Юрій Андрухович – Циган Василь



На чужих наречених – пояси, мов табу.
Зостаєшся один і над глиною постиш…
Вилітає на площу нічний табун –
Скільки збіглося коней до тебе на посвист!

Що ж, коли не скрипаль, то бодай конокрад!..
З кольорової глини вдавай амазонок –
Щось горить над чолом (а чолом як Сократ)
І ростуть монументи, мов ліси, щосезонно –

Стільки плоті пром’яв, ніби грек-ворожбит,
І промацав натуру в ключиці й гомілці,
Щоб украсти в природи цей тупіт копит
І спізнати тотожність у дівці і гілці,

Щось міняв, кочував, покидав сам себе,
Полишивши у парку ставкових купальниць
(там ще й досі одна романтично гребе),-
Все просте, все смішне, як наслинений палець.

Тільки небо спливає дощами на склі –
І жбурляєш під ноги осілі потреби.
Все змішалось: робота, і глина, і хліб.
Мов на площу табун, вилітаєш із себе.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Зображення природи у творах лесі українки.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Циган Василь