Юлія-Ванда Мусаковська – Чотири стіни
Чотири стіни, і глухо неначе в танку,
І це фіолетове плаття старе, як світ
Воно пам’ятає перші наші світанки,
Де липи, немов обурені пуританки,
До нас простягали кістляві долоні віт
Чотири стіни, і фото заплющить очі,
Бо парко, бо тисне у скроні йому картон
І я забуваюся… просто забути хочу
Неголені щоки, зовсім дитячий почерк
На шиї родимку, погляд, зухвалий тон
Чотири стіни – коробка з-під черевиків,
З місцевої флори й фауни – цвіль та міль
І пилом осядуть спогади на повіки…
Нечувана річ – довіритись чоловіку
І Шляхом Чумацьким
Пустити його
По сіль
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юлія Мусаковська – Знайди собі жінку для життя Знайди собі жінку для життя, Для продовження роду, Для праці, Для збереження традицій і звичаїв. Жінку, яка відлипає, мов тісто від пальців, Коли її достатньо вимісиш. Жінку, яка крохмалить постіль і сорочки, Має маленьку родимку на верхній губі, Знає дати народження всіх твоїх родичів, Не забуває спитати, Чим ти сьогодні обідав. Жінку, яка розуміє з […]...
- Олена Багрянцева – Знали стіни мою історію Знали стіни мою історію. В синіх килимах холод плив. І звивались в німій агонії На віконницях крапки злив. Шепотілися мідні дзвоники. В кранах тихо текла вода. І дивилася з фото скромно так Мила мама – ще молода. Знали стіни – і вже не квапились. В синіх човниках холод плив. І любов, що колись тут трапилась, […]...
- “І дальше смерті – рідна Україна” (за твором В. Стуса “Весь обшир мій – чотири на чотири”) Вірш “Весь обшир мій – чотири на чотири” датований 1965 роком. Ще попереду арешти, тюрми, заслання, але Василь Стус ніби передчуває свою долю. І цьому були причини. Коли знайомишся із життєвим шляхом поета, на перший погляд здається, що все для нього складалося вдало. Закінчивши школу, вчився у педагогічному інституті; недовге вчителювання у середній школі перервав […]...
- Внутрішній світ ліричного героя (“Весь обшир мій – чотири на чотири”, “Терпи, терпи – терпець тебе шліфує… “) (2 варіант) “Поет повинен бути людиною. Такою, що, повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється од неї, як од скверни. Поет – це людина”. Ці слова написав В. Стус. Їх він підтверджував своїм життям і своєю творчістю. Стусу завжди боліла доля українського народу. За це він страждав: його заарештовували, переслідували. Помер він також у тюрмі. Біль непорозуміння, […]...
- Герасим’юк Василь – Є стіни, стеля Є стіни, стеля. Вже заходь до хати. Нема підлоги – Вигадать не зміг. А на стіні Припала божа мати До ніг месії. До пробитих ніг. Не на стіні, А на землі, під нами, Притрушеній отавою, Сирій, Проступлять Губ твоїх криваві плями. Шепочеш: “Боже мій!..” – Як: “Сину мій!..” Зоря слов’янська, Сиві склавши крила, Як із […]...
- Внутрішній світ ліричного героя (“Весь обшир мій – чотири на чотири”, “Терпи, терпи – терпець тебе шліфує… “) (1 варіант) Василь Стус… Патріот у найвищому значенні цього слова. За свою любов до України він заплатив життям. Але власну трагічну долю поет обрав сам. Мордовія, Колима, Урал, а перед очима – “Україна написалась на мурах тюрми”. Зовсім інакше могло скластися життя Стуса, бо спочатку все було добре: навчання в інституті, вчителювання, перші поетичні спроби, аспірантура. Та […]...
- Алла Вишня – Напиши мені, пташко, чотири останніх листа Напиши мені, пташко, чотири останніх листа. Я із кожним листом буду трішечки помирати. Я заплющую очі, я тихо рахую до ста, Моє серце кричить, як заряджені болем гармати. І у кожнім листі напиши мені тільки по слову, Я ж, як світло в пітьмі, берегтиму твої листи. Я ще пам’ятаю твій сміх і твою бездоганну мову, […]...
- Розлилися води на чотири броди – Веснянки РОЗЛИЛИСЯ ВОДИ НА ЧОТИРИ БРОДИ Розлилися води на чотири броди. Гей, дівки, весна красна, зілля зелененьке. Що в першому броді зозуленька кує, Гей, дівки, весна красна, зілля зелененьке. А в другому броді щука-риба грає, Гей, дівки, весна красна, зілля зелененьке. А в третьому броді соловей щебече, Гей, дівки, весна красна, зілля зелененьке. А в четвертому […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня друга) Голос: Підібрано до рей і збито паруси, Чекає вся команда абордажу. На марсі варта дивиться у синь, Зіперлись ліктями на снасті ляжі. Над парусами – мак небесних карт, Гойдає реї дивний бриз-бродяга. Серед навах, мушкетів і бомбард Перед веде гнучка толедська шпага. Три шаблі, як сторожа трьох сторін, І шпага, що замкне крицеве коло, – […]...
- Юлія Холод – Життя коротке Життя коротке, Життя маленьке – Чотири нотки, Пісочку жменька… Сьогодні плачеш, А завтра звикнеш. Тепер щось значиш, А завтра зникнеш. Життя коротке, І треба жити, За щось боротись, Когось любити. У той пісочок Вмістити море, Гарячі ночі, Холодні зорі. І вже за краєм Душа бентежна В мовчанні взнає – Життя безмежне…...
- Мої роздуми над романом Юрія Яновського “Чотири шаблі” Мої роздуми над романом Юрія Яновського “Чотири шаблі” “У 1925-1929 рр. написані мої книги “Кров землі”, “Майстер корабля”, “Чотири шаблі”. Вони несуть на собі важкий тягар дрібнобуржуазного світогляду, від якого я, безперечно, із труднощами, визволявся в наступних двох десятках років”, – напише Ю. Яновський у статті “Мої помилки” в “Літературну газету” 1948 р. Уявляєте, якою […]...
- Юлія Лисенко – Ти зав’яз по груди, наче в трясовині Ти зав’яз по груди, наче в трясовині, Думав, що на твердому стоїш. Звісно, мій коханий, ми з тобою винні За нас двох, за кожну нашу ніч. Кожен дотик, погляд, слово, навіть думку – Вдвох з тобою крадемо чуже. Ми свою буденність, мов стверділу гумку, Розрізаєм пристрасті ножем. Біль солодкий, млосно – просто дика мука, Що […]...
- Дев’ятниця до Страдецької Матері Божої Нерушимої Стіни Достойно є воістину величати блаженною Тебе, Богородицю, Присноблаженную і Пренепорочную, і Матір Бога нашого. Чеснішую від Херувимів і незрівнянно Славнішую від Серафимів, що без зотління Бога Слово породила, Сущую Богородицю Тебе величаємо. Молитва на початку дев’ятниці О всеблагий і милосердний Отче наш, перед ликом Твоїм і Пресвятої Матері Небесної Нерушимої Стіни стою, пройнятий(а) жалем, і […]...
- Юлія Кириленко – Наш пароль Зима лиш крок – а тут весна вже плаче, Малиново-п’янким кипить дощем… Невже душі моїй отак призначено, Що погляд їй тавро їдке спече? Нам кажуть: у що віриш – те і збудеться, Реальність постає з палких думок. Тоді я стану затишною вулицею, Аби щодня ловити твій моторний крок. Ти кажеш, що сумуєш… доведи мені! Як […]...
- Юлія Кириленко – І плаче ніч І плаче ніч, і місяць плаче, І тонуть зорі у вогні, П’янке кохання і незряче В блакитно-ніжній вишині Крилом мене не доторкнеться, І не опустить погляд свій, Розбитого не буде серця, Не місце й долі медовій. Терпких розлук я не спізнаю, Ніколи й болю не відчуть… Це шлях до пекла чи до раю? Куди лиш […]...
- Юлія Алейнікова – Я іноді хочу синє волосся Я іноді хочу синє волосся І тату по усьому тілу. Занадто нормальна. Тому й не збулося. А може не дуже й хотіла? В думках моїх часом коїться Дещо не зовсім пристойне… Іноді дуже хочеться Просто не бути собою. Березень, 2013...
- Юлія Кириленко – Про що мовчиш? Про що мовчиш? Ховаєш погляд, Тремтять обпалені вуста… Рахую подумки до ста, Терпкий хоч проганяю спогад, Та бережу твого листа. Про що мовчиш? Скажи хоч слово, Я зрозумію все сама, Без болю й радощів нема. Хоч там брехня – нектар медовий, Хоч правди крапля прегірка, Хоч трунку звабного ріка, Те прагну знати, я готова. Про […]...
- Юлія Алейнікова – Геть простір, геть цей клятий простір Геть простір, геть цей клятий простір, Геть стіни, перехрестя і поля… І це життя не схоже вже на розстріл, Є ти і я, є просто ти і я… Не чуючи твій тихий, ніжний шепіт, Я знатиму усі твої думки… І світом неймовірним і безмежним, Ми станемо єдиним, я і ти… Ми, кажуть, і насправді маєм […]...
- Іван Андрусяк – Чотири сонети повільної смерті 1. Він нині не побачить паркана Він мусить вуха воском затуляти Іде вода у гості до теляти Така сама як небо та сумна Теля не хоче пити бо теля Ще не кохалось бо воно невинне Сп’яніле поміж запахів і звивин Воно блукає мозком коваля Тож ланцюга коваль не докує До паркана не зможе присилити Ані […]...
- Юлія Мохнач – Літо якесь безсоромне і зовсім холодне Літо якесь безсоромне і зовсім холодне, Тільки й тепла, коли ступнями по вуглях. Птахи розучились літати й падають долі, А люди навчились ходити, але не той шлях. Літо це хмуре збирає криваві врожаї, Всі труни і клуні вже повні, набиті сповна, Та знов опускаються стяги в тихій печалі, І ходять по колу усі, наче зняті […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня п’ята) Голос: Щаслива путь, у далеч ідучи! Топчіть її, оріть важку планету. Життя є рух, життя є числа числ, І люди в них – безодень силюети Таємний час, мов ніч і мов кажан, У темряві ховає чорні крила Загоїлось чимало славних ран, Кривавих ран, що землю напоїли Над трупами солдат росте трава – Незмінна доля і […]...
- Юлія Кириленко – два янголи Де два світи переплітають руки, Небесна плине лазурова світлотінь, В чеканні, після довгої розлуки Зустрілась дівчина із янголом святим. Ця мить у карбі дивним поєднанням Очей ясних, мов сяйво всіх зірок, Вона для них і перша, і остання, У дім свій – в рай, або в безодню крок. Вона не може руку простягнути, Не може […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня шоста) Голос: У пісні шабля татарву січе, У думі – за дружину вірну править. Бредуть, співають люди без очей, Перебираючи струну і славу. Лише про честь – сліпий речитатив, Про вірність і хоробрість побратимів. Розчісувачі грив старих часів, Важких боїв – боями нелюдимі! За тьмою – тьма, як доля кочова. В обличчя – непрозорий вітер лине. […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня перша) Голос: Благословіть почати щирий труд, Що відчинив би далину, як двері. Довірте недостойному перу Достойне слово ставить на папері. Багато в світі радости й принад, Країн багатих і зелених вічно, На сонці спіє синій виноград, І синє море майорить музично. Чудесні дива ходять по морях, І манять нас, і заклинають ніжно. Та що нам їхній […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня третя) Голос: Приходь іздалеку, одчай труби, Великої військової тривоги! Летіть, летіть весняної доби, Земля і кінь, списи і корогови! О вітре мандрів, весну розвівай, Підкинь до неба пил полків кінноти! Земля лежить – щасливий, теплий край, І коливаються її висоти. Встає туманна путь і день оман, Весна народжується під копитом. У неймовірний синій Ханаан Ідуть полки […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня четверта) Голос: Бригади кінної сувора честь Не може падати або згасати! Життя тече, рушниця тре плече, Перетомилися в боях солдати. Далекий край – його таємний док – Пливе мінливо і росте туманом. В патронах порох до кінця замок, Давно вперед не кличуть барабани. Надія падає, як в море день, Звірячий – до берестя кличе голос, І […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня сьома) Голос: Ми путь свою пройшли, як гагаган, Що з неба од зорі схилив орбіту. У ніч, у млу, у біль, у дикий лан Летіло непідковане копито! Дихання моря пестило фрегат. Широкий вітер з півдня шторм заводив. Незнаних напрямків ішов пасат, Прапорами вимахував без коду. Незнаних напрямків ішов пасат! Нечуваної сили і завзяття – Стелився гул […]...
- Дмитро Загул – Перший мій погляд Мій перший погляд дитячий На заграву сонця впав, І промінь яскраво-гарячий Мої очі вперше скупав. Горіли вогні червоні В чоловічках моїх очей, І сонця рожеві долоні Доторкались дитячих плечей. Од ночі сонце втікало За далекі, сині шпилі І червоною кров’ю стікало Крізь повіки, в жили мої. Стікало краплями в очі І в серці палало вогнем, […]...
- Юлія Смаль – Панда Десь в Австралії чи в Азії, Може, навіть в горах Андах, Чи в Америці, чи в Празі, Оселилась дивна панда. У пухнастій шубі модній, Трохи чорній, трохи білій, Навіть леви з нами згодні – Дивна панда, але мила. Панда дуже любить гратись З мавпенятами і вовком, Має маму, має тата І сестричку з білим боком. […]...
- Юлія Кириленко – На сугробах застылых душ На сугробах застылых душ Нити дней обвила человечность. Мы друг другу до боли чужды, До крови мы друг с другом вечны. Безупречный новый костюм, Из эфиров сплетенное платье. Кошельки с нами пляшут румбу, Жаля яда пунцовой печатью. На кусочки распродан мир, Почитаются ловкость и гибкость. ” – Что сегодня у нас на гарнир? – два […]...
- Юлія Смаль – Лисів син Чути пісню на узліссі: Народився син у лисів, То ж радіє вся родина Рудохвоста, рудоспина. Тато-лис синочку лиску Змайстрував уже колиску, Щоб співати колисанку Від смерканку до світанку. І бабуся, і сестричка Теж не спали цілу нічку, Бо малому рудовуху Не давали спати мухи....
- Юлія Кириленко – Лист від музи Я пишу тобі сотні літ, Доки небо світанком тішиться, Доки кров досягає ланіт, Твого тихого раю грішниця. Ти до себе мене візьми, Заварю тобі чаю із м’яти, Замість ковдри укрию крильми, Щоб було тобі солодко спати. Я напою твою пам’ять словом, Чистим словом, без домішок хмелю, І тікатиму завжди раптово, Щоби ти не звикав до […]...
- Юлія Кириленко – Бабусенько Бабусенько, голубко мого серця, Побудьмо лиш з тобою наодинці, В житті я не випрошую гостинці, А прошу в Бога доленьки люстерце, Щоб глянуть і побачить там тебе, Де мудрості дітей моїх навчаєш, Де старості ніяк не помічаєш, Де лютий біль ніколи не шкребе… Бабусю, обійми мене, будь ласка, Не знаю, скільки нам відміряв Бог, Та […]...
- Юлія Алейнікова – Вип’ємо кави востаннє Вип’ємо кави востаннє. Дивися мені у очі. У нас такі різні бажання… Тепер ти мене не хочеш. Боявся завжди обпектися, А я полюбляю гаряче. Добре, що ми розійшлися. Бачиш, ніхто не плаче. Пий свою каву без цукру, Я буду пити солодку. Дай на прощання руку. Передчуваю свободу....
- Юлія Кириленко – Милый папочка Милый папочка, в твой день рожденья С чистым сердцем хочу пожелать Я Господнего благословенья, И лет сто этот день отмечать. На плече твоем пусть неустанно Ангел крыльями машет святой, Отгоняет беду и нежданно Наградит тебя вечной весной. Ты надежда моя и опора, Мой корабль на волнах судьбы, Не одно уж поддалось нам море… К Богу […]...
- Юлія Кириленко – Пробач Пробач, та я, мабуть, не долюбила… Пробач, та я, мабуть, не долюблю… В мені розтала іскри тої сила, Що слала пісню вітру-скрипалю. Пробач, та я, мабуть, не залишусь, Пробач, та я, мабуть, піти повинна. Ти осушив до дна із серця муст, І опустошив всі мої судини. Пробач, та доля, мабуть, оступилась, Пробач, що я тебе […]...
- Юлія Кириленко – Они держались за руки Они стояли, держались за руки, Плотно сжимая пальцы, Мне в окно постучалась радуга: “Некрасиво так долго пялиться”. Дескать, что о тебе подумают, Ни манер, ни стыда, ни совести. Под альтанки лазурной рюмкою Две души укрывались от горестей. А я просто любуясь, завидую… По алее шагают устало, Тем двоим 60 как минимум, Но улыбка на лицах […]...
- Юлія Алейнікова – Не вір мені Не вір мені. Не вір мені. Не вір. Мечеться у грудях дикий звір. Ти змушуєш його лягти на спину, Лоскочучи йому м’який живіт. Моє терпінння склало заповіт. Я більше не вдаю холодну леді, В мені вулкани й плавлені дроти. В мені пульсуєш ти, Палаєш ти. Не вір мені. В мені немає правди. Але лишися. Поруч. […]...
- Юлія Кириленко – до матері Коли посріблить сивина твої вже скроні, Далекі спогади у зморшках оживуть, Я міцно-міцно стисну у долонях Ті руки, що лише тепло несуть. Їх поцілую – й очі засіяють, Тихенько спуститься усмішка на уста… У цілім світі кращого немає, Ніж материнська заповідна доброта. Із першим подихом народжується в серці, У кожнім погляді усе життя вона, Наповнює […]...
- Юлія Кириленко – Лиш потерпи Лиш потерпи, це не на мить – навічно Твоєї я торкнулася душі, Ти зможеш посміхатися зустрічним, Та серця більш не зможеш їм лишить. Лиш потерпи, це не на мить – назавше, Як я в твоїх, так ти в моїх очах. Життя ми вип’єм із одної чаші, І зорі ми розсиплем по вітрах. Лиш потерпи, не […]...
Вірш тараса шевченка думи мої думи скорочено.
Ізборник »