Юрій Андрухович – Напучування балконові



Лети, мій балконе, в найвищі околи,
Порвавши чіпкі виноградні тенета,
Відчаль від стіни, завертись, мов планета,
І линь, як літак, мій фігурний балконе!..

Цю мить невагомості – чудо зникоме –
Неси як високу і болісну знаду –
Хай зяє в темниці гірлянд винограду
Твоя незаконна відсутність, балконе.

Злети над подвір’я й запилені вікна,
Над подих квартир – запах мила і клею.
Оте, що внизу, зветься просто землею,
А пустка вгорі безконечна і вічна.

Повз башту злети, що шпиляста й залізна,
Перил і карнизів сипку галерею,-
Внизу й не помітять, як ти став зорею:
Там радіо грає і сохне білизна.

І плавно ковзнувши над річищем Лети,
Зійди на поля, де вібрують циклони.
Тримайся міцніше будинку, балконе,
Міцніше тримайся балкона, поете…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Земля жива твір.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Напучування балконові