Юрій Андрухович – Нашіптування з віків



“В 1885 р. Франц-Йосиф відвідав знову
Замок у вечірній порі, в каварні гостила
Його шляхта, з балькону каварні цісар ог-
Лядав
Ілюмінацію Львова на його честь”.

І. Крип’якевич
“Історичні проходи по Львові”

Мій цісарю, хвала тобі – яка щаслива нація,
Що ти ступив на наш пісок вечірньої пори.
Кущем небесним зацвіла ясна ілюмінація,
Остроги в тебе срібляні. Ти дивишся з гори.

І дим ракетниць очі їсть – яке палке зворушення!
У церемонімайстра з напруги карк упрів.
Ми всі готові хоч на смерть,

мов посполите рушення,
І сльози капають з очей гицлів та шандарів.

(Наш загумінок став як сад. Петардами і бомбами
Обстріляно небесне дно для більшої краси.
Оркестри віддано ревли тромбонами і тромбами,
Повії прагли негліже і пудрили носи).

Ілюмінація! Оркестр! Волаємо і граємо –
Цісарська доля – наче сфінкс, і що вона пошле? –
Чуму, пожежу чи війну, небіжчика в Сараєво,
Тож веселися, цісарю, ти ще дитя мале!

Ще маєш білого коня і капелюха з перами,
Твердиня влади, мов горіх, імперія без меж,
Таємно вішаєш когось, обдурюєш паперами,
І де ще той двадцятий вік, в якому ти помреш?..


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Що об'єднує наталку та марусю.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Нашіптування з віків