Євген Маланюк – Строфи

1.

Ти виростала, квітла й наливалась
І втілилась – в медвяний виноград
Та яблука. Мов наложниця, сад
Зітхає втолено. І гасне літній галас.

І лагодою сяє стиглий лад,
І спогад золотіє, як кохались
У бурях квітня, в ворожбі Купала-
Ось – день плодів. А завтра – листопад.

2.

Безверхе бойовисько, де мечі
Потяли все,- знов стоптане і голе.
Широкоперсий вітер лиш дзижчить
І мчить козацьке перекотиполе.

Зачепить? Вкорениться? Проросте?
Мовчить, мовчить важке осіннє небо.
Чи проковтне страшним простором степ,
Чи дикий чвал той перейме Мазепа.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твiр на тему праця хлибороба.
Ви зараз читаєте: Євген Маланюк – Строфи
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.