Юрій-Осип Федькович – Виправа в поле



ВИПРАВА В ПОЛЕ
– Ой брате мій, ой коханий,
Чого ти ходиш заплаканий?
Гай, гай, не думай, поїдем за Дунай,
Гей, поїдем, коханий!
– Ой рад би я, милий брате,
Гей, рад би я не плакати,
Але ж тяженько на моє серденько –
Гадає розпукати.
– Ци, може, ти, брате, плачеш,
Що родина ба й не бачиш?
Цісарська фана – дружина кохана,
Чого ж більше ти хочеш?
– Вбери фану в буковину,
Все не стане за дружину.
Гей, горе, горе поведе за море!
Там, відай, я загину.
– Не тра, брате, нарікати:
Хоть підемо воювати –
Ой гоя, така ж наша доля, –
Ти думай, що гуляти.
– Ой гуляти ба й гуляти
Там, де грають на гармати…
Гой, гоя, гоя, ти, долечко ж моя,
Гей, мати ж моя, мати!
Ой мати ж ти моя, мати,
Піщов твій син погуляти:
Гей, гаю, гаю, то п’ю, то гуляю,
Гей, то п’ю, то гуляю!
Ой пив же я та й напився,
Як ліг спати – не будився…
Гей, гаю, гаю, кервавий Дунаю,
Вже-м навіки упився!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Відгук на твір мистецтва.
Ви зараз читаєте: Юрій-Осип Федькович – Виправа в поле