Юрій Андрухович – Прадід



Пізній гуляко, аскете з Ассізи!
Атональна днина по тобі тече.
Борода пожовкла, як трава осіння.
Що воно шукає? дівоче плече? –

Впився б у нього з жагою південною –
Так жираф об’їдає листя з віт…
Он як витанцьовує над ямою поденною
Білий, мов лотос, астральний живіт!

Іноді з-за скелець потойбічно глянеш,
Гордливо знеціниш їдло та грошву,
Ніби кажеш пішоходам-співземлянам:
“Приходьте вклонитися, поки живу”.

Поки ходиш вихудлий, через мокру осінь.
Та й слухаєш музику – свою в собі.
Ще не метелика, але вже не гусінь –
Кокон геніальності в юрбі.

Так живеш, ніби пишеш довгу чорну книгу,
З непочатих (непочутих) фуг і токкат.
Думаєш: ego, а воно – іго.
І прилип до неба місяць, мов цукат.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Фольклор образом лисова писня.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Прадід