Юрій Андрухович – Повчальна травнева прогулянка
Що ж ходімо по розпеченому гравію
Ці надозерні городи й будиночки –
Сумовитий симбіоз красивого й корисного
Де гостро пахне водою зів’ялою
Розсадою й добривами
Де поодинокі півонії
Творять неподільне ціле з кропом
І тонколезою цибулею
Де опудала в картатих сорочках
Тільки вгадуються
За кущами бузини і чайної ружі
А в придорожній смузі дедалі більшає
Сивих кульбаб в оточенні жовтих…
На дні твого візочка супокій
Знаю тебе не цікавлять ці спалахи
Врожайної благодаті –
Ці надозерні
Й межові поділки з колючого дроту
Знаю велика тиша
Зійшла на тебе нині
Та все ж ходімо в напрямку тенісних кортів
Повз руїну водяного млина з тінню авіабомби
Повз братську могилу ста тисяч розстріляних
В напрямку стадіону й луна-парку
Повз маленьких землевласників
Що визбирують ранню і рясну полуницю
Анітрохи не дивуючись
Такій невблаганній земній родючості
Поклонімся ж кожній кровинці минулого
Так так сину мусимо бути вдячними
Що є в житті ця прогулянка і спека
Що стоїмо удвох на містку
Ще й спостерігаємо
Найдивовижніше:
Скажімо оті вершечки слизького каміння
Під прозорою плівкою води в рівчаку…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юрій Андрухович – Музей старожитностей Як ми ходимо обоє Нетрями старою дому!.. Гобелени і гобої Славлять пару невідому, Ніби бачать Нашу змову: Кожен дотик – Теплий спалах. І тоді ми знову (й знову) Переходимо В дзеркалах. На годиннику з гербами, Як завжди, година друга, І крадеться вслід за нами Може, туга, може, фуга… Повз портрети І портшези З нами йде […]...
- Юрій Андрухович – Циган Василь На чужих наречених – пояси, мов табу. Зостаєшся один і над глиною постиш… Вилітає на площу нічний табун – Скільки збіглося коней до тебе на посвист! Що ж, коли не скрипаль, то бодай конокрад!.. З кольорової глини вдавай амазонок – Щось горить над чолом (а чолом як Сократ) І ростуть монументи, мов ліси, щосезонно – […]...
- Юрій Андрухович – Казкар Я міг би гнати тепле стадо – Мене б життя кудись несло, Або пізнав би легко й радо Просте корисне ремесло. І так лічив би добрі днини, А дзигарі з високих веж Мене хвалили 6 щогодини: “Ти мудро й праведно живеш, Якщо живеш, якщо живеш!” А я – не той, бо родом з райдуг І […]...
- Юрій Андрухович – З музею народної архітектури І Гей, дерев’яна церкво-царице, Гей, паніматко в хрестатій намітці; Що тобі світ – се гульбище нице, В небо ходімо – там тобі місце, Там тебе стрінуть блискітки ясні, В шибах заскачуть, сягнуть аж на хори, Де голоси відізвуться невчасні, Де требники зжовклі, як мертві птахове. На мальовилах заквітнуть убрання, Льоном дихнуть олійні парсуни, Апостоли питимуть […]...
- Юрій Андрухович – Самоспалення саду З циклу “Нотатки фенолога” Самоспалення саду, і ця нетривка погода, І розмита в деталях телевежі тупа стріла… Повз ряди манекенів, нудні, мов класична ода, Наші лиця пливуть, і на них ніби тінь крила. Це сезону тепла завершальні небесні сплески, Де в нечувану квітку злилися бензин та єлей, Поки вистигне грунт, поки виступлять гострі фрески На […]...
- Юрій Андрухович – Лікарня Ми стаємо щоразу легшими О десятій ранку по закінченні процедур виходимо Всі в однакових фланелевих піжамах В наших руках дедалі більше невагомості Ходимо парком старої садиби Граємо в доміно біля гіпсової купальниці над водою По обіді граємо в доміно у палатах Іноді нянька висварить когось Хто наслідив колошами на музейному килимі Граємо у доміно дивимось […]...
- Юрій Андрухович – Гаспид, або ж дідько СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Зійшла комета, Господи прости! Мов гурт убивць повзе повз нас етапом. Розпущені убори і хвости, Запахло спиртом, сіркою і цапом. Він – той, що креше рогом до камінь, І всюди починається розпуста. І входять назавжди в солодку тінь Дівчата, смарагдові, мов капуста. І б’ється в […]...
- Юрій Андрухович – Напучування балконові Лети, мій балконе, в найвищі околи, Порвавши чіпкі виноградні тенета, Відчаль від стіни, завертись, мов планета, І линь, як літак, мій фігурний балконе!.. Цю мить невагомості – чудо зникоме – Неси як високу і болісну знаду – Хай зяє в темниці гірлянд винограду Твоя незаконна відсутність, балконе. Злети над подвір’я й запилені вікна, Над подих […]...
- Юрій Андрухович – Чернігівська міська артилерія У місті де вже забуто процес уживання апострофа І йодом багата ріка всихається гінко Стали над урвищем валу 12 чорних апостолів А внизу ходять мешканці повз дерево гінкго Залізний атракціон під назвою “пушкі” Охлялі та охололі немов зужиті повії Стережуть гойдалку і невеличкого пушкіна Вогнепальні колись уламки якоїсь росії І от Під валом довкіл розляглася […]...
- Юрій Андрухович – Атланти і хліб Увечері, коли зійде горіння Зірок і ліхтарів, і наші очі Такі стають глибокі, аж пророчі, А руки від утоми – мов коріння, І в суєту життя, немов у кліті, Пірнаємо,- в освітлені крамниці, Вони стоять повз нас, розвівши лікті,- Опуклі м’язи, ребра та очниці. А винограду плетиво зелене Тече по них. А в них стражденні […]...
- Юрій Андрухович – Елегія післяноворічного ранку Це – спроба написати вірш про нас. І про нашу учту, молоду і п’яну. Яке вино, яку хмільну оману Вливав у юні горла щедрий час! Ми так жили, немов співали джаз. Хоча не джаз, а камерні концерти Зринали нас, і ми ішли в снігах На гору, де ліси росли і птах Кричав про щось таємне […]...
- Юрій Андрухович – Промовляння самотній … і хоча все золото світу не варте твого мізинця І тільки для тебе жовто горять сьогодні сади Губи твої холодні наче прозорі вінця Яких ніхто не торкався прагнучи світла й води Губи твої неспиті а все ж таємниця квітки Сповита в них і забута допоки живеш сама Вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу […]...
- Юрій Андрухович – Футбол на монастирському подвір’ї … такої зелені не бачено сто років, А може, й більше! Все вповите нею. Ліси кущів безмовні та глибокі: Вигадуй річку, просіку, алею, Закриті, ще не впізнані. Можливі Колона, арка й біла, мов папір, Сумирна вежа, рівня дикій сливі (ростуть обидві з незбагненних пір). Так зелено, що смійся або плач Між двох лісів, і невблаганний […]...
- Юрій Андрухович – Пастух Пустай, поет, баронський син Михайло Пустий – оповідач і казкар, лемко зі Східно-Словацького краю. Був пастухом громадських кіз. З його вуст записано багато казок, серед них і “Баронський син Гамерици”, що дуже перегукується з “Подорожами Сіндбада”. А за морем першим гамерика з плюшу А за морем другим гамерика з терну Щоб не так гостро цілили в душу Одягни їй […]...
- Юрій Андрухович – Спокушання Лукавий біс, породжений хвалою, Липкий та сласний, сотворив туман І, зграбно зістрибнувши з аналою, Повів тебе в сади своїх оман… Ти бачив силуетів довгу свиту, Непевну і розмиту, як мара, І ти гадав, що то – картина світу Або принаймні хоч дотепна гра – Лягали на папері чемно й штивно Уламки поз, гримас, і слів, […]...
- Юрій Андрухович – Єдиноріг СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) В лісах застає мене темна година, Як музика в місті зненацька за рогом. Я чую: пасеться узліссям єдино- Ріг (не плутати з носорогом). Я брав тебе, як фортечні мури, Я в себе вмістив стільки стріл, скільки зміг. А зараз ніч, як великий мурин, І тужно […]...
- Юрій Андрухович – Колискова першого дня В кімнаті з вікнами на весну Цвітіння вечорове в’яне. Я у теплі твоєму скресну, Зерно, просвітлене і тьмяне, Найзолотіша із піщинок! Я над тобою. Твій спочинок – Немов рівнина… Ось ти спиш, І ми удвох в оселі тиш. Не сколихну тебе, мій сину. Ця сутінь кольору ожин. Тобі з густих і частих жил Вигойдую галузку […]...
- Юрій Андрухович – Ярослав Гарсіа Лорка Ти прогнав пегасика, мов пасинка, Най собі летить конячка панська! Сніг упав, як піна з вогнегасника. Вірш запах, як пасіка чи паска, Був як темна грамота із титлою Чи земля під сніговим накрапом. Він тобі зійшов стовпом зі світла І повив тебе, як чистий прапор,- Не словесний порох, не абищиця, Маєш нині світла понад міру, […]...
- Юрій Андрухович – Повсюдна присутність у хащах тритонів Повсюдна присутність у хащах тритонів, драконів, Грифонів, піфонів і те, як шаліють коти, Обернуті в духів, поява комет і циклонів – Ознаки, що дихає пекло десь поруч. І ти Знаходиш цей отвір, ступаєш у сморід і морок І йдеш над вогнем. І хитаються ветхі мости, І хто його знає – чорти і хорти, і хвости. […]...
- Юрій Андрухович – Юрцьо дрогобич Юрцьо дрогобич, на прізвисько теж Котермак, Поночі крався v вежу, з якої все видко, – Сходи рипіли, тремтіла над оком зоря. Все, що ти можеш, – пізнати невидимий рух Війн і чуми, і вогненних коліс На темному атласі ночі. Все, що ти годен, – здійматись у вежу, Папі писати цидулу про недорід І розмовляти латиною […]...
- Юрій Андрухович – Весна виникала, де тільки могла Весна виникала, де тільки могла: Трава на фронтонах, дощі і сухоти, І тепла бруківка. Весна була зла. Блукаючі танки і рештки піхоти Вертались nach Osten. Черешня цвіла, І груди, сповиті в паси портупей, Зітхали в жаданні нових епопей. Костел описали – від нефів до веж, А все ж залишили стояти на площі, Забивши дошками всі […]...
- Юрій Андрухович – до пані Варвари Л Натрунний портрет міщанки Варвари Лянгиш (XVII ст.) Зберігається у Львівському історичному музеї Тебе – теплу, погідну, лагідну, окату Хочу кликати з ночі, всю з шовку й брокату. Спалює мене поїдом жадання єдине: Їхати до тебе поїздом більш як дві години. Далі мене знищує пожадання друге: “З темниці музейної виплинь, королево!” – Горлав би на всю […]...
- Юрій Андрухович – Самійло Немирич САМІЙЛО НЕМИРИЧ, АВАНТУРНИК, Посаджений за гвалт у вежу, Самому собі Вчора був ти герой одягався у плащ Їздив кіньми і саньми співав пияцьки Нині сівши у вежу ридай пропащ Згвалтувавши дівча що розносило пляцки Може сп’яну а може скосив тебе шиз Я не бачу причин для такого лайдацтва Тож лежи в ланцюгах лунко кинутий вниз […]...
- Юрій Андрухович – Постріл Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж, У золоті дзеркала установи, Поправиш ружу й посміх Казанови І сам собі накажеш: кроком руш До кабінету, де – вершина змови. Тебе чекає мрець – очей не мруж, А, вихопивши револьвер із руж, Спрямуй на нього дуло тридюймове. Ти станеш в цю хвилину шестикрилим, А він повільно зсунеться на килим, […]...
- Юрій Андрухович – Замок Прогулянка кіньми – велика приємність. Та нам зостаються лиш кухні В задвірках сецесій – Просторі прокурені гнізда, Де гори немитого посуду й чаші З піщаними квітами, де У кранах сухих ледь пульсує Волога зелених боліт. Посіймо попіл на стіл І пролиймо невипиті краплі. Брате, намацай отам на стіні вимикач – Я не бачу тебе, Бо […]...
- Юрій Андрухович – На останні гроші придбавши лайнер На останні гроші придбавши лайнер, Я вбираю очима, писком і мозком Вознесіння в небо стрімке, негайне. Піді мною, як кажуть англійці, Москов. Я злітав, а знизу мені махали Сто розлук, сто крил в екстазі шаленій, Рок-зірки, блудниці, посли, генерали, Цар Іван і цар Пушкін. Безсмертний геній Теж махав з постаменту (прощай, друзяко! Вже тебе не […]...
- Юрій Андрухович – Ти знову повертаєшся в той дім Ти знову повертаєшся в той дім, Де, мов гіркі сувої самовидця, Лежать роки. А вже прийдешні лиця Біліють, ніби маски з пантомім. Ти площу прочитав, як письмена,- Це середмістя, звичне і крамничне, Тепер для тебе вічне і граничне – Твоя вітчизна, щедра й кам’яна. Ти – мить свого народу, тільки мить. Уперше тут почув ти, […]...
- Юрій Андрухович – Алхімія В реторті вариться коктейль – Твоя й моя першооснова, Якої давній менестрель Шукав із музики і слова, – В реторті вариться коктейль (oh, yes, my baby!) Я – Фауст, Гамлет, Вільгельм Тель! Я сплю на небі! Та будні стомлено шиплять В розпечених побитих тиглях, І в суміші отій киплять Сполуки спогадів застиглих. Коли по буднях […]...
- Юрій Андрухович – Я ночую тут у такому домі Я ночую тут у такому домі, Де живуть письменники і поети. Це не зовсім те, що жити в Содомі: Групівщина, збочення і міньєти Тут не зовсім ті, суть яких пізнав ти З італійських фільмів, книжок, де кралі Так відверто лізуть в ліжка і авта. Тут усе це є. На рівні моралі. Ця оселя має ознаки […]...
- Юрій Андрухович – Нашіптування з віків “В 1885 р. Франц-Йосиф відвідав знову Замок у вечірній порі, в каварні гостила Його шляхта, з балькону каварні цісар ог- Лядав Ілюмінацію Львова на його честь”. І. Крип’якевич “Історичні проходи по Львові” Мій цісарю, хвала тобі – яка щаслива нація, Що ти ступив на наш пісок вечірньої пори. Кущем небесним зацвіла ясна ілюмінація, Остроги в […]...
- Юрій Андрухович – Коломийський полк у Парижі Палаце правосудний тріумфів арко Обскубані когути плюмажні офіри Машируючи під арков переможно шпарко Співаємо хрипко немов обозні фіри Слава нашим генералам конюхам слава Слава Богу пройшли-сьмо рим і Крим і півпекла В’ється в небі фана рвана як халява Сто фортець добуто і згага запекла Миром пахне як миртов лопочуть газетки Же конець усім войнам же […]...
- Юрій Андрухович – Монолог манекена з пасажу Гартенбергів Сади галантерей, букети біжутерій, Панчохи для панянок, вуальки для вдів – Сумно, брате, сяяти в газовім етері, Хоч би хто вітрину каменем розбив… Фраки й манжети, шагренева шкіра, Рум’яна й білила, фарби для губів – Сумно, сестро, нидіти – Шиї на шарнірах, Якби не шарніри, я б тебе любив… Якби мені легені в дерев’яні груди, […]...
- Юрій Андрухович – Ніч Ось тобі, вбога пуста голова, Перше знамення Різдва – Снігу добув ти для білих поем, Вітру черпнувши плащем. Крила не тут, але біль від крила На ніч прип’яв до стола – Мить, наче рибу, ловиш багром І повертаєш в огром. Тільки тепер вона має печать Віщих прозрінь і зачать. Є в ній зима – цегляні […]...
- Юрій Андрухович – дух Я знав Йосифу Кун, я знав ще кількох жінок. Песій Ринок вітав мене песім гавкотом, А черниці з вулиці Сакраменток Ховалися в нішах. Ані разу не вигнав мене Макольондра, Я завше мав гроші і розум. Покажи своє місто. Я хочу Йти за отими дівчатами В сукнях червоних. Я хочу дзвонити З оцих телефонних кабін. Я […]...
- Юрій Андрухович – Ребро Я віддав би своє ребро В анатомічну майстерню. Там велетенські серця різників і коханців, Обвислі й надуті легені курців, Трубачів і склодувів, Меланхолійні пияцькі нутрощі, Татуйований орден героя (акурат над соском) І руки останнього ката По дванадцятім вироку… Ані слова про інші витвори. Я віддав би своє ребро. Може, щось вийшло б із нього – […]...
- Юрій Андрухович – Цвяхарня Хтось казав: “Ми не ті. Ми присутні в тунелях і вікнах, Але нам не дійти до старої цвяхарні За рогом”. Зостається сідати на сходах, Співати. Може так подолаємо стіни, припнемо Голоси до камінних цурпалків І витремо очі? Може так і почують нас ті, Що чекають за рогом? Зостається шукати себе, І останній сірник, що в […]...
- Юрій Андрухович – Новорічне Це ненастанне кружляння снігу Западає остання сутінь старого року Тридцять перше грудня нафарбовані вії Вежа ратуші завмерла кранова стріла Розквіт міської ялинки ретуш на обличчях Коломбіна з лотком паляниць і медяників Штучні вогні посіяні по очах і вікнах Маска регулювальника на перехресті Запотілі скельця кухонь кватирки навстіж Переповнені сміттям відра порожні коробки Святі зі снігом […]...
- Юрій Андрухович – Річка Зійшовши до річки, ми воду Торкнули руками. У липні так любимо тіло води, Що втікає між пальців. Сто млинів було там, сто млинових Коліс і зелені застояні плеса, Де риба ловилася в руки. Очерет, наче царства, держави з латаття Усе було річка. Теплі схови в піску Залишалися наші й не наші, Хололи до ранку. Скільки […]...
- Юрій Андрухович – Ринок Замок зіходив на землю все меншими замками, З одною-єдиною баштою, Де графи колишні ставали поволі Фігурами з воску, жокеями, Фотопортретами. Здрібніння квартир і мансард, Навіть шахових партій в альтанках, Відбилось на нашому настрої – Хотілося пити. І врешті, зійшовши по Лисенка, де Обличчя у вікнах немов стародруки, Побачили ми, Як доми продаються, полотна, гравюри, Дівчата. […]...
- Юрій Андрухович – Ніжність По той бік пристрасті народжується ніж. Лахмітник Місьо о четвертій ранку Зарізав панну Касю, лесбіянку (як він гадав, а втім, йому видніш). Він пописав ій черево й горлянку, Аж весь шалів, аж весь упав у дріж. Вона ж одно твердила: “Хоч заріж, Я присягла навіки свойму Янку”. (Той саме відбував за згвалтування). Вона була любов […]...
Аналіз напис на книзі віршів євгена маланюка.