Юля Миргородська – Менше жалю за вчорашнім

Related posts:

1. Ляля Бо – Що менше ритму, то більше віри Що менше ритму, то більше віри. То більше крові і самозречень, Бо те, що справжнє, не має міри Не носить шкіри І недоречне. І недосвітле, і недотемне, І недодемон, … бо майже янгол. Чим менше ритму, тим вужча тема, Біліші вірші, Незграбніш ямби… Блискучі очі – вся ніч по венах І так тремтить, ледь не […]...
2. Тебе стає менше Чомусь тебе стає, все менше й менше, В моїх думках, в моєму серці. Ти полетів давно на волю, А я ще молю й молю долю, щоб повернувся ти доме, Забрав усю печаль від мене, Зігрів сердечко і послухав: як в темряві літає муха, Як виє вітер за віконцем чекаючи до ранку сонце, Як сніг скрипить […]...
3. Олена довганюк – Чомусь мені все менше хочеться ходити по клубах Чомусь мені все менше хочеться ходити по клубах, грати в комп’ютерні ігри, зависати годинами в чатах, мати сотні віртуальних, навіть незнайомих мені “друзів”… А все більше хочеться проводити часу з коханою людиною, із СПРАВЖНІМИ друзями. Як же набридли ці галасливі гулянки нинішньої молоді… Те, що раніше вважалося аморальним, зараз цілком нормально. Вільне життя, сексуальна революція […]...
4. Юля Миргородська – Перевезення серця з місця на місце Перевезення серця з місця на місце, В надії розгубити усе, що у ньому є. І десь далеко від дому заново народившись, Відчути, що б’ється, що все-таки серце живе. Є у горах престоли, а вітер – єдиний супутник. Подаруй йому тільки лабіринти своїх легень. Ризикни – розведи в різні сторони руки, Світ обійме тебе. Ти мов […]...
5. Юля Миргородська – на коліна саджу кота На коліна саджу кота, А він хоче до серця, Його не обдуриш. Там болить. там гроза. Запікає душа. Полікуєш? Там маленьке дитя І таке ж кошеня. Їх зігріти б. А тобі тільки дай В саму душу мені Муркотіти… Авотр: Юля Миргородська...
6. Юля Миргородська – Осінь на веранді розливає мокко Осінь на веранді розливає мокко В січні ще насниться цей солодкий щем Що озветься в грудях озером глибоким І за краєм серця в душу потече Закіпає джезва Охололи нерви Випиваєш на ніч залишок життя Ця безжальна осінь з тебе маску здерла Пий життя і мокко Пий його до дна...
7. Юля Миргородська – коли ти не вписуєшся у прохід Коли ти не вписуєшся у прохід, Задумуєшся, проходиш на поверх вище, Бо крутиться на язиці Задумка нового вІршу. Чи одягаєш не ту краватку, В якій, доречі, тобі не гірше,- Значить ти в нормі. Значить з тобою усе в порядку. Коли тебе нудить від трендолюбів – Постійних відвідувачів пасажів, Гурманів з солідним стажем. Поряд з такими […]...
8. Юля Миргородська – Щось їй кричало прямо з серЕдини Щось їй кричало прямо з серЕдини, – тікай. хоч до біса. хоч боса. біжи. Туди, де ще теплі обійми розведені Чекають на тебе. швидко звертай туди. Щось поки бігла ойкнуло в грудях. – півподиху й кисень потік, як ртуть. Звідки тікаєш, про тебе завтра забудуть. Та й гірше бувало. і після такого живуть. Щось шепотіло: […]...
9. Павло Мовчан – Розгорнути книгу Книгу життя розігни, бо промкнулась трава крізь окладень І рядок голосний, мов струмок, ниже літер розсаду. Ось над урвищем хмар уривається громом хвилина, В очі жбухає жар, В губах пророста насінина. Виноградна лоза, тонкожало пронозячи м’язи, Крізь граніт пророста, Та крізь пам’ять плитку не пролазить. Срібна маківка церкви над текстом летить – не спіймати, Мої […]...
10. Юля Миргородська – Сьогодні у Львові Сьогодні у Львові пахне цукровим дощем. Завтра знову вокзал, а у мене ще стигне кава. В цьому місті постійно замріяна, і хочеться ще Танцювати під дощ у обіймах нічного туману. У кишені білет, у руках карта міста і ранець, Втричі легший за той, невблаганний зворотній білет. Завтра знову вокзал, але поки що Львів-коханець Одягає дощі, […]...
11. Юля Миргородська – розлетілись листки Розлетілись листки, Розлетілись думки. Хочу літа. Поряд зовсім не ті. Чужі близько, Ти ні. Не здуріти б. Ти говориш, мовчу. У думках обійму. Знов розмови. Ну скажи щось. Кажу – Хочу в гори. Щоб нам тепло було, Щоб нам разом було, Щоб з тобою. А сьогодні я знов Замість купи умов, Доки бог не почув […]...
12. Юля Миргородська – Просто, знаєте Просто, знаєте, Якось у них все просто. Є ніжності й поцілунки, А деколи битий посуд. Все кажеться Без красномовних звуків. Просто її шкірі Потрібні його руки. Просто так про неї Крім нього Не напише ніхто і ніколи. Просто спасибі богу, Що їх таких буде двоє. А завтра знову вокзали. І просто дощі за ними Литимуть […]...
13. Юля Миргородська – А небо просто розриває А небо просто розриває, Як після довгої мовчанки! Дощем емоцій заливає Даровані колись Фіалки. Вмикай приймач Наскільки буде сили! Сьогодні все одно Не перекличеш грім. Кого б дощі до нас не запросили, Ми будем раді їм! Глінтвейн? Чи просто так… вино? Так хочеться про все наговоритись! Ще маємо старе, І вкотре переглянуте кіно Не до […]...
14. Юля Миргородська – Це, як змішувати фарби, їх кольори … – це, як змішувати фарби, їх кольори, Коли не знаєш, що і до чого. … – це коли хтось з тобою годинами говорив, А тобі й сказати нічого… . … – це коли совість, Зовсім безсовісна стала. Бешкетує, жбурляє, як м’ячик думки. … – це коли ти, Як шоколадка розтала тільки від дотику. … […]...
15. Юля Миргородська – не клади цукор у каву Не клади цукор у каву Солодше не стане Трохи хай погірчить Потерплю Краще хай попече Й перестане Гіркоту гіркотою зап’ю Не чекай Допивай мою терпкість Хто крім нас вип’є наші гріхи Хто терпітиме нашу відвертість Аж ніхто Тільки ми Ще ковточок. минуле гірчить Приготоване наче з перцем Аж до самого дна Допий Відчуваєш, як солодко […]...
16. Юля Миргородська – Хай заграють струни тобі засипані пилом Хай заграють струни тобі засипані пилом. Хай для тебе приборкує небо свій залп. А ти будеш іти на амінь, набиратися сили. Твоя тінь на очах буде стрімко угору зростать. За квадранс в землю пустиш могутнє коріння. І запустиш долоні у хмари, і птахом підкориш дощі. Бо повіриш у чари, сподіваючись на спасіння Затверділої, в темінь […]...
17. Юля Миргородська – дуже щиро – пішло воно все Дуже щиро – пішло воно все За відлунням нашої втрати. Небеса часто роблять те, Чого жоден із нас не вартий. І казав ти мені – живи! Живи зараз, тепер і досить. Не чекай, коли треба йти. Кисень кров ще по тілу носить. Люди є, як ножем по склу. Є – так солодко, є – аж […]...
18. Юля Миргородська – Коли я стою і думаю за що вхопитися Коли я стою і думаю за що вхопитися, Де рятувальний круг чи борт корабельний, Який ніколи не тоне… Коли за спиною маленьким спалахом Сузір’я розсипеться І згасне у морі… Коли в мені заплетуться канати Важкі. зі сталі і золота, І розіб’ється колекція вин Кольору крові Й потрапить у вену, а біля очей ВИна стануть прозорі… […]...
19. Юля Миргородська – Коли його знайшли на краю світу Коли його знайшли на краю світу, Безумний, втратив своїм будням лік. Щось бурмотів, що відчай ніде діти. І десь є та, що носить зачіску на бік… . І щось казав, що більш таких немає. Що всі галактики він пішки обійшов. Де є тепер, нажаль, не пам’ятає. Було б куди то він би й далі йшов. […]...
20. Сковорода – Клен Юрій Піти, піти без цілі і мети… Вбирати в себе вітер і простори, І ліс, і лан, і небо неозоре. Душі лише співать: “Цвіти, цвіти!” Аж власний світ у ній почне рости, В якому будуть теж сонця, і зорі, І тихі води, чисті і прозорі. Прекрасний шлях ясної самоти. Іти у сніг і вітер, в дощ […]...
21. Микола Вінграновський – дитиноньку мені носить Дитиноньку мені носить, Тихо плаче в ночі. Білий ранок рушник носить, Витирає очі. Витирає і не каже, Що сказати має. Де присяде, де приляже, Очі витирає. Ходять ночі без словечка, І дні не говорять. Виллялися з відеречка Із водою й зорі. Срібні кроки осокору Стихли біля тину. Рости, рости, сину, вгору, Виростай, мій сину. 1964...
22. Павло Мовчан – Вишивки І скопала грядочку Завбільшки із латочку. Посадила квіточку – Червоненьку цяточку. Рости, рости, квіточко, Під вікном все літечко. Квітонька не виросла – До коріння вигасла. Так і моя долечка… Як в соломі голочка. Квітко моя, рутонько, Замість тебе скрутонька В три листочки виросла, У три біди склалася. А що перша бідонька, Що минули літонька, А […]...
23. В кінці греблі шумлять верби – Родинно-побутова пісня В кінці греблі шумлять верби, Що я насадила… Нема того козаченька, Що я полюбила. Нема того козаченька, Що я полюбила. Ой немає козаченька – Поїхав за Десну; Рости, рости, дівчинонько, На другую весну! Рости, рости, дівчинонько, На другую весну! Росла, росла дівчинонька Та на порі стала; Ждала, ждала козаченька, Та й плакати стала. Ждала, ждала […]...
24. Тарас Шевченко – Маленькій Мар’яні Рости, рости, моя пташко, Мій маковий цвіте, Розвивайся, поки твоє Серце не розбите, Поки люди не дознали Тихої долини, Дознаються – пограються, Засушать та й кинуть. Ані літа молодії, Повиті красою, Ні карії оченята, Умиті сльозою, Ані серце твоє тихе, Добреє дівоче Не заступить, не закриє Неситії очі. Найдуть злії та й окрадуть… І тебе, […]...
25. Олекси Стефановича – Жабиний хор не дасть собі спокою Є. Маланюкові “Занадто панська – Польща. З нею важко. Гидке – московське: вірний твій холоп, Сміття твоє, підніжок твій Івашко. З такими жить – добра нам не було б. Туди нам треба глянути, за море. Хоч і далися турки узнаки, Та тільки з ними лад якийсь утворим. О Боже, пронеси часи тяжкі”. І, може, й […]...
26. Павло Мовчан – Рафаель. Мадонна Конестабіле (З циклу “Музейні експонати”) Художнику Володимиру Пасивенку В мушлі лона твого зав’язалась перлина, Ой не зрань її світлом, що гостро тече, І, губами стискаючи світлу жарину, Легше дихай, бо сизь у нутро затече. – Аве, жінко гріха! Споневажена небом, Ти освячена тільки життям у житті. Через лійки очей, що обернені в себе, Соломини летять золотим […]...
27. Василь Стус – Сто років як сконала Січ Сто років як сконала Січ. Сибір. І соловецькі келії. І глупа облягає ніч Пекельний край і крик пекельний. Сто років мучених надій, І сподівань, і вір, і крові Синів, що за любов тавровані, Сто серць, як сто палахкотінь. Та виростають з личаків, Із шаровар, з курної хати Раби зростають до синів Своєї України-матері. Ти вже […]...
28. Анастасія Кравець – далі – деталі Далі – деталі, Щастя надалі! Долі – вуалі Слів! Дози неврози, Внутрішні грози Метаморфози Днів!...
29. Дмитро Загул – “Із буйнесеньким вітром в погоні… “ Із буйнесеньким вітром в погоні Я до милої ввечері біг, – Мов несли мене бистрії коні, Під собою не чуючи ніг. Моє серце, як лист, затремтіло, Як в садочку побачив її, – А вона невесела сиділа І не глянула в вічі мені. Лиш голівку склонила в долоні, Похилилась, як в лузі лоза, Задрижали устонька червоні, […]...
30. Вікторія Невідомська – друже! Будь солідарним, друже мій, Хай як ламає нас життя, В несправедливості не стій, Стань честі й гідності дитям. Усе мине, так плине час, Та подаруй хвилин добро, Це місто наше і для нас – У бідняків в душі дніпро. Що лине з серця-моря справ, Простих і людяних, простих… Хай кожний, друже, з нас страждав, Та […]...
31. Павло Глазовий – Сваха домаха Як женитися задумав Панько Костомаха, Прителющилась до нього тітонька домаха. – Ти бажаєш оженитись? Це хороше діло. Бери собі Куцу Феньку, розписуйся сміло. – Та нащо мені та Фенька, як вона заїка? – То не лихо, менше буде лаять чоловіка. – Та вона ще в школі шию тижнями не мила. – То не страшно, менше […]...
32. Павло Мовчан – Заглиблення Чи від води, а чи від неба Так тягне холодом хмарин, Що глибше входить сам у себе, Аж чути скрип тугих пружин. І риби скид розводить кола, Аж шкіру брижать дрижаки, І мов клеймом довічним холод Листками випіка дірки. І чути, як ятряться рани Вже на щоках і на чолі, І тліє тіло дерев’яне, Димлять […]...
33. Перебийніс Петро – Тернопільська весна У Тернополі тане зима, Розмовляє з вітрами гілля. Видно, чайки здалля Прилітають сюди недарма. Зацвітає Тернопіль Навесні, навесні. І лоза вдалині За туманами світить мені. За озерною млою сади Зустрічають калиновий день. Білий лебідь веде Лебедівку по стежці води. На терновому полі встає Мій Тернопіль у сивій красі. У воді і росі Відбивається місто моє....
34. Христина Сможаник – Це просто “Я” й нічого більше Я не хочу сміятись наївно- Краще плакати щиро у снах, Я не хочу кохати брехливо- Краще відчути, ненависті страх. Я не хочу, повірте, не хочу Притворятись у своїх думках Моя думка – це мій вільний подих Ви заберете моє життя, Як легенький в секундочку помах І не стане від мене й сміття. Не залишиться більше […]...
35. Семенко Михайль – Сіренний ранок Пейзажі такі задумані Тіні такі тонкі Фарби важкі в тумані І луни гудкі. За брамами опурпуриться Сіренний ранок І почне журиться Од нічних співанок....
36. Андрій Любка – Наше життя Ось так ми жили крутили вініли Чекали месію і слухали рок Скривавлених сонць кораблі наболілі Падали в вічність наче оброк І падали в ніч як сміття із вікон Чекаючи неба шукаючи слів Так бігло життя неначе полівка Ховаючись поміж проблем і бабів Ось так пробути і так прожити Треба принаймні для того аби Зрозуміти (або […]...
37. Таня-Марія Литвинюк – Гріх тобі скаржитись Гріх тобі скаржитись – переживи і живи. Перев’яжи собі римами рани і внутрішні драми. Наворожи собі тишу нічними містами. Знай собі ціну – не опускай голови. Біль тобі шоковий, шок тобі больовий. Крила твої ламані-переламані. Йди по асфальту. Не витрачай висоти. Жоден із них не вартий твоєї пам’яті. Літо на вулиці – небо тобі на […]...
38. Павло Мовчан – “Удощи цю прісну землю, удощи… “ Удощи цю прісну землю, удощи, Заручи мені ще долю, заручи… Мабуть, тут оленяча тропа, На ній камінь-світочолець міцно спав… І спіткнулась ти, розхлюпавши вино, – Удощило тільки грудочку воно. Й зав’язалась, розточилася лоза, Підпалила личко злякана сльоза. Ой ти, лишенько, до чого воно все, І куди рука горнятонько несе? Чи ж не краще вигнуть перснем […]...
39. Невідомий – діти, які отримають право Діти, Які отримають право Які знайдуть квиток Поміж уламків набоїв Червоної цегли І мідних ниток Стануть жити І будуть рости. Тіні народжують морок Війна народжує страх, Господи закарбуй лезом правди Віру У їх іменах....
40. Павло Глазовий – Мистецтво єднає Вони зустрілись випадково, Сусідні просто випали місця. Він від халтури мучивсь винятково, З трудом сеанс досидів до кінця. Його сусідка тихо говорила: – Як можна в світ пускати це сміття? – Вона його за муки полюбила, А він її – за щире співчуття....