Юрій Андрухович – Пиво

Related posts:

1. Юрій Андрухович – Єдиноріг СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) В лісах застає мене темна година, Як музика в місті зненацька за рогом. Я чую: пасеться узліссям єдино- Ріг (не плутати з носорогом). Я брав тебе, як фортечні мури, Я в себе вмістив стільки стріл, скільки зміг. А зараз ніч, як великий мурин, І тужно […]...
2. Юрій Андрухович – Бібліотека Ми шукаємо щонайточніших знань Драбинами сходимо на вищі поверхи книгозбірні Нишпоримо по стелажах спільно з павуками Здіймаючи крейдяні хмари під стелею Мов на вершині стрімкої вежі Почуємося повітряними гімнастами Аж забиває дух і ледве Втримуєм рівновагу Поринаємо в найтовщі томи без надії колись вибратися Книги поглинають нас як моря Хапаємось руками за різьблені виступи Сяк-так […]...
3. Юрій Андрухович – Її пальтечко радісне й червоне Її пальтечко радісне й червоне. Вона так добре знає шлях додому, Що в надвечір’ї, сніжному й блідому, Біжить мені назустріч. Перепони Минають нас, лише гойдлива гілка Зітхне ламкою тінню під ногами Й затихне, мов пробачення негайне… З ім’ям її римуються “сопілка” І “свічечка” – мов геральдичні знаки. І стільки того світу по дорозі Розсипано й […]...
4. Юрій Андрухович – Вечеря в шаблековтача Він має щось від різника або від самурая Його ножі то попурі для джазових музик Уста розкрито як врата все до мікрона грає Важливо губи розтягти і зберегти язик Дванадцять дуже гострих страв ножі стилети фінки Гімнастика для щік зубів трахеї язика Та тільки шабля над усе дивіться українки Бо шабля зоряна межа для нього […]...
5. Юрій Андрухович – Життєпис Зиновій Блюм, король шинків і яток, Рожевих лярв улюблелий кумир, Літав по крамарях, немов упир, І, ніби кров, смоктав із них податок. Його стрічали радісним “вей мір!” Під усмішкою, що солодша паток, Він позбавляв їх золота й дівчаток, Але, на жаль, порушив міру мір. З тюрми його звільнили вже совіти – Сяк-так почав по-руському триндіти […]...
6. Юрій Андрухович – Елегія післяноворічного ранку Це – спроба написати вірш про нас. І про нашу учту, молоду і п’яну. Яке вино, яку хмільну оману Вливав у юні горла щедрий час! Ми так жили, немов співали джаз. Хоча не джаз, а камерні концерти Зринали нас, і ми ішли в снігах На гору, де ліси росли і птах Кричав про щось таємне […]...
7. Юрій Андрухович – Юрцьо дрогобич Юрцьо дрогобич, на прізвисько теж Котермак, Поночі крався v вежу, з якої все видко, – Сходи рипіли, тремтіла над оком зоря. Все, що ти можеш, – пізнати невидимий рух Війн і чуми, і вогненних коліс На темному атласі ночі. Все, що ти годен, – здійматись у вежу, Папі писати цидулу про недорід І розмовляти латиною […]...
8. Юрій Андрухович – Самійло Немирич САМІЙЛО НЕМИРИЧ, АВАНТУРНИК, Посаджений за гвалт у вежу, Самому собі Вчора був ти герой одягався у плащ Їздив кіньми і саньми співав пияцьки Нині сівши у вежу ридай пропащ Згвалтувавши дівча що розносило пляцки Може сп’яну а може скосив тебе шиз Я не бачу причин для такого лайдацтва Тож лежи в ланцюгах лунко кинутий вниз […]...
9. Юрій Андрухович – “Фотопластикум” у готелі “Під ружею” Містечкове товариство у цнотливому серпанку Має потяг до видовища і жарту, І йому тепер не досить заглядати за фіранку Чи з біноклів роздягати панну марту, І йому тепер замало трохи площі, трохи неба Розглядати з незахмареної вежі, Бо воно уже свідоме і само зросло над себе, “Фотопластикум” йому розсунув межі, Там, на білому екрані, видно […]...
10. Юрій Андрухович – Алхімія В реторті вариться коктейль – Твоя й моя першооснова, Якої давній менестрель Шукав із музики і слова, – В реторті вариться коктейль (oh, yes, my baby!) Я – Фауст, Гамлет, Вільгельм Тель! Я сплю на небі! Та будні стомлено шиплять В розпечених побитих тиглях, І в суміші отій киплять Сполуки спогадів застиглих. Коли по буднях […]...
11. Юрій Андрухович – Козак Ямайка О скільки конику-братику крутих чудасій на світі Дивився б допоки круки не вип’ють очей а мало По сей бік багама-мама по той бік пальми гаїті І вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунгало І так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари Якого лисого чорта з яких попідземних фаун Та й зрадили нас […]...
12. Юрій Андрухович – Темниці Липи в час доцвітання стоять золоті, Безгомінні. “Було тут кілька темниць”, – сказав Неборак. О відлуння колишніх льохів З назвами, як у дівчат чи винарень, – “доротка”, “Під ангелом” і та найлютіша “Татарня”, де очі вмирали найперше, І світло ховалось під пахви, В роти без’язикі! Ця тиша тепер ні до чого. Це навіть не Меморіал. […]...
13. Юрій Андрухович – Мафія На розі Кармелітської та духа Святого двометровий зимний хлоп Лежав, Зацвівши оком, як циклом (античний). Потекла на брук з-під вух. Його червона юха, мов сироп і (малиновий), а р, центрі капелюха Прострелено діру. Літала муха Над ним, і плач дівочий із утроб Летів до неба, де злодійський рай, Де кожен сутенер або шахрай Знайде в […]...
14. Юрій Андрухович – дидактична вистава в театрі Богуславського “Велике вражіння у Львові зробило те, як один із акторів відкрив Домовини з людськими кістяками, – при перебудові костела на Театр забуто усунути з підземелля давніх покійників… “ І. Крип’якевич “Історичні проходи по Львові” Панове публіка, для трепету і млості, Для гостроти і свіжості в серцях Репрезентуєм підземельні кості. Панове, всі ми ходим по мерцях, […]...
15. Юрій Андрухович – Музей старожитностей Як ми ходимо обоє Нетрями старою дому!.. Гобелени і гобої Славлять пару невідому, Ніби бачать Нашу змову: Кожен дотик – Теплий спалах. І тоді ми знову (й знову) Переходимо В дзеркалах. На годиннику з гербами, Як завжди, година друга, І крадеться вслід за нами Може, туга, може, фуга… Повз портрети І портшези З нами йде […]...
16. Юрій Андрухович – Весна виникала, де тільки могла Весна виникала, де тільки могла: Трава на фронтонах, дощі і сухоти, І тепла бруківка. Весна була зла. Блукаючі танки і рештки піхоти Вертались nach Osten. Черешня цвіла, І груди, сповиті в паси портупей, Зітхали в жаданні нових епопей. Костел описали – від нефів до веж, А все ж залишили стояти на площі, Забивши дошками всі […]...
17. Юрій Андрухович – Вулиця Єреванська І Пропадаєш, вічна вулице, в безодні праархівні, Мов папери старозжовклі, на пустирищі згориш, Розбирають по цеглині продувні твої шпаківні, Поперечні зрізи кухонь і пристанища горищ. І тяжку тужаву тайну приблукалого Кавказу, Чорнокнижжя заговору і безмежжя ремесла Виживають у непам’ять, ніби віспу чи проказу, Ніби листя з тротуару, ніби воду із русла. Ці вологі тьмяні кубла, […]...
18. Юрій Андрухович – Я ночую тут у такому домі Я ночую тут у такому домі, Де живуть письменники і поети. Це не зовсім те, що жити в Содомі: Групівщина, збочення і міньєти Тут не зовсім ті, суть яких пізнав ти З італійських фільмів, книжок, де кралі Так відверто лізуть в ліжка і авта. Тут усе це є. На рівні моралі. Ця оселя має ознаки […]...
19. Юрій Андрухович – Пошуки вертограду Ще трохи – і ти збожеволієш Від щастя продиратися крізь оці кущі. “Суниця, – повторюєш, – малина, Порічка, ожина, ліщина, агрус!” – І знову, як заклинання – спочатку. Сполохані птиці, деякий час покружлявши Сідають тобі на плечі. Мурахи повзуть угору Стовбурами твоїх ніг. Щe трохи – і ти затремтиш Від насолоди вмирати у цих кущах, […]...
20. Юрій Андрухович – Це столиця держави. Тут досить людно Це столиця держави. Тут досить людно. І не досить зелено для ботанік. Хоч насправді це ніби судно /чи судно?/ І не так ковчег воно, як титанік. Досить людно, й тому нестача киснева Як і всюди, найбільше невдах і дурнів. Кожен з них, не добігши до брами неба, Має право на прах і на місце в […]...
21. Юрій Андрухович – Лемберзька катастрофа “дня 14 липня 1826 року прийшла подія, що потрясла цілим Львовом: Стара ратушева вежа пополудні зарисувалася й о годині чверть на сему Вечором з великим тріскотом завалилася. Наперед вже опорожнено Ринок з людей, але все-таки у звалищах погиб трубач, двох жовнірів і Кількох робітників”. І. Крип’якевич “Історичні проходи по Львові” З отого дня суремного, як […]...
22. Юрій Андрухович – Танго “Біла троянда” Десь поміж двадцятими, поміж тридцятими, Поміж дахами, балконами й вивісками, В надвечірнім затемненні сніжного міста, Снується танго безпритульне, Вигадане студентом консерваторії на узбіччі хідника З допомогою акордеона, романтичних уявлень і голоду. Акордеон виливає таку аргентинську пристрасть, Аж у серцях перехожих попівен спиняється кров, І мандрівні папіросниці гостроплечі Чорну фарбу виплакують з тихих очей, І газетні […]...
23. Ті що влаштовані тим… – Юрій Іздрик Ті що влаштовані тим як усе влаштовано Ті що залежні лише від своїх узалежнень Ті що шукають землю свою обітовану Ті що замкнулись у власній невидимій вежі – Всі одне одним ми небезпечно травмовані Всі ми такі неуважні і необережні.. Кожен же чує лиш те що спроможний чути Кожен же бачить лиш те що уміє […]...
24. Юрій Андрухович – дух Я знав Йосифу Кун, я знав ще кількох жінок. Песій Ринок вітав мене песім гавкотом, А черниці з вулиці Сакраменток Ховалися в нішах. Ані разу не вигнав мене Макольондра, Я завше мав гроші і розум. Покажи своє місто. Я хочу Йти за отими дівчатами В сукнях червоних. Я хочу дзвонити З оцих телефонних кабін. Я […]...
25. Юрій Андрухович – Ніч Ось тобі, вбога пуста голова, Перше знамення Різдва – Снігу добув ти для білих поем, Вітру черпнувши плащем. Крила не тут, але біль від крила На ніч прип’яв до стола – Мить, наче рибу, ловиш багром І повертаєш в огром. Тільки тепер вона має печать Віщих прозрінь і зачать. Є в ній зима – цегляні […]...
26. Юрій Андрухович – Забуття Гак, наче брама – то вхід. Є міста, до яких неможливо Зайти через браму. Є міста, до яких неможливо Зайти. І приносять великий ключ, і шукають, Куди б устромити, але Брам немає, сторожа зітерлась На порох. Сім вітрів розкошують На площах і в залах. Навсібіч передмістя відкриті, сторожа Виростає зелена й пругка. “Замарстинів, Кульпарків, Клепарів”, […]...
27. Юрій Андрухович – Постріл Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж, У золоті дзеркала установи, Поправиш ружу й посміх Казанови І сам собі накажеш: кроком руш До кабінету, де – вершина змови. Тебе чекає мрець – очей не мруж, А, вихопивши револьвер із руж, Спрямуй на нього дуло тридюймове. Ти станеш в цю хвилину шестикрилим, А він повільно зсунеться на килим, […]...
28. Юрій Андрухович – Азарт У карти, так обшмульгані, що аж, Засіли пан різник і пан музика. Була спокуса виграшу велика, А за вікном був гомін і пейзаж. І все зійшло б гаразд, якби не піка. Вона не йшла – музика впав у раж, Сказав собі: “Ти в пику його вмаж! Дивись, яка паскедна в нього пика!” І різнику в […]...
29. Юрій Андрухович – Нарбутове “А” Видатний графік Георгій Нарбут 1917 року в Петрограді Починає створювати високомистецький варіант національної Абетки Нема електрики і хліба і держави Якому ще вклонитися провидцю чи пресвітеру Отечество лежить собі двоглаве та іржаве А ми вчимось писати нашу першу літеру Абетка починається на А Артерія Асирія АптекА АренА рАн глибокА мов трунА Історія кричить немов АбеткА […]...
30. Юрій Андрухович – Астролог У нього палка потреба, У нього жадання слізне: Окраєць нічного неба Піймати у фокус лінзи… Бо він живе на горищі, А там сутерени вищі: У сутінках – мерехтіння І сонце межує з тінню. Він дивиться тільки вгору, І небо лоскочуть вії, Коли в полудневу пору Від кухні смаженим віє. Над містом літають птахи, А поруч […]...
31. Юрій Андрухович – дочекалися З циклу “Нотатки фенолога” Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана – В золотій оселі смутку не живу, а розкошую. Трохи полум’я вмістила у пейзаж віконна рама, І поки ще палахкоче світоч дерева ошую. Доростаємо. І листя щораз більшає в господі. І коли ступаю листям, відчуваю, що існую. От і знов – поважчав досвід, ніби камені […]...
32. Юрій Андрухович – Єхидна СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Повертаємся, всіявши зойком оази; Кров на піхвах, засмага східна. Та зачинене місто, мов острів прокази, Або клітка, в якій єхидна. Поки нас не було, поки нас у пустині Прошивала сурма побідна, На стовпах і криницях, мов сіль на хустині, Проступило тавро: єхидна. Ми згубили себе […]...
33. Юрій Андрухович – Підземне зоо “Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони… “ Б.-І. Антонич Живуть кити під містом. І тритони. А ще – дельфіни. В сумерку глибин, В западинах, де чорний місяць тоне, Де вибрано породу з порожнин, Вони живуть – міноги і мурени, Сирени, восьминоги. І смиренне Сліпе суцвіття губок та медуз – У вирвах […]...
34. Юрій Андрухович – Грифон СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Мій пане, який нерозумний світ!.. Яка на румовище сходить журба! Під небом, чорним, ніби графіт, Конаю в піску. І грифон з герба. З дерев погаслих кричать граки. Я впав з коня і програв турнір. Тепер крізь мене ростуть гілки, Пробивши в панцирі триста дір. Лети […]...
35. Юрій Андрухович – Стихії По-перше камінь. Твердь. І підмурівок. Холодна перепона. Тож мета Втікає від зарюмсаних корівок, А зостається творення хвоста. Коли, розбивши камінь, з порожнечі Ти витвориш, мов іскру, чистий шал, Вона тобі – рожеві нігті в плечі, Се – у вогні розжарений метал. Але коли ти Майстер, то з металу Ти витнеш золоті кружала зір І понесеш […]...
36. Юрій Андрухович – Прадід Пізній гуляко, аскете з Ассізи! Атональна днина по тобі тече. Борода пожовкла, як трава осіння. Що воно шукає? дівоче плече? – Впився б у нього з жагою південною – Так жираф об’їдає листя з віт… Он як витанцьовує над ямою поденною Білий, мов лотос, астральний живіт! Іноді з-за скелець потойбічно глянеш, Гордливо знеціниш їдло та […]...
37. Юрій Андрухович – Замок Прогулянка кіньми – велика приємність. Та нам зостаються лиш кухні В задвірках сецесій – Просторі прокурені гнізда, Де гори немитого посуду й чаші З піщаними квітами, де У кранах сухих ледь пульсує Волога зелених боліт. Посіймо попіл на стіл І пролиймо невипиті краплі. Брате, намацай отам на стіні вимикач – Я не бачу тебе, Бо […]...
38. Юрій Андрухович – Вокзал Отут ми прагнемо сісти в потрібний поїзд Слідуючи за дороговказами поспішаємо Крізь тісні коридори між клунками й валізами Нам ніколи вгору глянути де під кулястим склепінням Повисла запорошена й тьмяна Флорентійська люстра Стискаємо спітнілі мідяки як пружину Шикуємося в безладні черги Над нами гіпсовий настінній путті десятих років Дме в позолочений ріжок іноді Глянемо в […]...
39. Юрій Андрухович – Касарня Ми навіть її не бачимо і не знаємо яка вона Адже вдосвіта вибігаємо з неї і повертаємось Коли споночіє Певно вона мурована Ще й досі в ній пахне людським потом І сіном зі стаєнь гусарського регіменту Здається має кам’яні сходи А коли ми шкребемо її безконечно чорну підлогу Відламками шкла і тупими бритвами То здається […]...
40. Юрій Андрухович – Гробниця І ось ми зібралися всі разом ціла родина Коли цвинтарні служаки відітнули Непевний промінь за останнім з нас Ми знову зустрілися як за останніх часів Гри на біржах Катання на фіакрах Недільних балів у заміському клубі Лежимо на твердій підлозі Під мармуровою чашею Що від палого листя й дощівки тяжка Та все ж у пристойному […]...