Юлія Лисенко – Ти зав’яз по груди, наче в трясовині

Related posts:

1. Дмитро Павличко – “Твої груди, наче свічі… “ Твої груди, наче свічі, Палахтять. Дві долоні чоловічі Вже горять. То горять мої долоні, І на грудях, і на лоні – Пальців сто – не п’ять! Може, я золотою стану І впаду. Саме біля твого стану В грань руду. Ти – моє святе кострище, То ж бери мене ще ближче В пломінь молоду. Закричи з […]...
2. Юлія Лисенко – А ця тебе опалить, спопелить А ця тебе опалить, спопелить, Все з коренем живе із тебе вирве. Її б тобі в обійми хоч на мить: Разом увись летіти чи у прірву… Твоє повітря, віра… та й життя – Міліє все, коли її немає. Затям нарешті, що вона не та, Кого роки із пам’яті стирають. В очах стемнілих глиб її душі. […]...
3. Анна Лисенко – Як там та дівчинка, що біля тебе? Як там та дівчинка, що біля тебе? Пахне жасмином, м’ятою, чаєм? Курить без фільтру чи любить цукерки? Як там вона? Як її звати? Як тобі з нею: спокійно чи дико? Куриш перед сном чи засинаєш одразу? Вона тобі пристань чи кінцева зупинка? Не те щоб цікаво. Просто дай знати… Якщо часом спитаєш, то я теж […]...
4. Юлія Кириленко – Бабусенько Бабусенько, голубко мого серця, Побудьмо лиш з тобою наодинці, В житті я не випрошую гостинці, А прошу в Бога доленьки люстерце, Щоб глянуть і побачить там тебе, Де мудрості дітей моїх навчаєш, Де старості ніяк не помічаєш, Де лютий біль ніколи не шкребе… Бабусю, обійми мене, будь ласка, Не знаю, скільки нам відміряв Бог, Та […]...
5. Анна Лисенко – Зустріч з тобою Зустріч з тобою схожа на рецидив наркомана – Ось я собі живу, чай п’ю, Когось навіть кохаю. Абсолютно непогано виживаю, Звичайно не рай, Але номерів люкс я не вимагаю. Аж тут погляд, як ножа край, Ріже по живому. Пульс пришвидшується, Слова стають невагомі, Так, мабуть і виглядають, Пост-викидні любові....
6. Павло Мовчан – “Волоподібний місяць впирає в груди роги… “ Волоподібний місяць впирає в груди роги. Спокійний, мов Себастьян, Завмер, аби не ворушилась на мені стерня. Лежу у полі, І мене простір оглядає… Свобода самоти, І самота свободи. У пам’яті моїй твій образ Збільшивсь втричі. Тебе я можу досягти лиш колоском… Але ж стерня безхлібна, І беззмістовні спогади, Бо за безмежжям пам’яті іти Безглуздо. Вже […]...
7. Іван Франко – “Зближаєсь час, і з серцем, б’ючим в груди… “ Зближаєсь час, і з серцем, б’ючим в груди, Я вирвуся, щоб бачити тебе, Порвати пута фальші і облуди, Що тисне нас і по душі скребе, Пробить стіну, котрою людська злість Нас, друже мій сердечний, розділила, Не знаючи, що в наших серцях сила, Котрої ржа упідлення не з’їсть. Зближаєсь час, і, радісно тремтячи, В твої обійми […]...
8. Надя Ковалюк – Чому з тобою, наче на дуелі? Чому з тобою, наче на дуелі? Не стати б твоїм ворогом лишень. Я зачиняю в серце своє двері, Ховаючи його, як ту мішень. Ти цілишся образами, словами, Шукаєш найболючіші місця. Скажи мені, що сталося між нами: Кінець кохання, чи банальна гра? Чому з тобою, як на полюванні? Де ти – мисливець, твоя здобич – я… […]...
9. Надія Ковалюк – Чому з тобою, наче на дуелі? Чому з тобою, наче на дуелі? Не стати б твоїм ворогом лишень. Я зачиняю в серце своє двері, Ховаючи його, як ту мішень. Ти цілишся образами, словами, Шукаєш найболючіші місця. Скажи мені, що сталося між нами: Кінець кохання, чи банальна гра? Чому з тобою, як на полюванні? Де ти-мисливець, твоя здобич-я… Напевно, ця дуель буде […]...
10. Юлія Кириленко – Лист від музи Я пишу тобі сотні літ, Доки небо світанком тішиться, Доки кров досягає ланіт, Твого тихого раю грішниця. Ти до себе мене візьми, Заварю тобі чаю із м’яти, Замість ковдри укрию крильми, Щоб було тобі солодко спати. Я напою твою пам’ять словом, Чистим словом, без домішок хмелю, І тікатиму завжди раптово, Щоби ти не звикав до […]...
11. Анна Лисенко – А якщо серйозно А якщо серйозно, то нічого серйозного. Я виживаю. Ти вчив дзвонити по нагальній потребі, І важко усвідомити, Що дзвонити, по суті, не треба. Все дуже просто. Дорога завжди веде в небо, Або в Рим. Але краще в небо, Там світло і там мій дім. Якщо серйозно, то кожен день – пекло. Як думаєш, це причина […]...
12. Юлія Алейнікова – Сьогодні разом, певно, ми востаннє Сьогодні разом, певно, ми востаннє. Востаннє бачу блиск твоїх очей. З тобою бути. Ось моє бажання! Блукати разом в теміні ночей. В останній раз моя рука в твоїй, В останній раз блукаєм під зірками… Це ти довів реальність моїх мрій, А завтра мрії будуть під замками. А завтра не знайду твоїх слідів, А завтра уже […]...
13. Непомнящий Віктор – Я наче із тобою, але сам Я наче із тобою, але сам, Ти наче з ним, та час від часу ти зі мною, Не задавай мені болючих запитань, Чи я люблю тебе, чи стану ще собою. Ти з ним лягаєш в ложе, я пустий, І час від часу переповнюють бажання, Набрати ванну і зануритись у ній, Мій світ як хвилі твого […]...
14. Юлія Кириленко – Милый папочка Милый папочка, в твой день рожденья С чистым сердцем хочу пожелать Я Господнего благословенья, И лет сто этот день отмечать. На плече твоем пусть неустанно Ангел крыльями машет святой, Отгоняет беду и нежданно Наградит тебя вечной весной. Ты надежда моя и опора, Мой корабль на волнах судьбы, Не одно уж поддалось нам море… К Богу […]...
15. Єлизавета Замана – обіймав плечі… цілував груди Обіймав плечі Цілував груди Цієї ночі Для нього була всюди. Вдоволений Гарячий ще, та опісля Нею зневолений Із вуст мов пісня Линуло одне: МОЯ… Та, як від вовка оте зайченя Вислизала від нього Кожного дня. Кожного ранку нестримного. Коли поверталась вночі Замріяно дивився В її зелені очі Вона тепер для нього вся. А ранком сніданок […]...
16. Анна Лисенко – А якщо от прямо зараз А якщо от прямо зараз, серйозно, так дійсно не по-дитячому, То всі оці історії про принців, про “власних” і інше – казочки. Теорії, всі як одна твердять, він знайдеться, Але йде час, а от саме він чомусь не знаходиться. Може тому що міфічного саме Того, якого треба, нема? Калейдоскопом пробігають інші, і ти з надією […]...
17. Анна Лисенко – Своїй ампутованій половині Своїй ампутованій половині я читаю вірші уже в спину, Розказую про те, що в принципі, якщо захотіти, І викинути весь підлітковий максималізм, І видалити з плей-листа Земфіру, То жити і не писати йому цілком можливо. Але все ж я лежу, дивлюсь в стелю, Веду з ним монологи в районі серця, Говорю чітко, з паузами і […]...
18. Анна Лисенко – Блістер кетанолу, три упаковки колдфлю Блістер кетанолу, три упаковки “колдфлю” І жодного “люблю” в поштову скриньку твою. Я думала ти СНІд, чи ще яка смертельна хвороба, А виявилось – банальна простуда, максимум, грип, Я перестала тримати тебе, й ти зник. Хтось би плакав, а я кажу “чудово”, Й вивожу це слово на зап’ясті лівої руки, Якщо серйозно, то без тебе […]...
19. Юлія Кириленко – Лиш потерпи Лиш потерпи, це не на мить – навічно Твоєї я торкнулася душі, Ти зможеш посміхатися зустрічним, Та серця більш не зможеш їм лишить. Лиш потерпи, це не на мить – назавше, Як я в твоїх, так ти в моїх очах. Життя ми вип’єм із одної чаші, І зорі ми розсиплем по вітрах. Лиш потерпи, не […]...
20. Юлія Алейнікова – Ми будемо жити далі, друже Ми будемо жити далі, друже, У кожного власний куточок щастя. І ти, чужий і вдавано байдужий, Для мене лишишся таким же прекрасним. Ми будемо жити далі. Тихо, Буденно, неначе ми ледь знайомі. Короткі розмови з нервовим сміхом, Непрохані спогади як судоми. Ми будемо жити далі. В темпі, Змінимо думку, місця й партнерів. З тобою бувало […]...
21. Юлія Кириленко – давай порахуємо зорі Давай порахуємо зорі на небі, І хай нас розділять міста, Свої на дністровій простелю я греблі, Твої ж упадуть на вуста. Давай порахуємо зорі – не гроші, Ціни їм не скласти в віках, І хай подивуються з нас перехожі, Що сяйво розквітло в руках. Давай порахуємо зорі в півночі, Складемо до пазухи їх, Це бачачи […]...
22. Юлія Кириленко – Горгони-вулиці пронизують міста Горгони-вулиці пронизують міста, Їх підперезують в один кривавий дотик… Крізь кілометри ти протягуєш уста, Ловлю їх крізь доріг журливі ноти. Відомо всім, хто відстань зчаклував – Диявол так жартує недоречно. Так от над чим сміявся Борислав, Ми як і він стражданнями наречені. Відмірюю до зустрічі секунди, В мої крокуєш подумки обійми. Мов з марева сліпучий […]...
23. Юлія Кириленко – до матері Коли посріблить сивина твої вже скроні, Далекі спогади у зморшках оживуть, Я міцно-міцно стисну у долонях Ті руки, що лише тепло несуть. Їх поцілую – й очі засіяють, Тихенько спуститься усмішка на уста… У цілім світі кращого немає, Ніж материнська заповідна доброта. Із першим подихом народжується в серці, У кожнім погляді усе життя вона, Наповнює […]...
24. Павло Мовчан – “Ця тиша – наче плач дитячий серед ночі… “ Ця тиша, – наче плач дитячий серед ночі: Спалахує, горить, підчорнена вогнем, І лускається скло – хтось голосно регоче, Упавши, замовка – створіння кам’яне… І болісно мовчить принишкло, наче пташка, Цей згусток блазнувань чи отверділий сміх… Тобі пониклий дух звести, мов камінь, важко, А вигукнуть “Спасіть!” в пробоїну – не міг… Мовчить людський словник… мовчать […]...
25. Юлія Смаль – Йшов їжак, кошик ніс Йшов їжак, кошик ніс, В кошику малина. Важко нести через ліс Ягоди для сина. А хом’як не носив Ягоди для сина, Просто хату він зробив Прямо у малині!...
26. Юлія Кириленко – два янголи Де два світи переплітають руки, Небесна плине лазурова світлотінь, В чеканні, після довгої розлуки Зустрілась дівчина із янголом святим. Ця мить у карбі дивним поєднанням Очей ясних, мов сяйво всіх зірок, Вона для них і перша, і остання, У дім свій – в рай, або в безодню крок. Вона не може руку простягнути, Не може […]...
27. Юлія Алейнікова – Він просто проходив повз Він просто проходив повз, Поки я своє віддирала тіло Від асфальту. Коли наркоз Надій і мрій на мене вже не діяв. Я в ньому шукала рятунку, Як голосу глузду під час істерики. Я знала, що ці стосунки Малесенька скринька з метеликом: Відкриєш – втече, мов дим, Залишиш – він складе крила. Ти випадково був трохи […]...
28. Юлія Кириленко – Рожевих уст твоїх світанок Рожевих уст твоїх світанок, Рум’янця ніжний оксамит, І наших мрій метеорит Розтане, коли прийде ранок, Лиш сяде сонечко на ганок, А місяць втопиться в дніпрі, У ранньозоряній порі Чигає вже на нас розлука, Що крає серце без ножа, Знайома наша, не чужа, Щодня їй подаємо руку, Впускаючи криваву муку, Бо нам по-іншому не можна… Від […]...
29. Юлія Алейнікова – Я іноді хочу синє волосся Я іноді хочу синє волосся І тату по усьому тілу. Занадто нормальна. Тому й не збулося. А може не дуже й хотіла? В думках моїх часом коїться Дещо не зовсім пристойне… Іноді дуже хочеться Просто не бути собою. Березень, 2013...
30. Золотое сердце России мерно бьется в груди моей” “Серебряный век” русской поэзии… Имена, даты, направления… Многие его представители ощутили счастливые минуты подъема и славы, а затем были втоптаны в безвременье тяжелыми сапогами революции, гражданской войны и культа личности. Николай Гумилев. Многие десятилетия мы были обречены на слухи и домыслы о его судьбе – и о жизни его, и уж тем более об обстоятельствах […]...
31. Юлія-Ванда Мусаковська – Чотири стіни Чотири стіни, і глухо неначе в танку, І це фіолетове плаття старе, як світ Воно пам’ятає перші наші світанки, Де липи, немов обурені пуританки, До нас простягали кістляві долоні віт Чотири стіни, і фото заплющить очі, Бо парко, бо тисне у скроні йому картон І я забуваюся… просто забути хочу Неголені щоки, зовсім дитячий почерк […]...
32. У всіх хто народився в дев’яностих… – Юлія Кручак У всіх хто народився в дев’яностих мала бути яскрава балонєва куртка в початковій школі У мене була рожева Такі куртки називались “інопланетяни” Я тоді дивилась мультсеріал “ракети” Мріяла стати баффі Або просто вчителькою Хотіла мати стосунки Тепер розумію що лише для того щоб хтось носив мій портфель додому Бо в ньому було багато книжок Бо […]...
33. Юлія Кириленко – Я не вмію читати вірші Я не вмію читати вірші І писати я їх не вмію, Просто часом я ними хворію, Ніби грипом, чи ще чимось іншим. Ось іду я собі спокійно, Перехожим вдивляюсь у вічі, Та не так, як на допиті слідчий, Лише тихо, легесенько, мрійно… Аж раптово хапає за комір, І вперед підганяє дужо, Вітер мій, що за […]...
34. Ірина Цілик – Наче райдуга в сепії Наче райдуга в сепії, Наче дія якоїсь там серії, Що транслює УТ, Через місто, бруківкою, Обережною сірою кіткою Та-Що-Плаче іде. В неї взувка позичена, В неї сумка зворушливо-кітчева, В неї ноги гудуть. Їй назустріч, бруківкою, З чорно-білою хижою плівкою Я-Що-Бачу іду. В контровому освітленні Її сльози оранжево зліплені Зі скляного жалю. Оголяючи оптику, Я від […]...
35. Життя – це, наче, дорога довга Життя – це, наче, дорога довга, Яка завжди має початок і кінець. Вона різними емоціями повна І ти у грі під ярликом – гравець. В цій грі виконуєш роль головну, Бо сам творець своєї долі. Музику обираєш: повільну чи швидку, Не знаючи що принесе: радості чи болі. На дорозі завжди багато перешкод, Які захочуть тебе […]...
36. Василь Стус – Пірнаю в ночі, наче в сни Пірнаю в ночі, наче в сни, До ранку не прочахну. А три весни, як три стіни, Пополотніли з жаху. Ще видиться: тонка сосна Пірнути в небо хоче, Стоїть дружина голосна І в безвість тупить очі. Туди провадять тільки сни, Але немає шляху. А три весни, як три стіни, Пополотніли з жаху....
37. Павло Мовчан – “Волосся скрипки, наче хміль… “ Волосся скрипки, наче хміль, Оповило – не відпускає, То білоцвітна заметіль Мене діткнулася руками, Кущем шипшини – в сповитті Ожини дикої гінкої, Що не дає мені в житті Ані хвилини промивної. Настирні струни обгорнули Галуззя випростаних рук; І скрапував, як плач зозулі, У синю тишу теплий звук. Ожинний жур, іржа ожинна Зрожевили тужаву цвіть, І […]...
38. Юлія Кириленко – Зглянься світе наді мною! Зачекай, не спіши, більш не треба Душу ніжну словами кропити, Подивись, сонцесяйний мій Фебе, Глянь на мене, блаватовий світе! Хоч тобі далебі не до мене, Ти вгорі загаптований цвітом, Я ж сплітаю тут руки студені, Проростаю в душі неофітом. А десь там, серед вулиць-мережок, В’ються долі нитки мов шовкові, Мойри плутають їх обережно Візерунками на […]...
39. Павло Мовчан – Віддзеркалення (“Мій відбиток, наче гальку… “) Мій відбиток, наче гальку, дошліфовує вода, І виплутується чайка, бо зелена борода Розпустилась за водою – в ній краснопери живуть. Чорні хмари наді мною – шерхлювать мене почнуть. Всі зазубрини вже знято, вже гладенький, наче скло, Лише губи ще щербаті і пощерблене чоло. Відшліфовано й горлянку – звуки чисті, ніби ртуть. Храмам губи наостанку треба […]...
40. Дмитро Павличко – “Ти пахнеш, наче конюшина біла… “ Ти пахнеш, наче конюшина біла, Я ж підійшов до тебе, ніби кінь, Губами доторкнувся твого тіла, Де повно ніжних, тайних тремкотінь. Тебе не бачив я, а тільки запах Вдихнув з твого гарячого плеча, І в пахощів твоїх ласкавих залпах Спізнав – ти жінка вже, а не дівча. І я злякався – муж, а не хлопчина, […]...