Юрій Андрухович – Мафія

Related posts:

1. Юрій Андрухович – Елегія шістдесятих Літо пахло м’ячем, бузиною, порічкою, В надвечірніх кущах цілувалися пари, І коли стигле сонце сідало за річкою, Пахли тихим дощем кам’яні тротуари. М’яч летів до небес над антенами й липами, Шкіряне і космічне буле його тіло. З виноградних альтан херувимськими хлипами Розтікався в ефір вундеркінд Робертіно. Ніч густішала вмить, м’ячик танув у темряві, Загоралися лампи […]...
2. Юрій Андрухович – Азарт У карти, так обшмульгані, що аж, Засіли пан різник і пан музика. Була спокуса виграшу велика, А за вікном був гомін і пейзаж. І все зійшло б гаразд, якби не піка. Вона не йшла – музика впав у раж, Сказав собі: “Ти в пику його вмаж! Дивись, яка паскедна в нього пика!” І різнику в […]...
3. Юрій Андрухович – Пошуки вертограду Ще трохи – і ти збожеволієш Від щастя продиратися крізь оці кущі. “Суниця, – повторюєш, – малина, Порічка, ожина, ліщина, агрус!” – І знову, як заклинання – спочатку. Сполохані птиці, деякий час покружлявши Сідають тобі на плечі. Мурахи повзуть угору Стовбурами твоїх ніг. Щe трохи – і ти затремтиш Від насолоди вмирати у цих кущах, […]...
4. Юрій Андрухович – Котячий концерт Добрий вечір тобі, пане професоре! Пане кредиторе смутку і покори! Поки жовтий місяць небо переоре, Вихлюпнем з мундирів душі, наче море… Ми повисли на деревах – ми нічні коти, Чорним вереском утроб сколихнемо смерк, Виліплені з відчаю й темноти, Ми – зеленоокі, немов Месмер… Заволаємо з гілляк, ніби з чорних веж, Брязнемо по ліхтарях – […]...
5. Юрій Андрухович – Астролог У нього палка потреба, У нього жадання слізне: Окраєць нічного неба Піймати у фокус лінзи… Бо він живе на горищі, А там сутерени вищі: У сутінках – мерехтіння І сонце межує з тінню. Він дивиться тільки вгору, І небо лоскочуть вії, Коли в полудневу пору Від кухні смаженим віє. Над містом літають птахи, А поруч […]...
6. Юрій Андрухович – Атланти і хліб Увечері, коли зійде горіння Зірок і ліхтарів, і наші очі Такі стають глибокі, аж пророчі, А руки від утоми – мов коріння, І в суєту життя, немов у кліті, Пірнаємо,- в освітлені крамниці, Вони стоять повз нас, розвівши лікті,- Опуклі м’язи, ребра та очниці. А винограду плетиво зелене Тече по них. А в них стражденні […]...
7. Юрій Андрухович – Прадід Пізній гуляко, аскете з Ассізи! Атональна днина по тобі тече. Борода пожовкла, як трава осіння. Що воно шукає? дівоче плече? – Впився б у нього з жагою південною – Так жираф об’їдає листя з віт… Он як витанцьовує над ямою поденною Білий, мов лотос, астральний живіт! Іноді з-за скелець потойбічно глянеш, Гордливо знеціниш їдло та […]...
8. Юрій Андрухович – Це столиця держави. Тут досить людно Це столиця держави. Тут досить людно. І не досить зелено для ботанік. Хоч насправді це ніби судно /чи судно?/ І не так ковчег воно, як титанік. Досить людно, й тому нестача киснева Як і всюди, найбільше невдах і дурнів. Кожен з них, не добігши до брами неба, Має право на прах і на місце в […]...
9. Юрій Андрухович – Серпень. дністер … і врешті ми спинилися. Ріка Текла внизу, одвічна і невпинна, А ми, мов на краю материка, Де притча лопушана і люпинна Зросла понад уламки городища, Зніміли, і щільніш замкнулась тиша Над нами, несподівана й тісна, З ознаками оси і цвіркуна. Та лиш на мить, бо мова про ріку. Про вогких берегів колюче лоно, Де […]...
10. Юрій Андрухович – Етюд крейдою Місто зітхнуло на вищім регістрі Готика гостро випнута кість Зупиняю дійство на самому вістрі Хтось біля мене яблуко їсть Неба облатка Барокко арок Змальований крейдою сірий фронтон Як це схоже На профілі секретар-друкарок Гіпсові голівки німих мадонн Все навіки колективне фото В мить просвітлень І тремких затиш Паперова вічносте кам’яна марното Як ти сяєш ніби […]...
11. Юрій Андрухович – Пиво Ми терпляче прожили годину Липневої спеки. Мотоцикли минулих епох і старі арбалети Лишились позаду. Золота незасвічена Роза1. Й сімсот Неспокійних та спраглих атлетів З пересохлими вусами й нервами. Море, рятуй нас! Купання Для гострих твердих борлаків Чоловіцтва в загарбаній вежі. О як ми слухняно чекали! Кожен ковток є причастям. Рани від стріл проступають Під сорочками. […]...
12. Юрій Андрухович – Темниці Липи в час доцвітання стоять золоті, Безгомінні. “Було тут кілька темниць”, – сказав Неборак. О відлуння колишніх льохів З назвами, як у дівчат чи винарень, – “доротка”, “Під ангелом” і та найлютіша “Татарня”, де очі вмирали найперше, І світло ховалось під пахви, В роти без’язикі! Ця тиша тепер ні до чого. Це навіть не Меморіал. […]...
13. Юрій Андрухович – Пастух Пустай, поет, баронський син Михайло Пустий – оповідач і казкар, лемко зі Східно-Словацького краю. Був пастухом громадських кіз. З його вуст записано багато казок, серед них і “Баронський син Гамерици”, що дуже перегукується з “Подорожами Сіндбада”. А за морем першим гамерика з плюшу А за морем другим гамерика з терну Щоб не так гостро цілили в душу Одягни їй […]...
14. Юрій Андрухович – Павло Мацапура, злочинець Павло Мацапура – ніжинський полковий кат, страчений 1740 p. за “ядение человеческого мяса і прочия Богопротивныя злодеяния”. З коментарів до “Енеїди” І. Котляревського. Наша змора нічна ти давиш на дух як магніт Що за черево бідне носило сей капосний плід Прогорів у злобі своїй ніби отруєний гніт Мацапура павло скверносій солодій содоміт Аж тепер йому […]...
15. Юрій Андрухович – Поет запитує Любов к отчизні, де героїть,- Поет повчає земляків, Але сирітства їх не згоїть Рядок, що з неба їм злетів. Бо де вона, твоя вітчизна? Пече питання, мов трутизна: Чи ця садиба многоцінна, Чи ця Полтава провінційна? Ці вітряки і винокурні, Ці килими левад медвяних Чи ці пухкі й вельможні дурні У тарантасах і ридванах? Чи […]...
16. Юрій Андрухович – Музей старожитностей Як ми ходимо обоє Нетрями старою дому!.. Гобелени і гобої Славлять пару невідому, Ніби бачать Нашу змову: Кожен дотик – Теплий спалах. І тоді ми знову (й знову) Переходимо В дзеркалах. На годиннику з гербами, Як завжди, година друга, І крадеться вслід за нами Може, туга, може, фуга… Повз портрети І портшези З нами йде […]...
17. Юрій Андрухович – Казкар Я міг би гнати тепле стадо – Мене б життя кудись несло, Або пізнав би легко й радо Просте корисне ремесло. І так лічив би добрі днини, А дзигарі з високих веж Мене хвалили 6 щогодини: “Ти мудро й праведно живеш, Якщо живеш, якщо живеш!” А я – не той, бо родом з райдуг І […]...
18. Юрій Андрухович – Зміна декорацій У приміщенні церкви відкрито вокзал: Почекальні, лампади, ікони, кабіни. Перелюднені хори гудуть, мов казан, A в касирок вуста, як фальшиві рубіни. Туалети і фрески. Колишня зоря Закотилась у тлін, мов Марія у чорнім. Відчиняєш, як двері, врата вівтаря – І виходиш, і ходиш по першій платформі. А на ній – протяги, паротяги. Свічок Пересохлі світла, […]...
19. Юрій Андрухович – Я ночую тут у такому домі Я ночую тут у такому домі, Де живуть письменники і поети. Це не зовсім те, що жити в Содомі: Групівщина, збочення і міньєти Тут не зовсім ті, суть яких пізнав ти З італійських фільмів, книжок, де кралі Так відверто лізуть в ліжка і авта. Тут усе це є. На рівні моралі. Ця оселя має ознаки […]...
20. Юрій Андрухович – Постріл Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж, У золоті дзеркала установи, Поправиш ружу й посміх Казанови І сам собі накажеш: кроком руш До кабінету, де – вершина змови. Тебе чекає мрець – очей не мруж, А, вихопивши револьвер із руж, Спрямуй на нього дуло тридюймове. Ти станеш в цю хвилину шестикрилим, А він повільно зсунеться на килим, […]...
21. Юрій Андрухович – На останні гроші придбавши лайнер На останні гроші придбавши лайнер, Я вбираю очима, писком і мозком Вознесіння в небо стрімке, негайне. Піді мною, як кажуть англійці, Москов. Я злітав, а знизу мені махали Сто розлук, сто крил в екстазі шаленій, Рок-зірки, блудниці, посли, генерали, Цар Іван і цар Пушкін. Безсмертний геній Теж махав з постаменту (прощай, друзяко! Вже тебе не […]...
22. Юрій Андрухович – “Фотопластикум” у готелі “Під ружею” Містечкове товариство у цнотливому серпанку Має потяг до видовища і жарту, І йому тепер не досить заглядати за фіранку Чи з біноклів роздягати панну марту, І йому тепер замало трохи площі, трохи неба Розглядати з незахмареної вежі, Бо воно уже свідоме і само зросло над себе, “Фотопластикум” йому розсунув межі, Там, на білому екрані, видно […]...
23. Юрій Андрухович – Спокушання Лукавий біс, породжений хвалою, Липкий та сласний, сотворив туман І, зграбно зістрибнувши з аналою, Повів тебе в сади своїх оман… Ти бачив силуетів довгу свиту, Непевну і розмиту, як мара, І ти гадав, що то – картина світу Або принаймні хоч дотепна гра – Лягали на папері чемно й штивно Уламки поз, гримас, і слів, […]...
24. Юрій Андрухович – Лемберзька катастрофа “дня 14 липня 1826 року прийшла подія, що потрясла цілим Львовом: Стара ратушева вежа пополудні зарисувалася й о годині чверть на сему Вечором з великим тріскотом завалилася. Наперед вже опорожнено Ринок з людей, але все-таки у звалищах погиб трубач, двох жовнірів і Кількох робітників”. І. Крип’якевич “Історичні проходи по Львові” З отого дня суремного, як […]...
25. Юрій Андрухович – Романс Мартопляса Я стужився. Я, мов кінь, погриз вудила – Відступи, бідо гірка й мороко: Десь любов моя на Ринку заблудила, Десь отам, Між ренесансом і бароко… Я стужився. О подайте катеринку! Про гризоту вам заграю, про утому; Десь любов моя пропала серед Ринку, Між перекупками, три століття тому… Може, знову кокетує з різниками, Що, ножі об […]...
26. Юрій Андрухович – Нічна зміна Закіптюжений ангел живе у друкарні, Наче промінь стрибає в дівочі люстерка, На губах залишає цілунки безкарні – Безшелесний, мов тінь, і липкий, мов цукерка. А за вікнами вечір, десята година, Але ясно, як вдень, бо п’ятнадцяте червня. І любовна жага, аж якась голубина, Засвітилась на площі, як відкрита харчевня. І зібралось на дощ, і цвітуть […]...
27. Юрій Андрухович – Нарбутове “А” Видатний графік Георгій Нарбут 1917 року в Петрограді Починає створювати високомистецький варіант національної Абетки Нема електрики і хліба і держави Якому ще вклонитися провидцю чи пресвітеру Отечество лежить собі двоглаве та іржаве А ми вчимось писати нашу першу літеру Абетка починається на А Артерія Асирія АптекА АренА рАн глибокА мов трунА Історія кричить немов АбеткА […]...
28. Юрій Андрухович – Я програвся в карти, а це ознака Я програвся в карти, а це ознака, Що святий Юрко зі мною в конфлікті. Вічно має мухи, старий рубака! Але я не клянчу, тим більше лікті Не кусаю, бо, дуже, не ревний я учень Там, де вчать науки про вертикальне. Мене більше цікавлять вузли сполучень, Переходи духа в матеріальне. Надивився днями крутого порно І спромігся […]...
29. Юрій Андрухович – Елегія післяноворічного ранку Це – спроба написати вірш про нас. І про нашу учту, молоду і п’яну. Яке вино, яку хмільну оману Вливав у юні горла щедрий час! Ми так жили, немов співали джаз. Хоча не джаз, а камерні концерти Зринали нас, і ми ішли в снігах На гору, де ліси росли і птах Кричав про щось таємне […]...
30. Юрій Андрухович – Ярослав Гарсіа Лорка Ти прогнав пегасика, мов пасинка, Най собі летить конячка панська! Сніг упав, як піна з вогнегасника. Вірш запах, як пасіка чи паска, Був як темна грамота із титлою Чи земля під сніговим накрапом. Він тобі зійшов стовпом зі світла І повив тебе, як чистий прапор,- Не словесний порох, не абищиця, Маєш нині світла понад міру, […]...
31. Юрій Андрухович – Різдвяні вакації Там верби золоті й дзеркальні ріки, Де стигнуть колихливі тіні риб, Там у криницях зорі, мов горіхи, І скрипки перестудженої скрип… Таке тобі життя, як медівник, Ще років тому десять або вісім, А нині в місті тихо, наче в лісі, І місяць понад ратушею зник, Але ж було, було – як медівник!.. Так, двадцять сім […]...
32. Юрій Андрухович – Самійло Немирич САМІЙЛО НЕМИРИЧ, АВАНТУРНИК, Посаджений за гвалт у вежу, Самому собі Вчора був ти герой одягався у плащ Їздив кіньми і саньми співав пияцьки Нині сівши у вежу ридай пропащ Згвалтувавши дівча що розносило пляцки Може сп’яну а може скосив тебе шиз Я не бачу причин для такого лайдацтва Тож лежи в ланцюгах лунко кинутий вниз […]...
33. Юрій Андрухович – Скоро свято: вся столиця російська Скоро свято: вся столиця російська Закипіла так, мов повстали гнані І голодні. Я нагадую псиська, Що натрапив на слід цитрин, бананів, І, спрямований чітко, як у безмежність, Я собі здаюся майже трамваєм. Нам, їй-Богу, потрібна вкрай незалежність: Торгувати з Кореєю, Парагваєм, Палестиною, Хіною, Барбадосом У портах над Понтом (Херсон, Одеса). Каравани трюмів із кальвадосом, Коньяку […]...
34. Юрій Андрухович – Танго “Біла троянда” Десь поміж двадцятими, поміж тридцятими, Поміж дахами, балконами й вивісками, В надвечірнім затемненні сніжного міста, Снується танго безпритульне, Вигадане студентом консерваторії на узбіччі хідника З допомогою акордеона, романтичних уявлень і голоду. Акордеон виливає таку аргентинську пристрасть, Аж у серцях перехожих попівен спиняється кров, І мандрівні папіросниці гостроплечі Чорну фарбу виплакують з тихих очей, І газетні […]...
35. Юрій Андрухович – Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу. Моя ніч – ніби голка в горлі вічна. Я собі підчепив тут одну хворобу. Нею можна пишатись. Вона психічна. Ця психічна хвороба, тобто кохання, Всі ознаки її описав Авіценна: Не дає зітхнути синдром махання І потреба здохнути здоровенна. Я нормально писав непогані вірші, Міркував про […]...
36. Юрій Андрухович – Марко Поло казав неправду, коли Марко Поло казав неправду, коли Запевняв, нібито мули, воли, осли Над проваллям пітьми і тібетом імли Привели його далі на схід – до Китаю. Шлях його, безперечно, – то блуд петлі. Марко Поло, певно, спав у сідлі. Адже далі на схід немає землі, Адже Індія – це межа, це те, що скраю. Про який там […]...
37. Юрій Андрухович – Ніч Ось тобі, вбога пуста голова, Перше знамення Різдва – Снігу добув ти для білих поем, Вітру черпнувши плащем. Крила не тут, але біль від крила На ніч прип’яв до стола – Мить, наче рибу, ловиш багром І повертаєш в огром. Тільки тепер вона має печать Віщих прозрінь і зачать. Є в ній зима – цегляні […]...
38. Юрій Андрухович – дух Я знав Йосифу Кун, я знав ще кількох жінок. Песій Ринок вітав мене песім гавкотом, А черниці з вулиці Сакраменток Ховалися в нішах. Ані разу не вигнав мене Макольондра, Я завше мав гроші і розум. Покажи своє місто. Я хочу Йти за отими дівчатами В сукнях червоних. Я хочу дзвонити З оцих телефонних кабін. Я […]...
39. Юрій Андрухович – Ієронім Бош XX Наші святочні пориви – палкі та вознеслі, Ніби й не нам волокти цю планиду грузьку. Далі, все далі від нас рибалки і теслі, Тільки предвічні сліди на воді та піску. Годі рибалити, браття – глибини стемніли: Риба з морів у бляшанки тісні запливла. Наші обійми схололи, обличчя змарніли В холоді надто блискучих будівель зі скла. […]...
40. Юрій Андрухович – Сумнів Такої ночі перейду місток, Ступлю на сніг і подолаю схил. Всього мене – до мозку і кісток Пройме мороз, опівночі стосил. О ніч німа, пустельна і совина! Цей холод, ця тілесна печія… Матерія – первинна. Це – провина. (Як не моя й не Божа, то чия?) Мої знання сумнівні і сумні. Тому й жага нутрує, […]...