Юрій Андрухович – Петро Брейгель



Житні хлібини крають ножами
І не можуть наїстися.
Аж трясуть неголеними щоками
Над коржами й кулешею,
Ще й дослухаються, як гаряче пісне ліпило
Осідає в запалі животи.

Виходять надвір співати,
Дошки, зачовгай! глиною, пружно вгинаються.

Поскидано кожухи на мокру траву,
Сорочки потьмяніли під пахвами.
Цілуються поміж небом і воронами –
Трохи схожі на ангелів, трохи на упирів.

І коли забава скотиться в опівніччя,
Поволі розходяться,
Несучи додому свої синці й стигмати,
Свої хлібини.

Але хто їм заграє тоді,
По дорозі, на шелесткому від лопухів
Узгір’ї,
Якщо раптом схочуть затанцювати
Під шибеницею?
Хто їм заграє?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Весна найкраща пора року твір.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Петро Брейгель