Юрій Іздрик – Ніч така місячна
Ніч така місячна – виють тінейджери
Плачуть коти божеволіють пси
Ниє душа десь в куточку за ребрами
Від передозу краси
Ніч така місячна зоряна ясная
Око пітьми просто в вікна глядить
Око пітьми невимовно прекрасне
В барвах свинцю і слюди
Ніч така місячна зоряна ясная
Видно хоч голки збирай
Зоряні війни здаються невчасними
Вчасним здається рай
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юрій Іздрик – А знаєш – буде ще спокій А знаєш – буде ще спокій Хоч в це вже не надто віриться І – правда – буде ще біль Хоч цього вже явно задосить І ночі будуть і дні І море всілякої лірики Й можливість піти світ за очі Не зловживаючи досвідом А ще – похідні від опію Попіл нейронів синапсів Залишмо для світу […]...
- Ті що влаштовані тим… – Юрій Іздрик Ті що влаштовані тим як усе влаштовано Ті що залежні лише від своїх узалежнень Ті що шукають землю свою обітовану Ті що замкнулись у власній невидимій вежі – Всі одне одним ми небезпечно травмовані Всі ми такі неуважні і необережні.. Кожен же чує лиш те що спроможний чути Кожен же бачить лиш те що уміє […]...
- Юрій Іздрик – Все що у тебе є Все що у тебе є – все воно може боліти Те чого в тебе немає боліти не буде Тож позбувайся добра допоки ще літо І не ховайся від зла бо воно повсюди І не звертай із дороги якої не видно І зупиняйся скрізь де знайдеш спочинок Краще обходити збоку все необхідне Краще не підбирати з […]...
- Юрій Іздрик – Збережи в собі Збережи в собі те що ніяк не вдається назвати Збережи в собі все що існує як чиста можливість Імена вигорають зникають і назви і дати Розсипається все що здавалось міцним і важливим Збережи в собі вірність на вістрі холодної зради І густі переливи кольорів на райдузі ока Збережи своє вміння плисти у сріблястих свічадах І […]...
- Юрій Андрухович – “А це така любовна гра… “ І коли нарешті затихли останні оплески, Акулячий Писок рішуче заявив: – Я, кстати, Есенина очень люблю. Кто-нибудь помнит Есенина? – Розумієте, – набрався духу Хомський, – ми його любимо. – Вот и чудесно. Почитай, браток, из Есенина, только с выражением. Про любовь, а?.. І Хомський не змигнувши оком почав декламувати. А це така любовна гра: […]...
- Виклик – Старицький Михайло Ніч яка, господи! Місячна, зоряна: Ясно, хоч голки збирай… Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядем укупі ми тут під калиною – І над панами я пан… Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею Стелеться полем туман; Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить? Он на стрункій та високій осичині Листя […]...
- Юрій Іздрик – дощ над озером Дощ над озером (.) означає для риб Лиш дорогу до неба, сусіднього з раєм, Але зграї сріблясті пірнають углиб І вмирають беззвучно. А ми не вмираєм. Ми ховаєм в кишенях тютюн про запас, Номери телефонів, ключі, амулети Від зрад, але зради весь час Переслідують нас. Пролітають комети, У вологій траві прослизають вужі, Саламандри мандрують, повзуть […]...
- Юрій Іздрик – Я люблю її мозок Я люблю її мозок як потаємну кімнату Де зашторено вікна і зламано ключ у замку Треба бути тут тихо а в разі чого – втікати Чи зникати між привидів що причаїлись в кутку Тут у скринях – поламані іграшки скельця яскраві.. Мідний перстень сережка десяток чи два листів.. Кілька фантиків вибляклих зошит із плямами кави.. […]...
- Юрій Іздрик – Ти сповідуєш страх Ти сповідуєш страх як простий регулятор Ти вдихаєш свій страх наче амфетамін Він тобі заважає повільно вмирати Додає тобі вправності сили і вмінь Вигрібаєш з потоків щоденних агресій Де природний добір – неприродний уже Страх старанно твої береже інтереси І в розколини втеч прослизає вужем Страх холодний мов прах і густий наче осад І мутний […]...
- Юрій Іздрик – Cекунди не мають виміру Секунди не мають виміру – Це тільки удари серця У думки немає вибору – Це тільки проекція смерті У слова немає запаху А є тільки колір і смак Ти можеш мені сказати Чому це насправді так? Ти можеш мені повірити – На дотик а не на слово? Ти знаєш якою мірою Й до чого ми […]...
- Юрій Іздрик – ниті між нами тонкі й невидимі Ниті між нами тонкі й невидимі Прірва між нами глибока і темна Довго долали ми хащі задимлені Аж зрозуміли що це даремно Довго в’язали мости ліанні Аж дов’язали драбину в небо Аж зрозуміли в своїй нірвані – Небо вже зайве його не треба Небу давно вже час помирати Нам вже давно – починати жити Канатохідці […]...
- Юрій Іздрик – коли за тобою скучаю чорно Коли за тобою скучаю чорно Повискуючи мов гієна Зневіра і сум мої непереборні І все-таки це офігенно Коли на опучках знервованих пальців Задавнена ніжність не гасне І з цим засинаю і буджуся вранці Це як не крути – класно І навіть коли самота пожиттєва Кидає у розпачі весла Я вірю – мене ти надкусиш мов […]...
- Юрій Іздрик – Є час коли камінь наріжний – зброя Є час коли камінь наріжний – зброя І час коли камінь – тіло і хліб Є час коли світ починають двоє І час коли двох розділяє світ Є час коли небо утримує воду І час коли гине в воді родовід Є час коли світло іде зі сходу І час коли темрява сходить на схід Є […]...
- Юрій Іздрик – ці двоє напевно якісь ненормальні Ці двоє напевно якісь ненормальні – Кажуть про нас на небі Без даху без страху без клятви без спальні Без всього, що іншим треба Блукають в пітьмі і пливуть проти плину Все насамоті й поодинці Хіба так людина шукає людину? Хіба чоловік це і жінка? Хіба вони знають хіба вони вміють? На що сподівається кожен? […]...
- Юрій Іздрик – жовтаве світло астрономів місяця Жовтаве світло астрономів місяця Досліджує поверхню наших спин Ми не спимо – ми дихаємо й світимось А ніч у червні – всього шість годин Ми не спимо – ми лежимо без руху Нас упокорив пульс на двох один А час кульгає аритмічно й глухо Бо ніч у червні – тільки шість годин Бо літо в […]...
- Юрій Іздрик – Так багато очей у потрісканій стелі Так багато очей у потрісканій стелі Так багато зіниць на нічних небесах Я хотів би жити в безлюдній пустелі Я хотів би бути пустелею сам Я ховав би сліди твої кварцом і вітром Напував би тебе водою оаз А вигадлива fata morgana з повітря Будувала б міста нам – по місту на раз І щодня […]...
- Юрій Іздрик – Ми – крапельки ртуті на рівному полі Ми – крапельки ртуті на рівному полі На сірій безмірній пустій площині Рухливі прудкі досконалі і голі Котитись навчились а жити – ще ні Щенячі забави щоночі щоднини Тваринна захланність звірячий запал Хоч крапелька кожна – це майже людина І світло тремтливе відлите в метал Але проступають пророцтва забуті І стеляться світом зневіра і страх […]...
- Михайло Старицький – Виклик ВИКЛИК Ніч яка, господи! Місячна, зоряна: Ясно, хоч голки збирай… Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядем укупі ми тут під калиною – І над панами я пан… Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею Стелеться полем туман; Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить? Он на стрункій та високій осичині […]...
- Богдан Кіселичник – Ти така як я хотів Ти така, як я хотів Тебе я відпустив І сотні раз жалів Чи правильно вчинив? Мільйони інших лиць Мені твоє лиш сниться Бо ти, така як я хотів І я це зрозумів Ти пишеш, що кохаєш Мені цим серце краєш Бо ти така як я хотів Тебе я відпустив Розбила моє серце ти Назад, його […]...
- Павло Тичина – Осінь така мила Осінь така мила, Осінь Славна. Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, Кашка у жменці, Скибка у пазусі, Грушки у фартушку. Осінь така мила, Осінь Славна. Прийде, поставить: Мамо, спите? Підведуться мати: – Це ти, моя доню? – Я ішла все лісом, Дуб мене за хустку, Він хотів догнати, Борщик однять! Осінь така мила, Осінь […]...
- Микола Руденко – Місячна ніч Ці сині тіні на снігу, Ці неяскраві тіні Таку породжують жагу, Немов при сотворінні. Здається, тиша загримить На світу половину – І з тіней місячних за мить Все виникнуть повинно. Єдиний дух, носій жадань, Розіллється усюди. А плоть не знатиме страждань, Бо плоті там не буде. Душа полине в безмір літ За речовим порогом – […]...
- Леонід Кисельов – Земля така гаряча А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Пісня. Земля така гаряча, Така руда земля. Маленький хлопчик плаче: Не бийте журавля! Притне його до себе Й руками затуля: Ой дядечку, не треба, Не бийте журавля! Відлине день без’язикий, І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: “Не бий!” Не винести того болю, Не […]...
- Дмитро Павличко – “Буває така розмова… “ Буває така розмова, Що ув’язнює, наче кліть. Темрява розумова, Як бескид, міцна стоїть. Буває таке мовчання Несподіване і страшне, Що тільки вибух ридання Від смерті рятує мене. Буває така година, Коли повертає глузд Моєму життю єдина Усмішка милих уст....
- Юрій Андрухович – Марко Поло казав неправду, коли Марко Поло казав неправду, коли Запевняв, нібито мули, воли, осли Над проваллям пітьми і тібетом імли Привели його далі на схід – до Китаю. Шлях його, безперечно, – то блуд петлі. Марко Поло, певно, спав у сідлі. Адже далі на схід немає землі, Адже Індія – це межа, це те, що скраю. Про який там […]...
- Леся Українка – Місячна легенда (Посвята моїй мамі) 1 Весняної ночі, як в небі високо Стоять білі хмароньки в крузі; Як вітер шепоче й зітхає глибоко У сонному темному лузі; Як тихо усюди, і в полі, і в хаті, Як співи затихнуть дівочі; Як втомиться мати співати дитяті Й закриє утомлені очі; Як сни золотії колишуть дитину І стелять їй […]...
- Таня Бенещук – Така жорстока та водночас ніжна Така жорстока та водночас ніжна. Така весела і сумна… Уся в надії й безнадійна, Блукає світом десь моя загублена душа. Ти загубив її серед страждання. Пішов залишивши на самоті. Дізнались серця струни, що таке розчарування, Бо біль зіграв на них свої мелодії сумні. Тепер з душею й мрія мов жебрачка, Ошукана блукає в вигнані. Була […]...
- Микола Вінграновський – Цю жінку я люблю. Така моя печаль Цю жінку я люблю. Така моя печаль. Така моя тривога і турбота. У страсі скінчив ніч і в страсі день почав. Від страху і до страху ця любота. Аби ще в жнива – то було б іще… Але ж ні жнив, до жнив, до них далеко… Цю жінку я люблю, і цю любов-лелеку Не радістю […]...
- Аня Тет – У радості така коротка мить У радості така коротка мить… Печаль же, завше – бескінечний круг Та ти не бійся! ..Все переболить Рано, чи пізно. ..Й загартує дух.....
- Павло Мовчан – “Така вже моя в цій дільбі ділениця… “ Така вже моя в цій дільбі ділениця: Окравок дороги, сухар, патериця, І мріять життя проминанням, собою, Закрившись від вітру і спеки горою. При возі чужому, в припрязі своїй Щодалі від дому іди, даленій… І назирцем, слідма за мною в тропі Два камені сунуть горбаті, тупі. Вминаючи слід мій, рівняючи путь, За мною, куди не ступнув […]...
- Любов Колосюк – Усе від того, що така самотня Усе від того, що така самотня, Усе від того, що самотній ти. Хиткий місточок, а під ним – безодня, Тож мусимо поволі ним іти. Хай поспіхом крокують надто юні, Бо швидко пристрасть в юності горить, А нам гітари грають семиструнні І надто цінна кожна спільна мить!...
- “Не бийте журавля!” (за віршем Л. Кисельова “Земля така гаряча… “) Справжній поет – суцільний оголений нерв. Таким тонким відчуттям слова, всеобіймаючим почуттям болю був наділений і поет Л. Кисельов. Його вразили слова пісні, які він поставив епіграфом до свого вірша “Земля така гаряча… “ А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Відштовхуючись від цих слів, автор розвиває тему невимовного болю, що бентежить душу його […]...
- Тарас Шевченко – Така, як ти, колись лілея Така, як ти, колись лілея На Іордані процвіла І воплотила, пронесла Святеє слово над землею. Якби-то й ти, дністровий цвіте… Ні, ні! Крий боже! Розіпнуть. В Сибір в кайданах поведуть. І ти, мій цвіте неукритий… Не вимовлю… Веселий рай Пошли їй, господи, подай! Подай їй долю на сім світі І більш нічого не давай. Та […]...
- Леся Українка – Така її доля (Образок з життя) Невелика хата у Пріськи Чугаїхи, але зате порядна, біла, не гірш, як у людей. Та й нащо їй велика хата? Сама вона живе в ній із своїм старим: ні діток не має вона, ні родини; от хіба тільки сусідка або кума забіжить часом на попрядки чи так у свято прийде одвідати; а […]...
- Юрій Андрухович – Вечеря в шаблековтача Він має щось від різника або від самурая Його ножі то попурі для джазових музик Уста розкрито як врата все до мікрона грає Важливо губи розтягти і зберегти язик Дванадцять дуже гострих страв ножі стилети фінки Гімнастика для щік зубів трахеї язика Та тільки шабля над усе дивіться українки Бо шабля зоряна межа для нього […]...
- Таня Гелетюк – Така його доля Пам’яті А. Я. Чумака, який поїхав на заробітки п’ятнадцять років тому і досі не подає про себе жодної звістки, якого так і не дочекались батьки, відійшовши у вічність, присвячую Народила мати сина, Переповивала. Подивилась, посміхнулась Та й заколисала. Колисаючи співала, І линули мрії, Тихі, добрі сподівання, Радісні надії: – Стихни в полі, хуртовино, Вітре, лягай […]...
- Павло Мовчан – Коло річки Там ліс шумів і обсипалась хвоя, А нас вітри минали стороною, Проходили, сипнувши жменю голок, Сталевих голок в спину навздогонок. І перед нами в дзеркалі рухливім Дерева ворушились полохливі: Углиб і вбік – на темному зелене – З вільшиною розпукана вербена, І на поверхні кільця ряботіли – В них дощ пронозив голки, наче стріли, І […]...
- Юрій Андрухович – Похорон гімназиста С. Гошовського Все небо в упирях. Під небом чорно: Жалобний марш на видиху застряг. Свобода виглядає ілюзорно – Вся площа в пухирях і в шандарях. Ні з місця катафалк. Нестерпно грузько – На цвинтар нецілованих нести. Так провінційно, Вузько, Пласко, Русько: Повсюди пси і “півнячі хвости”. Вінок від магістрату. Від гімназії. Довічне віко з дерева й пітьми. […]...
- Юрій Андрухович – Касарня Ми навіть її не бачимо і не знаємо яка вона Адже вдосвіта вибігаємо з неї і повертаємось Коли споночіє Певно вона мурована Ще й досі в ній пахне людським потом І сіном зі стаєнь гусарського регіменту Здається має кам’яні сходи А коли ми шкребемо її безконечно чорну підлогу Відламками шкла і тупими бритвами То здається […]...
- Юрій Тарнавський – Птах не сидить на гілці Не прилетів птах До гілки, видно На ній тільки місце Для його ніг, довкруги Неї порожнечу, подібну До саду, купи білого Повітря, ширші вгорі, балянсуються На її кожній бруньці. Хтось приклав тисячу Холодних дзеркал До неї, і в кожнім Вона не ворушиться, немов Описана словами на папері....
- Юрій Тарнавський – Птах сидить на гілці Сидить птах на Гілці, на дереві, Що розгалужується від Його ніг, притискає Кольорову голову до Ока, великого й прозорого, Як вікно, розсуває Пір’я, немов важкі Портьєри, чує, як Від хвилювання б’ється у Грудях серце. На другім боці лежить Світ, поділений на дерева, Траву, каміння, дії З’являються між і Перед ними, як діти, Перебігають з місця […]...
Твир опис картыны перший сниг а кмастоя.