Юрій Андрухович – Етюд крейдою

Місто зітхнуло на вищім регістрі
Готика гостро випнута кість
Зупиняю дійство на самому вістрі
Хтось біля мене яблуко їсть

Неба облатка

Барокко арок

Змальований крейдою сірий фронтон
Як це схоже

На профілі секретар-друкарок

Гіпсові голівки німих мадонн

Все навіки колективне фото
В мить просвітлень

І тремких затиш

Паперова вічносте кам’яна марното
Як ти сяєш ніби летиш!..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




Моя улюблена пора року весна.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Етюд крейдою
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.