Юрій Андрухович – Самійло Немирич

САМІЙЛО НЕМИРИЧ, АВАНТУРНИК,
Посаджений за гвалт у вежу,

Самому собі

Вчора був ти герой одягався у плащ
Їздив кіньми і саньми співав пияцьки
Нині сівши у вежу ридай пропащ
Згвалтувавши дівча що розносило пляцки

Може сп’яну а може скосив тебе шиз
Я не бачу причин для такого лайдацтва
Тож лежи в ланцюгах лунко кинутий вниз
Ти що пив і гуляв і мав купу багацтва

Мав півміста друзяк і півміста курвів
Розважався магнацьки цицьки мав і цяцьки
Та знеславив себе і родину і львів
І дівча і курвів і вітчизну

і пляцки

Ти тепер найостанніший князь волоцюг
За невинне дівча що не з’їло б і муху
Цокоти у пітьмі і лижи свій ланцюг
І лежи мов лантух окаянний свинтуху

Недостоєн єси щоб кишки твої псам
Запитає суддя та не в янка чи в яцка
А у тебе хоча ти не відаєш сам
Чи дівчини хотів чи хотів її пляцка

Чи кохання хотів що неторкане ще
Пропливає над ринком де рила і туші
Ну бо що це за світ і куди він тече
Коли в ньому лиш тюрми і вежі й катуші

Якось так воно все у глибокій дірі
І на Бога на чорта те личенько біле
От хіба що лишень упирі і щурі
І на цьому амінь Бідолашний дебіле


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Волелюбний дух українського народу.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Самійло Немирич
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.