Юрій Андрухович – “Фотопластикум” у готелі “Під ружею”

Містечкове товариство у цнотливому серпанку
Має потяг до видовища і жарту,
І йому тепер не досить заглядати за фіранку
Чи з біноклів роздягати панну марту,

І йому тепер замало трохи площі, трохи неба
Розглядати з незахмареної вежі,
Бо воно уже свідоме і само зросло над себе,
“Фотопластикум” йому розсунув межі,

Там, на білому екрані, видно грецію і канни,
Ось – гондола, ось – горгона, ось – голгофа,
Матадори й пілігрими, пелікани і вулкани,
І кривава залізнична катастрофа,

І досвідчені містяни

й неосвічені селяни,
І гостинно сфокусована спокуса:
Там китайський імператор п’є

Гербату з порцеляни,

А російський самодержець крутить вуса,

Це розвага з найдешевших: тільки гріш і гріх, як рана,
Тут ніхто не візьме з пана серце й душу –
Раз живеш на цьому світі – споглядай життя з екрана
І, мов попіл, на земну долівку струшуй!..

І не думай, що надходять землетруси й канонади,
Марсельєзи й варшав’янки завіконні.
Вік бунтарства і зневаги? В тому е свої принади:
Сколихнути б ці нічліжки, судні й сонні!..

Можуть вибухнути бомби серед розкоші та глянсу,
У готелях, у пасажах, у манежах –
І розсиплеться на скалки благоденство із фаянсу,
І ранкові прапори зійдуть на вежах…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)




О земле втрачена явися скорочено.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – “Фотопластикум” у готелі “Під ружею”
Copyright © Українська література 2020. All Rights Reserved.