Євгенія Огородня – Не тримай
Не тримай он я стою
На тому краю.
Он я руки стискаю
Легко так..дихаю
Там вже мене не чипають
Там нарешті мене не кохають
Он я стою, бачиш, над рікою
Не тримай своєю тяжкою рукою
Я хочу піти від твоєї гіркоти
Чуєш, я більше не хочу тебе тримати
Он там я жива, а твоя душа..
Яка вона? мертва?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Катя Гуйван – Тримай мене, коли я на межі Тримай мене, коли я на межі Безумства, Що пов’язане з Тобою. Тримай мене! А то я упаду. Я зникну, спопелюся, Пропаду Без рук Твоїх, Без нашого “сьогодні”. Тримай мене! На щастя чи біду Я вірю в НАС Ще більше ніж у Тебе. Минає час. Думки ідуть в “запас”. Стабільно лиш одне: Чи Моє Небо Ще […]...
- Євгенія Огородня – Мені не треба Мені не треба дорогий ресторан, Мене влаштовує вигляд помітних ран, Не треба надмірної уваги, Не шукаю дешевої розради, Тут є лише неймовірна сила, Яка вільну людину накрила, І маючи дивовижні крила, Тихо і вільно вниз полетіла, Своє серце в огні Навмисне губила, Думки свої била… Я не та, що на небі зірки ловила, І не […]...
- Аня Тет – Тримай мене міцніше тільки..Чуєш?! Тримай мене міцніше тільки..Чуєш?! Долонь своїх з моїх не відпускай.. Ще нашу мить солодку ми відчуєм, Не за горами стежка наша в рай! Відкинь тривогу! Все ще буде! Вір! До щастя ось – лише півкроку йти І нам під силу досягнути навіть зір Бо в тебе – я є, а у мене – ти!.....
- Катерина Кочетова – Тримай мене, бо хочу полетіти Тримай мене, бо хочу полетіти, Але для тебе поряд місце є, І не важливо, чи попутний вітер, Хай зітре він межу “твоє\моє”. Ти не дивись на мене із сумлінням. Чому мовчиш? Ти не цього хотів? Поодинокі чи раз? м – ми вільні! Хоча в мовчанні й справді більше слів. Лиш у терпіння час уже спливає, […]...
- Анастасія Кравець – Забудь про все – тримай нейтралітет! Забудь про все – тримай нейтралітет! І щастя не пускай ти із тенет! Все буде, тільки згодом – почекай! Ти віднайдеш в душі своїй розмай!...
- Дана Кремінець – Я просто більше не кохаю Я просто більше не кохаю, у серці пусто і душа тремтить. Та тільки як тебе згадаю то просто хочеться піти. Піти і більш не повертатись, піти на зустріч не тобі. Я більш не хочу сльози витирати, А просто далі з усмішкою йти. Я хочу всім зустрічним усміхатись, Щоб всі дізналися що я жива, Не хочу […]...
- Крига скресає… – Олеся Крисько Крига скресає… Ти чуєш, допоки не пізно, Любий, тримай мене міцно, тримай, не впусти! Я точно знаю – любити не можна на різно, Разом ми зможемо ніжність крізь біль пронести. Любий, тримай мене! Води холодні хлюпочуть… Вір мені, милий, так само, як вірю тобі! Трави шумлять… І не марно ж нам зорі пророчать Спільну дорогу. […]...
- Катерина Кочетова – Відкрий мені приховані світи Відкрий мені приховані світи В своєму серці, де весна панує, Я спробую по тим стежкам піти, Де вітер ранок росами малює. Веди мене у неозору даль, Дізнатися хочу, про що ти мрієш, Із хмарами я розжену печаль, А ти, мов сонце, поглядом зігрієш. Тримай мене за руку й не пускай, Я збережу секрети твого світу, […]...
- Мар’яна Невиліковна – мовчання як сповідь [мовчання як сповідь очима лише, долонями, Бери мене, вирію, вір мені, виростай, Рости у мені, водою гойдай солоною, Готова я, бачиш: з любистку зійшла роса. Мовчання як сховок між серцем і серцем, між вдихами, Тримай мене, чуєш, тримай мене на межі, Межею, живою, близькою, незмінно тихою І будь мені кимось, усім, і лишись чужим. І […]...
- Наталя дворнік – Втома Хочу зникнути, хочу більше не бути, Просочитись піском крізь пальці твоєї долоні, Й по піщині, щоб ніхто не помітив, тонути, Приставляючи холод заліза до скроні. Хочу бути забутою! Я так хочу самотності! Ти знаєш, як слабну я від власної сили? Я забула давно який запах у днів безтурботності, Мені тяжко тягти за спиною переламані крила! […]...
- Катя Гуйван – Ти ніколи не питаєш мене Ти ніколи не питаєш мене, Але я Хочу… Варити ту довбану каву Саме тому Тобі а не цьому “котромусь”, що спить сьогодні поряд. Хочу… Вилікуватися від безсоння Тобою І зав*язати з “тимчасовими психотропними”. Хочу… Кохати Тебе і кохатися з Тобою, Бо не пам*ятаю, як то… коли Взаємно… Хочу… Мати силу тримати Тебе долонями Напханими світлом […]...
- Богдан Кіселичник – дорога до Раю Стою я на початку двох доріг. Куди піти? Я сам не знаю! Мені здається, що я зміг Знайти дорогу ту до Раю. Стою і думаю собі: Піти ліворуч, може ні… Праворуч йду, але ж не знаю Чи та дорога йде до Раю. Назад вернутись вже не можна – Страхи минулого, чекають там. І дорога хвилина […]...
- Олена довганюк – Прийди знов до мене, благаю! Прийди знов до мене, благаю! Дарунок останній зроби. Як серце моє завмирає, Щоб знову почути прийди! І руку я іншу стискати Не можу, бо знаю, є ти. Прийди, щоб мені розказати, Що мусиш ти знову піти… Що мусиш залишити знову Мене наодинці із ним, З печалем завести розмову, Чи з сумом побути одним. Я хочу […]...
- Горева Євгенія – Кит і слон, і ми, і пароплав (Збірка) 1977 рік, видавництво “Веселка” КИТ, І СЛОН, І МИ, І ПАРОПЛАВ Я так співав! Я так стрибав! Ні-ні, То був не сон: До мене йшов, У гості йшов Із слоненятком слон! Я вмить Великого Стола Біленько застелив. Побіг приніс Томатний сік І в глечики налив. Я швидко Печива Привіз Аж два грузовики. Купив бананів Цілий […]...
- Ірина Галинич – Ти ж таки поет Не сковуй риму! Ти ж таки поет. Скасуй для неї всі кордони! Нехай вона й – невільний силует, Але ж в тобі вона бездонна. Не дай украсти цензору красу Твоєї рими – матері твоєї! Ти подаруй словам загострену косу Нехай та стне із цензора ідеї! Або ковтни ти критику їдку. Нехай і критик трохи погордує. […]...
- Марта Тарнавська – Над синім океаном Над синім океаном Зустрінемося рано, Як вийде сонце на обрій. Послухаєм, як море Із берегом говорить, Чи день віщує нам добрий? Чи чуєш: немов хтось кличе. Чи чуєш: чайки кигичуть. Чи чуєш, як шепче вітер? Чи чуєш, як пахне літо? Чи чуєш, як шум колише? Чи чуєш, як дзвонить тиша? Чи чуєш удар прибою? Чи […]...
- Ковальчук Людмила – Якщо люблю Якщо люблю, то це уже назавжи, Та все ж не значить, що навік твоя. Ти хочеш, хоч гіркої, але правди? А чим та правда краща, а ніж я? Якщо люблю, то вірна, немов доля. Та не тримай, піду – то відпусти. Душа моя, як вітер, що у полі, Все ж не живе в полоні самоти. […]...
- Оля Зайцева – чуєш як вибруньковуються слова? Чуєш як вибруньковуються слова?.. Полудень липня запалює факел блискавкою Дай я нап’юся з неба його стривай Чуй мене зараз я ж бо так близько стою В грудях болить і дихання часом зраджує Певно душа знову виросла в кілька вимірів Мушля свідомості вщент перебовтала райдугу Тілу лишивши десяток несправних димерів Чуй мене серцем слова в анамнезі […]...
- Моє ставлення до історії Тетяни Ларіної і Євгенія Онєгіна Моє ставлення до історії Тетяни Ларіної і Євгенія Онєгіна Історія Онєгіна і Тетяни не казка з щасливим кінцем. Несхожа вона й на шекспірівську трагедію, де герої стають жертвами обставин і гинуть у боротьбі з ними. Зате доля цих героїв дуже схожа на правду, на саме життя, де все і просто і складно одночасно. Історія взаємин […]...
- Ковальчук Людмила – Я напишу тобі листа Я напишу тобі листа… Пробач, за прірву між словами. За присмак сонця на вустах, За ніжну пристрасть до нестями… Не прожени, якщо прийду, І не тримай – я вільна пташка! Хоч слів доречних не знайду – Ти вибачиш. Можливо, важко, Та напиши мені листа, Забувши все і все згадавши, Нехай ця відповідь пуста. – Любов […]...
- Микола Руденко – Усе пізнавши й переживши Усе пізнавши й переживши, Стою безгрішний, мов Адам. З криниць небесних мудрість пивши, Що я нащадкам передам? Хіба лиш те, що для могили Є в кожного своя земля. Що ми планету обліпили, Мов гілку яблунева тля. Хоч десь поза окрайцем неба Світи кружляють голубі, Ми, наче тля,- Самі для себе. І як вона Самі собі. […]...
- Мілена – Про що так часто голос твій мовчить? Про що так часто голос твій мовчить? І де ти є, коли разом зі мною? Чи чуєш ти, про що той стук кричить? Чи знаєш, де блукаю я самою? Чи бачиш біль нестерпний у очах, Який ковтати стало далі важче? Чи ніс би мою мрію на плечах, І не сміявся б, як душа заплаче? Ти […]...
- Олена довганюк – Я знов покидаю тебе, покидаю Я знов покидаю тебе, покидаю І більше не граю з тобою в злу гру. І смуток з словами свої я ковтаю, Й його невблаганну самотність сестру. І чути безкрайнє “це було востаннє” Вже зовсім не хочеться більше, Довіри краплину здобути принаймні І слово за словом, і вірш йде за віршем, І біль все сильніше і […]...
- Твоя душа мне стала всех родней Твоя душа мне стала всех родней, Твои глаза всех красивей на свете. Я на всегда хочу быть лишь твоей, И забывать о всех, о всей планете. Твое прикосновенье – моя дрожь, Твоя улыбка – мое сердцебиение. Поверь мне, это правда. Нет, не ложь, Хочу побыть твоей, хотя б еще мгновенье. Ты извини за мысли, слезы […]...
- Олена довганюк – Мабуть, в тобі мене привабила твоя простота Мабуть, в тобі мене привабила твоя простота. Мене тягнуло до тебе з першого погляду, з кожною хвилиною ти ставав для мене все цікавішим. Попри багатство твоєї душі і розуму, ти – надзвичайно простий і зрозумілий, добрий і відкритий. Ніколи до цього я не зустрічала таких людей… Ти допоміг мені зрозуміти себе, адже твої думки збігаються […]...
- Любов і боротьба Євгенія (за повістю І. Франка “Перехресні стежки”) У центрі соціально-психологічної повісті І. Франка “Перехресні стежки” – постать молодого адвоката Євгена Рафаловича. Діяльність адвоката тісно пов’язана із життям”містечка, в якому він опинився волею долі. Євген – представник нового покоління української інтелігенції, яка прийшла на зміну народникам. Адвокат чітко визначив мету свого життя – вчити селян “життєвій освіті”, навчити користуватися своїми правами, організовувати людей […]...
- Любов і боротьба Євгенія Рафаіловича (Повість Івана Франка “Перехресні стежки”) ЛЮБОВ І БОРОТЬБА ЄВГЕНІЯ РАФАЇЛОВИЧА (Повість Івана Франка “Перехресні стежки”) “Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі?” В останній розмові з Євгенієм Регіна запитує його, чи правда, що завтра має відбутися “хлопське зібрання”. Рафалович одразу запалюється: Так, пані. Се має бути перший крок, перший початок моєї ширшої, народної праці. Хочу доложити […]...
- Я стою серед дикого поля Я стою серед дикого поля, Пробудившись з солодкого сна, А довкола широке роздолля, А на заході хмара страшна. Я дивлюсь на безжальну стихію, Що гуркоче мов звір вдалині. Зупинити її я не смію, Бо не владна стихія мені. Я стою без сорочки й взуття, Лише вітер пронизує тіло, А на грудях, як символ буття, Срібний […]...
- Алла Жабокрик – Ввечері, коли жахливо хочеться дихати Ввечері, коли жахливо хочеться дихати На повні груди, а холод виламує кістки, Я часом чую, як за твоїми вікнами падає дощ, А на кухні закипає чайник. Просто відстань – це лише цифри. Просто кохання – це лише згадка. Просто жити. просто доводиться жити. Без. тебе. І прислухатися до того, Як чашка наповнюється гарячим трав’янистим чаєм. […]...
- Образ Євгенія Рафаловича – представника покривджених у повісті Івана Франка “Перехресні стежки” Образ Євгенія Рафаловича – представника покривджених у повісті Івана Франка “Перехресні стежки” Іван Франко у своїй творчості часто звертався до зображення селян і робітників, які через об’єктивні і суб’єктивні причини ставали провідниками народних заворушень. У повісті “Перехресні стежки” письменник виписав образ інтелігента, головною метою якого було покласти своє життя на жертовник щастя людського. Саме з […]...
- Катя Гуйван – Сиджу й напиваюся правдою тиші Сиджу й напиваюся правдою тиші. Ці ночі дешеві без сну інадії. Та дівчинка Надя – Вмирає остання. Незаймана Віра – давно не незаймана. А Люба? З когорти, що зникли без імені. Всі вікна вже вимиті І навстіж відчинені. Ти чуєш?! Прости мені Що я не та… перша… Що я не остання. Я – безпосередня… . […]...
- Поміж березами дівча іде – Стельмах Михайло Рожевий схід. Галуззя молоде Пісні виспівує привітні. Поміж березами дівча іде У хусточці блакитній. Рукою гладить пасмо золоте, Іде, співаючи, в долину… І, може, більше дівчину ніде Ніколи не зустріну. Стою під кленом біля джерела – У серце йдуть пісні привітні. А дівчина, як молодість, пішла У хусточці блакитній....
- Богдана Лапченко – Мій тату, я тебе не знаю Мій тату, я тебе не знаю, А як же хочеться мені Забрать тебе із того Раю І оселити на землі! До тебе сісти на коліна І говорити про усе: Яка любов бува незмінна, Коли у грудях не пече, Як сонце сходить на світанку І як роса в траві блищить. А ти подуй на мою ранку. […]...
- Анна Єгорова – А. М Лише подумаю і… не буду. Уже за це хай мене не знатимуть. Лише говори, що мене добре чути, І я на ім’я тебе називатиму. Можна присісти, але на підлогу. Можна ховати (і так тримати!) Але не слухати не від кого, Що так не треба, что так не надо. Я не готова “палити будинки”, Аби увагу […]...
- Павло Мовчан – “Погожо-днинно, споришево… “ Погожо-днинно, споришево, Пташки хвалу співають дневі, І розчиняються вуста: – Ой несказанна ліпота! Ти марнотратний, ще й надміру, Чи вистачить на всі літа Твоєї, світоньку, офіри? Цільбу приймаю, як погубу, Не відцурайся мене, любий. Не відцурайсь, не відступись, Будь завше н и н і, не колись… Не обривай з вільшин багнітки, Щоб я не свідчив […]...
- ЛЮБОВ Ало, любов! Ти чуєш?… я здаюся. В мені немов, щось ожило. Прийди до мене, більше не боюся, Закрила очі на все те, що вже давно було. Так легко стало на душі, І біль гірку я відпустила. Навіщо спогади сумні??? Для тебе серце знов відкрила. А знаєш… вірю, що прийдеш, Тому, що я колись любила, І […]...
- Єлизавета Замана – давай востаннє відкриємо дУші Давай востаннє відкриємо дУші: – мушу зізнатись, тобою марила Марно тільки, бо спогади душУ Закриваю надійно тебе-примару… А ти як? бачу ж щасливий, ніби? Мовчиш? – ну, як завжди. Вона, кажуть, з німбом? Вже йдеш? – не тримаю. Хоча востаннє відкрив би серце… Наостанок скажи кілька слів! Моє ж он, чуєш, до тебе не б’ється […]...
- Іван Франко – Отсе тая стежечка Отсе тая стежечка, Де дівчина йшла, Що з мойого сердечка Щастя унесла. Ось туди пішла вона Та гуляючи, З іншим своїм любчиком Розмовляючи. За її слідами я, Мов безумний, біг, Цілував з сльозами я Пил із її ніг. Наче потопаючий Стебелиночку, Зір мій вид її ловив На хвилиночку. І мов нурок перли ті На морському […]...
- Моє ставлення до Євгенія Онєгіна (за однойменним романом О. Пушкіна) I. Духовна атмосфера, в якій народжувався тип Євгенія Онєгіна (великі політичні події в історії Росії і Європи в 1819-1855 pp., виникнення в Росії таємних організацій, товариств і одночасне посилення реакції). II. Євгеній Онєгін – людина зі складним і суперечливим характером. 1. Соціальне становище і виховання Онєгіна (“наследник всех своих родных”, “имел он счастливый талант Без […]...
- Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна Головний герой роману – молодий поміщик Євгеній Онєгін – це людина зі складним, суперечливим характером. Виховання, яке здобув Онєгін, було згубним. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина уваги, доручивши його “вбогим” гувернерам. Внаслідок цього Онєгін виріс егоїстом, людиною, що піклується […]...
Закони в ліліпутії.