Юрій Андрухович – Серафіні



Щоб гола чернь була щаслива,
Блага, терпляча і свята,
Потрібно лити більше пива
В її покривлені вуста,

Потрібен газ і штучне світло,
Закрите в темні ліхтарі,
Потрібні житла, житла, житла –
В пивниці,

В ямі

Чи в норі,

Нічліжки, лазні та борделі,
Де запах сірки і вапна,
Оркестріони й каруселі –
За чорний будень відкупна,

Передусім – розвій та поступ;
Вугільний кур – домашній Рур!
(цей Серафіні – мов апостол
Підземних труб і здертих шкур… )

Поклавши брук на баговинні,
Не дав загинути живим!
(цей шестирукий Серафіні,
Мов шестикрилий серафим… )

А ми шукаємо підкову,
І нам – ковтаючи туман,
Топтати глину ярмаркову
В садах його фата-морган.

І віком вік, по межі гробу,
На лямах витертих тягти
Оцей добробут, як хворобу,
Повиту в зіпрані бинти,
Лягти кістьми в зів’ялу зелень,
Мов бите скло – у битий шлях…

“Вони з розпечених цегелень
Вже носять пломені в очах… “


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Розповідь про свій робочий день.
Ви зараз читаєте: Юрій Андрухович – Серафіні