Підсака.
– Ходімо, я тебе до лісу поведу,
Усякої там птиці є багато.
Та буде сором, пане-брате,
Коли б ти Солов’я ізразу не пізнав,-
Грицькові дядько одвічав.
І ось вони дійшли до гаю;
По гаєві усякий птах літає,
Щебече хто, хто свище, хто гуде,
Аж округи луна іде.
Небіж
Ось, ось де Соловей!
Який червоногрудий!
А дметься як, мабуть, великий пан!
Уже то неспроста в нього такий жупан.
Дядько
Та годі, годі, Грицьку, буде
Ту погань, Снігиря, хвалить!
Ся птиця не співа, а як усе щебече,
Вона в гурті як-небудь засвистить;
А більше, голову похнюпивши між плечі,
Насупившись сидить.
Небіж
Так цитьте, лишень, ось я зараз угадаю:
Я сучий син, коли оце не він!
Увесь мов золотий, а крильця чорні має.
Дядько
Та буде, Грицьку, сучий син:
Се просто Іволга зоветься,
Вона із саду в сад літа,
То вишні гарно об’їда,
То оббива горох, а в співи не вдається.
Небіж
Так ось коли
Яка мальована та штучна птиця!
Вертиться, джеркотить, по дереву скака –
Оце-то Соловей!
Дядько
Се навісна Синиця!
1 довго так небіж дурненький
Між птицями знаходив Солов’я,
А Соловей собі сіренький
Над ним співав, сховавшись між гілля.
1833 р.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Дядько на дзвониці – Гребінка Євген Ізліз мій дядько на дзвоницю Та, знай, гука: “Оце кумедія яка! Всі люди на землі мов ті перепелиці: Здається більший з них не більше п’ятака.’ Гай, гай! .Як же вони дрібненькі! Так ось коли я їх як треба розібрав!” А мимо йдучи, хтось на дядька показав Та, далебі, мене спитав: “Що то таке, чи щур, […]...
- Євген Гребінка – Зозуля та снігир На лубі сидячи, Зозуля куковала: “Що за годи тепер, зовсім не можна жить! Од коли, як тепло вже стало, А гусені нема, черви зовсім так мало. Пришилось із голоду хоч у кулак трубить”. “Нащо вам так квилить, мій боже милий? Снігир Зозулю перебив,- Коли б я мав ваш стан і сили, Оцю я погань би […]...
- Євген Гребінка – Верша та болото Рибалонька, митець усе в воді ловити, Бажаючи піймать в’юнів, В Болото Вершу засторчив. Довгенько щось вона там мусила сидіти, Язик жіночий є, да нічого робити (А зроду, мабуть-то, що не плоха була), Так лаяти Болото почала: – Оце поганая багнюка! Глянь, пузириться як, знічев’я клекотить, Тут певнее ніщо ні ходить й ні сидить, Одна черва, […]...
- Євген Гребінка – Українська мелодія “Ні, мамо, не можна нелюба любить: Нещасная доля із нелюбом жить. Ох тяжко, ох важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду весь вік дівувати!” “Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна сиротою!” А в світі якеє життя […]...
- Євген Гребінка – Цап “Мабуть, нема уже на світі правди! Мабуть, вона уже за море утекла! Чим я од Муцика поганший, справді? А пані те щеня учора привезла, Сьогодні вже йому і дзвоник почепили, Да як моторошно він бряжчить, Як Муцик, бубличком задравши хвіст, біжить Та гавкає на мир щосили!”- Так навіжений на ввесь окіл гукав. Хазяїн, річ таку […]...
- Поети-романтики (П. Гулак-Артемовський. “Рибалка”, Є. Гребінка. “Українська мелодія”, М. Костомаров. “Соловейко”, В. Забіла. “Соловей”, М. Петренко. “Небо”) Наприкінці XVIII – початку XIX століття в європейських літературах на зміну Просвітництву приходить новий мистецький напрям – романтизм. Раціоналізм, що був основою Просвітництва, заперечував інтуїтивне пізнання, рівність заперечувала існування індивідуальності. Натомість у романтичних творах утверджується ідея про те, що кожна людина – це неповторний самостійний світ. Романтичний герой – особистість, що принципово відрізняється від маси, […]...
- Євген Гребінка – Чайковський ГРЕБІНКА ЄВГЕН ЧАЙКОВСКИЙ Роман ЧАСТЬ ПЕРВАЯ I Знаете ли вы Пирятин? – Пирятин, при реке Удае, уездный город Полтавской губернии, под 50° 4′ 32″ Широты; в нем 5700 жителей, 5 церквей, 28 ветряных мельниц и 4 ярмарки; на оные Приезжают купцы с красным товаром из соседственных городов, а с Дону привозят Рыбу, – говорит, с […]...
- Євген Гребінка – Віл “Мабуть, на небі звісно стало (Про себе Віл в кошарі гомонів) Про те, що весь мій вік я все за двох робив, Да й витерпів таки чимало, Що в плузі силкувавсь, копиці волочив, Ізранку у ярмі до півночі ходив І ще щодня бував і битий! Хазяїна не раз я проклинав, Тепер зовсім не той хазяїн […]...
- Євген Гребінка – Гай та сокири По гаю темному туга велика ходить, Сокири й Топори затіяли війну, Гай хочуть сплюндровать і пущі всі пошкодить. Війна ця навела на дерево суму; Дуби задумались, Осики затремтіли, І Клен гнучкий і В’яз із лиха вниз нагнувсь. Аж ось Сокири вже в гаю забрязкотіли, І Дуб найстарший усміхнувсь. – Не бійтесь! – він гукнув.- Того […]...
- Євген Гребінка – Ворона і ягня Орлу схотілось попоїсти; Піднявсь угору птичий цар І вгледів відтіля, що край ставка овчар Онучі прати мусив сісти, Отара ж попаски попхалась навмання. Орлу се по нутру; зложивши моцні крила, Опукою з гори – аж вітром зашуміло – Орел ушкварив на Ягня, Підняв його і геть потеребив за гору. І треба ж, що на сюю […]...
- Соловей – співець весни (за художній описом К. Малицької “Соловей”) Соловейко… Кому в Україні не відома ця дзвінкоголоса пташка? Хто не насолоджувався неперевершеним співом солов’я? Я живу у Харкові. У мальовничих гаях поблизу міста, біля річок і ставків у середині травня можна почути спів соловейка. Я не раз бував з батьками о цій порі за містом. Ми слухали спів солов’я, але я жодного разу не […]...
- Євген Гребінка – Вовк і огонь У лісі хтось розклав Огонь. Було то восени вже пізно; Великий холод був, вітри шуміли грізно, І била ожеледь, і сніг ішов, либонь; Так, мабуть, чоловік біля багаття грівся, Та ідучи й покинув так його. Аж ось, не знаю я того, Як сірий Вовк тут опинився. Обмерз, забовтався, мабуть, три дні не їв, Дрижить, як […]...
- Ведміжий суд – Гребінка Євген Лисичка подала у суд таку бумагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв сіно, і овес, і сіль. Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки. Давай вони його по-своєму судить Трохи не цілі сутки. “Як можна гріх такий зробить! Воно було б зовсім не диво, Коли б він їв […]...
- Українська мелодія (скорочено) – Гребінка Євген “Ні, мамо, не можна нелюба любить! Нещасная доля із нелюбом жить. Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!” “Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна, сиротою! А в світі якеє життя […]...
- Рибалка – Гребінка Євген Хто знає Оржицю? а нуте, обзивайтесь! Усі мовчать. Гай-гай, які шолопаї! Вона в Сулу тече у нашій стороні. (Ви, братця, все-таки домівки не цурайтесь.) На річці тій жили батьки мої І панства чортів тиск: Василь, Іван, Микола, Народ письменний, страх, Бував у всяких школах, Один балакає на сотні язиках. Арабську цифиру, мовляв, закон турецький, Все […]...
- Гребінка Євген – Ні, мамо, не можна нелюба любить – Ні, мамо, не можна нелюба любить, Нещасная доля із нелюбом жить. Ох тяжко, ох важко з ним річ розмовляти Хай лучче буду я ввесь вік дівувати. – Хіба ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна сиротою. А в світі якеє […]...
- Лебедь і гуси – Гребінка Євген На ставі пишно Лебедь плив, А Гуси сірії край його поринали. “Хіба оцей біляк вас з глузду звів? – Один Гусак загомонів,- Чого ви, братця, так баньки повитріщали? Ми попеласті всі, а він один між нас Своє пиндючить пір’я білеї Коли б ви тілько захотіли, Щоб разом, стало бить, вся беседа взялась, Ми б панича […]...
- Євген Гребінка – Українська мелодія (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Євген Гребінка Українська мелодія “Ні, мамо, не можна нелюба любить! Нещасная доля із нелюбом жить. Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!” “Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна, сиротою! А […]...
- Горобці да вишня – Гребінка Євген Глянь, мянь, летять, да їх летить чимало, Куди оце летятьь з осели Гарвбці? Дивлюсь, у сад, побрались ївалодці. На Вишеньці їх сеть-то насідало, І бенкезараз підняли; Цвірінькають, джеркочуть, знай, на Вишні Із ранку самого до пізньої пори, Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй предобре у саду, Що їй превесело, […]...
- Євген Гребінка Реферат Євген Грибінка (1812 – 1848) Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825 – 1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як майбутнього письменника […]...
- Сила мистецтва і живої природи, що облагороджує, в казці Г. К. Андерсена “Соловей” Ганс Крістіан Андерсен відомий усім дітям світу. Разом із добрим чарівником Оле-Лукойє він розповів нам десятки добрих, мудрих і красивих казок. Від нього ми довідалися про маленьку північну країну Данію, де жив письменник, про ельфів і тролів, про малюсіньку Дюймовочку й сумну Русалочку. Ми побували навіть у палаці китайського імператора, де змагались у мистецтві співу […]...
- Гребінка Євген – Біографія Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825 – 1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як майбутнього письменника мала його активна участь у літературному […]...
- Євген Гребінка – Біографія Євген Павлович Гребі́нка (*21 січня (2 лютого) 1812, Убєжище, Пирятинський повіт – †3 (15) грудня 1848, Петербург) – український письменник, педагог, видавець. Євген Павлович ГРЕБІНКА (1812 – 1848) Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом […]...
- Пшениця – Гребінка Євген Я бачив, як пшеницю мили: То щонайкращеє зерно У воду тільки плись, якраз пішло на дно, Полова ж, навісна, пливе собі по хвилі. Привів мене господь побачить і панів: Мов простий чоловік, там інший пан сидів, Другі, задравши ніс, розприндившись, ходили. І здумав зараз я, як тільки поглядів, Що бачив, як пшеницю мили....
- Човен – Гребінка Євген Заграло, запінилось синєє море, І буйнії вітри по морю шумлять, І хвиля гуляє, мов чорнії гори Одна за другою біжать. Як темная нічка, насупились хмари, В тих хмарах, мов голос небесної кари, За громом громи гуркотять. І грає, і піниться синєє море. Хтось човен на море пустив, Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі, Од […]...
- Будяк та коноплиночка – Гребінка Євген “Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?” – На Коноплиночку в степу Будяк тукав. “да як рости мені? і сам здоров ти знаєш, Що землю у мене з-під-корінця забрав”. Бува і чоловік сьому колючці пара: Людей товче та й жде, тдоб хто його кохав. Я бачив сам таких і, може б, показав, Та цур […]...
- Євген Гребінка. Байки у дитячому читанні. Творча особливість байок Реферат на тему: Євген Гребінка. Байки у дитячому читанні. Творча особливість байок. ЄВГЕН ГРЕБІНКА Є. Гребінка протягом майже двадцяти років брав активну участь в українському й російському літературному процесі. В історії нової української літератури йому належить помітне місце серед попередників Шевченка, в творах якого реалізм утвердився як певний художній метод. Народився він 2 лютого 1812 […]...
- Маленький артист (за твором К. Малицької “Соловей”) МАЛИЦЬКА КОНСТЯНТИНА (1872-1947) Письменниця, педагог, громадська діячка. Працювала вчителем на Галичині та на Буковині. Брала активну участь у діяльності культурно-просвітницьких товариств м. Львова, організатор жіночого руху в Західній Україні. Допомагала січовим стрільцям у 1914 році, за що була заслана на п’ять років до Сибіру. Працювала в бібліотеці Академії наук імені В. Стефаника. Автор поезій та […]...
- Сила великого і справжнього мистецтва в казці Г. К. Андерсена “Соловей” Ганс Крістіан Андерсен справедливо вважається королем казки. Письменник, як справжній чарівник, проникав у душу дитини, дорослого, простого садівника і пихатого пана, придворного вельможі чи імператора. Він намагався знайти в кожній людині щось добре. Великий казкар вважав, що справжнє мистецтво здатне створити диво, зробити людину кращою, як це сталося з імператором у казці “Соловей”. Після співу […]...
- Віктор Забіла – Соловей (Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло)) Віктор Забіла Соловей Не щебечи, соловейку. Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький. На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш. Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися, І як […]...
- Віктор Забіла – Соловей СОЛОВЕЙ Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися, І як сонце зійде. […]...
- Соловей (скорочено) – Забіла Віктор Не щебечи, соловейку. Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький. На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш. Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися, І як сонце зійде. Твоя […]...
- Герои-богатыри (по былинам “Илья Муромец и Соловей-разбойник” и “Вольга и Микула Селянинович”) (2 вариант) Былины – это одна из поэтических форм устного народного творчества. Этот жанр возник в те времена, когда еще не было изобретено книгопечатание. Народ, создавая талантливые поэтические произведения, передавал их из уст в уста, из поколения в поколение. Так некоторые былины дошли и до нашего времени. По форме своей былины являются историческими песнями. Главными героями былин […]...
- Герои-богатыри (по былинам “Илья Муромец и Соловей-разбойник” и “Вольга и Микула Селянинович”) (1 вариант) Былины – это один из жанров русского фольклора. Это песни, но песни особые, эпические, которые рассказывают о героических событиях, произошедших давным-давно. Не случайно в былинах мы находим множество исторических примет давнего времени, например старинное вооружение воинов: меч, щит, копье, шлем, кольчуга – все это есть у богатыря; в них воспеваются города, действительно существующие или существовавшие […]...
- Лось (скорочено) – Гуцало Євген Лось прокинувся и прислухався до звуків, що долинали з річки, с був великий звір із широкими грудьми, а його роги нагадували осінній низькорослий кущ, з якого обнесло листя. Старий самець звик до заповідника, до людей, але незрозуміле тріщання будило в ньому давній страх, знайомий ще з життя в тайзі. Лось проминув ялинник, байрак і попрямував […]...
- Євген Гуцало – Лось Він прокинувся й нащулив вуха: у вогкому струмені вітру долинав сухий, різкуватий звук. Звук летів знизу, від річки. Лось звівся, тепер його постать чітко вималювалася в удосвітніх сутінках. Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, із якого обнесло листя. Лось знав, що то тріщить […]...
- Василь Симоненко – соловей української літератури РЕФЕРАТ НА ТЕМУ “ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – СОЛОВЕЙ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ” 1956 рік. Після знаменитого 20 з’їзду КПРС, на якому тодішній більшовицький генсек Микита Хрущов вжахнув світ убивчо – викривальною доповіддю про нечувані злодіяння сталінської бандократії, здавалося б, на нашій вистражданій землі ніколи не повториться розгнуздана вакханалія багатомільйонного людомору. Та недарма в народі кажуть: із крокодилових яєць […]...
- Соловей – Забіла Віктор Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися, І як сонце зійде. Твоя […]...
- Євген Маланюк – Уривок з поеми ЄВГЕН МАЛАНЮК УРИВОК З ПОЕМИ Je suis un fils de cette race… E. Verhaeren Внук кремезного чумака, Січовика блідий правправнук, Я закохавсь в гучних віках, Я волю полюбив державну. І крізь папери, крізь перо, Крізь дні буденні – богоданно Рокоче запорозька кров Міцних поплічників Богдана – Тих отаманів курінних, Що під гармати революцій Уміли кинуть […]...
- Євген Дудар – Хатха-ЙОГА Євген ДУДАР ХАТХА-ЙОГА Ситий не розуміє голодного. Здоровий не розуміє хворого, а той, хто має міцну будову тіла, не відає болів і переживань, – того, в кого ноги як дві вузлуваті тички, груди запалися, мов невикисла паляниця, й руки висять, наче батоги. Не розуміє він і того, хто нишпорить по книжках, газетах і журналах, вишукує […]...
Краткое содержание вогник далека в степу.