Юрій Андрухович – Мандрувати тут у середньовіччя



Мандрувати тут у середньовіччя –
Все одно, що за князем повзти обозом.
Тільки знай дивися в кожне обличчя:
Ці хлопаки описані ще Ломброзом –

Щось таке злочинне, таке причинне
Прозирає з їхніх сумирних писків.
В них минуле каторжне, судочинне –
Словом, вони схожі на василісків.

Осінь – це дорога кудись на північ:
На деревах спалах марніє, гасне.
Тут інакший час і не діє Грінвіч,
Але ти мандруєш. Буття прекрасне,

Хоч темніє швидше, аніж повсюди,
Й чим чорніше небо, тим ближче до хана.
Ці місцеві вбивці не зовсім паскуди:
Їм важливий сам принцип – не кров, не рана.

Князя можна забити, скажімо, в лазні
Чи мечем на сходах або на ловах.
Тут ліси сприятливо непролазні –
Кількість мертвих визначиш лиш по вдовах,

По деревах всохлих, яких, щоправда,
Значно більше – з таким гілляччям калічим,
Ніби хтось крізь них невблаганно падав.
Тут усюди пахне середньовччям.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір-роздум вчинок людини садити дерева.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Мандрувати тут у середньовіччя
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.