Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Юрій-Осип Федькович – Думи мої
Юрій-Осип Федькович – Думи мої
ДУМИ МОЇ
Думи ж мої, думи руські, відки ви ся взєли?
Ци ви, може, в моїм раю квіточками цвили,
Ци ви, може, в моїм небі ангелом злітали,
Що ви моє бідне серце досі колисали?
Так, як мати вороб’ятко вечором колише,
І над ним, і коло него хрестик божий пише,
Би уроки, би злі духи там не притупали, –
Так і моє бідне серце ви-сте колисали.
Ні родини, ні дружини, – бо сестричка вмерла,
Що тій бідній сиротині сльози часом втерла, –
Так пішов я в світ широкий за кавалком хліба.
Ах, не раз я мусив чути: \”Ціба, хлопче,
А хоть хто кавалок хліба часом дати рачив,
То аби ся надивити, як хлопчина плаче;
І ци можна дивувати тому тулачеві,
Що продався до жовнярства за три срібні леви?
Не дивуйте, люди добрі, доля так судила.
А як часом з черевика кров камінєм плила
І під буком під капральським плечі ся кроїли,
То ся мої синці, рани думами гоїли.
Бо хоть часом і задурно бранця хто набився,
То не йшов він до Дунаю, з гвера не стрілєвся,
Лиш узяв кобзину в руки та й зачав співати,
А вкоївши своє серце, ляг з кобзинов спати.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Юрій-Осип Федькович – Думи мої, діти мої ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами! Поклав би я вас, як жовняре, Пишними рядами, Та боюся, що вас займуть За голубе море… Думи мої, діти мої, Лихо моє, горе! За моє б займили, як мене гонили, Гонили та били… чому не втопили? Не знали би люди, як темної ночі […]...
- Юрій-Осип Федькович – Шельвах ШЕЛЬВАХ Ой та нікому так, нікому, Та як жовняру молодому у кабатинці, у ремінню Ходити шельвах по камінню, Ой та по зимнім, зимнесенькім У кабатиню тонесенькім. Ой ходить шельвах по морозі, А камінь тріснув на підлозі; Ой камінь тріснув, жовняр свиснув, До себе ціпко гвер притиснув, Та й білі руки ломле, гріє, Що аж му […]...
- Юрій-Осип Федькович – Русь РУСЬ По “Mignon” Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич иечаліє, Де руський край, де руське серце мліє? Ци знаєш де, ци знаєш, моя доле? – Туда, туда піду з тобов, соколе. Ци знаєш, де там Левова палата, А в їй мурах вибивана […]...
- Юрій-Осип Федькович – Молитва МОЛИТВА О, як то тихо вечором на ярі! Де сонце було, там кроваві смуги, І ніби склали світ на чорні мари, Так все утихло, ні плачу, ні руги, Гейби всі люде привалили віком, Що криє сльози, сльози з чоловіком. І всі печалі, що мня вдень кроїли, Що моє серце на кавалки дерли, Угризки, троски, всі […]...
- Юрій-Осип Федькович – Виправа в поле ВИПРАВА В ПОЛЕ – Ой брате мій, ой коханий, Чого ти ходиш заплаканий? Гай, гай, не думай, поїдем за Дунай, Гей, поїдем, коханий! – Ой рад би я, милий брате, Гей, рад би я не плакати, Але ж тяженько на моє серденько – Гадає розпукати. – Ци, може, ти, брате, плачеш, Що родина ба й […]...
- Юрій-Осип Федькович – Дністер ДНІСТЕР Ци дружина люба, мила з краю загостила, Ци пташина білокрила з краю заблудила, Ци буркун то синопюрий байраком гукає, Ци Дністер то буйнобурий на Подолі грає? На чиїм то поберіжю збіжя золотіють, І покоси шовковії колом зеленіють, І шумя ту темні луги, гай там шелевіє, Там хатина у садочку, ту ся двір біліє, Ту […]...
- Юрій-Осип Федькович – Нічліг НІЧЛІГ Звізди по небеснім граді- І по одній, і в громаді- Як то любо заснияли, Де жовняри спочивали. Но як збліднуть тихл зорі, Світле сонце зійде горі, Хто тогді нам, бідним, скаже, Де котрий з нас нині ляже? Де хто ляже, Божа воля: Є де спати, много поля, Є де голов приклонити… А зірниці ймуть […]...
- Юрій-Осип Федькович – Товариш ТОВАРИШ То вечір був тихий: понад гороньками Зірниця вечірня снияла, А місяць уповен блудив зороньками, У гаю десь пташка співала. Ми були на варті у брамі Артемі, Я сперся на білім поручу І там задумався о землі родимій. Заплакав на долю сву смутчу. А він потихоньку до мене зближився, Глянувши ми в очі, питався Й […]...
- Юрій-Осип Федькович – А хто винен? А ХТО ВИНЕН? \”Маю воли, маю поле, Та не маю свої долі. А хто винен? – Вуйко винен, Бо вженити мня повинен. Да ні з кралев, да ні з панев, А з сусідков Оксанов!\” Отак, верста з верчорниці, Олесик співає. Вуйко чує, та сміється, Та вусом моргає: \”Облизень вам та ячмінь вам, Ви, молокоблюди!.. А […]...
- Юрій-Осип Федькович – Баркарола БАРКАРОЛА Сонце заходить, лідо леліє, У срібні луни лагуна мріє, А гондоліре, кращий Аполля, Пустився барков долів на море… \”О, де ж ти правиш? О, де гадаєш? Дожів чертоги чого минаєш?\” \”Що мені дожі? Що їх коруна? Поуз Ріяльти – там моя дума!..\” – О сеніора, чи ти не чуєш, Чи вбогим Марком уже гордуєш? […]...
- Юрій-Осип Федькович – Будь здорова! БУДЬ ЗДОРОВА! Будь здорова, Чорногоро! Вже вовік тя покидаю!.. Муть в трембіту браття грати, Я вже з ними не заграю. Бо заграють тарабани – Ті цісарські та голоснії, Та цісарська музик-банда!.. Місяць світить, та не гріє… Та не жаль ми, браття, того Мого персня дорогого, Що у дар дам тарабанцям, Але жаль ми лиш одного […]...
- Юрій-Осип Федькович – Пречиста діво, радуйся, Маріє! ПРЕЧИСТА ДІВО, РАДУЙСЯ, МАРІЄ! У сине море сонце ясне тоне своє І світло, ніби кров, червове По всій країні доокола сіє; А там зазульку в гаю десь чувати, А там дзвіночок став селом кувати, Там, в борі, вітер листом шелевіє: Пречиста діво, радуйся, Маріє… Пречиста діво, радуйся, Маріє… Он молод жовняр ляг си на мураві, […]...
- Думи мої, думи мої (скорочено) – Шевченко Тарас Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило. Поливали сльози… чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?.. Не питали б […]...
- Іван Франко – “думи, діти мої… “ Думи, діти мої, Думи, любі мої! З усміхнутим лицем В тій понурій тюрмі! Наче запах весни, Налітаєте ви, Скорбне серце моє Потішаєте ви! Де жура душу тлить, Живе серце болить, Де в важкій боротьбі Духа втома в’ялить, Де хитається ще, Сумнівається ще Ум, де думка нова Загорається ще, – Там ви, думи, летіть, Слабосилих кріпіть, […]...
- Тарас Шевченко – думи мої, думи мої Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині. Прилітайте, сизокрилі Мої голуб’ята, Із-за дніпра широкого У степ погуляти З киргизами убогими. Вони вже убогі, Уже голі… Та на волі Ще моляться богу. Прилітайте ж, мої любі, Тихими речами Привітаю вас, як діток, І заплачу з вами....
- Юрій Федькович – Україна Україно, Запороже, годі вас забути, Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути, Де ті трави шовковії славні степи криють, Де ся квіти поза квіти в зимних росах миють, Де стада ржуть, де соколи, де вірли співають, З буйним вітром у заліжку козаки літають. Хто ж то може знов забути могили, кургани, Де козацтво українське, […]...
- Шельвах – Юрій Федькович Ой та нікому так, нікому, Та як жовняру молодому У кабатинці, у ремінню Ходити шельвах по камінню, Ой та по зимнім, зимнесенькім У кабатиню тонесенькім. Ой ходить шельвах по морозі, А камінь тріснув на підлозі; Ой камінь тріснув, жовняр свиснув, До себе ціпко гвер притиснув, Та й білі руки ломле, гріє, Що аж му серце […]...
- Юрій Федькович – Лук’ян Кобилиця Було колись в Буковині – Добре було жити. Не знали ми, що то біда Та що то тужити. При кобзині зійшла днина, При скрипочці нічка; А вна собі молоденька, Як у траві чічка. У батенька у Стефана, В Волощини неньки Пробувала. Не спиняли,- Що багло серденько, Що хотіла, те й робила: Гуляти – гуляла, А […]...
- Юрій Федькович – Русь По “Mignon” Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де дністер грав, де Галич иечаліє, Де руський край, де руське серце мліє? Ци знаєш де, ци знаєш, моя доле? – Туда, туда піду з тобов, соколе. Ци знаєш, де там Левова палата, А в їй мурах вибивана кімната, […]...
- Три як рідні брати (скорочено) – Федькович Юрій 1834-1888 Повість І Іван Шовканюк – головний герой повісті, згадує своє життя, як його, двадцятилітнього хлопця, забрали в цісарську армію. Хлопець ледве-ледве випросився на три дні додому, щоб попрощатись із рідними. Мати з сестрами плакали, лише старший брат Онуфрій виглядав байдужим, бо він був хворим і потихеньку гинув. “- Братику,- кажу,- а вам мене не […]...
- Федькович Юрій – Бідолашко Казка нагадує “Маленького Мука” Був собі бідний чоловік та мав ще біднішого сина, бо був той син і слабовитий, і хоровитий, і ніжний, і худий, і сухий, і боязливий, і нікудишній, а люди називали його Бідолашком, бо був справді Бідолах. Але доки старий батько ще жив, то й на нього заробляв, то ще якось було. […]...
- Юрій Федькович – Нива Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Ліпше сам я рано встану, А сповівшись щиро богу, Займу плуги круторогі, Зорю гори та й долину, Зорю свою Буковину, Як наш Тарас, як мій тато Научив мене орати; І віру, любов, надію Буковинов скрізь посію. Виростай же, руський боже, […]...
- Федькович Юрій – Біографія Осип Юрій Федькович (повне ім’я і прізвище – Осип домінік Гординський де Федькович ; псевдоніми: Гуцулневір Юрій Коссован, О. Ф. та ін.; 8 серпня 1834, Путила – 11 січня 1888, Чернівці) – український письменник-романтик, передвісник українського національного відродженняБуковини. Народився в родині небагатого шляхтича-службовця Адальберта Федьковича в містечку Сторонці-Путилові на буковинській Гуцульщині (тепер смт. Путила Чернівецької […]...
- Юрій Федькович ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ Про особисте життя Юрія Федьковича і про його творчу діяльність висловлювалося багато українських письменників і поетів. Серед цих висловлювань ми знаходимо вислови Максима Рильського. Колись поетів ганили за те, що вони не приділяють уваги пісням. Але не кожен поет є піснярем. Для цього треба мати особливий талант. Відносно цього Рильський писав: “Такі поети […]...
- Юрій Федькович – як лірик Юрій Федькович – як лірик “Федькович – се талант переважно ліричний, – писав І. Франко, – всі його повісті, всі найкращі його поезії, навіяні теплими, індивідуальними чуттями самого автора так і здається, що автор співає і розказує всюди проте, що сам бачив, сам найглибшими нервами душі прочув. І в тім іменно лежить чаруюча сила його […]...
- Юрій Федькович – дезертир Ой сів же він при столику, При світлі думав, Писаннячко дрібнесеньке, А він го читав. Писаннячко дрібнесеньке, Листочок – як сніг; Склонив же він головоньку К столові на ріг. “Ой ненечка старенькая Ми пише в одно, Що там зима тяженькая, А їй студено; Нема, нема єї кому Врубати дрівець, Бо їй синок один в дому,- […]...
- Юрій Федькович – “буковинський Кобзар” Демократичний рух на західноукраїнських землях у 60-х роках XIX століття був передусім пов’язаний із діяльністю Юрія Федьковича. Письменник утверджував волелюбні ідеї, захищав соціальні й національні інтереси свого народу. Ю. Федькович народився у 1834 р. у мальовничому селі на Буковині. Краса рідної землі назавжди увійшла в мистецький світ письменника. Від простих, але душевно багатих людей перейняв […]...
- Думи мої, думи… (Літературний вечір за творчістю Тараса Шевченка) Літературний вечір “Думи мої, думи мої” “Думи мої, думи мої” (Літературний вечір) 1. Ведуча. Я вас вітаю з березневим днем. І все-таки зійдуть сніги, і нам привітно усміхнуться дерева своїм листям, трава і квіти. І прилетять гуси-лебеді. Такого ж березневого дня колись принесли лемки до кріпацької хати маленького хлопчика. Його навали Тарасом. Ріс він швидко […]...
- Микола Вінграновський – до думи дума доруша До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Дивись і думай, моя доле, – До думи дума доруша. Стобальним, стоглобальним болем До неба дибиться душа. До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Любов болить! Любов болить! Дощів водневих гробопади… Докіль не буде в людства злади?! Любов болить… любов болить… Страждання, […]...
- Юрій Федькович – Пречиста діво, радуйся, Маріє! У синє море сонце ясне тоне, І своє світло, ніби кров, червоне, По всій країні доокола сіє; А там зозульку в гаю десь чувати, А там дзвіночок став селом кувати, Там в борі вітер листям шелевіє: Пречиста діво, радуйся, Маріє… Пречиста діво, радуйся, Маріє! Он молод жовняр ліг си на мураві, Личко студене, шати му […]...
- Три як рідні брати (дуже стисло/скорочено) – Федькович Юрій І Ледве Іванові виповнилося двадцять років, як його забрали в солдати. Не відпускали навіть попрощатися з рідними. Тільки на три дні нарешті відпустили. Вдома зчинився великий плач, плакали і мати, і сестри. Тільки брат Онуфрій мовчав. Іван здивувався і запитав, невже йому не жалко. А у брата лише дві сльозини скотилися по щоках. Попрощався солдат […]...
- “Доле, де ти?..” (Т. Шевченко “Мені однаково… “, “Минають дні, минають ночі”, “Думи мої, думи мої”) ” Доле, де ти?..” (Т. Шевченко “Мені однаково… “, “Минають дні, минають ночі”, “Думи мої, думи мої”) Однаково – щось у цьому слові відштовхує й змушує насторожитися. Однаково – звучить меланхолійно і виснажено. Однаково – відчай, біль. Крик душі, що вирвався назовні і важким каменем зірвався в безодню, ледь подолавши межу Між думкою та сказаним, […]...
- Леся Українка – думи і мрії Друга збірка поетичних творів Лесі Українки “думи і мрії” вийшла друком у Львові 1899 р. У її виданні брав участь В. Гнатюк. Збірка складається з поем “давня казка” (1893), “Роберт Брюс, король шотландський” (1893) і поезій, написаних у 1890-х роках. Мелодії Невільничі пісні З пропащих років Кримські відгуки...
- Дмитро Загул – “Ой полиньте, мої думи, на зелені гори… “ Ой полиньте, мої думи, на зелені гори! Задзвоніть, тремтючі струни, зашуміть, як море! Розлетіться по Бескиді на шовкові квіти, Покотіться по рокиті, як слова трембіти! Привітайте темні бори, жалібні ялиці, Поклоніться Чорногорі, сніговій цариці. Над рікою зупиніться, що пливе до Прута, І в хатинку подивіться, де недоля люта. А як тамки вас пізнають мої сестри […]...
- Тарас Шевченко – О думи мої! О славо злая! О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. Люблю, як щиру, вірну дружину, Як безталанную свою Вкраїну! Роби що хочеш з темним зо мною, Тілько не кидай, в пекло з тобою Пошкандибаю… … . . . . . . . . . . . . […]...
- Осип Маковей – Коли помрем і заростем квітками Коли помрем і заростем квітками, У споминах ще оживем не раз, Аж поки поруч з нашими кістками Заснуть усі, що пам’ятали нас. І буде се вже наша смерть остання, Наш порох вітер світу розжене; Прийде весна, прийде пора кохання, А нас ніхто й ніколи не спімне. Аж вийде раз колись дівча самотнє В полудне ясне […]...
- “Жити хочу! Геть думи сумні!” Життєве кредо Лесі Українки Найширше, всенародне визнання Леся Українка здобула як поетеса, її ім’я увійшло в свідомість багатьох поколінь як символ мужності й боротьби. У творчості кожного письменника важливо визначити два головні аспекти: зміст і характер написаного та місце і роль його в історії літератури. Для аналізу творчості Лесі Українки це особливо суттєво, бо за ідейно-художнім змістом та значенням […]...
- Жити хочу! Геть думи сумні! (заклик до боротьби за життя в поезії Лесі Українки “Cоntrа sреm sреrо!”) Жити хочу! Геть думи сумні! (заклик до боротьби за життя в поезії Лесі Українки “Contra spem spero!”) Я знаю: скільки б не пройшло часу, постать Лесі Українки буде завжди асоціюватися з образом героїні її поезії “Contra spem spero!”, рядки якої вражають драматизмом і водночас оптимізмом дівчини, здатної за найтяжчих обставин “пісню веселу співать”. Коли я […]...
- Осип Маковей – Ти – як сон Ти – як сон, ти – як весняна казочка, Бо ти й казка моєї сумної душі, Що до мене часом прилетиш, мов та пташечка І щебечеш мені у вечірній тиші. Я тебе так люблю, моя мріє вечірняя, Осолоди життя і кринице краси, І бажаю тебе, моя любочко вірная, Як бажає потоптана травка роси. Приходи ти […]...
- Олесь Гончар – думи про Батьківщину Здрастуй, мій сонячний краю, Ти снишся мені і тут, Серцем щодня я літаю До тебе, за бистрий Прут. Як пишуть листи солдати, Тужливо стає мені. Кому ж мені написати, Якій догукнути рідні? Той – мамі, а той – дружині, Той – сестрам, а той – братам. А я напишу – Україні! Сонцю її і степам, […]...
Испытание героя любовью отцы и дети.