Юрій Андрухович – І перший сніг, і плавний супокій



І перший сніг, і плавний супокій.
Цвіте різдвяник – в домі тихе свято.
Так мало нам потрібно й так багато –
Всього в нас є на вуличці вузькій.

Тут на снігу з’являються сліди
Колишніх свят, і голоси минулі
Угвинчуються в стіни, ніби кулі,
І кличуть нас до себе назавжди.

Ті погуки – блаженні й больові.
Щось вічне зацвітає у крові
І стугонить навально, мов кіннота.
Сліди згорають легко, мов папір,
Коли нагряне день, але повір,
Що ми без них – немов свіча без гнота.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Мій життєвий вибір твір роздум.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – І перший сніг, і плавний супокій