Євген Маланюк – Серпневі строфи



Літо тане, як віск. догоряє підскарбій-серпень.
Смертна постеля його – золото пізніх плодів.
Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі –
В вірші блаженно-важкім никне далекий спів.

Літо гусне, як мед. Бджоли в солодкій утомі
Нижче і нижче гудуть. Струни снуються в стернях.
… Усміх майбутньої матері в зорі твоїм, а не пломінь.
І багряніє поволі захід короткого дня.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)




А справді слава це прекрасна жінка.
Ви зараз читаєте: Євген Маланюк – Серпневі строфи
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.