Юрій Андрухович – Ніч

Related posts:

1. Юрій Андрухович – Підземна пісня бездомних Кам’яна сорочка світу. Як вона холоне! І тоді вони приходять, мов у скит. У бездомних е таємні коридори і салони: Тліє промінь, як вологий сталактит. Це їм небо, і земля,...
2. Юрій Андрухович – Арія Олекси Розумовського Єлисавет божественна Феміна з меду й криці У вінку монархинь окраса белль-роз Аки змій залізши я до лігва цариці Арлекин єхидний підступний малорос Гоп-ля фортуни фаворит цур обаво згинь Голова...
3. Юрій Андрухович – Я програвся в карти, а це ознака Я програвся в карти, а це ознака, Що святий Юрко зі мною в конфлікті. Вічно має мухи, старий рубака! Але я не клянчу, тим більше лікті Не кусаю, бо, дуже,...
4. Юрій Андрухович – Фотопавло Чи легко упіймати застояне повітря Провулків архаїчних, немов дагеротип, Коли твоя робітня – завалена дровітня, І не виходять очі, а іноді роти?.. І хто нарешті винен, що з нас такі...
5. Юрій Андрухович – Що хочеш ти? Спокою під крилом Що хочеш ти? Спокою під крилом Оцього даху, що гримів, як бубни, Коли кохання, рятівне і згубне, Вривалось, ніби вітер, напролом, І ми кружляли!.. передзвони рук, Тугих і чистих, наче...
6. Юрій Андрухович – Різдвяні вакації Там верби золоті й дзеркальні ріки, Де стигнуть колихливі тіні риб, Там у криницях зорі, мов горіхи, І скрипки перестудженої скрип… Таке тобі життя, як медівник, Ще років тому десять...
7. Юрій Андрухович – Самоспалення саду З циклу “Нотатки фенолога” Самоспалення саду, і ця нетривка погода, І розмита в деталях телевежі тупа стріла… Повз ряди манекенів, нудні, мов класична ода, Наші лиця пливуть, і на них...
8. Юрій Андрухович – Козак Ямайка О скільки конику-братику крутих чудасій на світі Дивився б допоки круки не вип’ють очей а мало По сей бік багама-мама по той бік пальми гаїті І вежі фрітауна бачу як...
9. Юрій Андрухович – Повсюдна присутність у хащах тритонів Повсюдна присутність у хащах тритонів, драконів, Грифонів, піфонів і те, як шаліють коти, Обернуті в духів, поява комет і циклонів – Ознаки, що дихає пекло десь поруч. І ти Знаходиш...
10. Юрій Андрухович – Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу. Моя ніч – ніби голка в горлі вічна. Я собі підчепив тут одну хворобу. Нею можна пишатись. Вона психічна. Ця...
11. Юрій Андрухович – Стихії По-перше камінь. Твердь. І підмурівок. Холодна перепона. Тож мета Втікає від зарюмсаних корівок, А зостається творення хвоста. Коли, розбивши камінь, з порожнечі Ти витвориш, мов іскру, чистий шал, Вона тобі...
12. Юрій Андрухович – Вечеря в шаблековтача Він має щось від різника або від самурая Його ножі то попурі для джазових музик Уста розкрито як врата все до мікрона грає Важливо губи розтягти і зберегти язик Дванадцять...
13. Юрій Андрухович – Промовляння самотній … і хоча все золото світу не варте твого мізинця І тільки для тебе жовто горять сьогодні сади Губи твої холодні наче прозорі вінця Яких ніхто не торкався прагнучи світла...
14. Юрій Андрухович – Етюд з воронами На цьому світі стільки ірреального Шукаємо тверду земну основу Грудневе пиво біля кафедрального І сірий день мугиче боса-нову Відлига як сльоза над містом лине Автобуси приходять і відходять І в...
15. Юрій Андрухович – Підземне зоо “Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони… “ Б.-І. Антонич Живуть кити під містом. І тритони. А ще – дельфіни. В сумерку глибин, В западинах, де чорний...
16. Юрій Андрухович – Ти знову повертаєшся в той дім Ти знову повертаєшся в той дім, Де, мов гіркі сувої самовидця, Лежать роки. А вже прийдешні лиця Біліють, ніби маски з пантомім. Ти площу прочитав, як письмена,- Це середмістя, звичне...
17. Юрій Андрухович – Пошуки вертограду Ще трохи – і ти збожеволієш Від щастя продиратися крізь оці кущі. “Суниця, – повторюєш, – малина, Порічка, ожина, ліщина, агрус!” – І знову, як заклинання – спочатку. Сполохані птиці,...
18. Юрій Андрухович – Птахорізка СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Це рясне гуляння вбогих при музиці, Під мурами, де випивка і тінь. Це триває свято поїдання птиці При світлі відлітань...
19. Юрій Андрухович – Пісня мандрівного спудея Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ – Туди, де кров з любов’ю черленяться, Де пристрастей i пропастей сувій… Я – ваш отець, тож будьте мені...
20. Юрій Андрухович – “Фотопластикум” у готелі “Під ружею” Містечкове товариство у цнотливому серпанку Має потяг до видовища і жарту, І йому тепер не досить заглядати за фіранку Чи з біноклів роздягати панну марту, І йому тепер замало трохи...