Юлія Кириленко – Палає осінь золотом багряним

Related posts:

1. Юлія Кириленко – Лиш потерпи Лиш потерпи, це не на мить – навічно Твоєї я торкнулася душі, Ти зможеш посміхатися зустрічним, Та серця більш не зможеш їм лишить. Лиш потерпи, це не на мить – назавше, Як я в твоїх, так ти в моїх очах. Життя ми вип’єм із одної чаші, І зорі ми розсиплем по вітрах. Лиш потерпи, не […]...
2. Богдана Лапченко – Можливо сумує ця осінь у місті Можливо сумує ця осінь у місті, Депресія в неї від мокрого листя. Не хоче нам сонця-промінчика дати, Лишає під ковдрою довго лежати. Хворіти їй мало, додасть нам турботи: Надворі – калюж, а удома – роботи. Готує тихенько до лютих морозів. Чи скоро вони? Ще не чути прогнозів. Вдягай теплий светрик і нумо гуляти! Багаття палити, […]...
3. Юлія Кириленко – І плаче ніч І плаче ніч, і місяць плаче, І тонуть зорі у вогні, П’янке кохання і незряче В блакитно-ніжній вишині Крилом мене не доторкнеться, І не опустить погляд свій, Розбитого не буде серця, Не місце й долі медовій. Терпких розлук я не спізнаю, Ніколи й болю не відчуть… Це шлях до пекла чи до раю? Куди лиш […]...
4. Юлія Кириленко – Наш пароль Зима лиш крок – а тут весна вже плаче, Малиново-п’янким кипить дощем… Невже душі моїй отак призначено, Що погляд їй тавро їдке спече? Нам кажуть: у що віриш – те і збудеться, Реальність постає з палких думок. Тоді я стану затишною вулицею, Аби щодня ловити твій моторний крок. Ти кажеш, що сумуєш… доведи мені! Як […]...
5. Юлія Кириленко – Обійми ранків досі пахнуть кавою Обійми ранків досі пахнуть кавою, Коли шепоче вечір “Вже пора”, Коли хвилини бавляться октавою Солодких струн душі… Майстерна гра! Фрезове небо напуває посмерки, А зорі мружаться, стривожені від сну… Я не люблю, коли у серце лізуть поспіхом, Люблю, коли збирають по зерну, Коли єдина мить – єдиний дотик, Наступна – то найбажаніший скарб, Коли чуття […]...
6. Юлія Кириленко – Про що мовчиш? Про що мовчиш? Ховаєш погляд, Тремтять обпалені вуста… Рахую подумки до ста, Терпкий хоч проганяю спогад, Та бережу твого листа. Про що мовчиш? Скажи хоч слово, Я зрозумію все сама, Без болю й радощів нема. Хоч там брехня – нектар медовий, Хоч правди крапля прегірка, Хоч трунку звабного ріка, Те прагну знати, я готова. Про […]...
7. Юлія Кириленко – до матері Коли посріблить сивина твої вже скроні, Далекі спогади у зморшках оживуть, Я міцно-міцно стисну у долонях Ті руки, що лише тепло несуть. Їх поцілую – й очі засіяють, Тихенько спуститься усмішка на уста… У цілім світі кращого немає, Ніж материнська заповідна доброта. Із першим подихом народжується в серці, У кожнім погляді усе життя вона, Наповнює […]...
8. Юлія Кириленко – Бабусенько Бабусенько, голубко мого серця, Побудьмо лиш з тобою наодинці, В житті я не випрошую гостинці, А прошу в Бога доленьки люстерце, Щоб глянуть і побачить там тебе, Де мудрості дітей моїх навчаєш, Де старості ніяк не помічаєш, Де лютий біль ніколи не шкребе… Бабусю, обійми мене, будь ласка, Не знаю, скільки нам відміряв Бог, Та […]...
9. Юлія Кириленко – Буду жити, щоб жила Вкраїна Постріли. Кулі. Ніч. Душі летять врізнобіч. Спалахи. Морок. Жах. Кров зріє на вітражах. Мамо! Тату! Вже йдуть! Квітку рум’яну зірвуть… Я житиму в крихтах цих дат… Хлопчику, кинь автомат! Де ти? По тебе йду! Руки немов у льоду… Ні, я не вірю! Живи! В жалобі схилились церкви… Сьогодні так сонячно в нас, В мого серця […]...
10. Юлія Кириленко – Зглянься світе наді мною! Зачекай, не спіши, більш не треба Душу ніжну словами кропити, Подивись, сонцесяйний мій Фебе, Глянь на мене, блаватовий світе! Хоч тобі далебі не до мене, Ти вгорі загаптований цвітом, Я ж сплітаю тут руки студені, Проростаю в душі неофітом. А десь там, серед вулиць-мережок, В’ються долі нитки мов шовкові, Мойри плутають їх обережно Візерунками на […]...
11. Юлія Кириленко – Пробач Пробач, та я, мабуть, не долюбила… Пробач, та я, мабуть, не долюблю… В мені розтала іскри тої сила, Що слала пісню вітру-скрипалю. Пробач, та я, мабуть, не залишусь, Пробач, та я, мабуть, піти повинна. Ти осушив до дна із серця муст, І опустошив всі мої судини. Пробач, та доля, мабуть, оступилась, Пробач, що я тебе […]...
12. Юлія Кириленко – два янголи Де два світи переплітають руки, Небесна плине лазурова світлотінь, В чеканні, після довгої розлуки Зустрілась дівчина із янголом святим. Ця мить у карбі дивним поєднанням Очей ясних, мов сяйво всіх зірок, Вона для них і перша, і остання, У дім свій – в рай, або в безодню крок. Вона не може руку простягнути, Не може […]...
13. Юлія Кириленко – Они держались за руки Они стояли, держались за руки, Плотно сжимая пальцы, Мне в окно постучалась радуга: “Некрасиво так долго пялиться”. Дескать, что о тебе подумают, Ни манер, ни стыда, ни совести. Под альтанки лазурной рюмкою Две души укрывались от горестей. А я просто любуясь, завидую… По алее шагают устало, Тем двоим 60 как минимум, Но улыбка на лицах […]...
14. Юлія Кириленко – На сугробах застылых душ На сугробах застылых душ Нити дней обвила человечность. Мы друг другу до боли чужды, До крови мы друг с другом вечны. Безупречный новый костюм, Из эфиров сплетенное платье. Кошельки с нами пляшут румбу, Жаля яда пунцовой печатью. На кусочки распродан мир, Почитаются ловкость и гибкость. ” – Что сегодня у нас на гарнир? – два […]...
15. Юлія Кириленко – Милый папочка Милый папочка, в твой день рожденья С чистым сердцем хочу пожелать Я Господнего благословенья, И лет сто этот день отмечать. На плече твоем пусть неустанно Ангел крыльями машет святой, Отгоняет беду и нежданно Наградит тебя вечной весной. Ты надежда моя и опора, Мой корабль на волнах судьбы, Не одно уж поддалось нам море… К Богу […]...
16. Юлія Кириленко – Скидаю хреста Скидаю хреста, Обезкрилений лебідь, Знімаю всі болі зі скронь… Приносять листа Із адресою: “Небо”. Щасливий раптовий дзвінок. Липневі меди, Срібні звуки сопілки, Троянди п’янкий аромат – Все влилось сюди, І внизу мілко-мілко: “Натомлений мій адресат, Залишилось трішки, Ти більш не зазнаєш Ні болю, ні втрат, ні жалю. Ти втомишся пішки, Не близько до раю, По […]...
17. Юлія Кириленко – Лист від музи Я пишу тобі сотні літ, Доки небо світанком тішиться, Доки кров досягає ланіт, Твого тихого раю грішниця. Ти до себе мене візьми, Заварю тобі чаю із м’яти, Замість ковдри укрию крильми, Щоб було тобі солодко спати. Я напою твою пам’ять словом, Чистим словом, без домішок хмелю, І тікатиму завжди раптово, Щоби ти не звикав до […]...
18. Юлія Кириленко – Я не вмію читати вірші Я не вмію читати вірші І писати я їх не вмію, Просто часом я ними хворію, Ніби грипом, чи ще чимось іншим. Ось іду я собі спокійно, Перехожим вдивляюсь у вічі, Та не так, як на допиті слідчий, Лише тихо, легесенько, мрійно… Аж раптово хапає за комір, І вперед підганяє дужо, Вітер мій, що за […]...
19. Юлія Кириленко – Рожевих уст твоїх світанок Рожевих уст твоїх світанок, Рум’янця ніжний оксамит, І наших мрій метеорит Розтане, коли прийде ранок, Лиш сяде сонечко на ганок, А місяць втопиться в дніпрі, У ранньозоряній порі Чигає вже на нас розлука, Що крає серце без ножа, Знайома наша, не чужа, Щодня їй подаємо руку, Впускаючи криваву муку, Бо нам по-іншому не можна… Від […]...
20. Юлія Кириленко – давай порахуємо зорі Давай порахуємо зорі на небі, І хай нас розділять міста, Свої на дністровій простелю я греблі, Твої ж упадуть на вуста. Давай порахуємо зорі – не гроші, Ціни їм не скласти в віках, І хай подивуються з нас перехожі, Що сяйво розквітло в руках. Давай порахуємо зорі в півночі, Складемо до пазухи їх, Це бачачи […]...
21. Юлія Кириленко – Горгони-вулиці пронизують міста Горгони-вулиці пронизують міста, Їх підперезують в один кривавий дотик… Крізь кілометри ти протягуєш уста, Ловлю їх крізь доріг журливі ноти. Відомо всім, хто відстань зчаклував – Диявол так жартує недоречно. Так от над чим сміявся Борислав, Ми як і він стражданнями наречені. Відмірюю до зустрічі секунди, В мої крокуєш подумки обійми. Мов з марева сліпучий […]...
22. Павло Тичина – Осінь така мила Осінь така мила, Осінь Славна. Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, Кашка у жменці, Скибка у пазусі, Грушки у фартушку. Осінь така мила, Осінь Славна. Прийде, поставить: Мамо, спите? Підведуться мати: – Це ти, моя доню? – Я ішла все лісом, Дуб мене за хустку, Він хотів догнати, Борщик однять! Осінь така мила, Осінь […]...
23. Дарина Брильова – Осінь. Ще тепла, гучна Осінь. Ще тепла, гучна Б’є в мої тихі скроні. Я не занадто сама, Я незнайомка недолі. Примха моя чи жарти? – Листя мені як зорі.. Йду крізь вогні й напасті, Осінь стрічаю нову. Ми з нею зовсім чужі, Тільки волоссям схожі! Осінь, прошу, відведи, Звідси деньки негожі. Я тобі вірити зможу, Норов твій не клястиму.. […]...
24. Іван Вовчок – Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь Мабуть, один лиш я ще не писав про осінь, Ця тітка вічно п’яна від рясних дощів, Які немов солоні сльози від старих відносин, Що ностальгічно роз’їдають закутки душі. От не люблю її, ненавиджу цю осінь. Мій перший вірш про неї буде ось такий, Хорошого я тут не скажу мабуть зовсім, Аж жовтий колір через неї […]...
25. Семенко Михайль – Осінь Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь серпанок густий Ти принесла Ради не дам собі В серці моїм мовчання Спогад ридає в журбі Давнє кохання. 24. VIII. 1913. Київ...
26. Леся Українка – Осінь Рветься осінь руками кривавими До далекого сонечка любого; Кров на шатах препишних шаріється, Оксамит і парчу залива. Так для сонечка осінь убралася, Мов цариця у свято врочистеє, Все, що є на сім світі найкращого, Все зібрала на пишний убір. Але дні все коротшають, міняться, Гляне сонечко й знову захмариться… Журить осінь-сухітниця сонечко, Бо нема в […]...
27. Єлизавета Замана – ця осінь зустріла нас холодом Ця осінь зустріла нас холодом, А ми так мріємо про бабине літо… Зігрівай мене своїм подихом І нам разом буде на диво тепло. Я хочу цю осінь у твоїх обіймах І щоб ти читав мої вірші у кожну ніч тиху Давай, як у наших улюблених Фільмах – ловити зорі на моєму даху Така холодна осінь […]...
28. Ольга Анцибор – Осінь Сивина вже скроні посріблила, Листопадами літа летять, І в душі кохання відболіло, А на серці тиха благодать. Осені п’янке зачарування Вабить зір, нашіптує слова, Як юнак дівчині про кохання Пісню тихим голосом співа. Фарб осінніх буйне розмаїття, Золото й бурштини є у нім, Ще зими далеко лихоліття, Пахне ще дитинством сизий дим. Листям жовтим сповнене […]...
29. Осінь Я шепочу, щоб не розбудити осінь, Щоб не полились із неба ріки. Я до тебе усім серцем хочу, Я до тебе, але в тебе ліки, Від кохання. Вже давно приймаєш, Знаєш, це все рівносильно зраді. Я без тебе звісно не вмираю, Але у житті погасли фарби. Я кричу, щоб розбудити осінь, Щоб вона сльозами світ […]...
30. Юля Миргородська – Осінь на веранді розливає мокко Осінь на веранді розливає мокко В січні ще насниться цей солодкий щем Що озветься в грудях озером глибоким І за краєм серця в душу потече Закіпає джезва Охололи нерви Випиваєш на ніч залишок життя Ця безжальна осінь з тебе маску здерла Пий життя і мокко Пий його до дна...
31. Іван Андрусяк – осінь вечір пора вмирати Осінь вечір пора вмирати Голос кришиться на вітру Сон раптовий як алігатор Підкрадається угору Теплий місяць до ока липне Над повіками нависа Відчувати жага велика Червоніти їдка краса Осінь вечір пора безлика І нікого щоб застеріг Що немає на світі лиха Зрозумілішого за сніг Одержимішого за листя Присоромлене до гілок Правильнішого особисто І вірнішого за […]...
32. Катруся Танчак – Осінь – це просто довго чекати снігу Осінь – це просто довго чекати снігу, Коли пожовкло листя й скінчились гроші, Коли потрібно бігти, але для бігу Ми недостатньо мужні. Коли хороші Люди стають банальними, а важливі Вкрай необхідними, й треба чимдуж тікати. Осінь – це просто дика, до болю в спині, Спроба перемовчати....
33. Володимир Сосюра – Блукає осінь. Безгомінням Блукає осінь. Безгомінням Цвіте її очей блакить, І у садах під вітром синім Багняний плащ її шумить. Вона мете сумні алеї, Де пада золото руде, І важкогривий кінь за нею На чорнім поводі іде. Вже на квітках іней – не роси, І недалеко вже до дня, Як сяде осінь жовтокоса На чорногривого коня, Востаннє гляне […]...
34. Юлія Алейнікова – Вип’ємо кави востаннє Вип’ємо кави востаннє. Дивися мені у очі. У нас такі різні бажання… Тепер ти мене не хочеш. Боявся завжди обпектися, А я полюбляю гаряче. Добре, що ми розійшлися. Бачиш, ніхто не плаче. Пий свою каву без цукру, Я буду пити солодку. Дай на прощання руку. Передчуваю свободу....
35. Юра Матвійчук – Осінь як завжди приходить з відчаєм Осінь як завжди приходить з відчаєм, Й приносить в руках холодну самотність… , А я латаю вже звичні тріщини, Під ноги кидаючи стомлену гордість… Лишаю так слів багато несказаних, Емоцій на грані ракетного вибуху, Дні складаю вже різними пазлами Надіючись, щось зміниться на крихту… Та ні… ти з осінню їдеш в Європу, Я лишаюсь сам […]...
36. Олексій Чупа – Осінь нас застібає, начебто малюків Осінь нас застібає, начебто малюків – на всі гудзики, Вірш визріває в горлянці, а вже за хвилину – стих. Ми довіримось тим, хто відкриє нам гігабайти нової музики, Ми покохаємо тих, хто нас витерпить до вихідних. Осінь нас розбирає й збирає, як пазл, Засинає смішним кошеням на дитячих колінах. Стрімко міняються звички: якщо ночівлі – […]...
37. Осінь – Сосюра Володимир Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
38. Олеся Крисько – Пахучі яблука дарує рання осінь Пахучі яблука дарує рання осінь – Солодше меду присмак на моїх вустах. А у розлук ніхто пояснення не просить. І що в замін, коли душа вже геть пуста? Перегоріло. Опустіло серце. Знову Переступаю через тисячі причин. Свою любов ввела з байдужістю у змову. Усе по колу – безкінечний серпантин. Чия вина, що в серпні пахне […]...
39. Григорій Чубай – Наша осінь з маленькими деревами Наша осінь з маленькими деревами Дуже швидко минула Скільки ж бо треба того часу для Рудого листя щоб опало воно з Невисокого віття Наша осінь з маленькими деревами Дуже швидко минула минуло після Неї багато зим і багато весен і Аж тоді почало падати листя з Дуже високого дерева яке в нашій Осені було і […]...
40. Семенко Михайль – Осінь між гір Пустіє між гір І щовечірньо осінь ходить над бухтою Зорі холонуть. Звідки звідки ти вітре холодний? Звідки твій шепіт шепіт і свист? Я чую твої ручаї Я бачу твої барви В душі моїй невідомості пісня Пісня суму вітра між гір Над бухтою синьою з хвилею Ночами холодіють зорі Пустіє між гір. 11. VIII. 1915. Владивосток...