Юрій Андрухович – Забуття

Related posts:

1. Юрій Андрухович – Коло Місто немов сузір’я. Як часто, блукаючи, йшли ми На світло домів, від яких Не лишилося й каменя!.. І хто нам повірить, що йшли ми на світло? Як часто шукали ми гирло, І міст, і причал В опівнічних пустинях дворів, Та хто нам повірить, що річка була тут? Тільки крізь нас переходять міста У непам’ять. Ми […]...
2. Юрій Андрухович – Самоспалення саду З циклу “Нотатки фенолога” Самоспалення саду, і ця нетривка погода, І розмита в деталях телевежі тупа стріла… Повз ряди манекенів, нудні, мов класична ода, Наші лиця пливуть, і на них ніби тінь крила. Це сезону тепла завершальні небесні сплески, Де в нечувану квітку злилися бензин та єлей, Поки вистигне грунт, поки виступлять гострі фрески На […]...
3. Юрій Андрухович – Касарня Ми навіть її не бачимо і не знаємо яка вона Адже вдосвіта вибігаємо з неї і повертаємось Коли споночіє Певно вона мурована Ще й досі в ній пахне людським потом І сіном зі стаєнь гусарського регіменту Здається має кам’яні сходи А коли ми шкребемо її безконечно чорну підлогу Відламками шкла і тупими бритвами То здається […]...
4. Юрій Андрухович – Пісенька за муром “Але за муром джаз і танці лампіонів… “ Б.-І. Антонич Ми з’являємось під зорями й деревами, В пущах осені крилатим листям бавлячись, І, споріднені з ведмедями та левами, Багряніємо, земною кров’ю барвлячись. Червоніємо суницями й малинами, Запахущими ясними полуницями І звірятами – гарячими лисицями,- Спалахнувши враз, до сонця линемо. Або сходимо з лугів, немов зі […]...
5. Юрій Андрухович – Грифон СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Мій пане, який нерозумний світ!.. Яка на румовище сходить журба! Під небом, чорним, ніби графіт, Конаю в піску. І грифон з герба. З дерев погаслих кричать граки. Я впав з коня і програв турнір. Тепер крізь мене ростуть гілки, Пробивши в панцирі триста дір. Лети […]...
6. Юрій Андрухович – Підземна пісня бездомних Кам’яна сорочка світу. Як вона холоне! І тоді вони приходять, мов у скит. У бездомних е таємні коридори і салони: Тліє промінь, як вологий сталактит. Це їм небо, і земля, І сліпий мішок – Це життя між кістяків і пустих пляшок. О добірне товариство – темний цвіт галайстри: Недоріки, шарлатани, картярі. І забрьохане жіноцтво – […]...
7. Юрій Андрухович – Атланти і хліб Увечері, коли зійде горіння Зірок і ліхтарів, і наші очі Такі стають глибокі, аж пророчі, А руки від утоми – мов коріння, І в суєту життя, немов у кліті, Пірнаємо,- в освітлені крамниці, Вони стоять повз нас, розвівши лікті,- Опуклі м’язи, ребра та очниці. А винограду плетиво зелене Тече по них. А в них стражденні […]...
8. Юрій Андрухович – Танго “Біла троянда” Десь поміж двадцятими, поміж тридцятими, Поміж дахами, балконами й вивісками, В надвечірнім затемненні сніжного міста, Снується танго безпритульне, Вигадане студентом консерваторії на узбіччі хідника З допомогою акордеона, романтичних уявлень і голоду. Акордеон виливає таку аргентинську пристрасть, Аж у серцях перехожих попівен спиняється кров, І мандрівні папіросниці гостроплечі Чорну фарбу виплакують з тихих очей, І газетні […]...
9. Юрій Андрухович – Країна дітей “Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато, чоловіків їхніх повбивано у безперервних війнах. Але в них є гарний звичай: вони одружують своїх дітей зовсім юними, і з цієї причини вони […]...
10. Юрій Андрухович – Підземне зоо “Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони… “ Б.-І. Антонич Живуть кити під містом. І тритони. А ще – дельфіни. В сумерку глибин, В западинах, де чорний місяць тоне, Де вибрано породу з порожнин, Вони живуть – міноги і мурени, Сирени, восьминоги. І смиренне Сліпе суцвіття губок та медуз – У вирвах […]...
11. Юрій Андрухович – Врешті дочекалися і ми благої вістки З циклу “Нотатки фенолога” Врешті дочекалися і ми благої вістки: Прах дорожній гілкою і квіткою запах – Знову городянки, мов еквілібристки, Промивають вікна майже в небесах,- Як вони утримують горішню рівновагу Над майданним гомоном круглої землі! Ніби визнають лишень захмарну тягу, Надвечірні спалахи малюючи на склі… Ніби все спочатку. Йдуть великі свята – Болісні, мов […]...
12. Юрій Андрухович – до пані Варвари Л Натрунний портрет міщанки Варвари Лянгиш (XVII ст.) Зберігається у Львівському історичному музеї Тебе – теплу, погідну, лагідну, окату Хочу кликати з ночі, всю з шовку й брокату. Спалює мене поїдом жадання єдине: Їхати до тебе поїздом більш як дві години. Далі мене знищує пожадання друге: “З темниці музейної виплинь, королево!” – Горлав би на всю […]...
13. Юрій Андрухович – Індія починається з того, що сняться Індія починається з того, що сняться Сни про виправу на схід. І вони сюжетні, вони – Наче фільм, по якому блукаєш героєм-зухом. Просто чуєш сурму або гонг, або дзвін води, Або голос, який шепоче: “Устань і йди!”, Але ти не певен, чи серцем почув чи вухом. Індія – це не зовсім півострів. Це материк, Що […]...
14. Юрій Андрухович – Скоро свято: вся столиця російська Скоро свято: вся столиця російська Закипіла так, мов повстали гнані І голодні. Я нагадую псиська, Що натрапив на слід цитрин, бананів, І, спрямований чітко, як у безмежність, Я собі здаюся майже трамваєм. Нам, їй-Богу, потрібна вкрай незалежність: Торгувати з Кореєю, Парагваєм, Палестиною, Хіною, Барбадосом У портах над Понтом (Херсон, Одеса). Каравани трюмів із кальвадосом, Коньяку […]...
15. Юрій Андрухович – Павло Мацапура, злочинець Павло Мацапура – ніжинський полковий кат, страчений 1740 p. за “ядение человеческого мяса і прочия Богопротивныя злодеяния”. З коментарів до “Енеїди” І. Котляревського. Наша змора нічна ти давиш на дух як магніт Що за черево бідне носило сей капосний плід Прогорів у злобі своїй ніби отруєний гніт Мацапура павло скверносій солодій содоміт Аж тепер йому […]...
16. Юрій Андрухович – Мандрувати тут у середньовіччя Мандрувати тут у середньовіччя – Все одно, що за князем повзти обозом. Тільки знай дивися в кожне обличчя: Ці хлопаки описані ще Ломброзом – Щось таке злочинне, таке причинне Прозирає з їхніх сумирних писків. В них минуле каторжне, судочинне – Словом, вони схожі на василісків. Осінь – це дорога кудись на північ: На деревах спалах […]...
17. Юрій Андрухович – Промовляння самотній … і хоча все золото світу не варте твого мізинця І тільки для тебе жовто горять сьогодні сади Губи твої холодні наче прозорі вінця Яких ніхто не торкався прагнучи світла й води Губи твої неспиті а все ж таємниця квітки Сповита в них і забута допоки живеш сама Вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу […]...
18. Юрій Андрухович – Елегія сусідських облич Пані Жуковська завжди споглядала з вікна В білім підкапку з волосся кольору соди, Як сіявся дощик, як вогко тьмяніла стіна І як селяни ранкові з вокзалу йшли на заводи. Її чоловік за парканом, у білому френчі (бо він же за Польщі служив на міській залізниці) Стояв непорушне і очі вдивляв старечі, Як у тумані зникали […]...
19. Юрій Андрухович – Залізниця Станіслав – Рахів Тут не зійде жива вода і не зросте суниця, Ми тут поляжемо, По нас проляже залізниця. Тут навсібіч посіяно прокльони і хулу, Який люцифер зажадав лупати сю скалу? За нами падають ліси і мруть найтонші стебла, Залізна пані вкрала нас і очі наші стерла. Повзуть за нами корчмарі, липкі, немов борги, І нам не змити […]...
20. Юрій Андрухович – Я ночую тут у такому домі Я ночую тут у такому домі, Де живуть письменники і поети. Це не зовсім те, що жити в Содомі: Групівщина, збочення і міньєти Тут не зовсім ті, суть яких пізнав ти З італійських фільмів, книжок, де кралі Так відверто лізуть в ліжка і авта. Тут усе це є. На рівні моралі. Ця оселя має ознаки […]...
21. Юрій Андрухович – Ветерани, що пишуть вірші, скарги Ветерани, що пишуть вірші, скарги, Одаліски, що поночі йдуть на лови, Аноніми, що вкупі становлять черги, Франкмасони, що в’ють павутини змови, Пушкіністи, твердим розчулені знаком, Патріоти, над кіром пониклі в думах, Юнаки, що б’ють або ставлять раком, Пияки, що знаються на парфумах, Росіянки пишні, з яких купецьке Випирає щоками, грудьми, задами, Кавалери їхні, також опецьки, […]...
22. Юрій Андрухович – Козак Ямайка О скільки конику-братику крутих чудасій на світі Дивився б допоки круки не вип’ють очей а мало По сей бік багама-мама по той бік пальми гаїті І вежі фрітауна бачу як вийду вночі з бунгало І так мені з того гризько що вицвіли всі шаровари Якого лисого чорта з яких попідземних фаун Та й зрадили нас […]...
23. Юрій Андрухович – дух Я знав Йосифу Кун, я знав ще кількох жінок. Песій Ринок вітав мене песім гавкотом, А черниці з вулиці Сакраменток Ховалися в нішах. Ані разу не вигнав мене Макольондра, Я завше мав гроші і розум. Покажи своє місто. Я хочу Йти за отими дівчатами В сукнях червоних. Я хочу дзвонити З оцих телефонних кабін. Я […]...
24. Юрій Андрухович – Ніч Ось тобі, вбога пуста голова, Перше знамення Різдва – Снігу добув ти для білих поем, Вітру черпнувши плащем. Крила не тут, але біль від крила На ніч прип’яв до стола – Мить, наче рибу, ловиш багром І повертаєш в огром. Тільки тепер вона має печать Віщих прозрінь і зачать. Є в ній зима – цегляні […]...
25. Юрій Андрухович – Планетарій Вчимося бути далекоглядними Недільного дня тяжіємо до повчальних розваг і видовищ Розглядаємо небо зі сферичної башти Випнутої мов око циклопове Неподалік чортового колеса та літньої естради Виткими сходами прямуємо до зірок Припадаємо до телескопа мов до дерева Наводимо різкість в окулярі Ця чудодійна гармата для споглядання висот Показує нам парад планет На цупкому картоні небесної […]...
26. Юрій Андрухович – Ніжність По той бік пристрасті народжується ніж. Лахмітник Місьо о четвертій ранку Зарізав панну Касю, лесбіянку (як він гадав, а втім, йому видніш). Він пописав ій черево й горлянку, Аж весь шалів, аж весь упав у дріж. Вона ж одно твердила: “Хоч заріж, Я присягла навіки свойму Янку”. (Той саме відбував за згвалтування). Вона була любов […]...
27. Юрій Андрухович – Ринок Замок зіходив на землю все меншими замками, З одною-єдиною баштою, Де графи колишні ставали поволі Фігурами з воску, жокеями, Фотопортретами. Здрібніння квартир і мансард, Навіть шахових партій в альтанках, Відбилось на нашому настрої – Хотілося пити. І врешті, зійшовши по Лисенка, де Обличчя у вікнах немов стародруки, Побачили ми, Як доми продаються, полотна, гравюри, Дівчата. […]...
28. Юрій Андрухович – Серафіні Щоб гола чернь була щаслива, Блага, терпляча і свята, Потрібно лити більше пива В її покривлені вуста, Потрібен газ і штучне світло, Закрите в темні ліхтарі, Потрібні житла, житла, житла – В пивниці, В ямі Чи в норі, Нічліжки, лазні та борделі, Де запах сірки і вапна, Оркестріони й каруселі – За чорний будень відкупна, […]...
29. Юрій Андрухович – Річка Зійшовши до річки, ми воду Торкнули руками. У липні так любимо тіло води, Що втікає між пальців. Сто млинів було там, сто млинових Коліс і зелені застояні плеса, Де риба ловилася в руки. Очерет, наче царства, держави з латаття Усе було річка. Теплі схови в піску Залишалися наші й не наші, Хололи до ранку. Скільки […]...
30. Юрій Андрухович – Єдиноріг СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) В лісах застає мене темна година, Як музика в місті зненацька за рогом. Я чую: пасеться узліссям єдино- Ріг (не плутати з носорогом). Я брав тебе, як фортечні мури, Я в себе вмістив стільки стріл, скільки зміг. А зараз ніч, як великий мурин, І тужно […]...
31. Юрій Андрухович – Птахорізка СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Це рясне гуляння вбогих при музиці, Під мурами, де випивка і тінь. Це триває свято поїдання птиці При світлі відлітань і тріпотінь. Треті птиці лунко прокричали ранок, І ринок забуяв, як райський ліс. Тож тяжкі тіла знекровлених коханок Закутує в пітьму пан птахоріз. По його […]...
32. Юрій Андрухович – Пиво Ми терпляче прожили годину Липневої спеки. Мотоцикли минулих епох і старі арбалети Лишились позаду. Золота незасвічена Роза1. Й сімсот Неспокійних та спраглих атлетів З пересохлими вусами й нервами. Море, рятуй нас! Купання Для гострих твердих борлаків Чоловіцтва в загарбаній вежі. О як ми слухняно чекали! Кожен ковток є причастям. Рани від стріл проступають Під сорочками. […]...
33. Юрій Андрухович – Життєпис Зиновій Блюм, король шинків і яток, Рожевих лярв улюблелий кумир, Літав по крамарях, немов упир, І, ніби кров, смоктав із них податок. Його стрічали радісним “вей мір!” Під усмішкою, що солодша паток, Він позбавляв їх золота й дівчаток, Але, на жаль, порушив міру мір. З тюрми його звільнили вже совіти – Сяк-так почав по-руському триндіти […]...
34. Юрій Андрухович – Новорічне Це ненастанне кружляння снігу Западає остання сутінь старого року Тридцять перше грудня нафарбовані вії Вежа ратуші завмерла кранова стріла Розквіт міської ялинки ретуш на обличчях Коломбіна з лотком паляниць і медяників Штучні вогні посіяні по очах і вікнах Маска регулювальника на перехресті Запотілі скельця кухонь кватирки навстіж Переповнені сміттям відра порожні коробки Святі зі снігом […]...
35. Юрій Андрухович – Ребро Я віддав би своє ребро В анатомічну майстерню. Там велетенські серця різників і коханців, Обвислі й надуті легені курців, Трубачів і склодувів, Меланхолійні пияцькі нутрощі, Татуйований орден героя (акурат над соском) І руки останнього ката По дванадцятім вироку… Ані слова про інші витвори. Я віддав би своє ребро. Може, щось вийшло б із нього – […]...
36. Юрій Андрухович – Спокушання Лукавий біс, породжений хвалою, Липкий та сласний, сотворив туман І, зграбно зістрибнувши з аналою, Повів тебе в сади своїх оман… Ти бачив силуетів довгу свиту, Непевну і розмиту, як мара, І ти гадав, що то – картина світу Або принаймні хоч дотепна гра – Лягали на папері чемно й штивно Уламки поз, гримас, і слів, […]...
37. Юрій Андрухович – Гробниця І ось ми зібралися всі разом ціла родина Коли цвинтарні служаки відітнули Непевний промінь за останнім з нас Ми знову зустрілися як за останніх часів Гри на біржах Катання на фіакрах Недільних балів у заміському клубі Лежимо на твердій підлозі Під мармуровою чашею Що від палого листя й дощівки тяжка Та все ж у пристойному […]...
38. Юрій Андрухович – Азарт У карти, так обшмульгані, що аж, Засіли пан різник і пан музика. Була спокуса виграшу велика, А за вікном був гомін і пейзаж. І все зійшло б гаразд, якби не піка. Вона не йшла – музика впав у раж, Сказав собі: “Ти в пику його вмаж! Дивись, яка паскедна в нього пика!” І різнику в […]...
39. Юрій Андрухович – Темниці Липи в час доцвітання стоять золоті, Безгомінні. “Було тут кілька темниць”, – сказав Неборак. О відлуння колишніх льохів З назвами, як у дівчат чи винарень, – “доротка”, “Під ангелом” і та найлютіша “Татарня”, де очі вмирали найперше, І світло ховалось під пахви, В роти без’язикі! Ця тиша тепер ні до чого. Це навіть не Меморіал. […]...
40. Юрій Андрухович – Цвяхарня Хтось казав: “Ми не ті. Ми присутні в тунелях і вікнах, Але нам не дійти до старої цвяхарні За рогом”. Зостається сідати на сходах, Співати. Може так подолаємо стіни, припнемо Голоси до камінних цурпалків І витремо очі? Може так і почують нас ті, Що чекають за рогом? Зостається шукати себе, І останній сірник, що в […]...